❦
Четвер, 14 вересня 1876 (2 вересня)
Доменіка пила зі мною каву, потім я пішла до інших, і заговорили про відʼїзд Паші, поки той ходив туди-сюди, купуючи й обмінюючи рушниці, бо він сильний ловець перед Господом, як Німрод. Батько просив його залишитися, але ця вперта натура, раз сказавши ні, ні за що на світі від свого не відступиться.Jeudi 14 septembre 1876 (2 septembre)
Я відвела його вбік і, походжаючи коридором, просила залишитися.
Je le pris à part et tout en marchant dans le corridor je le priais de rester.
— Дозвольте мені принаймні поїхати на два дні! — казав він, а потім:
- Permettez-moi au moins de m’en aller pour deux jours ! disait-il, et puis :
— Не просіть мене залишитися, благаю вас, бо я не зможу вас послухатися...
- Ne me priez pas de rester je vous en supplie, car je ne pourrais pas vous obéir...
— А чому?
- Et pourquoi ?
— Та тому що... ви знаєте... і потім, я не хочу, щоб Мішель, який і без того... і це ще не те, але...
- Mais parce que... vous savez... et puis je ne veux pas que Michel, qui sans cela... et ce n’est pas encore ça, mais...
— Ах! ага! зелений чоловіче! Он воно що! Ох, які ж ви дивні. Ах! то ось чого ви боїтеся, це Мішеля ви боїтеся!
- Ah ! ha ! homme vert ! C’est pour cela ! Oh ! que vous êtes donc étrange. Ah ! c’est ça que vous craignez, c’est de Michel que vous avez peur !
— Ну що ж, коли ви знаєте чому, то не мучте мене.
- Et bien puisque vous savez pourquoi, ne me tourmentez pas.
— Навпаки, зелений чоловіче!
- Au contraire homme vert !
І справді, треба було бути божевільною, щоб отак дражнити людину.
En effet il fallait être folle pour taquiner un homme de la sorte.
Я марно його просила, і я не була б проти його затримати, надто тому, що знала: це неможливо. Я водила його під руку по вокзалу, не зважаючи на натовп, і зупиняла євреїв, щоб сказати їм по-французькому:
Je l’avais prié en vain et je n’aurais pas été fâchée de le retenir, surtout parce que je savais que c’était impossible. Je le traînais à mon bras, parcourant la gare, sans me soucier de la foule, et arrêtant des Juifs pour leur dire en français:
— Бачиш он того красеня? Так от, це той, хто боїться Мішеля.
- Tu vois ce beau garçon-là ? Eh bien c’est celui qui craint Michel.
І я йшла далі, лишаючи єврея в подиві. На хвилину я його залишила, щоб поговорити з Лолою, її матірʼю і моїм дядьком Миколою, які прийшли мене проводжати.
Et je passais outre laissant le Juif à son étonnement. Je le laissai un instant pour causer avec Lola, sa mère et mon oncle Nicolas qui vinrent me voir partir.
Був величезний натовп з нагоди відʼїзду пʼятдесяти семи добровольців до Сербії1. І оскільки мені не було діла до всіх цих людей, яких я не знаю і яких вважаю набродом (я не кажу про добровольців), я й далі походжала вокзалом то з Полем, то з Лолою, то з Мішелем, з Пашею, з кожним по черзі. Особа, вбрана в біле, та ще й така непосидюча, недовго лишається непоміченою.
Il y avait une foule énorme à l’occasion du départ de cinquante-sept volontaires pour la Serbie. Et comme je ne me souciais pas de tous ces gens que je ne connais pas, et que je crois de la canaille (je ne parle pas des volontaires), je continuai de parcourir la gare tantôt avec Paul, tantôt avec Lola, tantôt avec Michel, Pacha, avec chacun à son tour. Une personne habillée de blanc et si remuante ne tarde pas à être remarquée.
— Справді, Паша нечемний, — сказала Лола, довідавшись, про що йдеться.
- En vérité, Pacha n’est pas aimable - dit Lola ayant appris de quoi il était question.
Тоді, силкуючись не засміятися, я підійшла до зеленого чоловіка й виголосила йому коротеньку промову, дуже суху й дуже ображену, а що в нього на очах стояли сльози, а мені кортіло сміятися, я відійшла, щоб не зруйнувати справленого враження, пирснувши сміхом.
Alors m’efforçant de ne pas rire je m’approchai de l’homme vert et je lui fis un petit discours très sec et très offensé, et comme il avait les larmes aux yeux et comme j’avais envie de rire je me retirai pour ne pas détruire l’effet produit en éclatant.
Ледве можна було пройти, і лише насилу ми дісталися до свого купе.
On pouvait à peine circuler et c’est à grand peine que nous parvînmes jusqu’à notre coupé.
Цей натовп після села мене розважав, і я стала біля вікна. Люди штовхалися, кричали, я дивилася — і раптом завмерла, почувши, як здійнявся хор отих хлопʼячих голосів, прекрасніших і чистіших за жіночі, що співали церковний спів і здавалися хором ангелів.
