❦
Середа, 23 травня 1877
Як і щодня, доходиш до шостої години, малюючи, співаючи, читаючи, музикуючи, а о шостій ідеш на «Skating»1, де сьогодні ввечері неймовірна публіка: спершу ми з Ґотьє, потім родина Віжʼє, дʼОзак, Шаблікін (старий брудний багатій, який приймає гостей) і Еміль на хвилинку, та ще двоє незнайомців, не рахуючи службовців і дітей учителя. Оскільки цей бідолашний щоденник прочитають лише по моїй смерті, мушу сказати, хто така Віжʼє — це славетна співачка Софі Крювеллі2, одружена з віконтом Віжʼє. Їй пʼятдесят років, і вже щонайменше пʼятнадцять років вона намагається видати себе за молоду дівчину. Канарково-жовте волосся й такі капелюшки та сукні, що ті, хто бачить її вперше, зчиняють лемент і півнячі крики. Анекдотам про неї немає кінця. Недавно її сукня тріснула, і все було видно, запевняють навіть, що довелося приносити лопати, щоб запхати назад вміст ліфа тощо; якось увечері Лоренті спитав її, чому вона не сідає.Mercredi 23 mai 1877 Comme tous les jours on arrive à six heures en peignant, en chantant, en lisant, en faisant de la musique et à six heures on va au Skating où ce soir il y a une assistance fabuleuse, nous d’abord avec Gautier, puis les Vigier, d’Auzac, Chablikine (un vieux richard très sale qui reçoit) et Emile pour une minute, et deux inconnus, sans compter les employés et les enfants du professeur. Comme ce pauvre journal ne sera lu qu’après ma mort il faut que je dise ce que c’est que Vigier, c’est la célèbre chanteuse Sophie Cruvelli mariée au vicomte Vigier. Elle a cinquante ans et depuis quinze ans au moins veut se faire passer pour une jeune fille. Des cheveux canaris et, des chapeaux et des robes telles que ceux qui la voient pour la première fois poussent des hurlements, et des cris de coq. Les anecdotes ne tarissent pas. Dernièrement sa robe a craqué et on a tout vu, on assure même qu’il a fallu apporter des pelles pour réintégrer le contenu du corsage etc. l’autre soir Laurenti lui a demandé pourquoi elle ne s’asseyait pas.
— Бо боюся луснути, — відповіла вона.
— Parce que j’ai peur d’éclater, répondit-elle.
— Тоді попередьте мене, будь ласка, віконтесо, бо я можу дістати чимось в око.
— Prévenez-moi de grâce, vicomtesse, car je pourrais recevoir quelque chose dans l’œil.
Вона була чудова й, якби вдягалася як належить, була б іще дуже вродлива. Постать у неї, певно, була як моя, але тепер немає нічого надзвичайнішого, ніж бачити її на «Skating», тож коли я помічаю, як вона наближається здалеку, я зупиняюся, і ми боїмося одна одної, мов два паротяги на одній колії... я порівнюю себе з доброю віконтесою, бо, як і вона, боюся ризикнути сама; сьогодні ввечері я наважилася, а вона наслідувала мене, бовтаючись, мов цуценя, яке хочуть утопити. Ця вічна тема для жартів знов нас із Ґотьє розсмішила.
Elle était superbe et, si elle s’habillait convenablement, serait encore fort belle. Elle a dû être faite comme moi mais maintenant rien de plus extraordinaire que de la voir au Skating, aussi quand je la vois arriver de loin, je m’arrête et nous nous craignons comme deux locomotives sur la même voie... je me compare à la bonne vicomtesse parce que comme elle, je crains de m’aventurer seule, ce soir je me suis lancée et elle m’imita en pataugeant comme un jeune chien qu’on veut noyer. Cet éternel sujet à plaisanterie nous a encore fait rire avec Gautier.
Я, можливо, трохи вільна, але забавна, цю манеру, яка мені пасує, я перейняла в Італії, бо вона пʼянить мене, забавляє і цілком мені природна.
Je suis un peu libre peut-être, mais amusante, c’est en Italie que j’ai pris ce genre qui me convient parce qu’il m’étourdit et m’amuse et m’est tout naturel.
Одіффре привітався здалеку, узимку він бачив гірше, але мені самій ця незручність дошкуляє саме влітку.
Audiffret a salué étant fort loin, en hiver il avait la vue plus mauvaise, mais c’est en été que j’éprouve ce malaise moi.
— Одіффре не злий, — каже Барнола, — а ось Саетоне грубіян! Я сам чув, як він не давав Одіффре прийти провідати вас у театрі; я сам бачив!
— Audiffret n’est pas méchant, dit Barnola, mais c’est Saëtone qui est un grossier ! Je l’ai entendu moi-même empêcher Audiffret de venir vous faire une visite au théâtre; je l’ai vu moi-même !
