Субота, 7 липня 1877

Зазвичай мені потрібно вісім днів, щоб спорядитися. Цього разу я займаюся цим уже шістнадцять [днів] — і нічого.
Ворт і Лаферʼєр тримають усі мої ліфи — їх доводиться переробляти, і щоразу гірше. Цікаво, що міряю по три-чотири рази, а все одно все занадто вузьке — аж смішно.
Подальші роздуми над листом Фостера навіяли мені думки й плани, над якими я поступово попрацюю — і ви дізнаєтесь про них, якщо вони набудуть якоїсь визначеності; в іншому разі немає сенсу втомлювати вас цими дрібними інтригами.
У Парижі я показуватимусь дуже мало — тут забагато людей із Ніцци, та й до того ж... Париж великий... але... на жаль, ці люди завжди зустрічаються знову, а решта неважлива. Не думаю, що Бойди — серйозна опора. Та й надзвичайно зашкодить нам те, що нас бачили в Ніцці в досить незавидному становищі. Побачимо цієї зими. На душі в мене спокійно, коли я думаю про свій вищий притулок — Мистецтво. А потім лондонський сезон здається мені дуже привабливою перспективою — між Фостерами, другом пані Анічкової в посольстві й леді Пажет, старшою сестрою Берти. І потім — завжди і потім — поїздка до Іспанії, нова країна, де немає того бруду, що переслідував мене досі. Цього більш ніж достатньо, щоб оговтатися і обійти мовчанням сьогодення.
Сам Бог у своїй вселенській і безмежній доброті зволив дарувати мені ці розрадливі надії — яких я хотіла б назвати себе негідною... але, безперечно, заслуговую — раз він їх дарує.
викресленоНеділя, 8 липня 1877
Кажуть, що пан Луї Жанвʼє де ла Мотт дуже злякався мого рішучого вигляду:
— Вона тримала б мене під своїм капцем — я дитина перед нею.
Бачите, добрі люди, що буває, коли слухаєшся порад! Я погодилася піти на той вечір із відразою й із першої ж хвилини відчула повну огиду до цих панів. А тепер саме вони кажуть, що я їм не припала до смаку. Хай чорт візьме баронесу і всі ці французькі звичаї! Коли ж нарешті я слухатимусь лише себе. Одні нарікають на свою неслухняність — а мені доводиться шкодувати лише тоді, коли я послухалася чиєїсь поради чи чиєїсь думки. Справжню мудрість пізнають лише на власному досвіді.
Думаю, можу... з достатніх підстав сказати, що нещодавно я стала розсудливішою, бачу речі досить природно і позбулася багатьох ілюзій та багатьох печалей.
Порчинарі пише з Неаполя, що він із сімʼєю незабаром буде в Екс-ле-Бені, а Меліссано — в Римі.
У будь-якому разі коротше чи довше перебування в Ексі, мабуть, добре вписалося б у картину. Ніщо не заважає познайомитися з принцесою де Пʼєдімонте — завдяки легкості стосунків у курортних містах. Принцеса стала б скарбом для Неаполя.