❦
Середа, 6 вересня 1876 (25 серпня)
Гриць поїхав до Відня. Утім, про цю подорож він оголосив ще першого дня, як я його побачила, і їхав він неMercredi 6 septembre 1876 (25 août)
Пани Волковицький і Павелко провели день у Гавронцях. Волковицький одружений із позашлюбною донькою князя Сергія Кочубея, а отже, має добре становище в Полтаві. Павелко — адвокат і тутешній світський лев.
MM. Volkovitsky et Pavelko ont passé la journée à Gavronzi. Volkovitsky est marié à une fille bâtarde du Prince Serge Kotchoubey, par conséquent bien posé à Poltava. Pavelko est un avocat et le lion d’ici.
Батько не хоче показувати мене [усім]: чудово, а я зі свого боку відмовляюся бути для нього меблем, щоб розважати набрід, який приїздить обігрувати його в карти!
Mon père ne veut pas me montrer [à] tous : fort bien, de mon côté je refuse de lui servir de meuble pour divertir la canaille qui vient lui gagner aux cartes !
Тож я усамітнилася з княгинею.
Je m’isolai donc avec la Princesse.
На обід приїхав Мішель, і чи повірите? я була мало не рада цьому, так мені нудно; до того ж він дуже в мене закоханий, і це мене бавить. Знаєте, він не мав нічого нагальнішого, як розтрубити про це на всю Полтаву, додавши, що Милорадович йому заважає. Заважає — в чому? О! бідне створіння. Увечері я пожвавішала завдяки чарівному осередку інтриг, який мені відкрився. Паша ненавидить пані Тютчеву за її пиху, а надто за те, як вона обмовляє й пліткує. Мені дуже приємно це чути! Отже, це не мамина вигадка. Мішель ненавидить її через свого брата, а княгиня не любить її з тієї самої причини. Усе це казали при мені, вголос, і я радо, але обачно встряла в розмову.
A dîner arriva Michel et le croiriez-vous ? j’ai été presque contente de cela, tant je m’ennuie, d’ailleurs il est très amoureux de moi, cela m’amuse. Vous savez il n’a eu rien de plus pressé que de l’annoncer à tout Poltava ajoutant que Miloradovitch l’empêchait. Empêchait quoi ? Oh ! la pauvre créature. Je me suis animée le soir grâce à l’aimable centre d’intrigue qui me fut révélé. Pacha déteste Mme Tutcheff pour ses airs hautains et surtout pour sa manière de calomnier et de faire des cancans. Je suis bien aise de l’entendre ! Ce n’est donc pas une invention de maman. Michel la déteste à cause de son frère et la Princesse ne l’aime pas pour la même raison. On a dit tout cela devant moi, tout haut, je m’en mêlai joyeusement mais prudemment.
Мішель показав мені листа, якого пише йому брат, і свого листа братові: там він просто каже, що соромно все життя сидіти під старими спідницями й писати під диктовку зухвалості власному братові. Чудово — всі одне одного гризуть.
Michel me montra la lettre que lui écrit son frère et celle qu’il lui écrit lui, il y dit simplement qu’il est honteux de passer sa vie sous de vieilles jupes et écrire sous la dictée, des impertinences à son frère. C’est un charme, on se mord les uns les autres.
Хочете інтриг? Ось вам. Чи я до них причетна! Ще б пак.
Vous voulez des tripotages ? Vous en avez. Si j’en suis ! Je le crois bien.
Плітки! — вигукнула я посеред вітальні, — наклепи! Ви думаєте, я не вмію їх плести! Ось побачите, побачиш, тату, я їх плестиму, та так, що ніхто й не помітить!
- Les cancans ! m’écriai-je au milieu du salon, les calomnies ! Vous pensez que je n’en sais pas faire ! Vous verrez, tu verras papa, j’en ferai et sans en avoir l’air !
