Понеділок, 12 березня 1877

Пані Гамонтова приходила з дочкою й лікарем, я ще лежала в ліжку. Дуже весело хворіти, я реготала весь ранок, то з людьми, то з Розалі, яка завжди знаходить нагоду поговорити зі мною про пана графа. Щоранку я кажу їй:
— Ну то як ся має пан граф?
І тут починається ціла історія: що він зробив і що зробив би, якби сталося те-то й те-то тощо.
Цей мерзенний флорентієць зіпсував мені покоївку, вона така ж розкута, як кучер, щоправда, вона мене тішить.
Сьогодні о третій той пан з-перед двох днів показався Розалі. Він був попередив, що зійде трохи перед готелем, пройде через сад, верне тротуаром і нарешті знов сяде в карету за готелем. Усе було зроблено від пункту до пункту.
— Він дуже нічогенький, але не красень, — каже Розалі…
У нього було купе без герба й без ініціалів, купе для пригод, такі тут є в усіх… і деінде.
Я нічого не бачила, бо пролежала до другої й сіла до вікна лише пізно, у товаристві Ольги, зі столиком-ґерідоном, укритим картами, між нами. Було гарно, і я була за своїм вікном [Викреслено: відчиненим це творить], мов рослина в оранжереї, бачена й така, що бачить Мерізано, офіцерів, де Розу тощо, тощо, тощо.
[Два рядки закреслено]
Ім'я Лардереї так уже в мене на язиці, що це перша й остання частина моєї розмови з Альтамурою, не кажучи вже про те, що я говорила про нього… весь час.
Мама й Діна обідали в Фаббрікаторе з Насимовим і старим герцогом Карміньяно, який говорив про князя де Меліссано, що тільки про нас йому й розповідає. Згодом прийшли Гамонтови, і ми музикували. Я не шкодую за цим вечором; я жартувала про пана графа, пана кучера й пані Шльондру з панною моєю покоївкою.
Ах! Так, я дізналася, що декольтовані кальсони існують і що їх носять, щоб не бути скутим у рухах, це навіть великий шик.
Мама приносить мені запрошення на концерт Філармонічного клубу, кажуть, що туди йде вся аристократія. Це майже вихід у товариство. Я в ліжку, але вже встану, щоб піти туди, це завтра.
Società Filarmonica Rappresentazione Del
20 Marzo 1877

Примітки

Іт.: «Філармонічне товариство. Вистава від» — текст офіційного запрошення.
Іт.: «20 березня 1877».