❦
Понеділок, 18 червня 1877
Я проводила своїх на вокзал і пішла до Анічкових разом із Діною.J’ai reconduit les miens à la gare et je suis allée chez les Anitchkoff avec Dina.
Ми говорили про Лардереля. Пан Анічков усе хотів, щоб я вийшла за нього, а я відмахувалась руками й ногами — як ви, мабуть, здогадуєтесь. Дує сильний вітер, і від цього мені якось дивно.
Nous avons parlé de Larderel. M. Anitchkoff voulait toujours que je l’épouse, je niais des mains et des pieds comme vous le pensez bien. Il fait beaucoup de vent, ce qui me rend toute drôle.
Цей тип... Одіффре влаштував сніданок для Олександра, Торлонії, дʼАспремона і віконта де Плансі.
Cette espèce... d’Audiffret a donné à déjeuner à Alexandre, à Torlonia, à d’Aspremont et au vicomte de Plancy.
Ви думаєте, Торлонія нічого не сказав про нас, про мене і про переодягання?
Vous croyez que Torlonia n’a rien dit de nous, de moi et du déguisement ?
Я не розумію, що пишу. У блакитній кімнаті горять сімнадцять свічок, чотири тут, все освітлено; я читаю вже не знаю що і час від часу виходжу валятися по підлозі з Пратером, Пінчо і Багателлю.
Je ne comprends pas ce que j’écris. Dix-sept bougies brûlent dans la chambre bleue, quatre ici, tout est illuminé, je lis je ne sais plus quoi et de temps en temps vais me rouler par terre avec Prater, Pincio et Bagatelle.
Я відʼїжджаю завтра. Ця бідолашна Багатель... бульдог надзвичайної сили, якому я заборонила обрізати вуха, — що замість природної для породи лютості надає їй вигляду нескінченної добродушності. Нічия улюблениця, майже гнана, — її покірний вигляд зворушує мене, мов велике нещастя. Ви памʼятаєте Багатель — куплену в Парижі, розчавлену й вилікувану в Спа?
Je pars demain, cette pauvre Bagatelle... est un bulldog d’une force prodigieuse, auquel j’ai défendu de couper les oreilles, ce qui au lieu de la férocité naturelle à la race, lui donne un air de bonhomie infinie. Elle n’est la favorite de personne, presque persécutée et son air humble me touche comme une grande infortune. Vous vous rappelez, n’est-ce pas, de Bagatelle achetée à Paris, écrasée et guérie à Spa ?
Я трохи нервую й сонна — ніби чогось чекаю.
Je suis légèrement nerveuse et endormie, comme si j’attendais quelque chose.
Відʼїжджати, кажучи собі: назавжди — від цього стає якось холодно й тривожно. Від жалів, що я залишаю й беру з собою, мені на очі набігають сльози... Але я більше не плачу, як раніше. Відтоді, як приїхала до Неаполя, я плакала не більше трьох разів.
Partir en se disant : pour toujours donne un certain froid et inquiète. Les regrets que je laisse et que j’emporte me font venir les larmes aux yeux... Mais je ne pleure plus comme avant. Depuis mon arrivée à Naples je n’ai pas pleuré plus de trois fois.
Je viens de jouer de la mandoline assise dans ma coquille comme Amphion... ou je ne sais plus quelle poétique créature. Rosalie assise par terre me parlait de la méchanceté de Torniole i.e. Torlonia et de la distinction d’Alexandre et du charme de sa famille.
Часом мені здається, що він і я — одне й те саме; часом я дивуюсь, що говорю про цього чужинця, який десь там у Монако, не знаю де, з яким я не маю жодних стосунків.
Par moments je crois que lui et moi c’est la même chose et par moments je suis tout étonnée de parler de cet étranger qui est là-bas quelque part à Monaco, je ne sais où, avec lequel je n’ai aucun rapport.
Пінчо серед блакитного атласу й білого мережива — собачка казкової елегантності.
Pincio au milieu du satin bleu et de dentelle blanche est d’une élégance fabuleuse comme chien.
Нарешті — повернення з Монако, якого так нетерпляче чекали. Лардерель не привітав тітку; він сказав мамі, що знав: антипатія між ним і тіткою взаємна. Мама, яка цілий вечір вислуховувала його одкровення, — зламана. Він навіть матір не любить.
