❦
Пʼятниця, 15 вересня 1876 (3 вересня)
Переночувавши в ліжку й у домі князя, я встала трохи втомлена, і коли Поль привів до мене маленького Етьєна, сина Олександра, я в першу мить його не впізнала.Vendredi 15 septembre 1876 (3 septembre)
Я не звертала жодної уваги на те, наскільки приємно чи неприємно батькові бачити когось із Бабаніних, і займалася милим малим, коли він увійшов, ведучи Мішеля за руку, і відрекомендував його Етьєнові як мого сина? Здається, малий повірив, бо грався й балакав із княжичем1 як із рівнею, на превеликі веселощі всім нам.
Je ne fis aucune attention au plus ou moins de plaisir que causait à mon père la vue d’un Babanine et je m’occupai du gentil petit lorsque il entra tenant Michel par la main et le présenta à Etienne comme mon fils ? Je crois que le petit le crut, car il joua et causa avec le principino comme avec un égal, au grand amusement de nous tous.
Нарешті батько повіз мене до полтавських достойників.
Enfin, mon père m’a conduite chez les notabilités de Poltava.
Пане, я вас розумію і дивуюся, що не зрозуміла раніше, звідки цей опір моєму бажанню бувати в товаристві. Відколи він із цією Дюроше, він віддалився від товариства, або товариство віддалилося від нього. Я добре це побачила з того, як він наголошував на словах «і його донька», називаючи своє імʼя слузі.
Monsieur, je vous comprends, et je m’étonne de ne pas avoir compris avant, pourquoi cette résistance à mon désir de voir du monde. Depuis qu’il est avec la Durocher, il s’est retiré ou le monde s’est retiré de lui. Je l »ai bien vu par la façon dont il appuyait sur les mots “et sa fille » en disant son nom au domestique.
Спершу ми були в пані Мартинової. Донька генерала Огарева, якого дуже любив Імператор, вона так забулася з камердинером згаданого імператора, що довелося видати її заміж. Імператор, щоб виправити провину свого камердинера, видав її за такого собі пана Мартинова, якому дали губернію.
D’abord nous avons été chez Mme Martinoff. Fille du général Ogareff, très aimé de l’Empereur, elle s’est encanaillée avec le valet de chambre du susdit empereur au point qu’il fallut la marier. L’Empereur, pour réparer la faute de son valet, la maria à un M. Martinoff auquel on donna une préfecture.
Губернаторша — світська жінка, справді дуже любʼязна, як, утім, і губернатор: у нього був «Комітет», але він вийшов до вітальні, сказавши батькові, що ніякий комітет не завада, коли йдеться про те, щоб побачити таку чарівну панночку. Пані Мартинова провела нас аж до передпокою, і ми знову рушили на пошуки «пристойних людей».
La préfète est une femme du monde, bien aimable, en vérité, le gouverneur aussi d’ailleurs : il y avait “Comité” chez lui, mais il arriva au salon en disant à mon père qu’il n’y avait pas de comité qui tînt quand il s’agit de voir une demoiselle aussi charmante. Mme Martinoff nous reconduisit jusqu’à l’antichambre et nous nous remîmes en quête de “gens convenables”.
До віце-губернатора, до кількох інших, яких я навіть на імʼя не знаю, до племінниці пана Абази, колишнього мільйонера, до начальниці Інституту шляхетних дівчат, до пані Волковицької (доньки Кочубея) — ця вельми порядна.
Chez le vice-gouverneur, chez plusieurs autres que je ne connais même pas de nom, chez la nièce de M. Abaza, l’exmillionnaire, chez la Directrice de l’institut des demoiselles nobles, chez Mme Volkovitsky, (la fille de Kotchoubey), celle-là est très comme il faut.
Потім я найняла візника й поїхала до Олександра, який зупинився тут у готелі з дружиною й дітьми. Ах! як добре бути серед своїх, не боїшся ні критики, ні пліток... можливо, батькова рідня здається мені холодною і злою між собою через контраст із нашою, яка надзвичайно згуртована, єдина й любляча.
Puis je pris un fiacre et allai chez Alexandre qui est ici à l’hôtel avec sa femme et ses enfants. Ah ! qu’il fait bon se trouver parmi les siens, on ne craint ni critiques, ni cancans... peut-être la famille de mon père me semble froide et méchante entre elle, par contraste de la nôtre qui est extraordinairement liée et unie et aimante.