Ось мій спосіб діяти. Я як наш давній князь Олег, який за тих часів, коли війну вели якнайпідступніше і ніхто цього не засуджував (бо Олег був регентом при Ігорі, сині Рюрика, першого руського князя, у IX столітті), — за тієї дикої доби на Русі Олег ніколи не нападав на народ, не пославши спершу сказати своє вічне: «Іду на ви»1.
Voilà ma manière de procéder. Je suis comme notre ancien Prince Oleg, qui a une époque où on faisait la guerre le plus traîtreusement du monde sans que cela fut mal vu (car Oleg fut régent d’Igor, fils de Rurik, le premier prince russe, au IXe siècle) à cette époque sauvage en Russie, Oleg n’attaquait jamais une nation sans lui envoyer dire d’abord, son éternel : “Je marche contre vous”.
Замість того щоб лягти рано, як я хотіла, я лягаю о четвертій. Батькове марнославство забажало покликати мене, щоб я допомогла йому лічити гроші, кілька тисяч франків... Потім він показує мені банківські білети й купу грошових паперів; я подивилася й сказала йому, що все це ні до чого.
Au lieu de me coucher de bonne heure comme je le désirais je me couche à quatre heures. La vanité de mon père voulut m’appeler pour l’aider à compter son argent, quelques milliers de francs... Il me montre ensuite des billets sur la banque et un tas de papiers à argent, je regardai et je lui dis que cela ne servait à rien.
Як! — вигукнув він.
- Comment ! s’écria-t-il.
Звісно. Якщо у вас стільки грошей, навіщо ви залазите в борги? І звідки ці гроші? Від продажу ваших лісів.
- Sans doute. Si vous avez tant d’argent que ça pourquoi faites-vous des dettes ? Et d’ou provient cet argent ? De la vente de vos forêts.
Утім, це якраз добре, бо ви дотепно влаштували продаж лісу: щороку рубаєте тільки одну ділянку, а ділянок шістдесят, тож через шістдесят років, коли зрубають останню, перша вже виросте. Бачите, я це знаю, але ви витрачаєте більше, ніж маєте прибутку, і ще пошкодуєте. І навіщо всі ці записники, всі ці товсті книги, які ви списуєте цифрами, весь цей лад у ваших паперах, коли ви прямісінько йдете до руїни! Я можу вам це сказати: мені самій ані найменшої вигоди з того, чи вціліють ваші маєтки, я кажу це з жалю!
Mais ceci est d’ailleurs bien, car vous avez ingénieusement réglé la vente du bois, puisque vous n’en coupez qu’un compartiment chaque année, il y a soixante compartiments, au bout de soixante ans quand le dernier sera coupé, le premier aura grandi. Vous voyez que je sais cela, mais vous dépensez plus que vos revenus, et vous vous en repentirez. Et à quoi servent tous ces agendas, tous ces gros livres que vous remplissez de chiffres, tout cet ordre dans vos papiers, puisque vous marchez bel et bien vers votre ruine ! Je puis bien vous le dire, je n’ai aucun intérêt à la conservation de vos biens, mais je parle par pitié !
Отак. Та дарма — його це анітрохи не зачепило. Він відчув правду, правда здалася йому гіркою, але він не мав на мене ані найменшої образи. А тепер ходімо спати, бо за кілька хвилин розвидніється.
Voilà. C’est égal, et ça ne lui a rien fait. Il a senti la vérité, la vérité lui a semblé amère, mais il n’en eut pas le moindre ressentiment contre moi. Et à présent allons dormir, car il va être jour dans quelques minutes.
Примітки
Марі приписує славетне попередження не тому князеві. «Повість минулих літ» розповідає це про Святослава I Київського (X ст.), який перед нападом посилав сказати ворогам: «Хочу на вы ити» (давньоруською; у народному переказі — «Іду на ви»). Олег, регент при Рюриковому синові Ігорі в IX столітті, — це раніший князь, якого вона називає. ↩