Enfin voici le retour de Monaco, si impatiemment attendu. Larderel n’a pas salué ma tante, il dit à maman qu’il savait que l’antipathie était réciproque entre lui et ma tante. Maman qui a reçu pendant toute la soirée ses confidences est défaite. Il n’aime pas même sa mère.
— «Я витратив усе — стан, здоровʼя, життя».
- « J’ai tout dépensé, ma fortune, ma santé, ma vie ».
Він розорений; шукає собі дружину або хоче накласти на себе руки; мама у відчаї від цієї відрази до всього, від цього порожнього серця, від цієї висохлої душі, від цього спотвореного, спустошеного, безнадійного розуму.
Il est ruiné, il cherche à se marier ou bien il veut se tuer; maman est désespérée de ce dégoût de tout, de ce cœur vide, de cette âme desséchée, de cet esprit perverti et désolé et désespéré.
Але найкраще — підслуховувати під дверима; я зробила, як минулого разу. Є якась сумна втіха в тому, щоб слухати розповідь про власні нещастя. Мене жаліли, говорили, що при всіх моїх прагненнях і бажаннях у мене насправді одні злидні й муки, і що на світі немає такого великого щастя, яке стерло б гіркоти, пережиті мною дотепер. Повторювали, що я закохана в Олександра і що він навіть не хоче мене знати. Я ніколи не змогла б передати, як мене вразила ця фраза, — а я все слухала. Олександр розповідає, що йому пропонували наречених, але вони його не захотіли; лишилася ще одна, яку він спробує у Швейцарії. Він усе розповідає мамі, і вона, за його словами, його заспокоює. Мені так кидають в обличчя, що він мене ненавидить, що я вже не смію нічого говорити і почуваюся безжально приниженою...
Mais le mieux c’est d’écouter à la porte, j’ai fait comme l’autre fois. Je ne sais quel triste plaisir on a à écouter le récit de ses malheurs. On me plaignait, on disait qu’avec mes aspirations, mes désirs je n’avais en réalité que misères et tourments, et que pour effacer les amertumes que j’ai eues jusqu’à présent, il n’est pas de bonheur assez grand en ce monde. On répéta que je suis amoureuse d’Alexandre et qu’il ne veut même pas me connaître. Je ne saurais jamais dire combien cette phrase me blessa, et j’écoutais encore. Alexandre raconte qu’on lui a proposé des fiancées mais qu’elles n’ont pas voulu de lui, mais qu’il lui en reste encore une à essayer en Suisse. Il raconte tout à maman, qui le calme, à ce qu’il dit. On me jette tellement à la figure qu’il me déteste que je n’ose plus rien dire et que je me sens impitoyablement humiliée...
— Не лякайтеся, мадам, — сказав він, — якщо з часом дізнаєтеся про мою смерть; попередьте також панну Марі.
- Ne vous effrayez pas, Madame, dit-il, si dans quelque temps vous apprenez ma mort; prévenez aussi Mlle Marie.
Якби хоч це було серйозно. Всі ці відчайдушні слова, всі ці розповіді про моральне й фізичне знищення розхвилювали мене; я й сама почуваюся знищеною і нещасною! О! Нещасною!! Він мене ненавидить; що вони цим хочуть сказати? Думають вилікувати кохання, якого немає? Усе, що вони роблять, — це вганяють мене в розпач, роблять глибоко нещасною, викликають до мене самої таку огиду, що хоч помирай.
Si au moins c’était sérieux. Toutes ces paroles désespérées, toutes ces histoires d’anéantissement moral et physique m’ont énervée, je me sens anéantie moi-même et misérable ! oh ! Misérable !!! Il me déteste; qu’est-ce qu’ils veulent dire par là ? Pensent-ils guérir cet amour qui n’existe pas ? Tout ce qu’ils font c’est de me désespérer et de me rendre profondément misérable, de me dégoûter de moi-même jusqu’à en mourir.
Поки йдеться про Лардереля — це ще нічого; а ось коли я думаю про все інше — я... я сама не знаю яка! Я не бачу нічого щасливого, нічого втішного; я боюся — із забобонним, жахливим страхом!
