❦
Понеділок, 26 березня 1877
Я отримую листа від Берти.Je reçois une lettre de Berthe.
Милі Фаббрікаторе проводять годину в нас, Мадам біля маминого ліжка, а панни зі мною та Діною дивляться на перехожих. Ми трохи посміялися з Ольги, а потім узялися обговорювати вчорашніх панів, надто двох, чиї візитки щойно подали: маркіз де Кампомаріно і граф Франческо Караччоло, з князів ді Торкʼяролі.1
Les gentils Fabbricatore passent une heure chez nous, Madame auprès du lit de maman et les jeunes filles avec moi et Dina à regarder les passants. On a un peu ri d’Olga et puis on s’est occupé des messieurs d’hier et surtout des deux dont on venait de donner les cartes « marchese de Campomarino » et « comte Francesco Caracciolo, dei principe di Torchiaroli ».
А надто говорили про Джізеллу, як її тут звуть. Ця дівчина без статку, без роду й із дурною матірʼю зуміла домогтися, щоб її радо приймали в найперших домах. Усі аристократки стали на її бік. Розповідають, що її Франц указав їй церкву й годину, коли сповідатиметься й причащатиметься його мати, графиня де Бальцорано, і що Жізель пішла сповідатися й причащатися водночас, після чого підійшла до графині й смиренно поцілувала їй руку. Графиню це, природно, зворушило, і вона спитала, здається, зі сльозами: хто ви, панно?
Et surtout on a parlé de la Gisella comme on la nomme ici. Cette fille sans fortune, sans naissance et avec une mère imbécile a su se faire recevoir avec empressement dans les premières maisons. Toutes les dames de l’aristocratie ont embrassé sa cause. On raconte que son Franz lui avait indiqué l’église et l’heure pendant laquelle se confesserait et communierait sa mère la comtesse de Balzorano, et que la Giselle alla se confesser et communier en même temps, après quoi elle s’approcha de la comtesse et lui baisa humblement la main. La comtesse en fut naturellement touchée et demanda avec des larmes je crois : qui êtes-vous Mademoiselle ?
— Я та, що так кохає вашого сина, пані, і яку ваш син кохає.
- Je suis celle qui aime tant votre fils Madame, et que votre fils aime.
Ну, слово честі, я заздрю такій жінці, бо сама не змогла б зробити того, що зробила вона.
Eh bien parole d’honneur j’envie une pareille femme car je ne pourrais pas faire ce qu’elle a fait.
навскоси
Я теж зможу це зробити. Липень
en travers Je pourrai le faire moi aussi. Juillet
Графиня змʼякла, піддалася й дала згоду, граф звелів відрекомендувати йому дівчину й сказав, що добре розуміє, чому його син втратив голову, але, навівши деякі довідки, знов розгнівався, і на цьому справа стала. Це жива легенда Неаполя, не заговориш до чужинця, щоб йому її не розповісти, починаючи з фраз: відколи ви в Неаполі? Як він вам? — і одразу беруться до переказу роману Жізелі й Франсуа де Бальцорано, загалом і в подробицях. Хай там як, треба бути вельми рішучою, щоб затіяти таку гру. Хіба можливо бути привʼязаною до когось аж так? Чи знати, кого можна бути певним, що хочеш саме того, що хочеш лише його й що ніколи не схочеш іншого. Хіба таке буває?
La comtesse adoucie et gagnée donna son consentement, le comte se fit présenter la jeune fille et dit qu’il comprenait bien que son fils ait la tête tournée mais ayant pris quelques renseignements se refâcha et la chose en est là. C’est la légende vivante de Naples, on n’aborde pas un étranger sans la lui raconter d’après les phrases de : depuis quand êtes vous à Naples ? Comment l’aimez-vous, on procède immédiatement au débit du roman de la Giselle et de François de Balzorano, en gros et en détail. C’est égal, il faut avoir une résolution bien ferme pour jouer un tel jeu. Est-ce possible de tenir à quelqu’un à ce point ? Ou savoir lequel peut-être sûr que l’on veut celui-là, qu’on ne veut que lui et qu’on n’en voudra jamais d’autre. Est-ce que ça existe ?
Яка потрібна рішучість, щоб отак спалити свої кораблі! Я ніколи не змогла б — і з боязкості, і з гордості. У тієї все життя накреслене: або кохання з Бальцорано, або смерть. Вона вже отруїлася через менше — через материну відмову, то й поготів убʼє себе після всього, що вона зробила, якщо зрада йтиме від нього. Від цього аж дрож проймає — і дух захоплює, мов на прекрасних перегонах. І все це прилюдне, відчутне!
Quelle résolution il faut pour brûler ainsi ses vaisseaux ! Je ne pourrai jamais tant par timidité que par fierté. Celle-là a sa vie toute tracée, où l’amour avec Balzorano ou la mort. Elle s’est déjà empoisonnée à moins, pour un refus de mère, à plus forte raison se tuera-t-elle après tout ce qu’elle a fait si la défection vient de lui. Cela fait frémir et enthousiasme comme une belle course. Et tout cela est publique, palpable !
А Лардерель… замало… щоб надихнути на стільки… словом, Бальцорано — син княгині дʼАвґрі, родич найперших родин, загальний улюбленець. Нещодавно він привернув увагу Короля на карнавалі, кидаючи йому тисячі бонбоньєрок. Король звелів відрекомендувати його собі й був дуже любʼязний. Це все, чого хотів той, бо, бувши з бурбонського табору, не міг дістати рекомендації від своїх. Назавтра Короля засипали квітами й тисячею ґалантних дрібниць, мов жінку. І, кажуть у місті, саме тому в Жізелі нема нових суконь. Бальцорано, найбільший пройдисвіт Неаполя, відколи покохав, поводиться, мов ангел.
