❦
Субота, 28 жовтня 1876 (16 жовтня)
Samedi 28 octobre 1876 (16 octobre)
викресленоЕксп. Олександр, Мішель
Олександр раз у раз заводить мову про Милорадовича і досить слушно каже, що той (Милорад.) був дуже ображений тим, як із ним повелися в Гавронцях. І що саме мій батько — причина цієї дивної пригоди: іншого слова я не знаходжу, але ви розумієте.
Alexandre me parle toujours de Miloradovitch et dit assez justement qu’il a été très offensé (Milorad.) de la façon dont on l’a traité à Gavronzi. Et que c’est mon père qui est cause de cette étrange aventure, je ne trouve pas un autre mot, mais vous comprenez.
Хай би що він робив, я йому прощаю: він мене заспокоює, показує мені все в сприятливому світлі, пояснює, згладжує гострі кути, дає мені надію. Він добрий; себе він не забуває, але він добрий, дуже добрий.
Quoiqu’il fasse, je lui pardonne; il me calme, il me fait voir les choses sous un jour favorable, il explique, il arrondit les angles, il me fait espérer. Il est bon, il ne s’oublie pas, mais il est bon, très bon.
Узявши в готелі пристойний екіпаж, я вирушила в справах. Спершу до банку, де я взяла вексель на Ротшильда на пʼять тисяч рублів. Потім до кушніра, і ще деінде, весь час з Олександром.
Ayant pris une voiture convenable à l’hôtel je me mis en courses. Ce fut d’abord la banque où je pris une traite de cinq mille roubles sur Rothschild. Ensuite chez le marchand de fourrure, et ailleurs toujours avec Alexandre.
Погода, що стоїть, зветься осінню, а вже підмерзає.
Le temps qu’il fait se nomme automne et il gèle.
Решта часу минула в крамницях і вдома, куди нам приносили на вибір хутра, а ввечері ми пішли до театру. Нова пʼєса з часів хрестових походів, з монастирями й черницями на кожному кроці, та нові костюми зібрали натовп. До того ж це був бенефіс першої актриси.
Le reste du temps se passa dans les magasins et à la maison où l’on nous apporta des fourrures à choisir, et le soir on alla au théâtre. Une pièce nouvelle du temps des croisades, pleine de couvent et de religieuses, et des costumes nouveaux attirèrent la foule. Et puis c’était au bénéfice de la première actrice.
Ми мали авансценну ложу бенуару. Ця ложа майже завжди була за нашою родиною, і вона бачила і мій сміх, і мої дитячі страхи — залежно від того, весела була пʼєса чи сумна.
Nous eûmes l’avant-scène des baignoires. Cette loge a presque toujours été occupée par notre famille et elle a vu et mes rires et mes terreurs d’enfant, selon que la pièce était gaie ou triste.
Враження, яке я справила цього вечора на благословенну харківську публіку, змусило мене повернутися додому сумною чи, радше, роздратованою — надто через те, що казали Олександр, Етьєн, Надін і Лола. Утім, я й сама добре бачила. Ці вульгарні тріумфи тільки дратують мене. Такій жінці, як я, потрібне певне оточення, пʼєдестал.
L’effet que je fis ce soir sur le bienheureux public de Harkoff, me fit rentrer triste ou plutôt irritée, surtout à cause de ce que disaient Alexandre, Etienne, Nadine et Lola. D’ailleurs je voyais bien moi-même. Ces triomphes vulgaires ne font que m’irriter. A une femme comme moi il faut un certain entourage, un piédestal.
Я згадала все, говорила про своє безнадійне становище, а потім слухала добрі слова дядька і його дружини. Вони мені не лестять і не пробують утішати мене набридливими банальностями. Ми разом шукали відповіді: що робити?
Je me souvins de tout, je parlai de ma position désespérée et puis j’écoutai les bonnes paroles de mon oncle et de sa femme. Ils ne me flattent pas et ne cherchent pas à me consoler par de vulgarités agaçantes. Nous avons cherché ensemble : que faire ?
Я розповіла все — звісно, крім своїх особистих прикрощів, — і ми шукали.
J’ai tout raconté, bien entendu pas mes vexations personnelles, et nous avons cherché.
Надін заснула на своєму ліжку поруч із моїм, Олександр пішов до себе; я простяглася на канапі й забулася, тихо плачучи, аж до світанку.
Nadine s’endormit sur son lit voisin du mien, Alexandre se retira chez lui; je m’étendis sur un canapé et je m’oubliai en pleurant doucement jusqu’à l’aurore.
І нічого не допомагає! Навпаки, я гладшаю!
Et rien n’y fait ! Au contraire j’engraisse !
Зрештою я купила соболів на дві тисячі рублів. Я майже шкодую про цю витрату: вона зменшує суму, яку я везу з собою, — а та все ж сягне тисяч шістдесяти франків, хоча сорок тисяч із них — від продажу лісу. Годі... Рахунки я веду деінде, не захаращуймо ними цих сторінок; досить бути точною, розсудливою і розумною. Олександр — людина неоціненна і в справах, і, зрештою, в усьому. Він зумів усюди змусити себе поважати без жодної грубості і підніс імʼя Бабаніних. Етьєн стане предводителем дворянства в Коївтопі. Ці двоє — найуспішніші в родині.
