❦
Середа, 23 серпня 1876 (11 серпня)
Mercredi, 23 août 1876 (11 août)
Я написала мамі майже стільки ж, скільки пишу в щоденнику. Це піде їй на користь більше, ніж усі ліки на світі. Я маю захоплений вигляд, хоч ще не захоплена; я розповіла все точно, але не певна щодо кінця цієї історії. Зрештою, побачимо. Бог дуже добрий.
J’ai écrit à maman presque autant que dans mon journal. Cela lui fera plus de bien que toutes les médecines du monde. J’ai l’air enchanté, je ne le suis pas encore, j’ai raconté tout exactement mais je ne suis pas sûre de mon fait quant à la fin de l’histoire. Enfin, on verra. Dieu est très bon.
Батько кудись відлучився, а коли повернувся, я спитала:
Mon père s’est absenté, et quand il fut revenu je demandai :
— Де ви були?
— Où avez-vous été ?
— У лісі, — відповів він.
— Dans la forêt, répondit-il.
У лісі будується будиночок, біля якого мешкає його коханка, схована там з огляду на мій приїзд.
Dans la forêt se bâtit un chalet près duquel demeure sa maîtresse, cachée là à l’occasion de mon arrivé.
— Ти добре зробив, тату, ліс — це та частина маєтку, за якою найбільше треба наглядати: селяни крадуть деревину й нищать ліс, пасучи там свою худобу.
— Tu as bien fait papa, la forêt est la partie des propriétés qu’il faut le plus surveiller, les paysans volent le bois et dévastent la forêt en y laissant paître leurs troupeaux.
На початку цієї фрази він підвів очі в очікуванні1, майже здивовано, але я говорила з рідкісною добродушністю, і він сказав мені:
Au commencement de cette phrase il avait levé les yeux en expectation, presque en étonnement, mais je parlais avec une bonhommie rare et il me dit:
— То правда, так.
— C’est vrai, oui.
Я каталася верхи з Полем і Пашею, а Ерістов та Капітаненко, якого називають Капітаном, їхали слідом у тильбюрі2.
J’ai monté à cheval avec Paul et Pacha, Eristoff et Kapitanenko qu’on nomme Kapitan, suivaient en tilbury.
Паша — мій справжній кузен, син батькової сестри. Цей чоловік мене інтригує. Сьогодні вранці ми розмовляли: він тримав мені пʼяльці, а я вишивала. Зайшлося про батьків, і я сказала, що сини завжди судять учинки батьків, а опинившись на їхньому місці, чинять так само, щоб потім і їх самих судили власні діти.
Pacha est mon vrai cousin, le fils de la sœur de mon père. Cet homme m’intrigue. Ce matin nous avons causé, il me soutenait mon métier et je brodais. On parla de pères et je dis que les fils critiquaient toujours les actions des pères et une fois à leur place, faisaient comme eux pour être à leur tour critiqués par leurs enfants.
— Це цілковита правда, — мовив юнак, — але мене мої сини не судитимуть, бо я ніколи не одружуся.
— C’est parfaitement vrai cela, dit le garçon, mais mes fils ne me critiqueront pas, car je ne me marierai jamais.
А за мить я сказала:
Et au bout d’un instant je dis :
— Не було ще таких юнаків, які не казали б того самого.
— il n’y a pas encore eu de jeunes gens qui n’aient pas dit la même chose.
— Так, але зі мною — інша річ.
— Oui, mais moi ce n’est pas la même chose.
— А чому ж?
— Et pourquoi ?
— Бо мені двадцять два роки, а я ще ніколи не був закоханий, і жодна жінка не впала мені в око.
— Parce que j’ai vingt-deux ans et je n’ai encore jamais été amoureux et aucune femme n’a attiré mes yeux.
— Це цілком природно, до цього віку й не слід бути закоханим.
— C’est tout naturel, jusqu’à cet âge on ne doit pas être amoureux.
— Як це? А всі ті хлопці, що кохають уже з чотирнадцяти років?
— Comment et tous ces garçons qui aiment depuis quatorze ans ?
— Це потворність, та й усі ті закоханості не мають жодного стосунку до Кохання...
— Sont des monstruosités, d’ailleurs tous ces amours-là n’ont aucun rapport avec l’Amour...
— Можливо, але я не такий, як усі, я незграбний, я гордий, тобто я маю на увазі своє самолюбство, а ще...
— Peut-être, mais je ne suis pas comme tout le monde, je suis empoté, je suis orgueilleux, c’est-à-dire je parle de mon amour-propre, et puis...