Ах! любий Андріо, мене це майже не дивує, я ж так із вас глузувала, а тітка тільки те й робила, що розповідала вам про кумедність, злість, бридкість панянок Лакруа, старша з яких нині ваша ніжна половина.
Ah ! cher Andriot, ça ne m’étonne presque pas, je me suis tellement moquée de vous, et ma tante n’a fait que vous parler des ridicules, de la méchanceté, de la laideur des demoiselles Lacroix, l’aînée desquelles est en ce moment votre tendre moitié.
Цей добрий Рікардо лишився до дванадцятої, а також Ане, дідусів окуліст.
Ce bon Ricardo, il est resté jusqu’à douze [heures], et aussi Anet, l’oculiste de grand-papa.
Близько одинадцятої прийшли до мене, передпокій вражає червоним атласом, помпейськими розписами й червоною лампою, ти наче в дивній багряній імлі; мені подобається дивитися, яке враження це справляє на людей, коли вони бачать його вперше. Ане — молодик двадцяти восьми років, пристойний і вродливий, як кажуть; як лікар, що приходить двічі на день, він уже трохи свій у домі, тож, увійшовши, він став навколішки й спитав, чи це ми в каплиці, чи в маленькому пеклі.
Vers onze heures on est venu chez moi, l’antichambre frappe par son satin rouge, ses peintures pompéiennes et sa lampe rouge, on est comme dans une vapeur écarlate étrange; j’aime à voir l’effet que cela fait aux gens pour la première fois. Anet est un jeune homme de vingt-huit ans, comme il faut et beau à ce qu’on dit, en sa qualité de docteur venant deux fois par jour, il est un peu de la maison, aussi en entrant il s’agenouilla et demanda si nous étions dans une chapelle ou dans un petit enfer.
— Я й не знав, що це таке, коли ввійшов, — каже він, — цей червоний колір, це світло, потім ця небесна блакить, чекаєш, що спершу зʼявляться чорти, а потім янголи, і ти геть приголомшений, розчавлений.
— Je ne savais plus ce que c’était, en entrant, dit-il, ce rouge, cette lumière, puis ce bleu de ciel, on s’attend à voir d’abord apparaître des diables et puis des anges et on est tout étourdi, écrasé.
Саме такого ефекту я й прагнула. Ми розмовляли до пів на другу, бесіду перемежовував спів Барноли, пожвавлювали мої вибрики, а супроводжувало піанісимо мандоліни, мов у драмах ніццького Французького театру. Ане обмінювався поглядами з пані Кондаревою, що їх одразу ж пояснював, кидаючи нам такі глузливі погляди, що інша б це помітила.
C’est ainsi que je le voulais. On a causé jusqu’à une heure et demi, causeries entremêlées du chant de Barnola, égayées par des sorties de moi et accompagnées par un pianissimo de mandoline comme dans les drames du Théâtre Français de Nice. Anet échangeait des regards avec Mme Kondareff, qu’il expliquait immédiatement en nous en envoyant de si railleurs qu’une autre s’en serait aperçue.
на полях
Згодом я виявила, що між ними була зворушлива близькість, така зворушлива, що вони, можливо, зблизилися трохи занадто впритул.
dans la marge J’ai découvert ensuite qu’il existait entre eux une touchante intimité, si touchante qu’ils se sont touchés d’un peu trop près peut-être.
І ось таке моє тутешнє життя, а доведеться зруйнувати всі ці... облаштування, перевозити меблі й витрачатися... не занепадаймо духом, так треба.
Et voilà ma vie ici, et il faudra démolir tout ces... arrangements et transporter les meubles et dépenser... ne faiblissons pas, il le faut.
