❦
Пʼятниця, 30 березня 1877
Я схвильована, мабуть, ще дужче, ніж учора. Коли о пʼятій Караччоло прийшов по нас, щоб іти на Толедо, я не могла вимовити ні слова. Я чекала Біжу, бо знала, що Меліссано в нього.Je suis dans une agitation peut être plus forte qu’hier, quand à cinq heures Caracciolo vint nous chercher pour aller au Toledo je n’avais pas un mot dans la bouche. J’attendais Bijou car je savais Melissano chez lui.
Тільки-но ми вийшли на вулицю Рима, Меліто зайняв бік, протилежний Караччоловому, і ми опинилися так затиснуті між цими двома злидарями, яких треба прилаштувати, що інші, гарні, лише вітали нас; і це мене розлютило. Увесь вишуканий світ Неаполя був там, очі стомилися від того, що стільки бачили. Я шукала Лардереля, моя чорна сукня давала мені свободу. Стомлена, сердита, сумна, я вже верталася, коли Лардерель став біля мене, вельми спритно відсунувши осоружного Караччоло. Я була червона, збентежена й дурна.
Dès notre entrée dans la rue de Rome, Melito vint occuper le côté opposé à celui de Caracciolo et nous nous trouvâmes si bien prises entre ces deux misères à placer que les autres, les bons, ne firent que nous saluer; ce dont je demeurai furieuse. Tout le beau monde de Naples était là, les yeux étaient fatigués à force de tant voir. Je cherchais Larderel, ma robe noire me rendait libre. Lasse, fâchée, triste je retournais déjà lorsque Larderel prit place à mon côté reculant fort adroitement le vilain Caracciolo. J’étais rouge et troublée et stupide.
Ми були в кінці Толедо, мама запропонувала йти далі пішки, і на вулиці Кʼяї ми зустрічаємо Сантасілью, до якого я кидаюся, мов до коханого батька, Біжу поступається йому місцем, і після десяти різних вагань я опиняюся за десять кроків попереду з Сантасільєю. Біжу подавав здорову руку Мадам. Ми відвозимо його до готелю в нашій кареті, лишаючи двох чоловіків, яких треба прилаштувати, і малого Сантасілью, що сьогодні ввечері приведе нам пана Дзуніку, сина князя Дзуніки.
Nous étions au bout du Toledo, maman proposa de continuer à pied et dans la rue de la Chiaja nous rencontrons Santasiglia vers lequel je me précipite comme vers un père bien-aimé, Bijou lui cède sa place et après dix hésitations différentes je me trouve à dix pas en avant avec Santasiglia. Bijou donnait son bras bien portant à Madame. Nous l’emmenons jusqu’à l’hôtel dans notre voiture laissant les deux hommes à placer et le petit Santasiglia qui va nous amener ce soir M. Zunica, fils du prince Zunica.
Лардерель безмежно дотепний, і його дотеп дає мені відчути дурість тих, кого я вважала дотепними. Я прісна, скута, жалюгідна.
Larderel a infiniment d’esprit et son esprit me fait sentir la bêtise de ceux que je croyais spirituels. Je suis fade, empruntée, misérable.
Лишаються годину в нас, і Лардерель розповідає, що торік подорожував з паном і пані Левін та панною Дюран, і коли Діна розповідала якусь пригоду з картами, що стосувалася Левіна і його чесності в грі, він розповів, як чинила ця чарівна родина: пан Левін у картах за допомогою пані Клементини й Люсі. Прегарна історія.
On reste une heure chez nous et Larderel raconte qu’il a voyagé avec M. et Mme Lewin et Mlle Durand l’année passée, et comme Dina disait une aventure de cartes concernant Lewin et sa probité au jeu, il raconta comment cette charmante famille procédait, M. Lewin aux cartes aidé de Mme Clémentina et de Lucie. C’est fort propre.
— І ви програли з сотню тисяч франків? — спитала Мадам моя мати.
- Et vous avez perdu une centaine de mille francs ? demanda Madame ma mère.
— О! Більше, сто пʼятдесят тисяч.
- Oh ! plus, cent cinquante mille.