— Але ж усе це — риси, які ви мені перелічуєте...
— Mais tout cela ce sont des qualités que vous me citez..
— Добрі?
— Des bonnes ?
— Авжеж.
— Mais oui.
Потім, не знаю вже з якого приводу, він сказав мені, що якби його мати померла, він би збожеволів.
Puis je ne sais à propos de quoi il me dit que si sa mère mourait il deviendrait fou.
— Так... на рік, а потім...
— Oui... pour un an, et puis...
— О! ні, я збожеволів би, я знаю.
— Oh ! non, je deviendrais fou, je sais.
— На рік, бо все стирається, коли бачиш нові обличчя.
— Pour un an, car tout s’efface à force de voir des figures nouvelles.
— То ви заперечуєте вічні почуття й чесноту?
— Alors vous niez les sentiments éternels et la vertu ?
— Цілком.
— Positivement.
— Як дивно, Мусю, — сказав він мені [Слово викреслено], — як швидко зближуєшся, коли немає манірності.
— C’est étrange Mousse, me dit-il [Mot cancellé] comme on se lie vite quand on n’est pas guindé.
Позавчора ввечері я казав Марія Костянтинівна, учора — панна Муся, а сьогодні...
Avant-hier soir je disais Maria Constantinovna, hier Mlle Mousse et aujourd’hui...
— Муся, та й годі, і я так вам звеліла.
— Mousse tout simplement et je vous l’ai ordonné.
— Мені здається, ніби ми завжди були разом, такі прості й привітні ваші манери.
— Il me semble que nous avons toujours été ensemble, tellement vos manières sont simples et engageantes.
— Чи не так?
— N’est-ce pas ?
Я бавилася тим, що заговорювала до селян, яких ми зустрічали на дорозі та в лісі, і — уявіть собі — я говорю малоросійською3 вельми пристойно. Ворскла, річка, що тече через батькове село, улітку така мілка, що її переходять убрід, але навесні це справжня ріка. Мені заманулося, щоб мій кінь поплюскався у воді, і, високо підібравши амазонку, я вʼїхала в річку. Це приємно відчувати і чарівно бачити. Коневі вода була по коліна.
Je m’amusais à parler aux paysans que nous rencontrions sur la route et dans la forêt et L figurez-vous je parle petit-russien très passablement. Le Vorsklo, rivière qui passe dans le village de mon père, est si peu profond en été qu’on le traverse à pied, mais au printemps c’est un fleuve. Il me prit la fantaisie de faire barboter mon cheval dans l’eau et relevant mon amazone tout à fait, j’entrai dans la rivière. C’est agréable à éprouver et ravissant à voir. Le cheval en avait jusqu’aux genoux.
— Це правда, — сказав мій кузен, — у вас дивовижний стан, я ще ніколи такого не бачив.
— C’est vrai, dit mon cousin, vous avez une taille remarquable, je n’ai ai encore jamais vu une pareille.
А Поль із братньою наївністю вигукнув, що я дуже повна... порівняно, — мовляв, я не ношу ні спідниць у складки, ні турнюра4.
Et Paul avec une naïveté de frère s’écria que j’étais très grasse.. comparativement que je ne portais ni jupons à plis ni tournure.
Розпашіла від сонця та їзди, я спробувала свій голос, який потроху повертається. Я заспівала «Lacrymosa»5 із заупокійної меси, як у Римі.
J’étais échauffée par le soleil et la course et j’ai essayé ma voix qui est en train de revenir peu à peu. J’ai chanté le « Lacrymosa » de la messe funèbre, comme à Rome.
Батько чекав на нас під колонадою.
Mon père nous attendait sous la colonnade.
— Ну що, чи обдурила я вас і чи погана я в амазонці? Спитайте Пашу, як я їжджу верхи. Чи гарна я?
— Eh bien, vous ai-je trompé et suis-je mal en amazone. Demandez à Pacha comment je monte. Suis-je bien ?
— Правда, так, гм... дуже добре, справді.
— C’est vrai, oui, hum... très bien, vraiment.
І він розглядав мене із задоволенням.
Et il m’examinait avec satisfaction.
Я аж ніяк не шкодую, що привезла тридцять суконь. Мого батька має охопити марнославство, і я мушу показуватися в усій своїй красі.
Je suis loin de regretter d’avoir apporté trente robes. Mon père doit être pris par la vanité et je dois me montrer dans tous mes avantages.