Et Larderel... pas assez... pour inspirer tant de... enfin, Balzorano est fils de la princesse d’Augri, parent des premières famillles, chéri de tous. Dernièrement il s’est fait remarquer par le Roi au carnaval en lui lançant des milliers de bonbonnières. Le Roi se le fit présenter et fut très aimable. C’est tout ce que voulait l’autre car étant du camp bourbonien il ne pouvait pas être présenté par les siens. Le lendemain le Roi fut enseveli par des fleurs et mille choses galantes comme une femme. Et, dit-on en ville, c’est pour cela que la Giselle n’a pas de robes neuves. Balzorano le plus mauvais sujet de Naples, se conduit comme un ange depuis cet amour.
А мій Біжу — під опікою2, вигнаний із клубів, під спідницею танцівниці й посвоячений з Мірафіоре! Знаєте, на чому для мене тримається Лардерель? На цих трьох найжахливіших вадах. Опіка, Ріґі й скандали. Тепер він їх позбувся, може, він і візьметься за розум. Старший брат Бальцорано, як і брат мого Біжу, нічого з себе не являв; як і Бальцорано, Біжу теж другий брат. Гастон де Лардерель одружений з якоюсь Сальвіаті з Рима, це принаймні добре. Саме цей Мірафіоре ставить його в опозицію до Марґеріти, яку я ненавиджу.
Tandis que mon Bijou, interdit, chassé des clubs, sous les jupes d’une danseuse, et allié aux Mirafiore ! Vous savez ce qui fait Larderel pour moi ? Ce sont ces trois plus affreux vices. L’interdiction, la Righi et les scandales. Il s’en est débarrassé à présent, peut-être se posera-t-il bien. Le grand frère de Balzorano, comme celui de mon Bijou, n’était pas grand chose; comme Balzorano aussi Bijou est le second frère. Gaston de Larderel est marié à une Salviati de Rome, ça c’est bien au moins. C’est ce Mirafiore qui le met en opposition avec la Marguerite que je hais.
Не знаю, чому я так люблю все це порівнювати.
Je ne sais pourquoi j’aime à faire toutes ces comparaisons.
Біжу написав мені через десять днів після своєї дуелі, отже, це вже майже не було бажання похизуватися; а через тридцять днів після відʼїзду — отже, це й не відлуння недавнього жарту. Якби він написав мені назавтра після приїзду до Флоренції, я була б менш задоволена. Але тоді в нього не було приводу.
Bijou m’a écrit dix jours après son duel, ce n’était donc presque plus un désir de se vanter; et trente jours après son départ, cela montre que ce n’était pas l’expression d’une plaisanterie récente. S’il m’avait écrit le lendemain de son arrivée à Florence je serais moins contente. Mais alors il n’avait pas de prétexte.
Завтра я зможу сказати: це завтра. Якби в нього були гарні зуби, його, може, й можна було б полюбити. Я навмисне пишу все, що спадає мені на думку, щоб кожен сам зробив такі висновки, які схоче.
Demain je pourrai dire : c’est demain. S’il avait de belles dents, on pourrait peut-être l’aimer. J’écris exprès tout ce qui me passe par le tête pour qu’on tire soi-même telles conclusions qu’on veut.
Ах! Я хотіла б кохати, як Жізель… я розпалюю себе, це негаразд. Це має приходити природно!
Ah ! je voudrais aimer comme Giselle... je me monte la tète, ce n’est pas bien. Cela doit venir naturellement !
Меліто питав, чи буваємо ми часом удома вечорами. Увечері він зʼявився з невідомо ким іще, нікого не прийняли. А Розалі, що була в консьєржа, приходить розповісти, що бідний Меліссано прогулювався біля дверей готелю з парасолею. Він з минулого року, отже, найдавніший, а всі інші його випередили, бідолашна мавпа.
Melito avait demandé si nous restions quelquefois chez nous le soir. Le soir il s’est présenté avec je ne sais quel autre, on n’a reçu personne. Et Rosalie qui était chez le concierge vient raconter que le pauvre Melissano se promenait à la porte de l’hôtel avec un parapluie. Il est de l’année passée, donc le plus ancien, et tous les autres l’ont devancé, singe infortuné.
— Будьте ласкаві, відрекомендуйте мене тим панням!3 — казав він, склавши руки, герцогові де Карміньяно. Він такий кумедний, цей бідний потворний гладкий лис.
- Per grazia, presentate mi a quelle signore ! disait-il les mains jointes au duc de Carmignano. Il est si drôle ce pauvre laid et gras renard.
Я хотіла б іще щось розповісти… це все? Ні, годі, на добраніч. Але зʼявляється, як на мене, часто жалюгідний від мами, бо я ще не лягла.
Je voudrais encore raconter quelque chose... est-ce tout ? Non, assez bonsoir. Mais apparaît selon moi, souvent lamentable de maman, parce que je ne suis pas encore couchée.
— Марі, як ти хочеш бути гарною?..
- Marie, comment veux-tu être jolie ?...
— Це не я хочу, це ти.
- Ce n’est pas moi qui veut, c’est toi.
Примітки
На візитках: «marchese de Campomarino» та «comte Francesco Caracciolo, dei principe di Torchiaroli» (іт. та фр., з помилкою в італійському dei principe). ↩
Фр. interdit — юридично позбавлений права розпоряджатися майном (узятий під опіку) за розтрату статку; формальна правова процедура у Франції XIX століття. ↩
В оригіналі італійською: «Per grazia, presentate mi a quelle signore !» ↩