❦
Четвер, 21 червня 1877
Відʼїзд незвичайний. Анічкові живуть далеко, але прийшли напередодні — ми досить близькі, щоб не вимагати подвійного клопоту.Un départ inusité. Les Anitchkoff qui demeurent loin, sont venus la veille et nous sommes assez amis pour ne pas exiger de doubles dérangements.
Отже, їдемо тільки родиною, разом із пані Кондаревою та Лізою. І раптом — несподівано — Торлонія... Він їде до Риму, і оскільки паризький поїзд відходить лише на кілька хвилин раніше за його, весь час він із нами. Олександр виїхав учора. Я теж мала виїхати вчора, він це знав — тобто мимоволі він здається... я вже й не знаю як. Не моя справа. Але погодьтеся: сам того не бажаючи, цей бідний Олександр чимало робить, щоб виправдати те, що казали в Неаполі.
Il n’y a donc que la famille y compris Mme Kondareff et Lise. Et puis d’une façon tout inattendue, Torlonia... Il part pour Rome et comme le train de Paris ne précède le sien que de quelques minutes, nous l’avons tout le temps avec nous. Alexandre est parti hier. Moi aussi je devais partir hier, il le savait, c’est pour dire que sans intention aucune il a l’air de... je ne sais plus comment. Ce ne sont point mes affaires. Mais avouez que sans le vouloir ce pauvre Alexandre fait beaucoup pour justifier ce qu’on disait à Naples.
dans la marge Noé ayant maudit Caïn.
Унаслідок надмірного вживання того напою, який, кажуть, породив чорну расу,2 Торлонія говорить і жестикулює уривчасто й має досить дивний вигляд. Я ввічлива, а оскільки він охоче балакає, я стаю любʼязною.
A la suite d’un emploi immodéré de cette liqueur qui causa, dit-on, la race noire, Torlonia a la parole et le geste saccadés et l’air plus ou moins étrange. Moi, je suis polie et comme il a l’air de causer volontiers je deviens aimable.
Разом із нами відʼїжджає знаменита Робенсон із матірʼю й горбатою сестрою, а також родина Франція. У пані Франція двоє синів за тридцять і донька на виданні — мила, цікава, і співає — заслухаєшся. Вони приймають часто й з розмахом.
En même temps que nous, partent la fameuse Robenson avec sa mère et sa sœur bossue et les Francia. Mme Francia a deux fils de plus de trente ans et une fille bonne à marier, jolie et intéressante et chantant à ravir. Ils reçoivent beaucoup et bien.
Пишу у вагоні. Залізниці остаточно позбавили подорожі поезії. Що може бути буденнішим за ці вокзали й за це стадо овець, яких женуть пастухи в синіх блузах.
J’écris en wagon. Décidément les chemins de fer ont dépoétisé les voyages. Rien de trivial comme ces gares et ce troupeau de moutons que chassent les bergers en blouses bleues.
Часто буває, що я прикипаю душею до людей, яких бачу вперше і вже ніколи не побачу, або ж ненавиджу їх. Від учора я маю приємність трохи дратуватися на всіх станціях, де я мала слабкість виходити, — через якогось самця й пару дітей у капелюшках із чорними стрічками, на яких золотими літерами написано: Florida. Самець говорить голосно — то по-німецьки, то по-французьки, — із насолодою слухає сам себе, щасливий, що його чують усі. І я ненавиджу його лише за те, як він вимовляє Florida. Він іще не вимовив, але мусить вимовити саме так, як я уявила, — і це Florida сповнює мене огидою. А найчастіше він, певно, каже його, граючись із дітьми.
Souvent il m’arrive de m’attacher ou de détester les êtres que je vois pour la première fois et que je ne reverrai jamais. Depuis hier j’ai l’avantage d’être légèrement agacée à toutes les gares où j’ai la faiblesse de descendre par un mâle et par une paire d’enfants avec des chapeaux à rubans noirs sur lesquels on lit en lettres d’or: Florida. Le mâle parle très haut, tantôt allemand tantôt français, il s’écoute avec délice heureux d’être entendu de tous. Et je le déteste pour la manière seule dont il prononce Florida. Il ne l’a pas encore prononcé mais il doit le prononcer comme j’ai imaginé, et ce Florida me remplit de dégoût. Il doit surtout le dire souvent en jouant avec ses petits.
Ліворуч дрімає велике рудувато-русяве створіння, бородате, з правильним носом. Схожий на бельгійця або швейцарця. Навпроти — якийсь італієць, торговець оливою, худорлявий і вульгарний.