Мішель привіз мені сьогодні вранці лікаря з Полтави, якого я вчора викликала через свою гортань, і цей добродій уже був у вітальні, коли я ввійшла, високо підібравши спідницю на одну руку, у чоботях до колін, на сталевих підборах із моїм гербом, вигравіруваним золотом, і з тим самим гербом, вишитим шовком угорі халяви.
Michel m’amena ce matin un médecin de Poltava, que j’ai demandé hier, pour mon larynx, et ce monsieur était au salon que je suis entrée, la jupe relevée sur un bras, en bottes jusqu’aux genoux, à talons d’acier avec mes armes dessus gravées en or, et les mêmes armes sur le haut de la botte, brodées en soie.
За своїм звичаєм, я стала посеред кімнати і звідти брала участь у розмові, відповідаючи на всі боки.
Selon ma manière, je me tins au milieu de la chambre et de là pris part à la conversation répondant de tous les côtés.
Цієї миті приїхав Милорадович із валізою та слугою. Коли він привітався, я відповіла на належні любʼязності й пішла перевдягтися, сказавши: «Я зараз».
En ce moment arriva Miloradovitch avec une malle et un domestique. Quand il m’eut saluée je répondis aux compliments d’usage et m’en allai changer de costume en disant « je reviens ».
Я повернулася в сукні зі східного газу з двометровим шлейфом і шовковим ліфом, відкритим спереду на манір Людовика XV6 і... завʼязаним великим білим бантом. Спідниця, звісно, зовсім гладенька, а шлейф квадратний.
Je revins vêtue d’une robe de gaze orientale avec deux mètres de queue, et un corsage de soie ouvert devant à la Louis XV et... attaché par un grand nœud blanc. La jupe est naturellement toute unie et la traîne carrée.
Гриць, звичайно, завів зі мною мову про туалети, милуючись моїм і доводячи своєю розмовою, що він на цьому знається. Він обожнює старовинні костюми, бронзу й порцеляну і колекціонує їх. Його мають за дурного, а він говорить про все — про музику, мистецтва, науки. Щоправда, це я говорю, а він тільки й каже: «Ви маєте цілковиту рацію, це слушно».
Gritz naturellement me parla de toilette, admirant la mienne et prouvant par sa conversation qu’il s’y entendait. Il adore les costumes anciens, les bronzes et les porcelaines, et les collectionne. On le dit bête et il parle de tout, de la musique, des arts, des sciences. Il est vrai que c’est moi qui parle et il ne fait que dire : « Vous avez parfaitement raison, c’est juste ».
Я мовчала про свої студії, боячись його відлякати, але за столом мене підбили процитувати латинський вірш і розводитися з лікарем про класичну літературу та сучасні наслідування. І Гриць сприйняв це дуже добре.
Je me taisais quant à mes études craignant l’effaroucher, mais j’ai été provoquée à table de citer un vers latin et de m’étendre sur la littérature classique et les imitations modernes avec le docteur. Et Gritz a très bien pris la chose.
І всі вигукнули, що я дивовижна і що немає на світі речі, про яку я не могла б говорити, жодної теми для розмови, у якій я не почувалася б вільно.
Et on s’écria que j’étais étonnante et qu’il n’y avait rien au monde dont je ne pusse parler, aucun sujet de conversation ou je ne fusse à mon aise.
Тато докладав героїчних зусиль, щоб стримати проміння своєї гордості, а Гриць дивився на мене, роззявивши рота. Потім курка з трюфелями викликала кулінарну промову, у якій я виказала такі гастрономічні знання, що Гриць, ласун, як і його батько, ще дужче вирячив очі й роззявив рота.
Papa faisait des efforts héroïques pour renfermer les rayons de son orgueil, et Gritz me regardait en ouvrant la bouche. Ensuite un poulet aux truffes provoqua un discours eu linaire dans lequel je montrai une science gastronomique qui fit ouvrir les yeux et la bouche encore plus à Gritz, qui est gourmand comme son père.
А тоді, перейшовши до мудрування, я заходилася пояснювати всю користь доброї кухні, доводячи, що вона робить людей доброчесними.
Et alors passant à la sophistication je me mis à expliquer toute l’utilité de la bonne cuisine soutenant qu’elle faisait les hommes vertueux.
Гриць раз у раз схвально підтакував, і, запевняю вас, він доволі вродливий хлопець.
Gritz roulait d’approbation en approbation et je vous assure qu’il est assez beau garçon.
