Пʼятниця, 22 червня 1877

Я почала це огидне крамничне життя — хоча й украй необхідне. Раз я лишаюся в Парижі, мені доведеться майже повністю оновити вбрання.
Понад усе виснажує те, що доводиться сідати в карету й виходити з неї більш ніж дванадцять разів. А це саме діло, як каже Розалі, триватиме три-чотири дні — тобто доки я не матиму темної сукні для походів по місту.
Ми були у лікаря Фовеля — він прописав пʼятнадцятиденний курс лікування в Енгієні. Я коряюся, але... я ставлюся до своєї хвороби так серйозно, що призначений курс здається мені такою дрібницею, що я не вірю у швидке одужання...
Я стомлена і сумна. Пані Армстронг, сестра баронеси, втомлює мене своїми безперестанними захватами від усього, що я роблю. Її захоплення такі безглузді! Це не лицемірство, а невпинне намагання подобатися, казати «так», ахати від захвату — що... викликало б огиду, якби припустити найменшу злобу, сховану за всіма цими квітами, гірляндами й тріумфальними арками.
Висіти в повітрі, бігати по крамницях суконь, капелюшків тощо, ще не знати, що робитимеш — ось мука, яку Данте забув.

Примітки

Шарль Фовель (Charles Fauvel, 1830–1895) — провідний паризький ларинголог, фахівець із захворювань горла та голосу. ↩
Енгієн-ле-Бен (Enghien-les-Bains) — спа-містечко на північ від Парижа, відоме своїми сірчаними джерелами, що використовувалися для лікування дихальних хвороб. ↩
Алюзія на «Божественну комедію» Данте — Марі жартівливо уявляє ще одне коло пекла, присвячене відвідуванню крамниць. ↩