❦
Пʼятниця, 6 жовтня 1876 (24 вересня)
Vendredi, 6 octobre 1876 (24 septembre)
Я виїхала о першій ночі до Іскрівки, напівстанції, не розраховуючи на жодний екіпаж і не сподіваючись навіть на бричку.
Je partis à une heure du matin pour Iskrowka, demie-station, sans compter sur aucune voiture et sans espérer même une carriole.
— Та як же ми подолаємо ті сім чи вісім верст1 до Чернякивки? — вигукнув Поль.
- Mais comment ferons-nous les sept ou huit verstes jusqu’à Tcherakowka? s’écriât Paul.
— Селянським возом, а як не знайдемо, то пішки!
- En chariot de paysan et si nous n’en trouvons pas, à pied !
Сміливцям доля помагає2 — на станції я застала Занковського, пана й пані Волковицьких і Геданова; перший запропонував мені не лише свій екіпаж, а й:
Audaces fortuna juvat,- à la gare je trouvai Zankowsky, M. et Mme Volkovitsky et Gedanoff, le premier m’offrit non seulement sa voiture mais :
— Якби в мене не було коней, — сказав він, — я б сам запрягся.
- Si je n’avais pas de chevaux, dit-il, je m’attellerais moi-même.
Решта троє їхали до Харкова, як сказали мені цього ранку.
Les autres trois, allaient à Harkoff comme ils me l’ont dit ce matin.
Затямте добре, що вчора, у середу, я встала о девʼятій.
Souvenez-vous bien que je me suis levée hier mercredi à neuf heures.
В Іскрівці ми знайшли Олександрову трійку, що чекала на його адвоката, і Стьопана, який повертався, так і не привізши мені листів, про які я просила!!
A Iskrowka nous trouvâmes une troïka d’Alexandre qui attendait son avocat et Stépann qui revenait sans me rapporter les lettres que je demandais !!
У блідому місячному світлі я невиразно впізнала цю дорогу, ліс і нарешті ґратчасту браму, чудовий двір, майстерно засаджений кущами та квітами, щоб не затуляти краєвиду, і дуже довгий одноповерховий дім із великими вікнами, обабіч якого здіймалися дві вежі. Морозило, трава була мов притрушена, усі сторожі (їх четверо, і вони пильнують) збіглися, я задзвонила на все горло, дубовий передпокій, приймальня, їдальня, святкова зала; я взяла праворуч, лишивши ліворуч інші вітальні, і вихором улетіла до спальні, колишньої чайної кімнати, яку займають Олександр із родиною, ще не сміючи порушити наших кімнат із похвальної делікатності та своєрідної давньої шаноби.
A la pâle clarté qui tombait de la lune je reconnus vaguement ce chemin, la fôret et enfin la grille, la magnifique cour magistralement plantée d’arbustes et de fleurs pour ne pas gêner la vue et la maison à un étage très longue, à grandes fenêtres et flanquée de deux tours. Il gelait, l’herbe était comme poudrée, tous les gardiens (il y en a quatre qui veillent) accoururent, je sonnai à gorge déployée, l’antichambre de chêne, la salle d’attente, la salle à manger, la salle de fêtes, je pris à droite laissant à gauche les autres salons, et j’entrai comme une trombe dans la chambre à coucher, l’ancienne chambre à thé, qu’Alexandre et sa famille occupent n’osant pas encore violer nos chambres par une louable délicatesse et une sorte d’ancien respect.
На мене не чекали, але вигляд цих двох дітей, гарних, мов ангели, що спали зовсім поруч зі своїм батьком, зворушив мене, я поцілувала їх, водночас витягаючи з кишені листи й документи й знову заводячи докори вголос. Надін прокинулася, і я пішла поцілувати її за ширмою.
On ne m’attendait [pas], mais la vue de ces deux enfants, beaux comme des anges dormant tout près de leur père, m’attendrit, je les embrassai tout en tirant de ma poche les lettres et documents et recommençant les reproches de vive voix. Nadine s’éveilla et j’allai l’embrasser derrière son paravent.
Хоч як мене вмовляли, я не захотіла спати, узяла потрібні мені листи, поговорила (та говорити з цим чоловіком марно), випила чаю, ще навіть не розвиднілося. Коли подумаю, що раніше, аби дістатися з Полтави на село, треба було витратити цілий день, готування, мороку, коней!
Quelque instance qui me furent faite je ne voulus pas dormir, je pris les lettres qu’il me fallait, je parlai (mais parler c’est vain avec cet homme) je pris du thé, il n’était pas encore jour. Quand je pense que pour aller de Poltava à la campagne il fallait avant toute une journée, des préparatifs, des ennuis, des chevaux !