Я піднялася на другий поверх. Зали дуже великі, надто бальна, фортепіано внесли туди лише вчора. Я грала. Бідолашний Капітан розпачливо жестикулював, силкуючись утримати Поля від балаканини.
Je montai au premier. Les salons sont très grands, surtout la salle de bal, on y a porté le piano hier seulement. Je jouai. Le pauvre Kapitan faisait des gestes desespérés pour empêcher Paul de bavarder.
— Боже мій! — вигукував добряга, — слухаючи, я забуваю, що ось уже шість років іржавію та цвілію в провінції! Я оживаю!
— Mon Dieu ! s’écriait le bonhomme, j’oublie en écoutant que je suis depuis six ans rouillé et moisi en province ! Je revis !
Граю я погано, часто змазую, проте є речі, які виходять у мене непогано. Та байдуже, я добре знала, що бідолашний Капітан був щирий, і втіха, яку я йому дала, була втіхою й для мене.
Je ne joue pas bien, je barbouille souvent, cependant il y a des choses que je ne joue pas mal. Mais, c’est égal, je savais bien que le pauvre Kapitan était sincère et le plaisir que je lui procurai me fit plaisir.
[Капітан] ліворуч від мене, Ерістов і Поль позаду, а Гриць праворуч дивився на мене й слухав із захопленим виразом обличчя — він, Гриць; бо інших я не бачила. Здавалося, він задоволений, що віднайшов мене наділеною всіма світськими талантами й усіма фізичними принадами.
[Kapitan] à ma gauche, Eristoff et Paul derrière, et Gritz à droite me regardant et m’écoutant avec une contenance enchantée, lui Gritz; car je ne voyais pas les autres. Il semblait satisfait de me retrouver munie de tous les talents de société et de tous les avantages physiques.
Коли я скінчила «Le Ruisseau»7, усі поцілували мені руку, а коли Гриць зробив рух, щоб узяти її, я простягла йому її з особливою втіхою, і він, поцілувавши, стиснув її.
Quand j’eus fini « Le russieau » ils me baisèrent tous la main, et quand Gritz fit le geste de la prendre je la lui tendis avec un plaisir particulier et après l’avoir baisée il la serra.
Тато, лежачи на канапі, кліпав очима. Княгиня мовчки сиділа за рукоділлям, але вона добра жінка.
Papa couché sur un canapé clignait des yeux. La princesse travaillait sans rien dire mais c’est une bonne femme.
Я дихаю вільно, тамтешнє прокляття не тяжіє наді мною тут. Я в домі свого батька, одного з перших людей у губернії, і не боюся ні браку поваги, ні легковажності.
Je respire librement, la malédiction de là-bas ne me pèse pas ici. Je suis chez mon père qui est un des premiers du gouvernement et je crains ni manque de respect ni légèreté.
Подали чай, і за столом мені довелося наспівати весь репертуар Оффенбаха та зображати модних актрис, щоб викликати захоплення моїм «французьким» виглядом і моєю памʼяттю.
On apporta le thé et autour de la table, il a fallu chantonner tout le répertoire d’Offenbach, et imiter les actrices à la mode pour exciter l’admiration pour mon air « français » et ma mémoire.
О десятій тато подав знак розходитися, доручивши Полеві молодиків, які всі мешкають разом із ним у червоному домі. Я зайшла до них у портретну кімнату, щоб попросити Милорадовича не давати їм там пиячити. І він пообіцяв мені, ніжно поцілувавши руку. Коли вони пішли, батько зі свічником провів мене до моєї кімнати. Він грає роль справжнього батька. Він не зводить із мене очей, а якщо я зникаю бодай на мить, іде мене шукати.
A dix heures papa donne le signal du départ en confiant à Paul les jeunes gens, qui logent tous dans la maison rouge avec lui. J’allai les retrouver dans la chambre des portraits pour prier Miloradovitch de les empêcher de boire là-bas. Et il me le promit en me baisant tendrement la main. Quand ils furent partis, mon père me recondusait chez moi avec un flambeau. Il joue le vrai père. Il ne me quitte pas des yeux et si je disparais un instant va à ma recherche.
— Знаєш, — сказав він, поки Амалія подавала мені халат, — я, може, надто суворий (ми говорили російською), але що гідніше себе тримаєш, то більше поваги здобуваєш від тих, кого називають «молодиками». Треба бути не таким метеликом і...
— Tu sais, dit-il, pendant qu’Amalia me passait une robe de chambre, je suis peut-être trop sévère (nous parlions russe) mais plus on se tient avec dignité plus on gagne de respect de la part de ce qu’on nomme les « jeunes gens ». Il faut être moins papillon et...
