Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

# Вівторок, 29 листопада 1876

## Вівторок, 29 листопада 1876
Що я робила сьогодні? Не знаю... Ах! та ні, Берта приходила снідати зі мною, і я розплатилася з усіма своїми кравцями. Ми мали виїхати сьогодні ввечері, прийшла де Дайєнс, і ми з нею бавилися, малюючи карикатуру на Поля де Кассаньяка. Коли ця розвага вичерпалася, ми більше нічого не робили.

Ce que j'ai fait aujourd'hui ? Je ne sais.. Ah ! si, Berthe est venue déjeuner avec moi et j'ai payé tous mes habilleurs. Nous devions partir ce soir, de Daillens est venue et nous nous sommes amusées, elle et moi à faire la caricature de Paul de Cassagnac. Cet amusement épuisé on ne fit plus rien.

## Середа, 30 листопада 1876
Ми поїхали з де Дайєнс оглянути наші екіпажі і якраз посеред Єлисейських Полів зустрічаємо графа Мержевського. Він мені вклонився, я зашарілася, наказавши спинитися. Бідолашний хлопець, він усе такий же жовтий. — Він завжди наче обсипаний порошком від комах, — сказала я, коли ми рушили далі, призначивши йому п'яту годину на сьогоднішній вечір. — Чи не для того, щоб себе винищити? — спитала де Дайєнс. Малий прибув о п'ятій і супроводжував нас по крамницях, де я шукала пряжку для пояса. Я була в сірому, як у Спа, він зробив мені зауваження. Я говорила мало й коротко, моя сіра сукня й рот діяли мені на нерви. Він стільки мені наговорив!...

Nous sommes allées avec de Daillens voir nos voitures et au beau milieu des Champs Elysées nous rencontrons le comte Merjeeswsky. Il me salua, je rougis en faisant arrêter. Pauvre garçon il est tout aussi jaune. — Il est toujours comme couvert de poudre insecticide, dis-je quand nous reprimes notre course après lui avoir fixé cinq heures ce soir. — Serait-ce pour se détruire ? demanda de Daillens. Le petit arriva à cinq heures et nous accompagna dans les boutiques où j'allai chercher une boucle de ceinture. J'étais en gris comme à Spa, il me fit la remarque. Je parlai peu et brièvement, ma robe grise et la bouche me donnaient sur les nerfs. Il m'en dit tant !...

## Четвер, 1 грудня 1876
Учора о дев'ятій годині ми покинули Париж. Мама зі своєю силою-силенною пакунків доводила мене до розпачу. Ці крики, ці тривоги, ці коробки — нудотно міщанські. Зрештою.

Hier à neuf heures nous avons quitté Paris. Maman avec ses trente-six paquets me réduisait au désespoir. Ces cris, ces alarmes, ces boîtes sont d'une bourgeoisie écœurante. Enfin.