О четвертій парова машина для молотьби збіжжя почала працювати, і дім зовсім прокинувся.
A quatre heures la machine à vapeur pour le battage du blé commença de fonctionner et la maison s’éveilla tout à fait.
Я оглянула кімнати, понишпорила в шафах, у комодах, де все ціле й бережене з винятковим піклуванням, я бачила давніх слуг, старого кухаря; Майєра, німця-садівника, який видає себе за байстрюка нинішнього Вільгельма Прусського і який уже двадцять шість років живе в нас.
J’ai vu les chambres, je fouillai dans les armoires, dans les commodes, où tout est intact et gardé avec des soins remarquables, j’ai vu les anciens serviteurs, le vieux cuisinier; Mayer le jardinier allemand qui se prétend un bâtard du Guillaume actuel de Prusse et qui depuis vingt six-ans est chez nous.
Хоч би що робили Башкирцеви, а завжди відчуватиметься, що той, хто збудував і прикрасив їхній дім, був солдатом, тоді як тут відчувається вельможа. Може, було б краще бути солдатом і лупцювати синів, як генерал лупцював мого батька, — тоді імʼя Бабаніних було б чисте.
Les Bashkirtseff ont beau faire, on sentira toujours que celui qui a bâti et embelli leur maison a été un soldat, tandis qu’ici on sent un seigneur. Il aurait peut-être mieux valu être soldat et bâtonner les fils comme le général a bâtonné mon père, le nom des Babanine serait propre.
Я ввійшла до бабусиної кімнати, але оскільки ввійшла не сама, я вдала глибоку байдужість і заходилася нишпорити в маминій скрині, що її там поставили.
J’entrai dans la chambre de grand-maman mais comme je n’y entrai pas seule j’affectai une profonde indifférence et me mis à fouiller dans un coffre de maman qu’on a placé là.
Я поспішаю писати, о марнославство! Я поспішаю розповісти про свої подвиги.
Je me hâte d’écrire, ô vanité ! Je me hâte de raconter mes exploits.
Я хочу розповісти про всі необачності, яких припускаються в моєму віці. Ах! що ж поробиш! це життя пʼянить мене.
Je veux raconter toutes les imprudences qu’on fait à mon âge. Ah ! tant pis ! cette vie m’étourdit.
Від середи з восьмої ранку до четверга до дванадцятої ночі я не спала. Я не лягала сорок годин і почувалася якнайсвіжішою й якнайбадьорішою.
Depuis mercredi à huit heures du matin jusqu’à jeudi à douze heures du soir, je n ai pas dormi. J’ai veillé pendant quarante heures, aussi fraîche et aussi forte que possible.
навскоси
Принаймні я усвідомлюю своє безумство.
en travers J’ai conscience de mon affolement au moins.
«Страшний злодій» по суті чесна людина, він обкрадає лише свого батька, а в нас бере зовсім небагато, притримуючи прибутки інколи на місяць, але справедливо, щоб він за все, що робить, мав винагороду. Отже, лишається тільки його вдача, яку я ненавиджу: коли не стоїш над ним і не вимагаєш свого, нічого не отримаєш. Я взяла все, що хотіла, — папери, документи, нотатки про все. Я надіслала двадцять тисяч франків до Ніцци.
Le « terrible voleur » est un honnête homme au fond, il ne vole que son père, et il ne nous prend que fort peu de chose en détenant les revenus pendant un mois quelquefois mais il est juste que pour tout ce qu’ il fait il ait une récompense. Il n’y a donc plus que son caractère que je déteste, si on n’est pas là à lui demander la chose on ne l’aura pas. J’ai pris tout ce que je voulais, des papiers, des documents, des notes sur tout. J’ai expédié vingt mille francs à Nice.
навскоси
А я, екзальтоване й зіпсуте дитя, сподівалася змагатися з цим хитрим лисом!!
en travers Et j’espérais, moi, enfant exaltée et corrompue, lutter avec ce fin matois I
О сьомій вечора я виїхала з нашого давнього гнізда, де кожна людина, кожна річ мають для мене свою історію. Зараз, коли я пишу, мені дуже хочеться плакати.
A sept heures du soir je repartis de notre ancien nid, où chaque homme, chaque objet ont une histoire pour moi. A présent que j’écris j’ai bien envie de pleurer.
Нас провели аж до Іскрівки.
On nous reconduisit jusqu’à Iskrowka.