Не дивуйтеся, це відповідь Маркуарові:
Ne vous étonnez pas, c’est une réponse à Marcuard :
Переписаний лист · Lettre de Marie à Marcuard, 23 mai 1877Ви мимохідь попросили мене писати вам про наші новини, а я пишу про них насправді. Бо я обожнюю писати й рідко кого милую від своєї каліграфії. Ми почуваємося добре, і дощу вже немає, тож Діна не тішиться, мов качка дощем, а сидить біля мого дідуся в камері-обскурі3, що дуже розважає, коли тобі обридло світло; не знаю, чи це її випадок, що ж до мене, то я проводжу там по дві години на день і вважаю це дуже гарним. Шкода, що ви, людина з таким смаком, не бачите моєї комірчини: передпокій багряний і доволі добре може зображати чистилище, потім моя кімната, що так-сяк являє небо, і нарешті кімната Помпадур, яка не може не являти землю! Саме в землі чи на землі, як вам завгодно, я щойно завершила Меліссано, але зробила його так ліворуч (бо серце ж зліва, ясна річ), що правий бік зовсім порожній, і це дуже бридко. Утім, ви зможете цьому зарадити, надіславши мені добру фотографію вашого друга Олександра, з якої я зможу зробити парний портрет до цього любого князя, що отримає в такий спосіб несподіванку й подвійний дарунок.Vous m’avez dit en l’air de vous donner de nos nouvelles et je vous en donne en réalité. C’est que j’adore écrire et ne fais pas facilement grâce de ma calligraphie. Nous nous portons bien et il ne pleut plus de sorte que Dina ne se donne pas la satisfaction des canards mais reste auprès de mon grand-père dans une camera obscura ce qui est très récréatif quand on est dégoûté de la lumière, je ne sais si c’est son cas, pour moi j’y passe deux heures par jour et trouve que c’est très beau. Vous qui avez tant de goût, je regrette que vous ne voyez pas mon réduit, l’antichambre est écarlate et peut assez bien figurer le purgatoire, puis ma chambre qui tant bien que mal représente le ciel et enfin une pièce Pompadour qui ne peut faire autrement que de représenter la terre ! C’est dans la terre ou sur la terre, comme vous voudrez, que je viens d’achever Melissano, mais je l’ai fait tellement à gauche (à cause du cœur cela se comprend) que le côté droit est bien vide et c’est très laid. Vous pourrez y remédier pourtant en m’envoyant une bonne photographie de votre ami Alexandre d’après laquelle je pourrai faire un pendant à ce cher prince qui aura de la sorte une surprise et un double présent.Що ж до розваг, маємо «Skating» і морські купання, є практичні люди, які кажуть, що в цю пору це те саме. Знаєте, я недавно купила річ, за яку ви б дорого заплатили, — це коробка для рукавичок XIV століття (це щоб його розлютити). До речі, щодо старожитностей: юна арфістка ніколи вам не призначалася, ми просто розраховували на ваше дружнє втручання, щоб написати до Відня. Та як же їй, бідолашному створінню, боротися з лютими нащадницями Арпада!4En fait de distraction, nous avons le Skating et les bains de mer, il y a des gens pratiques qui disent qu’en cette saison c’est la même chose. Vous savez, j’ai acheté l’autre jour une chose que vous payeriez cher, c’est une boîte à gants du XIV^e^ siècle (c’est pour le faire enrager). A propos d’antiquités, la jeune harpiste ne vous a jamais été destinée, on comptait tout bonnement sur votre amicale intervention pour écrire à Vienne. Mais comment pourra-t-elle, pauvre créature, lutter contre les féroces descendantes d’Arpad !Кому віддали медаль? І все ж не чиніть насильства над комітетом тиру, добродію, це чудовий заклад.A qui a-t-on donné la médaille ? Tout de même, ne violentez pas le comité du tir, Monsieur, c’est une belle institution.Де ви назбирали ті славнозвісні фрази на мою адресу? Вони втішні, хоча, зрештою, могли б сказати й гірше.Où avez-vous recueilli les fameuses phrases sur mon compte ? Elles sont flatteuses mais on aurait pu d’ailleurs dire moins bien.Чи знали ви такого собі Одіффре і як? тощо, тощо.Avez-vous connu un certain Audiffret et comment ? etc. etc.
Я попросила була його сказати мені, що про мене говорять, і він пише мені:
Je l’avais prié de me dire ce qu’on disait de moi et il m’écrit :
Переписаний лист · Lettre de Marcuard à Marie (extrait), mai 1877Я нарешті назбирав де-не-де кілька фраз про вас. Усі сходяться на тому, що у вас надзвичайно багато шарму, шику.
J’ai enfin recueilli quelques phrases sur vous ça et là. On s’accorde pour dire que vous avez énormément de cachet, de chic.
Я відповідаю йому на це, що: я була така бридка, що здригаюся, лиш про це подумавши, у Ніцці я повернула собі колишній вигляд, я кажу це не тому, що ви не можете перевірити, а тому, що це правда, в Італії мене ніколи не бачили бодай більш-менш гарною.
Je lui réponds à cela que : j’étais si laide que je frémis rien que d’y songer, à Nice j’ai repris ma forme première, je ne le dis pas parce que vous pouvez pas vérifier, mais c’est vrai, en Italie on ne m’a jamais vue à peu près bien.
О! коли я думаю, що живемо лише раз і що кожна хвилина наближає нас до смерті, я божеволію!!! Я не боюся смерті, але життя таке коротке, що марнувати його — це ганьба.
Oh ! quand je pense qu’on ne vit qu’une fois et que chaque minute nous rapproche de la mort, je deviens folle !!! Je ne crains pas la mort, mais la vie est si courte que la gaspiller est une infamie.
Примітки
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩
Софі Крювеллі (1826–1907), уславлена оперна сопрано, що залишила сцену близько 1856 року, вийшовши заміж за віконта Віжʼє. ↩
В оригіналі латиною: «camera obscura» («темна камера») — затемнена кімната; тут — задля лікування дідусевого ока після операції. ↩
Арпад — легендарний засновник угорської нації; «нащадки Арпада» — угорки. ↩