❦
Понеділок, 25 вересня 1876 (13 вересня)
Lundi, 25 septembre 1876 (13 septembre)
«І сльози, і сміх»1
« Et lacryma et riou »
Батько, як завжди, розбудив мене, і я зійшла снідати... не минуло й півгодини за столом, як зайшла мова про якусь панну з... Харкова, що її я бачила сім років тому в харківському театрі, коли вона цілувалася з якимось паном Потьохіним, письменником і актором, а передусім бридким чоловіком, братом чудового Потьохіна з Рима.
Mon père comme d’habitude m’avait réveillée et je descendis pour le déjeuner... je n’étais pas depuis une demi-heure à table qu’on vint à parler d’une certaine demoiselle de... Harkoff que j’ai vue il y a sept ans au théâtre de Harkoff, s’embrassant avec un M. Potechine, écrivain et acteur mais surtout vilain homme, le frère de l’excellent Potechine de Rome.
— Я це бачила, — сказала я, маючи на увазі ту сцену в театрі.
— Je l’ai vu - dis-je en parlant de la scène du théâtre.
— Ти цього не бачила, — вигукнув батько, — це тобі Жорж сказав, великий Жорж, благородний Жорж!
— Tu ne l’as pas vu, s’écria mon père, c’est Georges qui te l’a dit, le grand Georges, le noble Georges !
— Облишмо Жоржа.
— Laissons Georges.
— Але я не бачила, щоб панна Ікорникова цілувалася з Потьохіним, я сама бачила, як той-таки Потьохін цілував тітку, пані Романову, та, щоправда, тоді він був її нареченим...
— Mais je n’ai pas vu que Mille Ikornikoff s’est embrassée avec Potechine, j’ai vu moi-même quand ce même Potechine a embrassé la tante, Mme Romanoff, mais il est vrai qu’il était son fiancé à cette époque...
Цей тон, ця зухвалість, та ще й перед нікчемним Мішелем... я відчула, як стиснулося горло й сльози підступили до очей, але я все ж знайшла в собі сили сказати:
Le ton, l’impertinence, et devant le misérable Michel... je sentis un serrement dans la gorge et les larmes me montèrent aux yeux, j’eus pourtant la force de dire :
— Я знаю, що ти говориш самі лише зухвалості, — і вийшла з кімнати, і побігла до себе, щоб сховати лють і сльози. Я була така обурена, що ці принизливі сльози спинилися, тільки затуманивши мені зір. Однак я навмисне не замкнулася на ключ, і справді — за хвилину батько... вдерся до кімнати й кинувся мені в обійми, просячи пробачення. Нікчема, у захваті від справленого враження, прийшов збирати скарги й вибачатися, задоволений. Я відштовхнула його з усієї сили й кинулася до канапи, де вибухнула риданням. Я віддала б день свого життя, аби не плакати. Він цілував мене, винуватив себе, каявся, пояснював, що не хотів сказати нічого такого, що Потьохін був тоді оголошеним нареченим.
- Je sais que tu ne dis que des impertinences, et je sortis de la chambre et courus chez moi pour cacher ma fureur et mes larmes. J’étais si révoltée que ces dégradantes larmes s’arrêtèrent en m’obscurcissant la vue seulement. Cependant je ne m’étais pas enfermée à clef, à dessein, en effet au bout d’une minute mon père... se précipita dans la chambre et se jeta dans mes bras en demandant pardon. Le misérable enchanté de l’effet venait recueillir les plaintes, et s’excuser, satisfait. Je le repoussai de toutes mes forces et m’élançai vers le canapé où j’éclatai en sanglots. J’aurais donné un jour de ma vie pour ne pas pleurer. Il m’embrassait, s’accusait, se repentait, expliquait qu’il n’avait voulu rien dire qui fût, que Potechine était alors le fiancé déclaré.
навскоси
Коли подумаю, що цей чоловік мене цілував, мені соромно
en travers Quand je pense que cet homme là m’a embrassée j’ai honte
— Перед цим нікчемним Мішелем, — казала я крізь ридання, — який посміє... і він теж, перед...
- Devant ce misérable Michel, disais-je à travers les sanglots, qui osera... lui aussi, devant...
— Я скажу при Мішелеві, що я вигадав, що це...
- Je dirai devant Michel que j’ai inventé, que c’est...
— Це було б іще гірше... О! оце-то героїзм — казати боягузливі речі перед Ерістовим і слугами. О! оце-то заслуга! Є чим похвалитися. Це підло, це брудно, це боягузливо, це злостиво і це безглуздо!
- Ce serait pire... Oh ! le bel héroïsme que de dire des lâchetés devant Eristoff et les domestiques. Oh ! le beau mérite ! Il y a de quoi se vanter. C’est bas, c’est sâle, c’est lâche, c’est méchant et c’est sot !
Що дужче він вибачався, то більше я вимагала.
Plus il s’excusait plus je je demandais.
