Понеділок, 2 липня 1877

Повертаюся з Опери — ми були праворуч, на першому ярусі. Берта була з нами. Я не була ні гарна, ні особливо елегантна, та ще й на незнайомому терені.
Втім, байдуже — адже Бог дарує мені ласку залишатися байдужою до всього. Щоб мати чисту совість, я зробила кілька спроб стрепенутися, але апатія тривала... а втім, я й не бажаю бути інакшою — страждаєш більше, коли розум і серце відкриті.
Мало їм Ніцци! Мене переслідують скрізь! Мама дала нашу адресу Жоржу, який опівночі, пʼяний, огидний, — у нас! Вона справді або божевільна, або безчесна!
Колись я кричала — але тепер у мене вже немає на це душевних сил. Я лише почуваюся загубленою і благаю Бога дати мені померти, замість того щоб мучити мене. Померти — то вже велике покарання, бо я обожнюю життя.
Виявляється, квитки Тансле були хороші — у Бойдів були такі самі. Отже, добре зробила, що зачекала зі своїм чудовим листом.
О! Як я себе ненавиджу!!!