Так, наче я сама їх програла.
C’est comme si je les avais perdus.
Ми йдемо обідати в загальну залу, і він сидить з нами, поки ми обідаємо, а я від того шаріюся й страждаю. Коли ми знову зійшли вниз, я взяла карти в руки, він заговорив про екарте1 й узявся мені пояснювати, але я була така розгублена і мала, мабуть, такий дивний вигляд, що він сказав мені:
Nous allons dîner dans la salle publique et il assiste au dîner, me fait rougir et souffrir. Lorsque nous fûmes de nouveau redescendus, je pris les cartes en main, il parla de l’écarté et se mit à me l’expliquer mais j’étais tellement perdue et j’avais sans doute un air singulier car il me dit :
— Та що з вами, панно? Ви справді сьогодні в кепському настрої. Ні, що з вами?
- Mais qu’avez-vous Mademoiselle ? Vraiment vous êtes de mauvaise humeur aujourd’hui. Non, qu’avez-vous ?
Я шаріюся так жалюгідно, що це ганьба.
Je rougis si piteusement que c’est infâme.
— Ні… не знаю, так, я стомлена… зі мною нічого…
- Non... je ne sais pas, oui, je suis fatiguée... je n’ai rien...
Це неймовірно.
C’est incroyable.
Він пішов обідати о восьмій вечора, і тоді прийшов Альтамура, а ще й Меліто! Я втекла на балкон послухати самотою чудову серенаду й подумати про Лардереля та про повне затемнення моїх розумових здібностей. Це почасти через маму.
Il s’en alla dîner à huit heures du soir, et alors arriva Altamura et encore Melito ! Je me suis sauvée au balcon écouter toute seule une belle sérénade et penser à Larderel et à l’éclipse totale de mes facultés intellectuelles. C’est dû à maman en partie.
Вона каже моя дитино, вона говорить про багаті шлюби!! Моя вразливість ображена щохвилини, я в такому відчаї, що отруїлася б цієї ж миті. Час шукати отруту, певно, змусив би мене замислитися, але цієї миті я була розбита, знищена, розлючена, засоромлена, я хотіла померти! Я хочу померти зараз! Сантасілья прийшов о пів на одинадцяту з надзвичайно довгим Дзунікою, худим, чорнявим, молодим, з моноклем і поважним виглядом. Такого вигляду йому надають монокль і форма рис.
Elle dit mon enfant, elle parle de riches mariages II Ma susceptibilité est froissée à chaque minute, je suis si désespérée que je m’empoisonnerais en cet instant. Le temps de chercher le poison me ferait réfléchir sans doute, mais en cet instant j’étais brisée, anéantie, furieuse, honteuse, je voulais mourir ! Je veux mourir à présent ! Santasiglia vint à dix heures et demie avec un Zunica excessivement long, mince, brun, jeune, avec un monocle et un air important. C’est son monocle et la forme de ses traits qui le lui donnent.
Це було мов чарівне перетворення. Це була вже не я, я розважила всіх, наговорила силу дотепів, безліч слів, сотню жартів! Я заспівала арію короля Туле2 свіжим і сильним голосом і з розкішним виразом. А потім чудовий російський романс з вишуканим смаком.
Ce fut comme un changement par magie. Ce n’était plus moi, j’ai amusé tout le monde, j’ai dit un tas de choses spirituelles, trente-six mots, cent plaisanteries ! J’ai chanté l’air du roi de Thulé, d’une voix fraîche et forte et avec une délicieuse expression. Et ensuite une superbe romance russe avec un goût exquis.
Я не розумію, що це таке. Від цього можна збожеволіти тому, хто не такий, як я, і має голову — добру чи погану! Я пішла благати маму поводитися з Лардерелем, як з іншими, кажучи їй, що я у відчаї, нещасна, і благаючи словами такими палкими й щирими, що я справді не знаю, як насмілилася так розкритися!
Je ne comprends pas ce que c’est. C’est à en perdre la tête pour qui n’est pas comme moi et en a une bonne ou mauvaise ! Je suis allée supplier maman d’être avec Larderel comme avec les autres, me disant désespérée, malheureuse, et suppliant avec des paroles si véhémentes et vraies que je ne sais vraiment comment j’ai osé me dévoiler de la sorte !
