❦
Вівторок, 5 червня 1877
Савич снідав у нас.Mardi 5 juin 1877 Savitch a déjeuné.
Попри спеку, я малювала і, коли прийшла Коліньйон, убралася — капелюшок доволі в стилі Директорії1, жакет і сорочка з жабо2 й відкритим коміром, із трьома маленькими ярусними комірцями; бракувало лише парасольки, щоб я стала схожа на Робеспʼєра чи когось такого. Саме коли я зібралася йти до вельми славетних Купалень Жоржа, я отримала листа від Маркуара й портрет Олександра, бездоганно схожий і гарний, як він сам. Я була дуже рада показати його пані моїй тітці, та й сама на нього подивитися; про кохання вже не йдеться, але мені завжди приємно дивитися на таке аристократичне обличчя, таку елегантну поставу, ці сухі, без блиску очі й нарешті цю усмішку, таку тонку й таку глузливу, що вона видається зіпсутою й дитячою водночас через дивну суперечність, у якій і полягає її головний чар.
Malgré la chaleur, j’ai peint et, Collignon étant venue, je fis une toilette qui se composait d’un chapeau assez Directoire, d’une veste et d’une chemisette à jabot et col ouvert, avec les trois petits collets étagés; il ne manquait plus qu’un parapluie pour me donner l’air de Robespierre ou de quelqu’un par là. Au moment de partir pour les très illustres Bains Georges, je reçus une lettre de Marcuard et le portrait d’Alexandre parfaitement ressemblant et beau comme lui. J’étais très contente de le montrer à Madame ma tante et aussi de le regarder moi-même, il n’y a plus question d’amour mais j’aime toujours voir une figure si aristocratique, un air si élégant, ces yeux secs et sans éclat et enfin ce sourire si fin et si railleur qu’il semble perverti et enfantin par une contradiction bizarre qui fait son charme principal.
Портрет бабусі полежить день чи два, а ми зробимо парний портрет до князя.
Le portrait de grand-maman va se reposer pendant un ou deux jours et nous ferons le pendant au prince.
Ми довго сиділи в саду з Біховцем і Анічковими. Дідусь такий радий, що бачить, аж, мабуть, занадто метушиться, він навіть дійшов до того, що серйозно прогнав Трифона, але той цілий день його переслідував, тягнучись навколішки й ридаючи так гірко, що ми всі стали на його бік. Пан пропонував сплатити його борги, дорогу, усі витрати, аби лиш він пішов, але Трифон ридав і обіцяв пустити собі кулю в лоб. Бо, бачте, він син Петра Івановича, який сорок років був кучером і якого з пошани до його відданості й довгої служби всієї його родини величали Петром Івановичем.
Nous sommes longtemps restés au jardin avec Bihovetz et les Anitchkoff. Grand-papa est si content de voir qu’il se démène peut-être trop, il est allé jusqu’à congédier sérieusement Triphon, mais celui-ci le poursuivit toute la journée se traînant à genoux et pleurant si fort que nous avons tous pris son parti. Monsieur lui offrait de payer ses dettes, son voyage, tous les frais pourvu qu’il s’en alla mais Triphon sanglotait et promettait de se brûler la cervelle. C’est que, voyez-vous, il est le fils de Pierre Ivanovitch qui a été cocher pendant quarante années et qu’on nommait Pierre Ivanovitch par déférence pour son dévouement et le long service de toute sa famille.
За всім цим я ще як слід не роздивилася зображення, займуся ним, відіславши Розалі, і, може, вигадаю собі якусь поетичну фантазію, яка дасть мені забути про спеку й комарів.
Dans tout cela je n’ai pas encore bien regardé l’image, je vais m’en occuper, après avoir renvoyé Rosalie, et peut-être me mettrai-je quelque poétique fantaisie en tête qui me fera oublier la chaleur et les moustiques.
Примітки
Стиль Директорії — неокласична мода періоду французької Директорії (1795–1799), з високою талією. ↩
Жабо — оздобна оборка чи рюш спереду на сорочці або блузці, модна впродовж усього XIX століття. ↩