Розмовляючи то про справи, то про кохання, то про плітки, я провела дві дуже приємні години, під кінець яких до мене почали прибувати посланці від батька; та оскільки я відповідала, що ще не збираюся їхати, він прийшов сам, і я мучила його ще з півгодини, а то й більше, барячись, шукаючи шпильки, хустинку тощо, тощо.
Parlant tantôt d’affaires, tantôt d’amour, tantôt de cancans, je passai deux heures bien agréables, au bout desquelles commencèrent à m’arriver des messagers de mon père, mais comme je répondais que je n’étais pas encore disposée à partir, il vint lui-même et je le tourmentai encore pendant une demi-heure et plus, traînant, cherchant des épingles, mon mouchoir, etc. etc.
Нарешті ми поїхали, і коли, як мені здалося, він трохи заспокоївся, я сказала:
Enfin nous partîmes et lorsque, à ce que je crus, il se fut un peu calmé je dis:
— Ми вчинили дуже велику нечемність.
- Nous avons fait une bien grande impolitesse.
— Яку ж?
- Et laquelle ?
— Ми були в усіх, окрім пані Милорадович, а вона ж знає маму і знає мене.
- Nous avons été chez tout le monde excepté Mme Miloradovitch, elle qui connaît maman et qui me connaît.
І тут завʼязалася ціла розмова, що закінчилася такими словами батька:
Et là-dessus toute une conversation qui se termina par ces paroles de mon père :
— Почали пліткувати, я все виправив. До того ж, навіть якби ти мала плани щодо Гриця, діяти треба саме так.
- On commençait à jaser, j’ai tout corrigé. D’ailleurs, si même tu avais des plans sur Gritz, c’est ainsi qu’il faut agir.
навскоси
Підлий інтриган! Оце єзуїт. А я, як на незвичайну жінку, була, треба сказати, цілком на свої роки.
en travers L’infâme intrigant ! En voilà un jésuite. Et moi, pour une femme extraordinaire, j’étais bien de mon âge par exemple.
Коли пан Мартинов спитав мене, скільки часу я пробуду в батька, я сказала, що сподіваюся забрати його з собою.
Comme M. Martinoff me demandait combien de temps je resterais chez mon père, je dis que j’espérais l’emmener avec moi.
— Ти чула, що сказав губернатор, коли ти заговорила про те, щоб мене забрати? — спитав славетний винуватець мого існування.
- Tu as entendu ce qu’à dit le gouverneur quand tu as parlé de m’emmener ? demanda l’illustre auteur de mes jours.
— Що саме?
- Quoi donc ?
— Він сказав, що мені, як предводителю дворянства, потрібен дозвіл міністра.
- Il a dit qu’il me fallait une permission du ministre, comme maréchal de la noblesse.
— То попросіть його швидше, щоб ніщо не затримало нас тут надто довго.
- Eh bien, demandez la vite pour que rien ne nous retienne ici trop longtemps.
— Гаразд.
- Bien.
— Отже, ви їдете зі мною?
- Alors, vous venez avec moi ?
— Так.
- Oui.
— Ти серйозно?
- Tu parles sérieusement ?
— Так.
- Oui.
Було вже по восьмій, і темрява в екіпажі дозволила мені сказати все, не даючи втрутитися моєму клятому обличчю.
Il était huit heures passées et l’obscurité de la voiture me permit de tout dire sans que mon fichu-visage s’en mêlât.
— Чому пані Тютчева досі не приїжджає? — спитала я.
- Pourquoi Mme Tutcheff, ne vient-elle pas encore ? demandai-je.
Батько засміявся.
Mon père se mit à rire.
— Чи не боїться вона, — вела я далі, — що її князь закохається в мене?
- Craint-elle, repris-je que son Prince ne tombe amoureux de moi ?
Довелося спускатися з гори пішки; за годину ми були за столом.
Il fallut descendre la montagne à pied; dans une heure nous étions à table.
викреслено[Чотири рядки закреслено]
[Quatre lignes cancellées]
Примітки
В оригіналі італійською: «principino» — «князьок, маленький князь». ↩