❦
Неділя, 10 червня 1877
Олександр вдався! Тепер мені хочеться зробити такий портрет і для себе, але скажімо спершу, яка ця картина: це довгий чотирикутник, де на цілком чорному тлі видно дві голови, що дивляться одна на одну й звʼязані докупи шнуром, який іде від їхніх краваток. Посередині шнура висить серце зі словом «buono»1, з чого ясно, мов день, читається Буонокоре, їхній лихвар. Нарешті, внизу читаємо цю строфу Данте, пісня V «Пекла»: «.... Учителю, хто ті люди, яких так карає чорне повітря?2»Dimanche 10 juin 1877 Alexandre est réussi ! Ce qui me donne l’envie d’en faire un pour moi, mais disons d’abord comment est le tableau, c’est un carré long où sur un fond absolument noir on voit deux têtes qui se regardent et liées ensemble par une corde partant de leur cravates respectives. Au milieu de la corde est suspendu un cœur avec le mot buono dessus, ce qui fait clair comme le jour Buonocore, leur usurier. Enfin dans le bas on lit cette strophe de Dante, chant V de l’Enfer. « .... Maestro chi son quelle Genti, che l’aer nero si castiga ? »
Після довгого й приємного морського купання ми всі повечеряли разом, Біховець і Анічкові. Потім сіли грати в карти, а оскільки це мене дратувало, я їх усіх замалювала і завтра перенесу на полотно. Це по справедливості, треба ж увічнити цих домашніх чудовиськ.
Aprè un bain de mer long et agréable nous avons dîné tous ensemble, Bihovetz et les Anitchkoff. Après quoi il y eut jeu de cartes or, comme cela m’embêtait je les ai croqués tous et demain les mettrai sur toile. C’est justice, il faut bien que ces monstres domestiques soient immortalisés.
У мене сила-силенна речей, які треба намалювати, і через це, та ще й через близький відʼїзд, я геть неспокійна.
J’ai une foule de choses à peindre et cela, combiné avec mon prochain départ, me rend tout à fait inquiète.
Портрет бабусі закінчено, я витратила на нього шість днів, бо Олександр забрав чотири з десяти. Я дуже сподіваюся, що мені щось дадуть, дідусь дасть, бо запевняю вас, що в крамниці мені заплатили б за нього сто франків, та й узагалі будь-де.
Le portrait de grand-maman est fini, j’y ai mis six jours, puisqu’Alexandre en a pris quatre sur les dix. J’espère bien qu’on me donnera quelque chose, grand-papa donnera car je vous assure qu’on me le payerait cent francs dans une boutique, partout enfin.
Дім повний дітей, діти Анічкових неабияк мене дратують — брудні, занудні, погано виховані!
La maison est pleine d’enfants, ceux des Anitchkoff m’énervent passablement, sales, ennuyeux, mal élevés !
Яке ж коротке життя, ні на що не вистачає часу.
Que la vie est courte, on n’a le temps de rien faire.
Насимов пише, що Сан-Чезаріо наклав на себе руки через фальшиві папери, які сам же й підробив. Бр-р-р...
Nasimoff écrit que San Cesario s’est suicidé à la suite de faux papiers dont il est l’auteur. Brrr...
Примітки
Buono (іт. «добрий») — Маріїн каламбур на прізвище Буонокоре, лихваря, якому заборгували і Олександр, і Меліссано. ↩
В оригіналі італійською: «.... Maestro chi son quelle Genti, che lʼaer nero si castiga ?» (Данте, «Пекло», пісня V, рядки 50–51) — Дантове запитання до Вергілія в колі хтивих. ↩