❦
Пʼятниця, 8 вересня 1876 (27 серпня)
Жалюгідний страху, я тебе переможу! Хіба не спало мені вчора на думку боятися рушниці? Щоправда, Поль її зарядив, і я не знала, скільки він туди насипав пороху, та й рушниці я не знала — вона могла розірватися, і це була б безглузда смерть, або ж мене понівечило б.Vendredi 8 septembre 1876 (27 août)
Та байдуже! Важкий лише перший крок: учора я стріляла на пʼятдесят кроків, а сьогодні вже без жодного страху стріляла разом з нашими панами і, прости мені Боже, здається, щоразу влучала в ціль.
Tant pis ! Ce n’est que le premier pas qui coûte, hier j’ai tiré à cinquante pas et c’est sans aucune espèce de crainte que j’ai tiré aujourd’hui en compagnie de nos messieurs, et je crois Dieu me pardonne que j’ai atteint le but chaque fois.
Якщо мені вдасться портрет Поля, це буде диво, бо він не позує; сьогодні я працювала пʼятнадцять хвилин сама — ну, не зовсім сама, бо навпроти мене сидів Мішель, який сміє бути в мене закоханим.
Si je réussis le portrait de Paul ce sera miracle car il ne pose pas et aujourd’hui j’ai travaillé pendant quinze minutes seule, seule pas tout à fait car j’avais en face de moi Michel qui ose être amoureux de moi.
навскоси
Яка ж я весь час дитина й хвальковита гасконка.
en travers Comme je suis enfant et gasconne tout le temps.
Усе це протягло нас до девʼятої; я тягнула час, тягнула, тягнула, бачачи нетерплячку мого клятого батька. Я добре знала, що він тільки й чекає, коли ми підемо з вітальні, щоб утекти в ліс... як вовк.
Tout cela nous a menés jusqu’à neuf heures, je traînais, traînais, traînais, voyant l’impatience de mon fichu-père. Je savais bien qu’il n’attendait que notre départ du salon pour s’enfuir dans la forêt... comme un loup.
Я знову тримала свій двір на сходах... я люблю сходи, бо по них піднімаєшся... Паша мав їхати завтра, але сьогодні ввечері я так постаралася, що він, може, й залишиться, а може, поїде — це було б розсудливіше, бо небезпечно любити мене як сестру такому провінціалові, мрійникові, похмурому двадцятидворічному юнакові. З ним і з Мішелем я в якнайкращих стосунках, тож вони мене дуже люблять. Але коли я опиняюся з дурними чоловіками, я тупію, не знаю, що сказати їм зрозуміле, і щохвилини боюся, як би вони не запідозрили, що я в них закохана. Як-от бідолашний Гриць: він думає, що всі панночки на нього полюють, і в найменшій усмішці бачить пастки й змови проти свого целібату. А чи знаєте ви бодай етимологію цього слова?
Je tins de nouveau ma cour sur l’escalier... j’aime les escaliers parce qu’on monte... Pacha devait partir demain mais je fis tant ce soir qu’il restera peut-être, ou bien il partira, ce dernier serait plus raisonnable car il est dangereux de m’aimer comme une sœur pour un campagnard, un rêveur, un ténébreux de vingt-deux ans. Avec lui et Michel, je suis on ne peut mieux, ce qui fait qu’ils m’aiment beaucoup. Mais quand je me trouve avec des hommes bêtes je deviens stupide, je ne sais que dire qui leur soit compréhensible et je crains à chaque instant qu’ils ne me soupçonnent d’en être amoureuse. Comme ce pauvre Gritz, il pense que toutes les demoiselles le veulent et dans le moindre sourire il voit des guet-apens et des complots contre son célibat. Savez-vous seulement l’étymologie de ce mot ?
Cœlebs латиною означає: покинутий; походить воно також від грецького слова koïlos, що означає: порожнистий, порожній.
Cœlebs en latin veut dire : délaissé, il provient aussi du mot grec koïlos qui veut dire: creux, vide.
О холостяки! Порожнисті, порожні, покинуті!
O célibataires ! Creux, vides, délaissés !
Ледве я почула, що батько накивав пʼятами, як кинулася до княгині — качалася в її ліжку, зачісувала Пашу, пестила Мішеля по голові й наговорила стільки дурниць, що й досі сама дивуюся.
A peine eus-je entendu décamper mon père, que je me précipitai chez la Princesse, me roulant dans son lit, coiffant Pacha, flattant Michel sur la tête et disant tant de bêtises que j’en suis à cette heure émerveillée.
