Середа, 28 березня 1877

Я встаю майже з певністю, що мій Біжу сьогодні не прийде. Я нездужаю, що робить мене зігнутою, дурною й роздратованою всім. А проте моє обличчя й далі краще за звичайне, і я гуляла майже гарненька. Гамонтови нестерпні! Мадам написала записку зранку, і довелося прогулювати Ольгу, яка така дурна. Я дивуюся, що мені треба вітатися з такою силою людей на прогулянці.
Мій principino став молодиком! Якби ви могли уявити собі Меліссанове обличчя, ви б реготали, як я. Увесь Неаполь це помічає, і з нього кепкують з цього приводу. Бідолашний, він кумедний.
Ковбасники прибули! Моєму обожнюваному Біжу не буде кімнати! Я ж добре знала, що він і сьогодні не приїде! Це погано; він порушує закони найпростішої ґалантності.
Місячне сяйво, серенада, балкон і… Меліссано!
Мене відриває від цього іспанського заняття Денгофів візит.
Та що ж я дізнаюся сьогодні ввечері!!
Пан граф помер
Міронтон, міронтон, міронтен
Пан граф помер
Помер і похований.
двічі
Ні, це не те, це ця клята пісенька про Мальборо, яку я звикла наспівувати і яка вимагає, щоб я її записала!
Словом, річ у тім, що пан граф оголошений на завтрашній ранок у готелі «Англетер», що є філією готелю «Лувр», бо в нас місця немає! П'ятеро осіб, з-поміж яких одна — це Біжу, будуть оселені в готелі «Англетер», а вони ж просилися сюди.
Фатум! Пан граф замовив карету, що поїде по нього на вокзал. Це новина, раніше він роз'їжджав з гітарою з Ріґі. Мама й надто Діна наче ображені за мене через цю зміну готелю, і Діна має крайню люб'язність вимовити цю фразу:
— Якби він хотів, він міг би знайти тут, але він хоче бути вільним…
У чому й через що! Воістину, це означає ставити людей у нестерпне становище й цілковито каламутити їм розум. Усюди вбачаєш образи, холодність, якісь… бозна-що!
Ах! Можу сказати, що день у мене був неспокійний, я підносилася й знову падала десять разів; моє нездужання робило мене чутливішою до найменших речей; я впадала у відчай, я тремтіла за найменші слова.
Тепер усе скінчилося, я заспокоїла своє самолюбство, поранене цією річчю. Але я роздратована, я відчуваю, що пишу огидно й з претензіями.
Біжу нарешті приїде! І ця радість зіпсована спершу надто довгим чеканням, потім останнім листом, а наостанок цим готелем «Англетер», відділеним від нашого двома будинками!
Усе має бути зіпсоване для мене, і я ніколи до цього не звикну, це так сумно.
Одна книжка перевернула мені думки, розбудила мене. Я була ладна заснути в Італії, а тепер хочу їхати до Парижа.
Барон і баронеса Формоза були в нас першими. Мама познайомилася з ними на Skating через Фаббрікаторе.
Я з жорстокою заздрістю бачу візитки неаполітанської аристократії біля імені однієї австрійської графині на готельній табличці! Щодня, проходячи, я бачу нові! Але, слава Богу, я можу гасити давні бурі.
Мені так багато треба сказати, а я не вмію.

Примітки

Іт. principino — «княжич, юний князь».
Фр. les charcutiers — зневажливе Маріїне прізвисько німців (почту Денгофа), які зайняли кімнати, потрібні Біжу.
Марі співає на мотив відомої французької пісеньки «Marlborough s'en va-t-en guerre» (про смерть герцога Мальборо), підставляючи «пан граф» замість «Мальборо».