— Невже ти гадаєш, що я теж не знаю гидот твоєї власної родини? Чи я коли-небудь хоч слово сказала? І ніколи нічого не скажу, бо за підлоту не мстяться, чинячи іншу!
- Croyez-vous que moi aussi je ne sache point les saletés de ta famille à toi ? Ai-je jamais rien dit ? et je ne dirai jamais rien car on ne se venge pas d’une bassesse en en commettant une autre !
Якби я хотіла показати все те, що донька може сказати батькові, я б провадила далі, але досить, вдовольніться цим зразком. Він вислухав усе — чи то усвідомлюючи свою провину, чи з лицемірства; він бачив, як я плакала, цього було досить.
Si je voulais montrer tout ce qu’une fille peut dire à son père je continuerais, mais c’en est assez, contentez-vous de cet échantillon. Il écouta tout, soit par conviction de ses torts soit par hypocrisie; il m’avait vue pleurer, c’était assez.
Нарешті я полагідніла, годі було бути покірнішим, дужче вибачатися, більше зносити докори — докори не те слово, а цілий потік образ у пристойних висловах, слово честі. Він на це заслужив, боягуз, паскудник, що посмів сказати мені, ніби він у розпачі через цю історію, але що його роздратували, образили і що, зрештою, ця сцена доводить, яке в мене чудове серце.
Je m’adoucis enfin, on ne pouvait pas être plus soumis, plus s’excuser, plus endurer des remontrances, remontrances n’est pas le mot, mais un flot d’injures en termes comme il faut, parole d’honneur. Il le méritait, le lâche, le vilain qui osa me dire qu’il était désespéré de l’histoire mais qu’on l’avait irrité, blessé, et que d’ailleurs cette scène prouvait que j’avais un excellent cœur.
Він повів мене на галерею подивитися на селянське весілля, яке прийшло вклонитися пану. Вони повінчалися вчора, а сьогодні ходять із весільними відвідинами.
Il me conduisit sur la galerie voir une noce de paysans qui était venue saluer Monsieur. Ils se sont mariés hier et aujourd’hui font leur visite de noce.
Чоловік у звичайному вбранні: чорні чоботи до колін, темні й доволі широкі штани і свита2, тобто такий собі каптан, зібраний від пояса, з природно-брунатного сукна, тканого сільськими жінками. Мало не забула вишивану сорочку, у якої видно комір і груди, і бантик із кольорових стрічок замість петельки.
L’homme porte le costume habituel, des bottes noires jusqu’aux genoux, un pantalon foncé et assez large, et une swita ou espèce de paletot froncé à partir de la ceinture, en drap marron-naturel, tissé par les femmes de la campagne. J’allais oublier la chemise brodée dont on voit l’encolure et la poitrine, et un nœud de rubans de couleur à la place de la boutonnière.
Жінка в спідниці й свитці, формою схожій на чоловікову, але з мʼякшої тканини з нагоди свята. А її голова, замість квітів і стрічок, як у дівчат, обвита шовковою хусткою, що ховає волосся й майже все чоло, не закриваючи ні вух, ні шиї.
La femme est en jupe et en veste pareille de forme à celle de l’homme, mais d’une étoffe plus douce pour la circonstance. Et sa tête au lieu d’être coiffée avec des fleurs et des rubans comme les filles, est entortillée dans un mouchoir de soie qui cache les cheveux et presque tout le front, sans couvrir les oreilles, ni le cou.
Вони ввійшли до вітальні в супроводі дружбів, дружок і тих, хто сватав це весілля.
Ils entrèrent au salon suivis des garçons d’honneur, des femmes d’honneur et de ceux qui avaient négocié le mariage.
Чоловік і жінка тричі ставали навколішки — перед моїм батьком, потім переді мною, що є обміном і піднесли нам по хлібині та по рушнику,3
Le mari et la femme s’agenouillèrent à trois reprises, devant mon père puis devant moi, ce qui est l’échange et nous donnèrent par un pain et par une serviette, [sic]
А натомість треба було дати грошей. Потім вони танцювали на галереї, а оскільки мої коні вже чекали, я сіла в екіпаж — шарабан, щоб правити самій, не забувши сказати Мішелеві, і перед ким належало, тобто перед цим негідником, що є моїм батьком:
En échange de quoi il fallut donner de l’argent. Ensuite ils dansèrent sur la galerie et comme mes chevaux attendaient déjà je montai en voiture, un char-à-bancs pour guider soi-même, non sans avoir dit à Michel et devant qui il fallait, c’est-à-dire devant ce faquin qui est mon père:
— Ви погано зробили, що втекли, як кажете, треба було лишитися й поміркувати над тими дурницями, що ви оце почули. Знайте, любий мій, що з балачок дурнів завжди довідуєшся, чого не слід казати.
