❦
Понеділок, 21 серпня 1876 (9 серпня) і вівторок, 22 серпня 1876 (10 серпня)
Lundi, 21 août 1876 (9 août) et Mardi, 22 août 1876 (10 août)
Як же далеко тутешньому життю до щирої гостинності Етьєна й Марі, які поступилися мені своєю кімнатою і прислуговували мені, мов невільники1. Але ж і різниця велика. Там я була у дружньому краю, у себе; сюди ж я приїжджаю, кидаючи виклик усталеним стосункам і топчучи своїми маленькими ніжками сотні сварок і мільйони прикрощів.
Il y a loin de la vie d’ici à la franche hospitalité d’Etienne et de Marie qui m’ont cédé leur chambre et qui me servaient comme des nègres. Mais aussi c’est bien différent. Là j’étais en pays ami, chez moi; ici je viens bravant les relations établies et foulant sous mes petits pieds des centaines de querelles et des millions de désagréments.
Мій батько — людина суха, виснажена; ще змалку його зімʼяв і приплюснув грізний генерал, його батько. Ледь здобувши волю й багатство, він пустився берега й наполовину розорився.
Mon père est un homme sec, usé, froissé et aplati dès son enfance par le terrible général, son père. A peine libre et riche il s’est lancé et à moitié ruiné.
Весь надутий самолюбством і дитячою пихою, він воліє здаватися чудовиськом, ніж показати, що відчуває, — надто коли його щось зворушує; і в цьому він схожий на мене.
Tout bouffi d’amour-propre et d’orgueil puéril, il préfère paraître un monstre que montrer ce qu’il sent surtout lorsqu’il est ému par quelque chose et en cela il est comme moi.
Навіть сліпий побачив би, як він радий, що я в нього гостюю, і він навіть трохи це показує, коли ми наодинці.
Un aveugle verrait combien il est enchanté de m’avoir et il le montre même un peu quand nous sommes seuls.
О другій ми вирушили до Полтави. Батько, я і Паша, потім Поль і малий князь.
A deux heures nous sommes partis pour Poltava. Mon père, moi et Pacha, puis Paul et le petit prince.
Уже сьогодні вранці в нас сталася сутичка з приводу Бабаніних, а в екіпажі батько дозволив собі ображати їх в імʼя свого втраченого щастя, в усьому звинувачуючи бабусю. Кров ударила мені в обличчя, і я різко сказала, щоб він дав мертвим спокій у їхній могилі.
Ce matin déjà nous avons eu une escarmouche à l’occasion des Babanine et en voiture mon père s’est permis de les insulter au nom de son bonheur perdu, accusant en tout grand-maman. Le sang m’est monté au visage et je lui dis durement de laisser les morts dans leur tombeau.
— Дати мертвим спокій! — вигукнув він. — Та якби я міг узяти прах тієї жінки й...
— Laissez les morts ! s’écria-t-il, mais c’est-à-dire que si je pouvais prendre les cendres de cette femme et les...
— Замовкніть! Ви зухвалий і невихований!
— Taisez-vous ! Vous êtes un impertinent et un mal élevé !
— Зухвалий, може, Шоколад, а не я!
— Chocolat peut-être impertinent et pas moi !
— Ви й усі ті, кому бракує делікатності й вихованості! Я не хочу, щоб так говорили. Якщо в мене стає делікатності мовчати, то смішно, коли інші скаржаться. Вам нема діла до Бабаніних, переймайтеся справами своєї дружини та дітей, а про інших не говоріть, як і я не говорю про вашу рідню. Цініть моє вміння поводитися й чиніть так само.
— Vous et tout ceux qui manquent de délicatesse et d’éducation ! Je ne veux pas qu’on parle ainsi. Si j’ai la délicatesse de me taire il est ridicule que les autres se plaignent. Vous n’avez rien à faire avec les Babanine, mêlez-vous des affaires de votre femme et de vos enfants, quant aux autres n’en parlez pas comme je ne parle pas moi de vos parents à vous. Appréciez mon savoir-vivre et faites-en autant.
Кажучи це, я безмежно захоплювалася сама собою.
Tout en parlant ainsi j’éprouvais la plus grande admiration pour moi.
— Як ви можете казати мені такі речі!
— Comment pouvez-vous me dire des pareilles choses !
— Кажу, повторюю й шкодую, що приїхала, бо ви не вмієте поводитися з тими, хто приїжджає в гості.
— Je les dis, je les répète et je regrette d’être ici, car vous ne savez pas comment on se comporte avec ceux qui viennent en visite.
Я відвернулася від нього, бо задихалася від сліз і від люті, що плачу.
