Батько принаймні зробив візит баронові Вісконті й показався з нами на ==Skating-rink==.[^068.64.1] Паоло Антонеллі — найкращий ковзаняр, увесь сяє від тридцяти тисяч франків ренти, що лишив йому кардинал. Ця досить гарненька й вельми тонка мініатюра пурхає з Сомальєю та іншими римськими княжнами, що там були. Оскільки ці дами каталися вкрай погано, я наважилася, і виходило в мене не надто незугарно.

Батько принаймні зробив візит баронові Вісконті й показався з нами на Skating-rink. Паоло Антонеллі — найкращий ковзаняр, увесь сяє від тридцяти тисяч франків ренти, що лишив йому кардинал. Ця досить гарненька й вельми тонка мініатюра пурхає з Сомальєю та іншими римськими княжнами, що там були. Оскільки ці дами каталися вкрай погано, я наважилася, і виходило в мене не надто незугарно.
Бундючний і дурний Папаріґопулос познайомився з моїм батьком, Пловден теж. Ми зустріли його на вулиці, і він почервонів так сильно й так надовго, що це справило мені свого роду втіху.
Ми йдемо дивитися Вердієву Аїду в театрі «Аполло». Це треба було вчора… а втім…
Мама в чорному оксамиті й діамантах, я в сукні… тій, що описана в Ніцці, нічого у волоссі, а батько у фраку й з відзнакою в петлиці — ми складали вельми приємну ложу.
Та в barcaccia лише граф Оскар Анджеліні, небіж імператора Вільгельма по лівій лінії, гладкий і бородатий, та маркіз Тіберіні. Королівські ложі — деяке відшкодування.
Мама говорила про смерть Россі, коли цей люб'язний чоловік увійшов, гарцюючи задки.
— Ну ось, — каже він після перших люб'язностей, — бідолашний Антонеллі, що втратив дядька?
— Так, бідолаха, нічого з того не дістав.
— Та ні, столове срібло!
Зчинилися загальні веселощі, після чого я з вельми вигідною відвертістю спитала Россі, що про це казали, розповівши йому довірливо про пані де Кампрієн і решту. Ми говорили італійською.
— Розумієте, — кажу я, — нас тут не знають, і мене цілком могли взяти за одну з тих чужоземок, що приїздять до Рима шукати чоловіка. Ми про це говорили досить довго, після чого я, здається, переконалася, що публіка не надала цьому жодної ваги.
— Ніхто й не думав про нього для вас, — каже Россі, — це бідний хлопець без статку й становища, що крутиться в товаристві молодиків, які його тягнуть за собою, у… ну, це таке життя з… з вечерями з… танцівницями… Спершу гадали…, та хай там як, ви його приголомшили, і, можливо, тепер він виправиться, тобто сформується. Йому б або подорож, або п'ять-шість місяців розміреного життя у товаристві. Це дало б йому якесь становище.
— Та це ж пропащий хлопець.
— О ні, бідне дитя, краще перебіситися у двадцять, ніж у тридцять. Треба дати молодості минути, він укладе вигідний шлюб.
Удар ножем.
Гадаю, я повелася як належить із омаром Россі. Батько лютував, що нічого не розуміє, а ми все говорили цією божественною мовою — я, як задля того, щоб дізнатися, так і задля того, щоб слухати себе.
Мене опановує велика жалість до цього бідолашного хлопця, позбавленого спадку, що замкнувся на селі й полює зранку до вечора зі своєю злощасною рушницею.
Не варто було брати його всерйоз, він псує мені всіх чоловіків, я ні на кого не дивлюся.
Когось, будь ласка.
О Риме!
У мого батька найнестерпніша вдача на світі. А він мені потрібен!
Знову побачити Антонеллі!! Навіщо? Це дрібниця… А що, як… Россі принижував його в моїх очах із розрахунку…

Четвер, 28 грудня 1876

Батько від'їжджає сьогодні вранці, я на це не нарікаю; було домовлено наперед, що, як мене посяде примха лишитися більше ніж на два дні, я зостануся з мамою.
Я проводжаю його аж до вокзалу, грубіяна!
Ми їдемо на прогулянку виглядати Антонеллі — намарне.
Потім на rink, потім на Пінчо, потім Сімонетті.
Я сумна й убрана в каштанове.
[Закреслено: за обідом ми так сталося що]
Англійські дами, яких я часто бачила з Фредеріком, обідають за тим самим столом, що й ми, ми розмовляємо; це якась леді Картьє з двома доньками, вельми зів'ялими. Вони розповідають мені, що минулої зими я зацікавила всіх, що Фредерік (пан Олівер) називав мене білою дамою. Що той самий Фредерік приїхав із Відня до Рима верхи, що він дивак. Що герцогиня Лауте багато їм про мене говорила, а їй добре відгукувався про мене Клементе Торлонія. Щоб Клементе говорив добре? Мені б це страшенно лестило, якби я в це вірила.
Цей клятий пройдисвіт зголив бороду, і, коли він уранці привітався, я ледве його впізнала. Негідник, мерзотник!
Я відчуваю справжню радість на думку, що мене люблять і добре про мене говорять на людях.
Каторбінський розповідає мені, що цілісіньке літо він бачив П'єтра в театрі Корка, нікчемному кафешантані, влаштованому в мавзолеї Августа!! Тож він бачив його в цьому театрі з брюнеткою й блондинкою, по одній під кожною рукою, як той пив birra. Тьху! Я збираю відомості до Карнавалу.
Voi a gnor ? Vergogna e pietà di voi.
Та все ж я спокійніша, бо міські плітки вже менше мене тривожать.
Сімонетті й Пловден заходили.
Когось, будь ласка. Когось, прошу, бо… soffro di veder vi avilito ma non n'amo più
Моя принижена цяцько!

П'ятниця, 29 грудня 1876

Вісконті. Малювання.
Я була чарівна на rink і каталася найкраще.

Примітки

В оригіналі англійською: «Skating-rink» — роликовий каток.
Іт. barcaccia — човноподібна ложа в передній частині театру, престижне місце.
Фр. danseuses — балетні танцівниці; у товаристві 1870-х відомий евфемізм на позначення утриманок чи куртизанок.
В оригіналі англійською: «rink» — каток.
Іт. birra — пиво.
Іт. (звертаючись до П'єтра): «Ви тепер? Сором і жаль до вас».
Іт.: «страждаю, бачачи вас приниженим, але вже вас не кохаю».
В оригіналі англійською: «rink» — каток.