Ах! мало не забула — бідолашна Василиса, сестра дідуся, колишня мільйонерка, яка проїла все, ні разу не дозволивши собі ні розваги, ні коханця, і приїхала жити сюди. Її мають за божевільну, бо вона надмірно пристойна3.
Ah ! j’allais oublier, la pauvre Vassilissa, la sœur de grand-papa, une ancienne millionnaire, qui ayant tout mangé sans s’avoir jamais permis une disraction ou un amant, est venue vivre ici. On la dit folle parce qu’elle est excessivement comme il faut.
Мені боляче було на це дивитися. Її заслали в павільйон, саму, саму, завжди саму. Я говорила з нею від щирого серця, вона зворушилася, гадаю, — а кажуть, що вона камʼяна. Я пробула довго, я відчувала, що розмова з доброю та приязною душею була для неї великою втіхою.
Ce spectacle me fit mal. Elle est releguée dans le pavillon, seule, seule, toujours seule. Je lui parlai du fond de l’âme, elle s’attendrit, je crois, on la dit de pierre. Je restai longtemps je sentais que causer avec une âme bonne et amie lui faisait grand bien.
— У неї вже немає собаки, — сказала я Надін, виходячи, — вона завжди сама!
- Elle n’a plus son chien, dis-je en sortant à Nadine, elle est toujours seule !
— У неї є кіт, — відповіла мені зразкова жінка.
- Elle a un chat - me répondit la femme exemplaire.
Бідолашна стара пішла за нами за кілька хвилин. Я повʼязала їй голову білим тюлем, вона була велична й гарна, мов пані де Шеврез4 у Версальській галереї (пані де Шеврез на тому портреті в чорній вуалі).
La pauvre vieille nous suivit quelques instants après. Je la coiffai d’un tulle blanc, elle était majestueuse et belle comme Mme de Chevreuse dans la Galerie de Versailles (Mme de Chevreuse, est coiffée sur ce portrait d’un voile noir).
В Іскрівці Волковицькі та Геданов, повертаючись із Харкова, запросили мене до свого вагона, я ще не встигла піднятися, як Геданов упав навколішки й послужив мені підніжкою.
A Iskrowka, les Volkovitsky et Gedanoff, retour [de] Harkoff, m’invitèrent dans leur wagon, j’eus à peine le temps de monter, Gedanoff se jeta à genoux et me servit de marche-pied.
Олександр поїхав зі мною. Знову забула! Я зважила себе на станції — і важу сто двадцять пʼять фунтів!
Alexandre vint avec moi. Encore des oublis ! Je me suis pesée à la gare, et je pèse 125 livres !
А потім, тобто раніше, на дорозі від дому до Іскрівки, лежить цвинтар, посеред якого здіймається мармурова брила, увінчана хрестом. Могила бабусі.
Et puis, c’est-à-dire avant, sur le chemin de la maison à Iskrowka, se trouve le cimetière, au milieu duquel s’élève le rocher de marbre surmonté d’une croix. La tombe de grand-maman.
Олександр доручив мені одну селянську справу, яка залежить від мого батька і якою він надзвичайно дорожить, бо ця справа для нього — ціла машина самолюбства в суперечці з Янковським.
Alexandre m’a confié une affaire de paysans qui dépend de mon père et à laquelle il tient énormément, l’affaire étant une machine d’amour-propre, avec Jankowsky.
Якщо він тримає мене в руках, то і я тримаю його. Утім, скоро він уже не триматиме мене, і ви побачите як: я пишу щодня, і телеграф знає мене з депеш куди довших, ніж та, що до клятого кардинальчика, попівського синка, римського негідника, жалюгідного боягуза й паскудника!
S’il me tient, je le tiens aussi. D’ailleurs il ne me tiendra plus bientôt et vous verrez comment, j’écris tous les jours et le télégraphe me connaît par des dépêches bien autrement longues que celle au fichu-cardinalino, fils de prêtre, canaille romaine, misérable lâche et vilain !
навскоси
О невинність!
en travers O innocence !
Я повечеряла в Полтаві й приїхала до Гавронців, здатна лише проказати молитви, прочитати розділ Євангелія і заснути! Хто ніколи не втомлювався, той не знає насолоди сну.
J’ai soupé à Poltava et je suis arrivée à Gavronzi capable seulement de dire mes prières, lire un chapitre d’Evangile et m’endormir ! Celui qui ne s’est jamais fatigué ne connaît pas les délices du sommeil.
