❦
Неділя, 1 липня 1877
Через усі ці політичні інтриги сьогоднішнього параду1 чекали з хвилюванням. Сподівалися на оплески маршалу — на якусь маніфестацію в армії нарешті. Нічого подібного. Хіба що кілька оплесків для військ. Уявіть, як я нашорошила вуха — нічого не бачачи. Але по порядку — розповімо про цей чудовий день.A cause de tous ces tripotages politiques, on attendait avec émotion la revue d’aujourd’hui. On espérait des acclamations pour le maréchal, une manifestation dans l’armée enfin. Il n’en fut absolument rien. A peine quelques applaudissements pour les troupes. Vous jugez si j’écoutais de toutes mes oreilles, ne pouvant rien voir. Mais procédons par ordre et racontons cette charmante journée.
Спочатку мені принесли сукні — жодна не личила. Після поганої їжі ніщо так прикро не злить. Потім ми виїжджаємо о девʼятій з паном і пані де Мертен. Барон набридливий, як завжди — мало хто вміє так діяти на нерви, як він.
D’abord on m’apporta des robes dont pas une n’était convenable. Après le mauvais manger, c’est la colère la plus désagréable. Ensuite nous partons à neuf heures avec M. et Mme de Mertens. Le baron est assommant comme toujours, il y a peu de personnes pour donner sur les nerfs comme lui.
Щомиті — повчання, побоювання, припущення: про час, про місця, які ми займемо, про кучера, про сонце, про натовп, і всі ті непотрібні й дратівливі дрібниці, на які такі майстри французи.
A chaque instant c’était des recommandations, des craintes, des suppositions; sur l’heure, les places que nous prendrions, notre cocher, le soleil, le peuple, et toutes ces futilités inutiles et agaçantes dont les Français ont le secret.
Нарешті приїжджаємо — перед нами, навколо нас, за нами — сила-силенна людей — Париж такого ще не бачив. Квитки в нас — на місця зовсім не аристократичні й такі переповнені, що я не витримала двох хвилин — лише встигла побачити маршальшу на центральній трибуні, що грала в імператрицю.
Enfin on arrive précédé, entouré, suivi d’un monde fou, comme on n’en a jamais vu à Paris. Les billets que nous avons sont pour des places fort peu aristocratiques et tellement encombrées que je n’y tiens pas deux minutes, le temps d’apercevoir la maréchale dans la tribune du centre faisant l’impératrice.
У нас були квитки на стільці. Оскільки я не хотіла залишатися, та й баронеса задихалася і погоджувалася зі мною, — ми вийшли на галявину, і там провели дві приємні години. Тітка переконувала нас, що можна сміливо пройти на трибуни, потім хотіла нас запевнити, що у нас добрі квитки, — хай мене чорт візьме, якщо я знаю навіщо. Вона розуміла, що нікого не обдурить, але було якесь бажання... хотіти змусити повірити, що віриш... вже й не розумію що!
Nous avions des billets de chaises, comme je ne voulus pas y rester, d’ailleurs la baronne étouffait et était de mon avis, nous sortîmes sur la pelouse et là ce fut un plaisir de deux heures. Ma tante persuadait que nous pouvions entrer aux tribunes avec de l’audace, ensuite elle voulut nous faire accroire que nous avions les bons billets, le diable m’emporte si je sais pourquoi. Elle savait qu’elle ne trompait personne, mais c’était un désir de... vouloir faire croire qu’on croit... je ne sais plus quoi !
Скарги й невдоволення доречні лише тоді, коли є хтось, хто може нам зарадити. Але нарікати вголос, бурчати й говорити дурниці для поліцейських2, пана й пані де Мертен і мене — це було відверто безглуздо і дратувало мене. Але оскільки я звикла до всіляких прикрощів і клопотів, я мовчала, ховаючись у байдужості, якій я вже якийсь час здаюся з лінощів і зневіри.
Les plaintes et le mécontentement ne sont convenables que lorsqu’il y a quelqu’un pour nous soulager. Mais se plaindre tout haut, grogner et dire des bêtises pour les policemen, M. et Mme de Mertens et moi, c’était franchement stupide et m’énervait beaucoup. Mais comme j’ai l’habitude de toutes les contrariétés et de tous les ennuis, je me taisais retranchée dans une indifférence à laquelle je m’abandonne depuis quelque temps par paresse et par découragement.
Тітка вдавала нетерплячку, щоб надати собі ваги, я думаю, — але за нинішніх обставин це було так безглуздо!
Ma tante posait pour l’impatience pour se donner de l’importance je crois, mais dans la situation actuelle c’était si bête !
Попри всі ці прекрасні пориви, ми побачили, як розʼїжджається половина товариства, перш ніж знайшли свого лакея й екіпаж.
Malgré tous ces beaux élans nous vîmes partir la moitié du monde avant d’avoir retrouvé notre valet de pied et notre voiture.
Маршальшу вітають як королеву... ні, досить швидко знімають перед нею капелюх, і вона вклоняється вправо й вліво. На мене це не справило жодного враження — тоді як вітання та обличчя тих, хто вітає принцесу Марґеріту,3 австрійську імператрицю й нашу Велику Княгиню Спадкоємницю,4 залишили мені враження шанобливого захвату, що змушує думати: в монархії щось справді є, якщо в людей такий зворушений, такий щасливий вигляд, коли вони її вітають.
On salue la Maréchale comme une reine... non, on lui ôte son chapeau assez vite et elle salue à droite et à gauche. Cela ne me fit aucune impression, tandis que les saluts et les figures de ceux qui saluent la princesse Marguerite, l’impératrice d’Autriche et notre Grande-Duchesse Héritière m’ont laissé une impression de respectueux enthousiasme qui fait penser : Il doit bien y avoir quelque chose dans la royauté puisqu’on a l’air si attendri, si heureux de la saluer.