Поводжуся я з ним по-дурному й дивно, що ж до нього, то він не відрізняє мене від Діни. Після всього, що я думала й що казали, це доволі тяжкий удар.
Ma manière d’être avec lui est stupide et étrange, quant à lui il ne me distingue pas de Dina. Après tout ce que j’ai pensé et tout ce qu’on a dit c’est un coup assez rude.
Я ненавиджу Маркуара (який склав візит сьогодні), я ненавиджу Меліссано, я ненавиджу офіцера, я ненавиджу всіх його паразитів; я ненавиджу всіх, хто до нього наближається, бо вони його занапащають, розоряють, і це ранить мене, наче йдеться про мене саму.
Je déteste Marcuard, (qui a fait sa visite aujourd’hui) je déteste Melissano, je déteste l’officier, je déteste tous ses parasites; je déteste tout ceux qui l’approchent, parce qu’ils le perdent, le ruinent, et que cela me blesse comme s’il s’agissait de moi-même.
Сьогодні ввечері на Толедо якийсь незграба зачепив його поранену руку, яку він вийняв з перевʼязі, він зблід від болю, і я дивом утрималася від того, щоб кинутися до нього й спитати, чи дуже йому боляче, мені шалено цього хотілося. А пізніше в нас він скривився від болю, що його ще завдавала йому рука, і мені знову довелося стримати порух, у якому не було б нічого розважливого.
Ce soir au Toledo un maladroit a heurté son bras blessé qu’il a retiré de l’écharpe, il pâlit de douleur et je me suis miraculeusement retenue de me précipiter vers lui et lui demander s’il souffrait beaucoup, j’en avais une folle envie. Et plus tard chez nous il eut une grimace causée par le mal que lui faisait encore le bras, j’ai dû de nouveau réprimer un mouvement qui n’aurait eu rien de raisonnable.
Я розповідаю ці дрібниці, бо такого зі мною ніколи не бувало — ні через себе, ні через когось. І коли мама кричала зі своїми хворобами, я обмежувалася тим, що йшла до іншої кімнати, я бентежилася лише тоді, коли в неї бували сильні напади, коли була небезпека. Але тут, через Лардереля… це більш ніж дивно, це неймовірно, і коли я перечитаю це згодом, я скажу, що збрехала.
Je raconte ces petites choses parce que cela ne m’est jamais arrivé ni pour moi, ni pour personne. Et lorsque maman criait avec ses maladies je me contentais de m’en aller dans une autre chambre, je n’ai été troublée que lorsqu’elle avait ses fortes crises où il y avait du danger. Mais là, pour Larderel... c’est plus qu’étrange, c’est incroyable et quand je relirai cela plus tard je dirai que j’ai menti.
Не намагаймося усвідомити, підсумувати. Я нічого не знаю. Я не своя. Якщо раніше на мене й находило таке сумʼяття, то завжди, як ви могли бачити, через якусь прикрість, образу тощо. Тут нічого не сталося, нічого, крім приємного, а я сповнена смутку, відчаю, дурості, отупіння. Якщо це початок чогось серйозного, тим краще. Я матиму принаймні якусь вирішальну рису в моєму жалюгідному існуванні, отруїтися ж можна буде завжди потім.
Ne tachons pas de nous rendre compte, de faire un résumé. Je ne sais rien. Je ne suis pas moi-même. Si avant j’ai eu de ces troubles c’était toujours, comme vous avez pu le voir, à cause de quelque ennui, affront etc. Ici rien n’est arrivé, rien que d’agréable et je suis pleine de tristesse, de désespoir, de stupidité, d’hébêtement. Si c’est le commencement de quelque chose de sérieux, tant mieux. J’aurai au moins quelque trait décisif dans ma misérable existence, on pourra toujours s’empoisonner après.
Примітки
Екарте (фр. écarté) — карткова гра на двох. ↩
Арія «Il était un roi de Thulé» («Жив колись король у Туле») з опери Ґуно «Фауст» (1859). ↩