Enfin j’ai acheté des martres zibelines pour deux mille roubles. Je regrette presque cette dépense, elle diminue la somme que j’emporte qui montera tout de même à une soixantaine de mille francs mais dont quarante mille proviennent de la vente de la forêt. Baste... Je fais mes comptes ailleurs, n’en emplissons pas ceci; il suffit qu’on soit exact, raisonnable et intelligent. Alexandre est un homme précieux pour les affaires et pour tout d’ailleurs. Il a su se faire respecter partout sans brutalités et il a relevé le nom des Babanine. Etienne va être maréchal de la noblesse de Koiwtop. Ces deux-là sont les plus florissants de la famille.
О третій ми виїхали з Харкова; Етьєн і Марі повертаються до себе, Доменіка й Лола лишаються в місті.
A trois heures nous quittâmes Harkoff, Etienne et Marie qui retournent chez eux, Domenica et Lola qui restent en ville.
Російські вагони — це салони, де зустрічаються і, так часто подорожуючи, більш-менш знайомляться; особливо це стосується мешканців Харкова й Полтави, які раніше жили нарізно, а відтоді, як залізниця дала змогу легко пересуватися, братаються й безперестанку їздять одне до одного в гості. А до всього цього товариства ще додаються добрі поміщики, що живуть на селі й їдуть цивілізуватися у вагоні.
Les wagons russes sont des salons où on se rencontre et où l’on se connaît plus ou moins à force de voyager, c’est surtout ainsi pour les habitants de Harkoff et de Poltava qui séparés avant, depuis la facilité de se mouvoir que donne le chemin de fer fraternisent et se font des visites continuelles. Et tout ce monde est augmenté des bons seigneurs habitant la campagne qui vont se civiliser en wagon.
Ми їхали разом з одним залізничним бароном, Ессенном. У Росії багато таких баронів рейок. Він людина відома, і, звісно, заговорили про війну. Бідолашними сербами так переймаються, що я про них ніколи нічого не пишу. Кажуть, Італія приєднається до нашої країни, проти якої озброюються Англія і Пруссія; а якщо ця остання держава обернеться проти нас, Франція прийде підсилити наші війська, — і так можна було б побачити обʼєднаними три найсимпатичніші й найпрекрасніші країни світу: Росію, Італію і Францію.
Nous fîmes le voyage en compagnie d’un baron Essenn des chemins de fer. La Russie en a beaucoup de ces barons des rails. Il est connu et on parla naturellement de la guerre. Ces pauvres Serbes, on s’en occupe tant que je n’en écris jamais rien. On dit que l’Italie se joindra à notre pays contre lequel s’arment l’Angleterre et la Prusse, dans le cas où cette dernière puissance se tournerait contre nous, la France viendrait augmenter nos troupes, et de la sorte on verrait unis les trois plus sympathiques et plus beaux pays du monde: la Russie, l’Italie et la France.
Перша моя думка була про палкі слова Антонеллі, коли зайшла мова про батьківщину й війну. Я вже бачу, як він, бившись, мов лев, віддає останній подих у моїх обіймах. Заради всього святого, хай він стане священником або загине на війні!
Ma première pensée fut pour les paroles exaltées d’Antonelli lorsqu’il fut question de patrie et de guerre. Je le vois déjà rendant le dernier soupir dans mes bras, après avoir combattu comme un lion. Pour l’Amour du Ciel qu’il se fasse prêtre ou meure à la guerre !
Повернувшись до Чернякивки, нашого любого старого гнізда, я знайшла лист від родителя1 — відповідь на горілку, яку я йому з любʼязності надіслала.
En revenant à Tchernakowska, notre cher vieux nid, je trouvai une lettre du Pater en réponse à de l’eau-de-vie que je lui ai envoyée par amabilité.
І весь вечір Олександр і його дружина тільки й радили мені забрати батька до Рима.
Et pendant toute la soirée Alexandre et sa femme n’ont fait que me conseiller d’emmener mon père à Rome.
— Ти можеш, — сказала Надін, — зроби це; це було б справжнє щастя, я довго над цим думала.
- Tu le peux, dit Nadine, fais-le; ce serait un vrai bonheur, j’y ai longtemps réfléchi.
Я відповідала односкладово, бо з забобонності дала собі щось на кшталт обіцянки ні з ким про це не говорити. Олександр розповідав, як він одружився зі своєю дружиною, вона розповідала те саме; це був вечір щирих звірянь, і я відчула, як ніколи, як треба дорожити своїми, своєю родиною, коли вона така, як наша, — дружна, любляча, щира. Не знаю, плакати мені чи тішитися з цієї недовіри, що безнастанно чатує в глибині моєї істоти. Я всюди шукаю хитрощів, корисливих слів, удавання.
Je répondais par monosyllabes, car je me suis fait, par superstition, une espèce de promesse de ne parler de cela à personne. Alexandre racontait comment il s’était marié avec sa femme, celle-ci racontait la même chose; ce fut une soirée d’épanchements, dans laquelle j’ai senti plus que jamais, combien on doit tenir aux siens, à sa famille quand elle est comme la nôtre, unie, aimante, sincère. Je ne sais si je dois pleurer ou me féliciter de cette défiance qui veille sans cesse au fond de mon être. Je cherche partout des ruses, des paroles intéressées, des dissimulations.
Удома я познімала одну за одною всі ікони в золотих і срібних окладах. Я поставлю їх у своїй молитовні, там.
Chez moi, je décrochai une à une toutes les images couvertes d’or et d’argent. Je les placerai dans mon oratoire, là-bas.
Забрати батька... Але як, великий Боже!
Emmener mon père.... Eh comment, Grand Dieu !
Примітки
В оригіналі латиною: «Pater» — так Марі жартома називає батька. ↩