Наступного дня, у четвер, тобто сьогодні, я зійшла вниз розповідати про свої подвиги, вирядившись у турецький халат із розрізними рукавами, під якими були інші, вузькі рукави з білого шовку, з очіпком на голові (це щось на кшталт чепця середньовічних дам!). І зі шпагою при боці. Усе це звідти, і разом виходить найчудернацькіше вбрання.
Le lendemain, jeudi, aujourd’hui, je descendis raconter mes exploits affublée d’une robe de chambre turque, les manches fendues et d’autres manches étroites en soie blanches, un otchipok sur la tête (c’est une espèce de bonnet des dames du Moyen-âge !). Et une épée au côté. Tout cela vient de là-bas, et forme l’accoutrement le plus bizarre.
Я писала цілий день. Ніколи ще я не діяла стільки, як тепер.
J’ai écrit toute la journée. Jamais je n’ai tant agi qu’à présent.
Батько розлютив мене, навмисне сперечаючись про будову компенсатора (фізика); я три години доводила йому те, що він і сам добре знав, і врешті він так мене обійняв, що мало не задушив.
Mon père me fit rager en discutant exprès sur la construction du conpensateur, (physique) je passai trois heures à lui prouver ce qu’il savait bien et il finit par m’embrasser en m’étouffant presque.
Згадавши Кольбера й Мазаріні, я написала Олександрові ось що:
Me souvenant de Colbert et de Mazarin, j’écrivis ceci à Alexandre:
Переписаний лист · Billet de Marie à son oncle Alexandre (copie), 6 octobre 1876— «Мій любий, Мені потрібен план лісу, пришліть мені його з чоловіком, який передасть вам цю записку і ходитиме за вами всюди.»
- « Mon cher, J’ai besoin du plan de la forêt, envoyez-le moi par l’homme qui vous remettra ceci et qui vous suivra partout.
Так не залишиться жодної відмовки.
Il n’y aura aucun prétexte ainsi.
Чоловікові наказано лишатися доти, доки Олександр не віддасть плану, тричі на день зʼявлятися по нього і, коли треба, ходити за моїм дядьком усюди.
L’homme a été enseigné de rester tant qu’Alexandre ne donnera le plan, de se présenter trois fois par jour pour le demander et de suivre partout mon oncle au besoin.
Знову розвиднілося. Я провела вечір і ніч, працюючи за оббивальника. Я оздобила братову кімнату стрічечками, золотими нитками, пришила й прибила завісу з плахти — шматка сукна, яким обгортаються наші селянки; запаска чорна, а плахта картата, яскравих кольорів.
De nouveau il fait jour. J’ai passé la soirée et la nuit à faire le tapissier. J’ai tapissé la chambre de mon frère de petits rubans, de fils d’or, j’ai cousu et cloué un rideau formé de plahta le morceau de drap dont s’enveloppent nos paysannes, la sapaska est noire, la plahta est en carreaux et de couleurs vives.
Шоколад тримав цвяхи. Поль оббивав меблі з допомогою двох слуг — оцих славних малоросів! — теревенячи, прибиваючи, кроячи.
Chocolat tenait les clous. Paul recouvrait les meubles aidé de deux domestiques, ces braves Petits-Russiens ! causant clouant, taillant.
Ключниця, чи то економка, допомагала всім. Ну ж бо, похвалімося ще! Кімната чарівна, і зроблена за одну ніч. Тепер, читаючи в романах, що помешкання оббивають за кілька годин, я вже не обурюватимусь.
La femme de charge ou gouvernante aidait tout le monde. Enfin, vantons-nous encore ! La chambre est ravissante, et faite en une nuit. A présent je ne crierai plus en lisant dans les romans qu’on tapisse des appartements en quelques heures.
Розвиднілося, до побачення, кляті читачі, не судіть мене надто суворо, цікавтеся мною, будьте добрі, любіть мене, мій щоденник — мій верховний володар.
Il fait jour, au revoir, fichus-lecteurs, ne me jugez pas trop mal, intéressez-vous à moi, soyez bon, aimez-moi, mon journal est mon maître souverain.
Мені холодно, досить!
J’ai froid, assez !
Примітки
Верста — російська міра довжини, приблизно 1,07 кілометра, або дві третини милі. ↩
В оригіналі латиною: «Audaces fortuna juvat» (Вергілій, «Енеїда», X.284). ↩
В оригіналі французькою: «comme il faut». ↩
Марія де Роган, герцогиня де Шеврез (1600–1679) — славнозвісна красуня й політична інтриганка при дворі Людовика XIII, а згодом за часів Фронди. Її портрет висить у Версальському палаці. ↩