Tant qu’il s’agit de Larderel ce n’est encore rien, c’est quand je pense à tout le reste que je... suis je ne sais comment ! Je n’entrevois rien d’heureux, rien de consolant; j’ai peur, une peur superstitieuse, épouvantable !
Цей страшний біль дає мені певний відпочинок — точніше, оглушення, — щоб дати сили страждати, ніби вперше, в той день, коли, як сьогодні, хмара проривається.
Cette douleur terrible me donne quelque temps de repos, plutôt d’abrutissement, pour me donner la force de souffrir comme pour la première fois, le jour où comme aujourd’hui le nuage crève.
Завтра... завтра я знову забуду про себе.
Demain... demain je m’oublierai de nouveau.
Чути, як ті, хто звик мене підтримувати, зневірилися в моїй долі — ось що мене знищило...
Entendre ceux qui ont l’habitude de me soutenir, désespérer de mon sort voilà ce qui m’a anéantie...
А цей Олександр тепер... але якщо я його не кохаю — що мені до того? Я сама нічого не знаю — я цікавлюся ним, поділяю всі його вчинки, клопоти, всі злидні. Боже мій, якби в мене були гроші!!
Et cet Alexandre à présent... mais puisque je ne l’aime pas qu’est-ce que cela me fait ? Je ne sais rien moi-même, je m’intéresse à lui, je partage tous ses actes, ennuis, toutes ses misères. Mon Dieu, si j’avais de l’argent !!!
Він сто разів натякав мені через маму, що йому дуже неприємно бути коханим — бо сам він не може. Він хоче відновити стан, і це його мучить і поглинає.
Il m’a fait entendre cent fois par maman, qu’il était bien fâché d’être aimé parce qu’il ne le pouvait pas lui-même. Il veut refaire sa fortune et cela le tourmente, le préoccupe.
Я більше не хочу, щоб моя мати грала цю жалюгідну роль, приходячи розповідати мені якісь... дурниці.
Je ne veux plus que ma mère joue ce rôle misérable pour venir me raconter quelques... bêtises.
Не знаю, як пояснити, що сказати; нехай би Розалі залишила мене одну — може, я й поплакала б.
Je ne sais comment expliquer, que dire, que Rosalie me laisse seule je pleurerais peut-être.
Олександр жаліє мене! Я від цього божеволію з горя.
Alexandre me plaint ! J’en suis folle de chagrin.
Ні, не думайте, що я нещасна — тільки цього вечора; адже я вже казала, що нічого не боюся — ні шлюбу, ні смерті, — аби тільки не змінити свою думку.
Non, ne me croyez pas malheureuse, c’est seulement ce soir; puisque je vous ai dit que je ne craignais rien, ni mariage, ni mort, pourvu que je ne change pas d’idée seulement.
Я дуже страждаю — не можу сказати, як; я мучу себе, і мені це приємно.
Je souffre beaucoup, sans pouvoir dire comment, je me tourmente et cela me fait plaisir.
Коли я думаю про себе — серце розривається від жалю!! Боже, якби я могла щось зробити.
Quand je pense à moi, mon cœur se fend de pitié !! Dieu si j’y pouvais quelque chose.
Боже мій.
Mon Dieu.
навскоси
Мені здається, що це мати приносить мені нещастя! Вона завжди заприязнюється з тими, з ким у мене чвари. Вона несе мені нещастя — і я боюся, що починаю її ненавидіти.
en travers Il me semble que c’est ma mère qui porte malheur ! Elle se fait toujours l’amie de ceux avec qui j’ai des démêlés. Elle me porte malheur et je crains de la détester.
Якби я справді, справді звикла до думки, що я нещасна — я була б спокійна. Але я постійно забуваю, і щоразу, коли мені про це нагадують, це здається таким новим і таким страшним, що я впадаю у відчай — немов найщасливіша жінка у світі від першої прикрості.
Si je m’habituais bien mais là bien, à l’idée d’être malheureuse je serais tranquille. Mais je l’oublie toujours et chaque fois qu’on me le rappelle cela me semble si nouveau et si terrible que je me désespère comme la femme la plus heureuse du monde à sa première contrariété.
Примітки
Амфіон — герой давньогрецької міфології, чия ліра зводила стіни Фів. ↩
В оригіналі латиною: «i.e.» (id est). ↩