Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Середа, 23 серпня 1876 (11 серпня) — Продовження

# Mercredi, 23 août 1876 (11 août) - Continuation

сьогодні. Я почуваюся тут як удома, не порушую жодної з його звичок, розмовляю, розповідаю, повчаю, а він слухає мене із задоволенням і всміхається. Він радий, що я здатна говорити про все на світі, і, коли вже йшли обідати і я докінчувала фразу про хімію з якимось Капітаненком, [замазано: офіцером] гвардії у відставці, отупілим від провінції та загального глузування, молодиком і блазнем у домі, мій батько сказав, підводячись:

aujourd'hui. Je suis comme chez moi, je ne gêne aucune de ses habitudes, je cause, je raconte, je prêche, il m'écoute avec satisfaction et sourit. Il est content de me trouver capable de parler de tout et, comme on allait dîner et je terminais une phrase sur la chimie avec un certain Kapitanenko, [Mots noricis: officier de la] garde en retraite, abruti par la province et les moqueries universelles, un jeune homme et le bouffon de la maison, mon père dit en se levant :

— А правда, Пашо, вона дуже вчена.

— C'est vrai Pacha, elle est très savante.

— Ви жартуєте, тату?

— Vous voulez rire papa ?

— Анітрохи, анітрохи, та це ж добре, так. Ах! дуже добре, гм, дуже добре.

— Pas du tout, pas du tout, mais c'est bien, oui. Ah ! fort bien, hum, fort bien.

Бачте, кляті читачі, бачте, що, коли я не нещасна, як той дорожній порох, я не кохаю нікого і що Антонеллі такий самий далекий від мого серця, як... як Гриць. Я не маю терпцю, він приїде завтра. Він єдиний тут, а я не можу жити без розваги.

Vous voyez bien fichus-lecteurs, vous voyez bien que lorsque je ne suis pas malheureuse comme la poussière du chemin, vous voyez bien que je n'aime personne et qu'Antonelli est aussi loin de mon cœur que... que Gritz. Je suis impatiente, il viendra demain. Il est le seul ici et je ne puis vivre sans amusement.

А потім... а потім Гриць. Зрештою... Бог добрий, дуже добрий до мене.

Et puis... et puis Gritz. Enfin.. Dieu est bon, très bon pour moi.

Я написала мамі майже стільки ж, скільки у своєму щоденнику. Це піде їй на користь більше, ніж усі ліки на світі. Я маю захоплений вигляд, хоч ще не захоплена; я розповіла все точно, але не певна щодо кінця цієї історії. Зрештою, побачимо. Бог дуже добрий.

J'ai écrit à maman presque autant que dans mon journal. Cela lui fera plus de bien que toutes les médecines du monde. J'ai l'air enchanté, je ne le suis pas encore, j'ai raconté tout exactement mais je ne suis pas sûre de mon fait quant à la fin de l'histoire. Enfin, on verra. Dieu est très bon.

Батько кудись відлучився, а коли повернувся, я спитала:

Mon père s'est absenté, et quand il fut revenu je demandai :

— Де ви були?

— Où avez-vous été ?

— У лісі, — відповів він.

— Dans la forêt, répondit-il.

У лісі будується котедж, біля якого мешкає його коханка, схована там з нагоди мого приїзду.

Dans la forêt se bâtit un chalet près duquel demeure sa maîtresse, cachée là à l'occasion de mon arrivé.

— Ти добре зробив, тату, ліс — це та частина маєтку, за якою найбільше треба наглядати: селяни крадуть деревину й нищать ліс, пасучи там свою худобу.

— Tu as bien fait papa, la forêt est la partie des propriétés qu'il faut le plus surveiller, les paysans volent le bois et dévastent la forêt en y laissant paître leurs troupeaux.

На початку цієї фрази він підвів очі в очікуванні1, майже здивовано, але я говорила з рідкісною добродушністю, і він сказав мені:

Au commencement de cette phrase il avait levé les yeux en expectation, presque en étonnement, mais je parlais avec une bonhommie rare et il me dit:

— То правда, так.

— C'est vrai, oui.

Я каталася верхи з Полем і Пашею, а Ерістов та Капітаненко, якого називають Капітаном, їхали слідом у тильбюрі.

J'ai monté à cheval avec Paul et Pacha, Eristoff et Kapitanenko qu'on nomme Kapitan, suivaient en tilbury.

Примітки

В оригіналі англійське слово expectation («очікування»), а не французьке. ↩