❦
Вівторок, 19 червня 1877
Щодня вже місяць я повторюю, що пʼятнадцятого червня мушу виїхати, і благаю всіх збиратися, щоразу застерігаючи, що чекаю на сцени і прошу вберегти мене від них.Tous les jours depuis un mois je répète que le 15 juin je dois partir et je supplie de s’apprêter répétant chaque fois que je m’attends à des scènes et que je supplie de me les épargner.
Одне слово — сьогодні мене довели до такого стану, що я готова була залізо кусати! Саме тоді, коли треба їхати, — ті самі виправдання, які завжди висувають із такою холоднокровністю й нахабством!!!
Bref, on m’a mise aujourd’hui dans un état à mordre du fer ! Juste au moment de partir les mêmes prétextes qui toujours furent avancés avec un sang-froid et une impudence !!!
Уже три дні я трохи несповна розуму і ніби в тумані... Я заплакала — вони стояли на своєму; закричала — теж марно; тоді я потрощила все, що могла, сипала жахливими прокльонами і штовхнула, побила тітку!
Depuis trois jours je suis un peu folle et comme dans une vapeur... je me mis à pleurer, on persista; je criai, pas plus de succès alors j’ai cassé ce que j’ai pu, j’ai dit des malédictions horribles et j’ai poussé, battu ma tante !
Пробачте мені цю потворність хоча б за те, що я кажу про неї так відкрито.
Pardonnez-moi cette monstruosité en faveur de ce que je la dis aussi crûment.
Якби ви були на моєму місці, ви, мабуть, не засуджували б мене так суворо.
Si vous étiez à ma place vous ne me condamneriez peut-être pas à un tel point.
Після цієї жахливої сцени я впала в таке заціпеніння, що просиділа три або чотири години в тому самому кріслі, поки грали в пікет з Анічковими.
Après cette scène épouvantable, je suis tombée dans une torpeur telle que je suis restée trois ou quatre heures sur le même fauteuil pendant qu’on faisait une partie de piquet avec les Anithckoff.
Тітка й мама добрі, милосердні, навіть не ображаються на мене; їх лякало б хіба що щось, що може обернутися проти мене самої. Вони знають, що я напівбожевільна і геть нещасна. Якби мені не було так огидно й жахливо, я б сказала, що вони стали пасивно покірними, і що в тій чорній хмарі, яка мене огортає, я насолоджуюся цією потворною владою.
Ma tante et maman sont bonnes, miséricordieuses, elles ne m’en veulent même pas; ce qui les effrayerait ce serait quelque chose qui pût retomber sur moi. Elles savent que je suis à moitié folle et tout à fait malheureuse. Si je n’étais pas si dégoûtée et si horrifiée je dirais qu’elles sont devenues d’une obéissance passive et que dans l’espèce de nuage noir qui m’enveloppe je jouis de cette puissance monstrueuse.
Пані Анічкова каже, що хотіла б завжди бачити мене такою.
Mme Anitckoff dit qu’elle voudrait me voir toujours ainsi.
— Ви спокійна, обличчя у вас відпочиле, від нього віє тишею і добротою, і ви гарна.
- Vous êtes calme, votre figure est reposée et respire la tranquillité et la bonté et vous êtes jolie.
Уперше з дитинства я провела цілий день серед усіх.
Pour la première fois depuis mon enfance je suis restée toute une journée avec tout le monde.
Пані Кондарева прилетіла весела, як пташка, зі своїм кузеном Баранвичем, який був дуже хворий. Ви памʼятаєте його, чи не так, — з перших днів мого приїзду? Пили чай у саду.
Mme Kondareff arriva joyeuse comme un oiseau avec son cousin Baranvitch qui était très malade. Vous vous rappelez de lui, n’est-ce pas, les premiers jours de mon arrivée ? On prit du thé au jardin.
Розалі, яка дуже любить пана графа, говорить про нього лише через силу, бо я сміюся, кажу жорстокості, плутаю його зі своїми собаками й закінчую тим, що на цьому світі мені потрібні тільки дві мотузки: одна для нього, друга для мене. Але я змушую її, і вона відповідає:
Rosalie qui aime beaucoup Monsieur le comte n’en parle qu’avec difficulté parce que je ris, je dis des cruautés, je le confonds avec mes chiens et je termine en disant que je n’ai besoin en ce monde que de deux cordes, une pour lui et une pour moi. Mais je la force et elle me répond :
— Що їй це надто тяжко і що вона вже все розповіла.
- Que ça lui est trop de peine et qu’elle a déjà tout raconté.
— Знаю, але я забула.
- Je sais, mais j’ai oublié.
— Та ви ж смієтеся з бідолашного пана графа.
- Mais vous vous moquez de ce pauvre Monsieur le comte.
— Зовсім ні, мене це забавляє.
- Pas du tout, ça m’amuse.
— От бачите, вас це забавляє!
