Субота, 17 березня 1877

Лист пішов о сьомій вечора до Флоренції.
Я лишаюся вдома малювати карикатури на Меліссано, який має люб'язність позувати перед моїм вікном, та на інших. Аж тут Розалі приходить навколішки біля мольберта й починає одну з тих балачок, що я так люблю.
— Хай там як, пан граф, я його обожнюю, відколи він писав лівою рукою, і позаяк я тепер бачу, що все це правда, я розповім вам усе це серйозно, і я знаю про пана графа більше, ніж ви гадаєте.
Обличчя, тон були сповнені таємничих одкровень.
— Розалі, Розалі, ну ж бо, кажіть.
— Ну ось, це все те, що я вам уже казала, сміючись, тільки це дуже серйозно.
— А хто вам сказав?
— Усе той-таки малий Шарль, тільки це серйозно, і лист це добре доводить.
[Навскоси: Малий Шарль — це гладкий п'ятдесятилітній чолов'яга.]
— Що?
— Та що пан граф небайдужий до панни і що вся ця справа, з пані Шльондрою й дуеллю, усе це було через вас…
— Бо малий Шарль сказав мені, що пан граф їхав до Флоренції задля цього, і тоді ясно — він хотів її кинути, а отже, уся ця справа заради вас.
І ще кілька речей про малого Шарля й пана графа, що їх лише скромність не дає мені записати, але які підсумовуються цією прикінцевою Розаліною фразою:
— І, слово честі, пан граф помиляється, бо ви з нього кпите, а ні Мадам, ні Мадам ваша тітка ніколи на нього не пристануть.
Я не розвіюю їй цих ілюзій, вони мені лестять.
— А ще, — додає дівчина, — тепер я скажу вам, що є поганого…
— Поганого?
— Так, після того приємного, що я сказала.
— Ну?
— Не знаю як, вони, мабуть, побачили крізь замкову шпарину, як ви бавитеся, і пан граф сказав, що ви легковажна…
— Так, я це вже чула.
Ах! Він вважає мене… он як!
Я відпускаю своїх дам без себе до театру, де вони приєднаються до росіян, а сама лишаюся з Розалі. Те чудесне, що вона мені сказала, дає мені право взяти новий мальований аркуш і надрукувати своїм пером такого листа:
— «Щойно зроблено відкриття, що змушує написати ці рядки:
Навіщо писати лівою рукою особі, яку визнали легковажною настільки, щоб сказати про це… кому ви знаєте.
Тим гірше для вашого самолюбства, якщо вам стало поганого смаку гадати, що людина завжди така, якою мала легковажність бути з вами й заради вас!
Фіалка засмучена, недооцінена й ображена».
Я цілком схвалюю цього листа. Раніше я воліла здаватися хтозна-чим, аби тільки мене не запідозрили, що я до когось прихильна. Тепер інакше.
А ще я справді ображена
А ввечері я маю під своїм вікном двох гарних неаполітанців, що з таємничим виглядом прогулюються, розгортаючи кишенькові хустинки, — це тут має велике значення. Усе те супроводжується серенадою, навколо якої незабаром збирається «зосереджений» натовп цікавих…
[На] балконі — жінка, лампа, серенада, зорі…