— Я! Та зовсім ні. Я тут вільніша, але ж чужих немає, а Гриць — давній друг.
— Moi ! Mais je ne suis pas du tout. Je suis plus libre ii mais il n’y a pas d’étrangers et Gritz est un ancien ami.
— Так, так, усе це чудово, але я справжній батько і виконую свій обовʼязок.
— Oui, oui, tout cela est fort bien, mais je suis un vrai père et je remplis mon devoir.
— Це дуже мило з твого боку, я ціную такі речі.
— C’est très gentil à toi, j’apprécie ces choses-là.
— Знаєш, у вас, там, такий звичай; пригадую, коли я залицявся до мами, нас лишали самих, до пʼятої ранку засиджувалися за чаркою, влаштовували такі гулянки, що... словом, ти розумієш, це погано для дівчини, бо завжди є купа дармоїдів або легковажних людей, які шукають самих розваг. А тут я хочу, щоб усе було пристойно, і повір мені, тебе тільки дужче за це цінуватимуть. До того ж була десята, коли ми розійшлися. Саме час.
— Tu sais, chez vous, là-bas, on a cette manière; je me souviens quand je faisais la cour à maman, on nous laissait seuls, on restait à boire jusqu’à cinq heures du matin, on faisait de tels réveillons que... enfin, tu comprends c’est mal pour la jeune fille, car il y a toujours un tas de picque-assiettes, ou des gens légers qui ne cherchent que l’amusement. Et ici je veux que tout soit convenable et crois-moi on ne t’en appréciera que plus. D’ailleurs il était dix heures quand on s’est séparé. C’était l’heure.
— Так, це правда і це добре.
— Oui, c’est vrai et c’est bien.
Я описувала йому наші меблі, а коли скінчила:
Je lui décrivais nos meubles et quand j’eus fini :
— Але, — сказав він, — усе це чудово, та чи думала ти, як усі дівчата... зрештою, що ти маєш вийти заміж...
— Mais, dit-il, tout cela est fort bien, mais as-tu pensé comme toutes les jeunes filles., enfin, que tu dois te marier...
— Так, безперечно.
— Oui, sans doute.
— Ну, а чи думала ти про своє становище і чи зрозуміла його двозначність? Усі ті люди, що приходили до вас, — це не те, що треба, і...
— Eh bien, as-tu pensé à ta position et as-tu compris sa fausseté ? Tous ces gens qui venaient chez vous, ce n’est pas ce qu’il faut et...
Словом, він сказав мені достеменно все те, що я сама казала собі сто разів. Але сказав це, щадячи мене й нічим не зачепивши моїх почуттів; навпаки, згладжуючи й обережно минаючи небезпечні протоки. Він випереджав мої бажання, мені не довелося ніяково заводити цю розмову самій, а коли він скінчив, я цілком невимушено сказала:
En un mot il me dit absolument tout ce que j’ai dit cent fois moi-même. Mais il me le dit en me ménageant et sans froisser aucun de mes sentiments; au contraire arrondissant et passant avec précaution les détroits dangereux. Il allait au devant de mes désirs, je n’eus pas l’embarras d’une ouverture et lorsqu’il eut fini je dis tout naturellement :
— Та коли інакше не може бути, то нічого не вдієш.
— Mais puisque ça ne peut-être autrement, il n’y a rien à faire.
— Правда, нічого не вдієш. Але добре обміркуй усе, що я сказав.
— C’est vrai il n’y a rien à faire. Mais pense bien à tout ce que j’ai dit.
— Я вже думала про це сто разів. Але нічого не вдієш, тож годі сушити собі голову.
— J’y ai déjà pensé cent fois. Mais il n’y a rien à faire, on ne peut donc pas se casser la tête.
— О! сушити голову — справді не варто, але...
— Oh ! se casser la tête, en vérité cela ne vaut pas la peine, mais...
— А чому б тобі не приїхати цієї зими до Рима?
— Mais pourquoi ne viendrais-tu pas cet hiver à Rome ?
— Тепер уже надто пізно, у Римі ви були... і про вас наводили довідки. Невже ти гадаєш, що чоловік, хіба тільки він сам-один, чоловік із серйозними намірами, не пошле розпитати — сам чи його родина... зрештою, невже ти гадаєш, що якби Поль одружувався, я не спитав би, хто ця особа, що в неї за родина? І все таке? Тепер ви зіпсували Рим.