Je lui tournai le dos car j’étouffais de larmes et de rage de pleurer.
А коли батько засміявся, збентежений і розгублений, намагаючись поцілувати мене й пригорнути до себе, я подвоїла захоплення своєю особою й чинила йому якнайрішучіший опір.
Et lorsque mon père commença à rire, embarrassé et confus, essayant de m’embrasser et de m’attirer dans ses bras, je redoublai d’admiration pour ma persone et lui opposai la résistance la plus énergique.
— Годі, Марі, помирімося, ми ніколи про це не говоритимемо, я ніколи про це не заговорю, даю тобі слово честі!
— Allons, Marie, faisons la paix, nous ne parlerons jamais de cela, je n’en parlerai jamais, je te donne ma parole d’honneur !
Я повернулася до своєї звичної пози, але не подаючи жодного знаку прощення чи прихильності, через що тато подвоїв любʼязність.
Je repris ma pose naturelle mais sans donner aucune marque de pardon ou de bienveillance, ce qui fit que Papa redoubla d’amabilité.
Дитино моя, янголе мій (це я кажу сама собі), ти янгол, безперечно янгол! Ти завжди знала, як поводитися, але не мала змоги; лише тепер ти починаєш застосовувати свої теорії на ділі! Ти гідна всього, я тебе обожнюю.
Mon enfant, mon ange (je me parle à moi-même) tu es un ange, un ange positivement ! Tu savais toujours comment te conduire mais tu n’étais pas en état; à présent seulement tu commences à appliquer tes théories à la réalité ! Tu es digne de tout, je t’adore.
Ми випили чаю в готелі; у Полтаві мій батько — король, але яке жахливе королівство!
Nous avons pris du thé à l’hôtel, à Poltava mon père est roi mais quel affreux royaume !
Батько неймовірно пишається цими двома кіньми масті ізабела2; коли нам подали їх із міською коляскою, я ледь зволила сказати «дуже гарні».
Mon père est archi-fier de ces deux chevaux isabelle, lorsqu’on nous les avança avec la calèche de ville je daignai à peine dire « très jolis ».
Ми обʼїхали вулиці — безлюдні, як у Помпеях. Як ці люди можуть так жити! Я тут не для того, щоб вивчати звичаї міста, тож облишмо це.
Nous fîmes le tour des rues., désertes comme à Pompeï. Comment ces gens-là peuvent-ils vivre ainsi ! Je ne suis pas ici pour étudier les mœurs de la ville, ainsi passons.
— Ах! — мовив батько. — Якби ти приїхала трохи раніше, тут було людно, можна було б влаштувати бал чи ще щось. А тепер — ні душі, ярмарок скінчився.
— Ah ! fit mon père, si tu étais venue un peu plus tôt, il y avait du monde, on aurait pu arranger un bal, ou n’importe quoi. A présent il n’y a pas un chien, la foire est finie.
Ми зайшли до крамниці замовити полотно для малювання. Ця крамниця — місце зборів полтавських фертиків3. Але там ми нікого не застали.
Nous avons été dans un magasin commander une toile à peinture. Ce magasin est le rendez-vous de la gomme de Poltava. Mais nous n’y avons trouvé personne.
У міському саду — те саме. Батько, не знаю чому, не хоче нікому мене відрекомендовувати. Можливо, це страх перед надто гострою критикою. Я нетерпляче чекала на прихід Милорадовича; чекаючи обіду, я взяла Поля під руку, щоб пройтися садом і спитати, чи попередили Милорадовича.
Au jardin de la ville, la même chose. Mon père, je ne sais pourquoi ne veut me présenter personne. Peut-être est-ce la crainte d’une trop forte critique. J’attendais avec impatience l’arrivée de Miloradovitch, en attendant le dîner je pris le bras de Paul pour faire un tour au jardin et demander si Miloradovitch était prévenu.
— Я посилав до нього, — каже Поль, — і він зараз прийде, напевно, сюди, не заставши нас у готелі.
— J’ai envoyé chez lui, dit Paul, et il viendra tout à l’heure, ici sans doute, ne nous trouvant pas à l’hôtel.
Я відвела брата вбік, щоб про це дізнатися, бо мені здається, що батько хмурить брови й думає, ніби в мене є плани... а це мені не до вподоби.
J’ai pris mon frère à part pour savoir cela, parce qu’il me semble que mon père fronce le sourcil et pense que j’ai des plans... et cela me déplaît.
Посеред обіду прибув мій давній...
Au milieu du dîner aurriva mon ancien...