- Vous voyez bien que ça vous amuse !
— Та ні ж! Мені це приємно! Ну ж бо, повторіть... тобто ось що: про те, що було до подорожей, я знаю все, і з цим покінчено, а розкажіть, що Серафен розповів вам тепер, тепер! Мені не треба ні Серафенових здогадів, ні ваших.
- Eh bien non ! Cela me fait plaisir ! Allons répétez... c’est-à-dire, voilà; pour ce qui a été avant les voyages je sais tout et c’est fini, mais dites ce que Séraphin vous a raconté à présent, à présent ! Je ne veux pas des suppositions de Séraphin et des vôtres.
— Ну, як я вже казала, Серафен сказав мені, що пан граф змінився, ох! та ще й як змінився! Я спитала його, як минула подорож, і сказала, що там він, певно, завів багато знайомств. А Серафен каже:
- Eh bien, comme je l’ai dit, Séraphin m’a dit que Monsieur le comte est changé oh ! mais si changé ! Je lui ai demandé comment il avait fait le voyage et que bien sûr il avait fait beaucoup de connaissances. Et Séraphin a dit :
— Ох! та ні, зовсім ні, ви й уявити не можете, як він змінився: він побивається, нудьгує, він уже не такий, як раніше, — одне слово, він сказав мені, що цілком серйозно думає одружитися...
- Oh ! non pas du tout, vous ne vous imaginerez jamais combien il est changé, il se désole, il s’ennuie, il n’est plus comme avant, enfin il m’a dit qu’il a positivement l’idée de se marier...
— Це Серафен сказав?
- Séraphin a dit ?
— Та ні ж! Пан граф.
- Mais non ! Monsieur le comte.
— Йому хочеться одружитися, але це ще нічого не доводить.
- Il a envie de se marier, mais ça ne prouve rien.
— Зачекайте, тоді я (Серафенові) спитала, чи є в нього хтось на прикметі. Ви з мене смієтеся! — сказав він мені отак. Як це я сміюся! Та ви ж добре знаєте, що це панна Марі, і пан граф сам мені це сказав. І все це сталося, може, після листів, які пан граф отримав від родини з Флоренції.
- Attendez, alors je (à Séraphin) lui ai demandé s’il avait quelqu’un en vue. Vous vous moquez de moi ! il m’a dit ça comme ça. Comment je me moque ! Mais oui, vous savez bien que c’est Mlle Marie et Monsieur le comte me l’a dit. Et tout cela c’est arrivé peut-être à la suite des lettres que Monsieur le comte a reçues de Florence de sa famille.
— Це Серафен так гадає?
- C’est Séraphin qui suppose ?
— А пан граф йому це сказав.
- Et Monsieur le comte le lui a dit.
— Тоді пан граф несповна розуму.
- Mais alors Monsieur le comte est insensé.
— А що ж тут удієш, коли він за вами з розуму сходить!
- Qu’est-ce que vous voulez y faire, s’il est fou de vous !
— Може, колись і сходив, Розалі, давно.
- Il l’était peut-être, Rosalie, il y a longtemps.
— Та ні ж, тепер.
- Mais non, maintenant.
Ну подумайте, навіщо б таке говорити? Адже в Неаполі останнім часом нічого не говорили, бо нічого й не було.
Voyons, pourquoi le dirait-on ? Puisqu’à Naples le dernier temps on ne disait rien parce qu’il n’y avait rien.
— То коли ж?
- Quand, alors ?
— Це на нього знову найшло в дорозі.
- Ça l’a repris en voyage.
— Хто це каже?
- Qui le dit ?
— Пан граф Серафенові.
- Monsieur le comte à Séraphin.
— Це точно?
- C’est sûr ?
— Так.
- Oui.
— Присягніться.
- Jurez.
— Присягаюся.
- Je le jure.
— Головою Господа Бога?
- Sur la tête du Bon Dieu ?
— Оце так клятва!
- En voilà un serment !
— Ну ж бо!
- Allez-y !
— Ну, головою Господа Бога.
- Eh bien sur la tête du Bon Dieu.
— А якщо ви брешете?
- Si vous mentiez ?
— Та кажу ж вам, що ні, і це навіть дуже прикро, бо ще раніше... а тепер ви тільки й знаєте, що смієтеся. А пан граф закоханий у вас і зізнався в цьому Серафенові...
- Mais puisque je vous dis que non, et même c’est très malheureux, parce que encore avant... mais à présent vous ne faites que vous moquer. Et Monsieur le comte est amoureux de vous et il l’a avoué à Séraphin...
— У Неаполі?
- A Naples ?
— Ні, в дорозі.
- Non, en voyage.
— Присягніться головою своєї матері.
- Jurez sur la tête de votre mère.
— Присягаюся головою своєї матері.
- Je jure sur la tête de ma mère.
— Стережіться, не губіть своєї душі.