З усього параду я бачила тільки спину трибун і тих, хто повертався з них через Єлисейські поля.
De toute la revue j’ai vu le derrière des tribunes et ceux qui en retournaient par les Champs-Elysées.
Поки Президент Республіки проводив свій парад, я проводила огляд своїх нещасть. Париж чи Ніцца — байдуже, але Париж більший — відтак нещастя теж більше. Малоймовірно, що я знову знайду ту впевненість і той апломб, які до певної міри необхідні, щоб добре триматися.
Pendant que le Président de la République faisait sa revue moi je passais celle de mes malheurs. Paris ou Nice c’est la même chose, mais Paris est plus grand par conséquent le malheur l’est aussi. Il est peu probable que je retrouve jamais cette confiance et cet aplomb qui jusqu’à un certain point sont nécessaires pour se bien conduire.
Побачивши пані Базілевич — дуже споганілу — в оточенні пʼяти-шести панів, серед яких граф де Тансле, я швидко сховалася за баронесою; оскільки ми сиділи під деревами, вона мене не побачила, і пан де Тансле теж. Ми чекали на свій екіпаж.
Voyant Mme Basilevitch très enlaidie et entourée de cinq ou six messieurs dont un, le comte de Tanlay, je me suis vite cachée derrière la baronne et comme nous étions sous des arbres et assises, elle ne me vit pas, ni M. de Tanlay non plus. Nous attendions notre voiture.
Я така нещасна, така зневірена, така загублена!!!
Je suis si malheureuse, si découragée, si perdue !!!
Я згадала перегони у Флоренції — через що той кумедний листочок, що я приготувала для Маркуара, не піде.
Je me suis rappelée des courses de Florence, ce qui fait que le billet amusant que j’ai préparé pour Marcuard, ne partira pas.
Але цей пан де Тансле — неабияка тварюка! І мені дуже хочеться написати йому ось що:
Mais ce M. de Tanlay est un passable animal ! Et j’ai bien envie de lui écrire ceci :
Переписаний лист · Brouillon de lettre de Marie à M. de Tanlay (non envoyé), 1er juillet 1877Пане,Monsieur,Висловити жаль було набагато легше, ніж надіслати мені квитки на стільці, задоволення від яких я змогла оцінити лише сьогодні й лише протягом двох хвилинЯ не впізнаю в цьому французської ввічливості щодо жінки, іноземкиIl était bien plus aisé d’exprimer vos regrets que de m’envoyer des billets de chaises dont je n’ai pu apprécier l’agrément qu’aujourd’hui et pendant deux minutes seulementJe ne reconnais pas là la politesse française envers une dame, une étrangère
АБО ж ось що — ні, побачимо завтра; я хотіла б зустріти цього пана у Бойдів, завести розмову про парад і сказати:
OU bien ceci non, nous verrons demain; j’aimerais bien rencontrer ce monsieur chez les Boyd, amener à parler de la revue et dire :
— Ні, я там не була — оскільки мала лише квитки на стільці, я віддала їх своїй модистці.
- Non, je n’y ai pas été, comme je n’avais que des billets de chaises je les ai donnés à ma modiste.
Написати — значить остаточно посваритися, а взимку, мабуть, я буду рада мати сумнівну можливість отримати запрошення на бали Президентського палацу.
Ecrire c’est se brouiller tout à fait, et peut-être serai-je bien aise cet hiver d’avoir la possibilité douteuse d’obtenir une invitation pour les bals de la Présidence.
О! Треба покінчити з цим... але як! Як змінити це жалюгідне існування!! У мене вже немає навіть колишньої надії вийти заміж за якогось вельможу завдяки своїй красі. Я стала негарною! Темні думки, розчарування, постійні страхи, безсонні ночі — все це потьмарило... колір обличчя, пригасило очі й надало мені виразу зосередженого, втомленого, набряклого, коли я мовчу.
Oh ! il faut en finir... mais comment ! Comment changer cette misérable existence !! Je n’ai même plus comme autrefois l’espoir d’être épousée par quelque seigneur pour ma beauté. Je suis devenue laide ! Les sombres pensées, les déceptions, les appréhensions continuelles, les veilles, m’ont noirci... le teint, m’ont terni les yeux, et m’ont donné une expression concentrée, fatiguée, enflée quand je me tais.
А ті, хто бачить вас в екіпажі, бачать вас завжди мовчазною. Можливо, я й не змінилася, але втратила всю впевненість через брак підтримки — і більше нічого не чекаю!!
Or, pour ceux qui vous voient en voiture vous vous taisez toujours. Peut-être n’ai-je même pas changé, mais j’ai perdu toute confiance faute d’encouragements et je n’attends plus rien !!!
Примітки
Маршал Патріс де Мак-Магон (Patrice de Mac-Mahon, 1808–1893), президент Третьої республіки (1873–1879), розпустив республіканський парламент 16 травня 1877 р. (криза «Сізе Ме»), що спричинило конституційну кризу. Парад мав показати підтримку армії монархістської позиції президента. ↩
В оригіналі англійською: «policemen». ↩
Принцеса Марґеріта Савойська (Margherita di Savoia, 1851–1926) — згодом стала королевою Італії (1878–1900). ↩
Імовірно, цесарівна Марія Федорівна (Дагмар Данська, 1847–1928) — дружина спадкоємця престолу, великого князя Олександра Олександровича (майбутнього Олександра III). ↩