Шість років тому ми були в Одесі; мама часто бачилася з пані Милорадович, а Гриць приходив до нас щодня, грався з Полем і залицявся до мене, приносив мені цукерки, квіти, фрукти. З нас сміялися, і Гриць казав, що ніколи не одружиться ні з ким, окрім мене, на що один пан — уже не памʼятаю котрий — незмінно відповідав:
Il y a six ans de cela nous étions à Odessa, maman voyait souvent Mme Miloradovitch et Gritz venait tous les jours chez nous, jouait avec Paul et me faisait la cour, m’apportait des bonbons, des fleurs, des fruits. On riait de nous et Gritz disait qu’il n’épouserait jamais une autre femme que moi, à quoi un monsieur je sais plus lequel ne manquait jamais de répondre :
— Ого! Який хлопець, він хоче за дружину міністра.
— Oh ! ho ! quel garçon, il veut un ministre pour femme.
Милорадовичі провели нас до пароплава, що мав відвезти нас до Відня. Я була надзвичайно кокетлива; я забула свого гребінця, і Гриць дав мені свого, а на прощання ми поцілувалися з дозволу батьків.
Les Miloradovitch nous reconduisirent jusqu’au bateau à vapeur qui devait nous conduire à Vienne. J’étais excessivement coquette, j’avais oublié mon peigne et Gritz me donna le sien et au moment des adieux nous nous sommes embrassés avec la permission des parents.
«Щасливі дні дитинства нашого,
« Jours fortunés de notre enfance
Коли казали ми: матусю, тату!
Où nous disions, maman, papa !
Дні щастя й чистоти безгрішної —
Jours de bonheur et d’innocence
Ах, як же ви вже відлетіли!»
Ah ! que vous êtes loin déjà. »
— Знаєте, чарівна кузино, Гриць трохи дурний і трохи глухий, — сказав Мішель, поки Милорадович піднімався сходами галереї ресторану.
— Vous savez adorable cousine, Gritz est un peu bête et un peu sourd, dit Michel pendant que Miloradovitch montait les marches de la galerie du restaurant.
— Я добре його знаю, любий фертику; він не дурніший за вас і за мене, а недочуває через хворобу, а надто через те, що кладе вату у вуха, боячись застудитися.
— Je le conais bien, cher gommeux, il n’est pas plus bête que vous et moi, et il est un peu sourd à cause d’une maladie et surtout parce qu’il met de la ouate dans les oreilles de peur de se refroidir.
Кілька осіб уже підійшли й потисли батькові руку, аж згоряючи від бажання, щоб їх відрекомендували доньці, яка приїхала з-за кордону, але батько нічого такого не зробив і лише зневажливо кривився. Я вже боялася, що так само буде і з Грицем.
Plusieurs personnes déjà s’étaient approchées et ont donné la main à mon père grillant d’être présentées à la fille qui arrive de l’étranger, mais mon père n’en fit rien en faisant des grimaces de dédain. Je craignais déjà qu’il n’en fût de même avec Gritz.
— Марі, дозвольте відрекомендувати вам Григорія Левича Милорадовича, — сказав він.
— Marie, permettez-moi de vous présenter Grigori levitch Miloradovitch dit-il.
— Ми давно знайомі, — сказала я, граційно простягаючи руку своєму другові дитинства.
— Nous nous connaissons depuis longtemps dis-je en tendant gracieusement la main à mon ami d’enfance.
Він геть не змінився: та сама сяйлива шкіра, той самий тьмяний погляд, той самий маленький, ледь зневажливий рот, мікроскопічні вуса. Бездоганно вбраний, із чудовими манерами.
Il n’a pas du tout changé, le même teint éclatant, le même regard terne, la même bouche petite et légèrement dédaigneuse, une moustache microscopique. Parfaitement mis et d’excellentes manières.
Ми дивилися одне на одного з цікавістю. Мішель корчив саркастичні гримаси. Тато кліпав очима, як завжди.
Nous nous regardions avec curiosité. Michel faisait des grimaces sarcastiques. Papa clignait des yeux comme toujours.
Я зовсім не була голодна; настав час іти до театру, що міститься в саду, як і ресторан.
Je n’avais pas faim du tout, il était temps d’aller au théâtre qui se trouve dans le jardin commle restaurant.
Величезна авансценна ложа в першому ярусі, оббита червоним сукном, навпроти префекта.
Une immense avant-scène au premier, tendue de drap rouge, en face du préfet.
Букет від князя, який цілий день освідчується мені, щоб дістати «ідіть собі, любий» або ж «ви — цвіт усіх фертиків, кузене».
Un bouquet du prince qui passe la journée à me faire des déclarations pour recevoir des -allez-vous-en mon cher - ou bien, - vous êtes la fleur des gommeux, mon cousin.