A ma gauche sommeille un grand être blond roux, barbu, au nez régulier. Il a l’air belge ou suisse. En face une espèce d’Italien marchand d’huile, maigre et vulgaire.
Тітка спить. Пінчо нерухомо сидить у кошику — приголомшений, наляканий гуркотом і поштовхами. Але найбільше — своєю соломʼяною вʼязницею.
Ma tante dort, Pincio est dans son panier immobile, abasourdi, épouvanté du bruit, des secousses. Mais surtout de sa prison de paille.
Четвер, 21 червня, восьма ранку. Гляньте, як гарно. Чорно-білі корови посеред зеленої луки — мов кольори Олександра.
Nous sommes au jeudi 21 juin, huit heures du matin. Tiens, c’est joli. Des vaches noires et blanches au milieu d’une prairie verte, on dirait les couleurs d’Alexandre.
Щодо Олександра — що мені думати? І що ви думаєте? Боже мій, не знаю. Якщо я цілком спокійна — нема про що турбуватися... О, ну і ну... Але я й далі почуваю до нього багато ніжності й зацікавлення — як до надзвичайно симпатичної людини. Не таких почуттів я хотіла б... але, мабуть, так і краще, тим паче, що цей душевний спокій змушує мене любити його з вдячності — поки не нагрянуть бурі... якщо Богу буде завгодно їх послати. Я люблю його, як люблю його матір, як когось милого, приємного... за ким пішла б доглядати в хворобі, поплакала б по смерті; кому допомогла б усім, що в моїх силах, — зі щирою радістю і з радістю від пози.
A propos d’Alexandre que dois-je penser ? Et qu’en pensez-vous ? Mon Dieu je ne saurais le dire. Du moment que je suis tout à fait tranquille il ne faut pas s’inquiéter... Oh ! ça, par exemple... Mais je lui garde toujours beaucoup de tendresse et d’intérêt comme à un homme éminemment sympathique. Ce n’est pas de ces sentiments-là que je voudrais... mais cela vaut peut-être mieux ainsi, d’autant plus que ce bien-être me le fait aimer par reconnaissance en attendant les orages... s’il plaît à Dieu de m’en envoyer. Je l’aime comme j’aime sa mère, comme quelqu’un de gentil, d’agréable... que j’irais soigner s’il était malade, pleurer s’il était mort; secourir par tout ce qui serait en mon pouvoir avec plaisir intime et avec plaisir causé par la pose.
Ось я й у Парижі, у пані де Мертен. Мені аж ніяково від їхньої уваги й турботи.
Me voilà à Paris, chez Mme de Mertens. Je suis presque confuse de leurs soins et prévenances.
З восьмої ранку й до Парижа я лежала й читала «Жоселена» Ламартіна.3 Цього я не змогла б робити вдома... а втім, може, й змогла б... бо це красиво, ніжно, поетично, лагідно і ніколи не смішно — попри всі щойно перелічені мною якості.
Depuis huit heures du matin jusqu’à Paris je suis restée couchée à lire « Jocelyn » de Lamartine. Voilà ce que je ne pourrais pas faire à la maison, peut-être si... car c’est beau, c’est tendre, c’est poétique, c’est doux et ce n’est jamais ridicule malgré toutes les qualités que je viens d’énumérer.
У пані де Мертен я бачу щось від своєї дорогої матері — кажу їй це, не називаючи нікого, розповідаю про Олександра, теж не називаючи. Не можу не говорити про це.
Je trouve dans Mme de Mertens quelque chose de ma mère chérie, je le lui dis sans nommer personne, je lui raconte Alexandre sans le nommer de même. Je ne pourrais pas ne pas en parler.
Як я рада, що пан Жанвʼє де ла Мотт молодший одружився.
Comme je suis contente que M. Janvier de la Motte fils se soit marié.
викреслено[Два рядки закреслено]
[Deux lignes cancellées]
Примітки
У Біблії Ной прокляв не Каїна, а Ханаана, сина Хама (Буття 9:20-27). Марі припустилася помилки; в оригіналі збережено. ↩
Посилання на псевдонаукове тлумачення біблійного «прокляття Хама» (Буття 9:20-27), яке в XIX ст. використовувалося для «наукового» обґрунтування расизму. Марі наводить це як іронічний коментар. ↩
«Жоселен» (Jocelyn, 1836) — поетичний роман Альфонса де Ламартіна про священика, змушеного зректися кохання. Один із найпопулярніших французьких романів XIX ст. ↩