Cette foule m’amusait après la campagne et je me mis à la fenêtre. On se pressait, on criait, je regardais et je m’arrêtai court en entendant tout à coup s’élever un concert de ces voix de jeunes garçons, plus belles et plus pures que celles des femmes, qui chantaient un chant d’église et qui semblaient un chœur d’anges.
Це були співчі архієпископа, які співали читали молитву за добровольців.
C’étaient les chantres de l’archevêque qui chantaient disaient une prière pour les volontaires.
Усі поскидали шапки, і ці дзвінкі голоси, ця божественна гармонія перехопили мені подих, а коли вони скінчили і я побачила, як увесь цей люд махає капелюхами, хустинками, руками, з очима, що блищали сльозами захвату, і з грудьми, переповненими хвилюванням, я не могла нічого іншого, як кричати «ура» разом із ними, і плакати, і сміятися.
Tout le monde se découvrit et ces voix sonores et cette harmonie divine m’ôtèrent la respiration et lorsqu’ ils eurent fini et lorsque je vis tout ce monde agiter leurs chapeaux, leurs mouchoirs, leurs mains, les yeux brillants de larmes d’enthousiasme et la poitrine gonflée d’émotion, je ne pus rien faire d’autre que crier hourra comme eux et pleurer et rire.
Крики тривали кілька хвилин і вщухли лише тоді, коли той самий хор завів російський гімн: Боже, царя храни.
Les cris durèrent quelques minutes et ne cessèrent que lorsque le même chœur entonna l’hymne russe : Dieu protège le Tsar.
Але молитва за Імператора видалася прісною після молитви за тих, хто йшов помирати, захищаючи своїх братів.
Mais la prière pour l’Empereur sembla fade après la prière pour ceux qui allaient mourir en défendant leurs frères.
А Імператор дозволяє туркам робити що заманеться! Боже!
Et l’Empereur laisse faire les Turcs ! Dieu !
Потяг рушив серед шалених «ура»; тоді я обернулася і побачила, що Мішель сміється, а батько кричить дурак замість «ура».2
Le train partit au milieu de hourras frénétiques; alors je me retournai et je vis Michel qui riait et mon père qui criait dourak au lieu de hourra.
— Тату! Мішелю! Чи ж можна так! Мішелю! Та кричіть же, з чого ви зроблені, Боже мій!
- Papa ! Michel ! est-il possible ! Michel ! Mais criez-donc, de quoi êtes vous fait, bon Dieu !
— Ви не попрощаєтеся зі мною? — спитав Паша, закляклий і червоний.
- Vous ne me dites pas adieu ? demanda Pacha raide et rouge.
— Ні!
- Non !
Він ступив крок назад, закусив губи... і я побачила сльози в його очах.
Il fit un pas en arrière, se mordit les lèvres... et je vis des larmes dans ses yeux.
Потяг уже рушив.
Le train marchait déjà.
— До побачення, Пашо, — сказала я, простягаючи йому руку, яку він схопив і мовчки поцілував.
- Au revoir, Pacha - dis-je en lui tendant la main, qu’il saisit et baisa sans rien dire.
І ось я знову в Полтаві, цьому огидному місті.
Me Voilà encore à Poltava, cette ville détestable.
Harkoff (саме так треба писати Харків, а вимовляючи, треба придихати h) мені знайоміший: я прожила там рік перед відʼїздом до Відня. Памʼятаю всі вулиці, всі крамниці, і сьогодні по обіді на вокзалі я впізнала лікаря, який лікував бабусю, і підійшла до нього поговорити. Він не здивувався: Микола [йому] вже мене показав.
Harkoff (c’est ainsi qu’il faut l’écrire et en prononçant il faut aspirer l’h) m’est plus connu, j’y ai passé un an avant de partir pour Vienne. Je me souviens de toutes les rues, de tous les magasins et, cet après-midi, à la gare je reconnus un médecin qui avait soigné grand-maman et je vins lui parler. Il ne s’étonna pas, Nicolas [lui] m’avait déjà montrée.
Мені хочеться повернутися туди! «Чи знаєш край, де помаранча квітне?» Не Ніцца — Італія.
J’ai envie de retourner là-bas ! “Connais-tu le pays où fleurit l’oranger ?” Pas Nice, mais l’Italie.
Але сьогодні я тільки й роблю, що повторюю: «Бачиш он того красеня? Це коханець А, це коханець Аманди»
Mais aujourd’hui je ne fais que répéter « Tu vois ce beau garçon-là, c’est l’amant d’A, c’est l’amant d’Amanda »
Цю пісеньку всі знають, і, повторюючи її без кінця й переробляючи на всі мислимі випадки, я розважаюся сама, смішачи інших.
Tout le monde connaît cette chanson, et à force de la répéter et de la refaire selon toutes les circonstances imaginables, je m’égaie en faisant rire les autres.
Примітки
У червні 1876 року Сербія почала війну з Османською імперією на підтримку християнського повстання в Герцеговині та Боснії. Тисячі російських добровольців вирушили воювати за Сербію, армією якої командував російський генерал Михайло Черняєв. Сама Росія оголосила Туреччині війну лише у квітні 1877 року. ↩
Рос. дурак — «дурень»; батько передражнює співзвучне «ура». ↩