- Vous avez mal fait de vous enfuir comme vous dites, il fallait rester et méditer sur les sottises que vous veniez d’entendre. Sachez mon cher, que des discours des sots on apprend toujours ce qu’il ne faut pas dire.
Зрозуміло, що решта дня минула в напрузі, що винуватець моїх нещасливих днів говорив мало, і то лише щоб спитати, чи я дуже гніваюся.
On comprend bien que le reste du jour a été gêné, que l’auteur de mes malheureux jours a parlé peu, et seulement pour me demander si j’étais bien fâchée.
— Шкода, що я така нервова, треба було плюнути й піти, замість тішити вас своїми сльозами.
- Je regrette d’être si nerveuse, il fallait cracher et s’en aller au lieu de vous donner la joie de mes larmes.
Я знову програла Полеві, мені принесли мій несесер, щоб дістати гроші, і відніс його Мішель, коли я йшла до себе з Полем і княгинею.
J’avais encore perdu à Paul, on m’apporta mon nécessaire pour en tirer l’argent, et ce fut Michel qui le reporta quand j’allais chez moi avec Paul et la princesse.
Я наголошую на цій дрібниці, бо вона дала привід... до сцени такої ж чудернацької, як... чудернацької. Я відлупцювала Мішеля. І ось як. Він просив у мене мою фотографію в образі ченця, якої я нізащо не хотіла йому давати; видно, вона була йому дуже потрібна, бо він запропонував натомість дістати дванадцять ударів хлистом туди, куди я схочу їх завдати. Ця пропозиція мене спокусила.
J’insiste sur ce détail car il donna lieu... à une scène aussi bizarre que... bizarre. J’ai rossé Michel. Et voilà comment. Il me demandait ma photographie en moine, que je ne voulais absolument pas lui donner; il paraît qu’il y tenait car il me proposa en échange de recevoir douze coups de cravache où je voudrais les appliquer. La proposition me tenta.
— Гаразд, — сказала я, — якщо ви витримаєте удари.
— Bien, dis-je, si vous soutenez les coups.
Він ліг на живіт, і я завдала йому один за одним дванадцять добрячих ударів своїм англійським хлистом, гнучким і свистючим.
Il se coucha sur le ventre et je lui appliquai l’un après l’autre douze remarquables coups de ma cravache anglaise, souple et sifflante.
Прекрасний принц не кричав, але двічі підвів голову, щоб сказати, що я бʼю по ногах і що так не домовлялися. Треба віддати мені належне — я била з усієї сили й реготала на все горло.
Le prince charmant ne cria pas, mais il leva deux fois la tête pour dire que je frappais sur les jambes et que ce n’était pas convenu. Il faut me rendre justice j’ai frappé de toutes mes forces et en riant à gorge déployée.
Бо це доволі оригінально — чоловік, який дає себе відлупцювати, аби здобути мій портрет.
C’est que c’est assez original cet homme qui se fait rosser pour obtenir mon portrait.
Він дав мені свій, а оскільки він скаржився на біль:
Il me donna le sien et comme il se plaignait du mal :
— Ви, далебі, надто вибагливі. Як це! Я беру ваш портрет без додаткових ударів, а ви ще й невдоволені! Напишіть мені присвяту на звороті.
— Vous êtes trop difficile, en vérité. Comment ! Je prends votre portrait sans supplément de coups et vous n’êtes pas content ! Ecrivez-moi une dédicace sur le revers.
І я продиктувала йому отаку:
Et je lui dictai la suivante :
Вкладка · Dédicace dictée par Marie à Michel Eristoff, au revers de son portrait, 25 septembre 1876
— Я, що нижче підписався, найрозбещеніший із фертиків Полтавської губернії та багатьох інших місць, чиїх назв, а надто географічного розташування, я навіть не знаю, є найпокірніший і найвідданіший слуга моєї кузини Марі Башкирцевої,
- Je soussigné, le plus dévergondé des gommeux du gouvernement de Poltava et de beaucoup d’autres lieux dont j’ignore même le nom et surtout la position géographique, suis le très humble et très dévoué serviteur de ma cousine Marie Bashkirtseff,
князь Мішель Андрійович Ерістов Арагвський
prince Michel Andryevitch Eristoff d’Aragwa
І, пишучи це, він раз у раз спинявся, щоб спитати поради в Поля, або ж:
Et en écrivant cela il s’interrompait pour demander un conseil à Paul, ou bien :
— Але якщо я це напишу, ви ж із цього кепкуватимете, ви ж сміятиметеся!
— Mais si j’écris cela, vous vous en moquerez, vous rirez !
— Будьте певні. Такий документ сліз не породжує.
— Soyez-en convaincu. Un pareil document n’engendre pas les pleurs.
Примітки
В оригіналі латиною: «Et lacryma et riou» (так у тексті; спотворена латина, очевидно Et lacrimae et risus). ↩
Свита — традиційний український селянський верхній одяг, зібраний у талії. ↩
У Марі: par un pain et par une serviette [sic]. ↩