— A présent il est trop tard, à Rome vous avez été., et on s’est informé. Crois-tu qu’un homme, à moins qu’il soit seul, un homme qui a des intentions sérieuses, n’ira pas demander lui ou sa famille... enfin, crois-tu que si Paul se mariait je ne demanderais pas, qui est la personne, quelle est sa famille ? Et tout cela ? A présent vous avez gâté Rome.
Я не сердилася, я бачила, що він поступиться.
Je ne me fâchais pas, je voyais qu’il se rendrait.
— Аж ніяк. Якби ви приїхали зі своїми дітьми, хто посмів би глянути на вас косо? Надто на вас, чоловіка такого пристойного8, із таким гарним становищем.
— Pas du tout. Si vous veniez avec vos enfants qui oserait vous mal regarder ? Surtout vous un homme si comme il faut, ayant une si belle position.
І так було б краще для вас і для мене. До нас виявляли б саму лиш любʼязність і шанобу.
Et ce serait mieux pour vous et pour moi. On n’aurait pour nous que des prévenances et des saluts.
— Над цим треба подумати, та й, бачиш, твоя мати мене покинула, а ти знаєш — «у кожного чоловіка свої маленькі справи».
— Il faut songer à cela, et puis vois-tu ta mère m’a abandonné et tu sais « chaque petit homme a des petites affaires ».
— Про це не говорять, і я про це не розпитую.
— De cela on ne parle pas et je ne m’en informe point.
— Зрештою, попри це, я вільний, як вітер. Над цим треба подумати.
— D’ailleurs je suis malgré cela libre comme l’air. Il faut y songer.
— Над цим не треба думати. Треба поїхати зі мною. Ви ж бачите, яка я; я чогось варта. Ось як ми зробимо: коли я поїду за кордон, ви поїдете зі мною.
— Il ne faut pas y songer. Il faut venir avec moi. Vous voyez bien ce que je suis; je vaux quelque chose. Voillà comment nous ferons, quand je partirai pour l’étranger vous viendrez avec moi.
— Я подумаю, так, можливо.
— J’y songerai, oui, peut-être.
Я була задоволена, запала тиша, потім заговорили про інше, а коли він пішов, я подалася до княгині, і за чверть години вона вже показувала мені портрет свого італійця, а я казала їй, що це її коханий, і вона сміялася, мов Ніна. Цієї миті ввійшов мій батько, що саме повернувся з червоного дому, і маленька горбата княгиня сіла на портрет — і коли пан Башкирцев пішов, ми реготали з того, як божевільні.
J’étais satisfaite, il se fit un silence, puis on parla d’autre chose et quand il s’en alla j’allai chez la princesse et au bout d’un quart d’heure elle me montrait le portrait de son Italien, et je lui disais que c’était son amoureux et elle riait, comme Nina. En ce moment mon père entra revenant de la maison rouge et la petite bossue s’assit sur le portrait, ce qui nous fit rire comme des folles quand M. Bashkirtseff fut parti.
Я сказала батькові, щоб він запросив сюди Олександра, і він написав йому вельми любʼязного листа. Що ви на це скажете?
J’ai dit à mon père d’inviter Alexandre ici, et il lui écrivit une lettre très aimable. Que dites-vous de cela ?
Я кажу, що я янгол. Аби лиш Бог і далі був добрий.
Je dis que je suis un ange. Pourvu que Dieu continue à être bon.
Не смійтеся з моєї набожності, варто лиш почати — і все в моєму щоденнику здасться смішним. Якби я взялася судити себе як письменницю, я б на це згаяла все життя.
Ne riez pas de ma dévotion, il n’a qu’à commencer pour trouver tout ridicule dans mon journal. Si je me mettais à me critiquer comme écrivain j’y passerai ma vie.
Примітки
В оригіналі англійською: «expectation». ↩
Тильбюрі — легкий двоколісний відкритий екіпаж. ↩
«Малоросійська» (фр. petit-russien) — застарілий термін XIX ст. на позначення української мови. ↩
Турнюр (фр. tournure) — мʼяка накладка під сукнею, що створювала модний у 1870-х роках силует ззаду. ↩
Lacrymosa (лат. «Сповнена сліз») — частина католицького Реквієму. ↩
Стиль Людовика XV вирізнявся низьким квадратним викотом і шнурованим чи відкритим спереду ліфом. ↩
Le Ruisseau («Струмок») — модна салонна пʼєса; у Марі: «Le russieau». ↩
В оригіналі французькою: «comme il faut» — світський вираз: пристойний, доброго тону, з гарного товариства. ↩