- Prenez garde, ne vous damnez pas.
— Я? Господи Боже! Мій імператоре! Що ж тут такого дивного!
- Moi. Bon Dieu ! Mon empereur. Qu’y a-t-il de si étonnant dans ça !
Якби я ні разу не збрехала цій дівчині, я б більше вірила. Але я весь час боюся, що вона вигадує, спираючись на те, що я розповіла їй про вдочеріння маленької Александріни... Зрештою, з цього діалогу ви можете приблизно уявити, що було сказано, бо дещо я змусила її повторити разів по десять.
Si je n’avais fait aucun mensonge à cette fille je croirais davantage. Mais je crains toujours qu’elle n’invente, se basant sur ce que je lui ai dit de l’adoption de la petite Alexandrine... Enfin d’après ce dialogue vous pouvez savoir à peu près ce qui a été dit, car je me suis fait répéter par dix fois plusieurs choses.
— Але якби це була правда, Розалі, він поводився б інакше... він не їздив би до Монако.
- Mais si c’était vrai, Rosalie, il se conduirait autrement... il n’irait pas à Monaco.
— Він їздить туди з досади, вже це я добре знаю.
- Il y va par dépit, je le sais bien ça.
— Стережіться, Розалі, ви вигадуєте.
- Prenez garde, Rosalie, vous blaguez.
— Та присягаюся вам, що ні. Ви що ж, думаєте, приємно мати при собі такого чорта, як той Торніоле!
- Mais je vous jure que non. Vous croyez donc aussi que ça fait plaisir d’avoir avec soi un diable comme ce Torniole !
— Він приїхав би сюди... якби це була правда; ну скажіть, що йому заважає?
- Il viendrait ici... si c’était vrai, voyons qu’est-ce qui l’en empêche ?
Поки Розалі говорила про холодний прийом, я думала, що, можливо, щось таки йому заважає, і для будь-кого іншого це була б досить поважна причина. Але мені здається, що він на це не зважає, як і я. Дуже важко бачитися після такого гарненького зʼясування стосунків, як наше. І навіть якби він змінив думку, як повернутися після подібного освідчення і таких листів? Я наводжу всі ці причини заради вас і тому, що всі так думають.
Pendant que Rosalie parlait du froid de l’accueil je pensais que peut-être il y avait quelque chose qui l’empêchait et pour tout autre ce serait un motif assez considérable. Mais il me semble qu’il n’en fait aucun cas, comme moi. Il est bien difficile de se voir après une jolie explication comme la nôtre. Et même s’il avait changé d’idée, comment revenir après une semblable déclaration et de pareilles lettres ? Je vous donne toutes ces raisons pour vous et parce que tout le monde pense ainsi.
Щодо мене, то не знаю, як так виходить, але я не памʼятаю нічого, що могло б завадити, і мені здається, що він мусить почуватися так само, а це відганяє будь-яку думку про втіху, про повернення... Те, що розповідає моя камеристка1, таке природне і так добре узгоджується з тим, чого вона не знає, що мене кортить... завжди кортить повірити в те, що надзвичайно тішить.
Quant à moi je ne sais comment cela se fait mais je ne me souviens de rien qui puisse empêcher et il me semble qu’il doit sentir de même ce qui éloigne toute idée de plaisir, de retour... Ce que raconte ma cameriere est si naturel et s’accorde si bien avec ce qu’elle ne sait pas que je suis tentée... on est toujours tenté de croire ce qui fait excessivement plaisir.
Зрештою, я змушую її повторювати мені це, наче чарівну казку.
Enfin, je me fais répéter ça comme un conte bleu.
Мама не їздила до Монако, тож новин немає жодних...
Maman n’a pas été à Monaco, ce qui produit une absence complète de nouvelles...
Пані Кондарева щойно звідти: Олександра там не було. Розалі, яка вранці ходила до слуги, чула, як пан граф у ліжку говорив сумним, хворим голосом. Отже, він лишився вдома, мій бідолашний любий, як же він, мабуть, нудьгував.
Mme Kondareff en vient, Alexandre n’y était pas. Rosalie qui est allée ce matin chez le domestique a entendu Monsieur le comte parler dans son lit d’une voix triste et malade. Il est donc resté chez lui, pauvre cher comme il a dû s’ennuyer.
Він не бачив моїх покоїв, яка шкода. Ба! вчорашній відчай минув, а щодо Олександра, то я, як і раніше, повторюю собі ту фразу Маргарити: «Любий Олександре, (Валентин) якщо Бог мене почує, я тебе ще побачу...»
Il n’a pas vu mon appartement, quel dommage. Bah ! le désespoir d’hier est passé, et quant à Alexandre je me dis comme avant cette phrase de Marguerite: « Cher Alexandre, (Valentin) si Dieu m’écoute Je te reverrai... »
Примітки
В оригіналі італійською: «cameriere». ↩