Пішли в сад пускати ракети. Я вихопила в Паші годинник і побігла до першого майданчика сходів, бо він за мною гнався — без годинника він не зможе поїхати; я відчувала, що мене от-от спіймають, і тієї миті, коли він уже мав його в мене вирвати, я сунула годинник за корсаж, крикнувши йому з нечуваним зухвальством:
On alla au jardin tirer des fusées. J’enlevai la montre de Pacha et je courus jusqu’au premier palier de l’escalier car il me poursuivait, il ne pourra partir sans sa montre, je me sentais prise et, au moment ou il allait me l’arracher, je la glissai dans mon corsage en lui criant avec une effronterie sans nom :
Візьміть!
- Prenez-la !
Самі розумієте, він його не взяв. Безглуздя!
Vous pensez bien qu’il ne l’a pas prise. C’est absurde !
Але, Боже, зроби так, щоб я не зненавиділа цього доброго хлопця, він такий чесний!
Mais Dieu, faites que je ne me mette pas à détester ce brave garçon, il est si honnête !
Кассаньяк страшенно розпалює мою уяву.
J’ai la tête terriblement montée à propos de Cassagnac.
Пане де Кассаньяк, ви й гадки не маєте, якої ваги ви мені додаєте в очах пана мого батька.
M. de Cassagnac vous ne vous doutez pas de la valeur que vous me donnez auprès de Monsieur mon père.
Читали вголос Пушкіна й говорили про кохання.
On a lu tout haut Pouchkine et on a parlé d’amour.
Ах! як би я хотіла покохати, щоб дізнатися, що це таке. А може, я вже кохала? Тоді кохання — це велика мізерія, яку підбирають, щоб викинути.
Ah ! je voudrais bien aimer, pour savoir ce que c’est. Ou bien, peut-être ai-je déjà aimé ? En ce cas l’amour est une grande misère qu’on ramasse pour le jeter.
Ти ніколи не покохаєш, — сказав мені батько.
- Tu n’aimeras jamais, me dit mon père.
Якби це була правда, я дякувала б за це небу, — відповіла я.
- Si c’était vrai, j’en remercierais le ciel, répondis-je.
Я хочу і не хочу. Проте в мріях я кохаю. Так, але вигаданого героя.
Je veux et je ne veux pas. Pourtant dans mes rêves, j’aime. Oui, mais un héros imaginaire.
А Антонеллі? Я — його кохати? Ні, хіба так кохають? Ні. Якби він не був племінником кардинала, якби довкола нього не було священиків, ченців, руїн... Папи, я б його не кохала.
Et Antonelli ? Moi, l’aimer ? Non, est-ce ainsi que l’on aime ? Non. S’il n’était pas neveu du cardinal, s’il n’avait pas autour de lui des prêtres, des moines, des ruines... le Pape, je ne l’aimerais pas.
Утім, навіщо мені пояснюватися: ви знаєте все, краще за мене, отже, знаєте, що музика Опери й Антонеллі в ложі-«човні»1 справляли чарівне враження, і вам мусить бути відома також сила музики. Це була розвага, але не кохання.
D’ailleurs qu’ai-je besoin de m’expliquer, vous savez tout, mieux que moi, vous savez donc que la musique de l’Opéra et Antonelli dans la barcaccia faisaient un charmant effet et vous devez connaître aussi la puissance de la musique. C’était un amusement, mais ce n’était pas l’amour.
Коли ж я покохаю? Я знову розважатимуся, розсипаючи на всі боки надлишок свого серця, знову захоплюватимуся, знову плакатиму... і через дурниці!
Quand donc aimerai-je? Je vais encore m’amuser à répandre de tous côtés le superflu de mon cœur, encore m’enthousiasmer, encore pleurer... et pour des riens !
Тут не дізнаєшся жодних новин, я навіть не знаю, що поробляють Папа й кардинал.
On n’a aucune nouvelle ici, je ne sais seulement pas ce que font le Pape et le cardinal.
Я не читаю російських газет.
Je ne lis pas les journaux russes.
Ах! якби Антонеллі став Папою...
Ah ! si Antonelli devenait pape...
Ну й ну, ну й ну, ну й ну!2
Bigre, bigre, bigre !
Оце вже я лютуватиму!
C’est moi qui ragerai !
Примітки
В оригіналі італійською: «barcaccia» — велика авансценна ложа в італійському театрі, де збиралася світська молодь. ↩
В оригіналі французькою: «Bigre, bigre, bigre!». ↩