❦
Вівторок, 15 травня 1877
Рутина цього ніццького життя, геть домашнього, обридла мені не настільки, щоб кричати про це в щоденнику. Це й непогано.Mardi 15 mai 1877 Je ne suis dégoûtée de la routine de cette vie niçoise et entièrement intérieur, qu’au point de ne pas le crier dans mon journal. C’est assez heureux.
Барнолу я бачила лише для того, щоб вислухати його прощання, він прийшов зі звичним вантажем пліток, безневинних чи й ні, новин, словом, усіх тих речей, що знову огорнули мене, мов більш чи менш солодкий аромат цього провінційного життя, цих дрібних інтересів, цих банальностей, цих пласких балачок.
Je n’ai vu Barnola que pour recevoir ses adieux, il est venu apporter la cargaison habituelle de cancans innocents ou autres, de nouvelles, de toutes ces choses enfin qui m’ont de nouveau envahi comme un parfum plus ou moins délicieux de cette vie de province, de ces intérêts petits, de ces trivialités, de ces platitudes.
Барнола три роки тому провів зиму у Флоренції, я спитала його, чи знає він Мірафіоре і Лардерелів.
Barnola a passé il y a trois ans un hiver à Florence, je lui ai demandé s’il connaissait Mirafiore et les Larderel.
— Так, — каже він, — Мірафіоре дуже добре.
— Oui, dit-il, Mirafiore beaucoup.
— А Лардерель?
— Et Larderel ?
— В обличчя.
— De vue.
— Якого: білявого чи чорнявого?
— Lequel le blond ou le brun.
— Чорнявого, з таким тонким обличчям.
— Le brun, à la figure si fine.
— Ах! ха! тітонько, що я вам казала! Дякую, добродію!
— Ah ! ha ! ma tante, qu’est-ce que je vous ai dit ! Merci, Monsieur !
— Та певно, — провадив він, — Лардерелі славляться вродою...
— Mais oui, reprit-il, les Larderel sont connus pour être très beaux...
— Ах! ха!
— Ah ! ha !
— Безперечно, пані, — провадив він, не розуміючи наших вигуків.
— Certainement, Madame, continua-t-il ne comprenant rien à nos exclamations.
Я була в захваті.
J’étais enchantée.
Але яке ж тяжке враження на «Skating»1, я вже забула всіх цих Віжʼє, усіх цих росіянок...
Mais quelle pénible impression au Skating, j’avais oublié toutes ces Vigier, toutes ces Russes...
Одіффре ввесь час пробув коло тітки, а я каталася й розмовляла з графом Лоренті, що воскрес із мертвих. Він і справді був дуже хворий.
Audiffret est resté tout le temps auprès de ma tante, je patinais et causais avec le comte Laurenti ressuscité des morts. Il était très malade vraiment.
Одіффре видається збентеженим, сумним, його майже шкода; я огорнула його каскадом жвавих, глузливих, дещо зневажливих фраз — я, що колись не знала, що й сказати. Його жарти видалися мені слабкими, зате шия дуже біла.
Audiffret a l’air confus, triste, il fait presque pitié; je l’ai enveloppé dans une cascade de phrases vives, railleuses, légèrement dédaigneuses, moi qui ne savais que dire dans le temps. Ses plaisanteries m’ont paru faibles mais son cou très blanc.
— Знаєте, пані, — сказав він тітці, — знаєте ту башту, ту славнозвісну башту, ну ось... фіть!2
— Vous savez, Madame, dit-il à ma tante, vous savez la tour, la fameuse tour, eh bien... ouit ! [sic]
Це мало бути глузливим, та вийшло лише сумним.
Cela voulait être moqueur mais ne fut que triste.
— Ах! так, знаємо, — кажу я, — там, здається, був гарний сад, рідкісні рослини... тераси, усе таке.
— Ah ! oui nous savons, dis-je, il y avait là un beau jardin je crois, des plantes rares... les terrasses, tout cela.
— Так, Боже мій, так.
— Oui, mon Dieu, oui.
Потім я розпитала його про Флоренцію, де його добре знають.
Je lui demandai ensuite de Florence où il est très connu.
— Я бачила декого з ваших друзів, — кажу я, — пана де Лардереля.
— J’ai vu de vos amis, dis-je, M. de Larderel.
— Ах! Він усе такий самий навіжений?
— Ah ! Est-il toujours aussi toqué ?
— Навіжений? Я не помітила.
— Toqué ? Je n’ai pas remarqué.
— Ах! отакої.
— Ah ! par exemple.
— Запевняю вас, добродію, що він остепенився, владнав свої справи і взагалі дуже... милий.
— Je vous assure, Monsieur, qu’il s’est rangé, il a réglé ses affaires, et qu’enfin il est très... gentil.
— Ах! то ви, виходить, бачили самих лише милих людей?
— Ah ! ça vous n’avez donc vu que des gens gentils ?
— Тішу себе цією думкою, саме задля цього я й мандрую, інакше ніщо б для мене не мінялося.
— Je m’en flatte, c’est pour cela que je voyage, autrement cela ne me changerait pas.
— Це на мою адресу, знаєте!
— C’est pour moi ça, vous savez !
— Присутніх це не стосується, а втім, не приписуйте собі стільки честі.
— Les présents sont exceptés, d’ailleurs ne vous attribuez pas tant d’honneur.
Я розповіла Лоренті про свої хімічні досліди, щоб переконатися, чи те, що я відчувала, було коханням, майже тими самими словами, що й у цьому щоденнику... я вдаю з себе дитину, щоб мати змогу багато чого сказати.
J’ai raconté à Laurenti mes expériences chimiques pour m’assurer si ce que je ressentais était de l’amour, presque dans les mêmes termes que dans ce journal... je fais l’enfant pour pouvoir beaucoup dire.
Щодня в нас бувають малі Анічкові, Жанна Данілова, а ще Ліза, ці діти освіжають серце. Про Олександра й Александріну говорять так багато, що це більше, ніж я про нього думаю. Я завела цей механізм, і щомиті мені приємно лоскочуть слух.
Tous les jours nous avons les petites Anitchkoff, Jeanne Daniloff, et puis Lise, ces enfants rafraîchissent le cœur. On parle tant d’Alexandre et d’Alexandrine que c’est plus que j’y pense. J’ai remonté la machine et à chaque instant l’ouïe est agréablement chatouillée.
Якби я мала мільйон, я б пристала на цю справу з нетерплячки.
Si j’avais un million je ferais cette affaire par impatience.
Але як роздобути мільйон.
Mais comment réaliser un million.
Примітки
«Skating» (англ.) — роликова ковзанка, модний світський заклад 1870-х років. ↩
Так у Марі: ouit [sic]. ↩