П'ятниця, 11 травня 1877

Я ще не лягала від учора, а вже розвиднилося. Він попросив у мене мій портрет... мені шкода, наче я сама собі в чомусь відмовила... тут іще щось є! Е! минеться, усе минає.
Але я по-дурному прив'язана до його родини, до його міста... тільки я здатна на такі дурниці, дурниці... бо я його не кохаю й не хочу нічим заради нього жертвувати, по-перше, тому, що він на мене навіть не дивиться, а по-друге, тому, що партія не сліпуча... сприйміть це слово серйозно.
Я дозволяю собі всілякі дурниці з певною метою, але отак просто...
Уже білий день.
... Без жодного... навіть без кохання з його боку... Е, минеться, і ми ще його знайдемо, лише гора з горою не... та й то, понавигадували таких зручних мостів, таких довгих, я хочу сказати...
Тут таки щось є! попри все.
Що то значить молодість: лягла о сьомій ранку, прокинулася об одинадцятій — і жодної втоми. Я поїхала прощатися з Каскіне, наче провела у Флоренції цілий рік.
Я з любов'ю дивилася на алеї, на Арно, на чужий і байдужий світ... моя ро... ні, бачте, я не можу сміятися. Графиня була зі своєю донькою, обидві, як завжди, багато на мене дивилися. Граф Гастон так нагадує мені... того, іншого... а треба їхати! Грошей більше немає... курс падає, війна.
Маркуар каже нам, що в Філармонічному клубі благодійний концерт, а на Skating — вечір. Ми побували в обох місцях. На концерті я бачила Гастона з дружиною, дивно, як добре їм разом. Алессандро нам це казав, але побачене перевершує. Справді, вони не просто весь час разом, як знуджені чи сонні подружжя, — вони зустрічаються, мов друзі, щомиті: на перегонах, на концерті він підходить їй щось сказати, щось запитати. Вони радяться, усміхаються одне одному. Вона негарна. Маленька, повна, чорнява, із темною шкірою, червоними щоками, але з правильними рисами й виглядом великої доброти, енергійності й приязності, що подобається.
На Skating, через перевдягання, я прийшла об одинадцятій, ми бачили пані де Мірафіоре, Бланш. Але втіха не була повною, прощання не мало всього бажаного чару, графині там не було.
Хто вони мені, усі вони? Я пробула у Флоренції вісім днів, бачила їх вісім разів. Я люблю їх і шкодую за Флоренцією аж... до сліз. Вони видавалися добрими, і я розчулилася, мов дурепа!
Чи казала я, що Ґордіджані був у нас, підбадьорив мене, пообіцяв мені мистецьке майбутнє, знайшов багато доброго в моїх ескізах... і дуже хотів намалювати мій портрет...
Мені так хочеться, щоб мій портрет був у Флоренції, це було б щось чудове, він би його побачив, тобто всі вони побачили б його.

Примітки

Натяк на російсько-турецьку війну (квітень 1877), через яку впав курс російських облігацій.
Французьке прислів'я: Il n'y a que les montagnes qui ne se rencontrent pas — «лише гора з горою не сходиться». Марі наводить його й одразу ж спростовує жартом про мости.
Мікеле Ґордіджані (1835–1909), уславлений флорентійський портретист, що писав королеву Вікторію та принца Уельського.