Вівторок, 28 листопада 1876

Понеділок, 28 листопада 1876

Я ненавиджу Париж. Можливо, якби пробути тут якийсь час, не їздячи по крамницях, ця ненависть минула б. О пів на восьму я поїхала вечеряти до Бойдів. Берта запросила мене вчора. Бойди — щось на кшталт родини Бенуатон. Зрештою, я про це вже казала. Пані Бойд завітала з візитом до мами. Берта належить до товариства серця. Уперше вони бачать мене зблизька й довго, тож моя талія, руки, волосся дістали компліменти, на які заслуговують. Що ж до Берти, вона тільки й говорить, що про доньку княгині Лізи Трубецької, чия вітальня добре відома в Парижі. Давно я не бачила людей веселих, природних і благопристойних. Цей вечір освіжив мій дух, і я повернулася до нашого «розкішного другого поверху» Гранд-Готелю спокійніша й у кращому гуморі.
Там я застала Жоржа, який приносить мені довідник Палати, «Силуети пером». Ось що там читаєш про Жанв'є де Ла Мотта-сина, після Ж. де Ла Мотта-батька, про якого говорять із пошаною й повагою, віддаючи йому належне за всі його благодіяння в його департаменті: Луї Жанв'є де Ла Мотт двадцять вісім років Сеґре (Мен і Луара) 7 313 голосів. Член генеральної ради, неодружений; з його обранням, кажуть, пов'язаний успіх дуже багатого шлюбу. Непримиренний бонапартист, що спирається на демократію, словом — син свого батька. Обличчя пухкенького семінариста, до якого ніби приклеїли вуса й пенсне: завжди тримає під пахвою міністерську теку, що з ним нерозлучна: він проходить вишкіл.
А тепер іде Адольф Ґраньє де Кассаньяк [зачорнені слова: батько й син] «Увага: це наш колега й людина книжна у високому значенні цього слова. Ґраньє де Кассаньяк належить до родини ґасконських дворян. Його дворянський титул довго заперечували, але без підстав: його пергаменти в порядку. І так далі, і так далі...» Поль Ґраньє де Кассаньяк-син тридцять два роки Кондом (Жер) 9 818 голосів. Журналіст, неодружений. Увесь його статок — лише його добре толедське перо. Д'Артаньян від словесності. Високий, дужий, задертий ніс, вуса гачком, дуже чорне й дуже густе волосся, смаглява шкіра, живий погляд, справжній ґасконець за жестом, вимовою й відвагою. Служив Імперії з солдатською відданістю і служить їй ще й нині, мов заблукале дитя, недисциплінований і свавільний. Дуже непоступливий у своїх полеміках, надто непоступливий для людини з політичними намірами. На його запал і молодість дуже розраховують, аби влаштувати скандал у новій Палаті. Сподіваються, що він буде д'Артаньяном трибуни, як був ним у пресі. Пан де Кассаньяк цілком може спростувати ці прогнози. Тепер, коли він покинув газетні пригоди заради сцени серйозної політики, ми б не здивувалися, побачивши, як він наслідує тих синків добрих родин, які збирають своїх друзів на останню вечерю, щоб поховати своє парубоцьке життя, а потім стають чудовими чоловіками й... зразковими батьками сімейств. Пан де Кассаньяк — кавалер ордена Почесного легіону з 1869 року, він бився під Седаном і був бранцем у Німеччині. У нього було багато дуелей, у яких він кається. Залюбки перепрошує своїх супротивників, але тільки після ударів шпагою.
Це нагадує мені, що мама водила мене до доктора Фовеля, що цей самий доктор оглянув мені горло своїм новим ларингоскопом, що оголосив мене хворою на катар, на хронічний ларингіт тощо (у чому я не сумніваюся, зважаючи на кепський стан мого горла). І що для зцілення мені потрібні шість тижнів енергійного лікування. А це означає, що ми проведемо зиму в Парижі. На жаль!
А ось мій батько таки чарівний. Спершу він змусив мене витрачати гроші, поки я гостювала в нього, потім не оплатив моєї подорожі, а оскільки йому було соромно, він покликав Олександра, заходився його обіймати й запевняти, що поверне мені мої витрати. Міг би й не казати, у нього нічого не просили. Потім він дозволив своєму Кузьмі супроводжувати тих злощасних коней. Я заплатила за дорогу й за Кузьму. А тепер ось мама розпечатує листа цього чоловіка до Башкирцева. «Чекаю ваших розпоряджень, добродію, спинившись на півдорозі. Що ж до Шоколата, я, як завжди за вашим наказом, відіслав його до Полтави». Не кажучи вже про те, що мій любий батько змусив мене дати п'ятсот карбованців Кузьмі, які Кузьма зараз проїдає в дорозі. Оце вже, бігме, гарний подарунок! Що ж до Шоколата. Ах! проклятий розбійнику, я зажадаю його назад через поліцію. О! який же боягуз! Уся його щедрість зводиться до того, щоб подати пляшку шампанського:
— Ви відштовхнули від своєї доньки всіх, щоб можна було сказати, ніби її ніхто не хотів. Ви її ховали, бо не хотіли, щоб її бачили такою, яка вона є, самі не давши ні шеляга на її освіту, — «казала мама». А він відповідав дрібними пласкими й обурливими жартами, ніколи нічого не заперечуючи й не пояснюючи. Господи Ісусе, що за людина мій батько!

Примітки

«Родина Бенуатон» (фр. La Famille Benoîton) — сатирична комедія Вікторьєна Сарду (1865), що висміює загребущий матеріалізм і світські претензії паризького міщанства; це прізвище стало прозивним для такого роду родин.
Княгиня Ліза Трубецька (Трубецкая) — одна з модних російських господинь паризького сезону, відома своїм літературним і політичним салоном.
«Силуети пером» — парламентський альманах, що публікував короткі портретні нариси депутатів; його широко читали в політичних колах.
Д'Артаньян від словесності — літературний мушкетер; д'Артаньян, герой «Трьох мушкетерів» Дюма, був взірцем ґасконської завзятості й шаленої відваги.
Доктор Фовель — видатний паризький ларинголог, один із провідних фахівців із захворювань горла свого часу.
Ларингоскоп винайшов 1854 року Мануель Гарсіа; 1876 року він був ще порівняно новим діагностичним інструментом.