# Вівторок, 29 листопада 1876

Вівторок, 29 листопада 1876

Що я робила сьогодні? Не знаю... Ах! таки так, Берта приходила снідати зі мною, і я розплатилася з усіма своїми кравцями. Ми мали виїхати сьогодні ввечері, прийшла де Дайєнс, і ми з нею бавилися, малюючи карикатуру на Поля де Кассаньяка. Коли ця розвага вичерпалася, ми більше нічого не робили.

Середа, 30 листопада 1876

Ми поїхали з де Дайєнс оглянути наші екіпажі і якраз посеред Єлисейських Полів зустрічаємо графа Мержевського. Він мені вклонився, я зашарілася, наказавши спинитися. Бідолашний хлопець, він усе такий самий жовтий.
— Він завжди наче обсипаний порошком від комах, — сказала я, коли ми рушили далі, призначивши йому п'яту годину на сьогоднішній вечір.
— Чи не для того, щоб себе винищити? — спитала де Дайєнс. Малий прибув о п'ятій і супроводжував нас по крамницях, де я шукала пряжку для пояса. Я була в сірому, як у Спа, він це зауважив. Я говорила мало й коротко, моя сіра сукня й рот діяли мені на нерви. Він стільки мені наговорив!...

Четвер, 1 грудня 1876

Учора о дев'ятій годині ми покинули Париж. Мама зі своєю силою-силенною пакунків доводила мене до розпачу. Ці крики, ці тривоги, ці коробки — нудотно міщанські. Зрештою.