П'ятниця, 27 квітня 1877

Ми поїхали з прощальними візитами до наших добрих, хоч і нечисленних, друзів. Прийшов Карміньяно й мало не плакав, бідолашний старий, хтозна, чи побачу я його ще колись.
Ах! але ж я мало не забула розповісти про сьогоднішній ранок. Меліссано прийшов позувати, щоб я зробила його в кольорі. Це було чудово, за півтори години я зробила разючий портрет (ніс трохи видовжила, щоб додати шарму), поснідала, розповіла, як в один і той самий день відбудуться два весілля — Меліссано й Алессандро з двома доньками пана Буонокоре, лихваря, до якого ці панове вчащають, і прочитала телеграму, що згаданий Алессандро надіслав Меліссано з Відня. Мене це не дивує, адже він якось увійшов і сказав: «За годину я виїжджаю до Відня». Отож за півтори години я встигла все це. Але чи знаєте ви, що цей чоловік мене кохає?
О! справді ось... хто. Ми покликали Денгофа, який хотів познайомитися з Меліссано і який, на мою радість, зробив мені комплімент за портрет. Я вмію розрізняти й цінувати компліменти. Ще вчора, на балу в графині Філ'язі, з Граттамінардою говорили про ескіз, який я зробила крейдою.
Гамонтова щойно вийшла від нас, вона попрощалася, захоплено вигукуючи й заявляючи, що нічого не розуміє в нашому від'їзді саме тепер, коли весь Неаполь стежить за кожним нашим жестом і так далі.
Мені шкода Неаполя, це єдине місто на світі, де я не страждаю. То й залишайся тут!! Ні, бо все б зіпсувалося (зітхання).
З нагоди приїзду принца Уельського й герцога Единбурзького знову відкрили Skating.
Ми пішли туди ще раз побачити наших кавалерів, усі були ще люб'язніші, ніж зазвичай, нас оточили щільніше, любили дужче, ми більше розмовляли, більше сміялися. Я не каталася, Шеттіно й Караччоло прийшли разом із нами. Гадаю, завтра кілька осіб поїдуть із нами аж до Казерти.
Майже боляче їхати. Денгоф був із нами, без свого принца.
Прощання, хай які вони, мають у собі щось зворушливе. Заходив Насимов, отож ми почули останні плітки.
Зі Skating Кампомаріно й Меліссано прийшли до нас; я везу з собою фотографії, написи, думки, що їх написали сьогодні ввечері. Кампомаріно чарівний, серйозно кажу. Він написав такі гарні речі. Що ж до Меліссано, то він несе свій портрет до принцеси ді П'єдимонте, щоб показати це диво. Він так гарно мене вихваляє, з такою неаполітанською жвавістю і неаполітанською говіркою, що я дозволяю йому. Бо так добре розпізнаються вимушені лестощі.
Зрештою, це справді дивовижно. Треба вчитися.
Мені так багато хочеться сказати, але я вже під владою того збудження, що охоплює тебе перед від'їздом; думаєш про тисячу речей, хочеться все купити, все забрати, всіх повезти із собою, залишитися, втекти від... та хто його зна, що ще. Відколи Лардереї поїхав, я дотепна й гарна, аби лиш це тривало.
Валізи стоять у передпокої, секретери й столи голі, комоди відчинені.
Я їду спокійна й щаслива.
Якби ті, що були сьогодні ввечері, прийшли ще й завтра, їх набралося б із п'ятнадцятеро.

Примітки

Skating — англ. «ковзанка», тут роликовий «Скейтинг-ринк», модна світська розвага 1870-х років.
Принц Уельський (майбутній Едуард VII) і герцог Единбурзький (принц Альфред) гостювали в Неаполі у квітні 1877 року.
Cavaliers (фр.) — тут залицяльники й партнери в танцях.