Мало людей і нікчемна пʼєса. Зате в самій нашій ложі було чимало цікавого.
Peu de monde et une pièce insignifiante. Mais notre loge renfermait à elle seule beaucoup d’intérêt.
Паша — цікавий чоловік. Щирий і прямий до дитячості, він усе сприймає серйозно й так каже те, що думає, з такою простотою, що мені часом здається, ніби під цією добродушністю він приховує величезний хист до сарказму, — а проте нічого подібного. Він іноді хвилин десять мовчить, а коли до нього звертаються, стрепенеться, наче після сну; а коли на його комплімент усміхнешся або скажеш: «Який ви любʼязний!» — він ображається й відходить у куток, кажучи: «Я зовсім не любʼязний, якщо я це кажу, то тому, що так думаю. Іншого разу нічого не скажу, якщо ви мені не вірите».
Pacha est un homme curieux. Franc et droit jusqu’à l’enfantillage, il prend tout au sérieux et dit tellement ce qu’il pense, avec tant de simplicité qu’il me semble parfois qu’il cache sous cette bonhommie un immense esprit de sarcasme, et pourtant il n’en est rien. Il reste quelquefois dix minutes sans rien dire et quand on lui parle se secoue comme après un rêve, et lorsqu’à un compliment de lui on sourit ou on lui dit : - que vous êtes aimable ! il s’offense et s’en va dans un coin en disant : Je ne suis pas du tout aimable, si je le dis c’est que je le pense. Une autre fois je ne dirai rien si vous ne me croyez pas.
Я сіла попереду, щоб потішити батькове марнославство.
Je me suis mise sur le devant pour gratifier la vanité de mon père.
— Ось, — казав він, — ось я тепер у ролі батька! Дивно. Але ж я ще молодик!
— Voilà, disait-il, voilà, me voilà dans le rôle d’un père à présent ! C’est drôle. Mais je suis encore un jeune homme, moi !
— Ага! Тату, ось ваша слабкість. Гаразд. Ви будете моїм старшим братом, і я зватиму вас Костянтином. Згода?
— Ah ! ha ! papa, voilà votre faible. Soit. Vous serez mon frère aîné et je vous nommerai Constantin. Cela va-t-il ?
— Чудово!
— Parfaitement !
— Ну, Костянтине, подай мені бінокль.
— Eh bien, Constantin, passe-moi le binocle.
— Із задоволенням. Дуже добре, так, дуже добре.
— Avec plaisir. Fort bien, oui, fort bien.
Бачите, кляті-читачі, який клятий-батько.
Vous voyez, fichu-lecteurs, quel fichu-père.
Ми з Милорадовичем дуже хотіли поговорити удвох, але Поль, Ерістов чи тато заважали, наче навмисне. Нарешті я сіла в кутку, що схожий на окрему маленьку ложу й виходить на сцену: звідти видно, як готуються актори. Мішель, звісно, пішов за мною, але я послала його принести мені води, і Гриць сів поруч.
Miloradovitch et moi désirons beaucoup causer à nous deux, mais Paul, Eristoff ou papa empêchaient comme exprès. Enfin je me mis dans le coin qui est comme une petite loge à part donnant sur la scène et permettant de voir les préparations des acteurs. Michel me suivit naturellement mais je l’envoyai me chercher de l’eau et Gritz s’assit auprès de moi.
— Я нетерпляче чекав на вас, — сказав він, із цікавістю мене розглядаючи. — Поль кілька разів даремно мене сполошив, і я вже думав, що ви більше не приїдете, як торік.
— Je vous attendais avec impatience, dit-il en m’examinant curieusement, Paul m’a donné plusieurs fausses alarmes, et j’ai cru que vous ne viendriez plus, comme l’année passée.
— Так, усі так гадали, а проте — самі бачите.
— Oui, on a cru cela, et pourtant vous voyez.
— Ви геть не змінилися.
— Vous n’est pas du tout changée.
— О, це мене засмучує, я ж була негарна.
— Oh ! ça me chagrine, j’étais laide.
— Гм...
— Hum...
— Ні, ні, але ви все та сама.
— Non, non, mais vous êtes toujours la même.
— Я ж бачу, що це за склянка води! — нявкнув князь, подаючи мені склянку. — Я ж усе бачу!
— Je vois bien quel est ce verre d’eau ! miaula le prince en m’en tendant un. Je le vois bien !
— Не така, як та, що ви несете й розіллєте мені на сукню, якщо так нахилятиметеся.
— Pas comme celui que vous apportez et que vous renverserez sur ma robe si vous vous penchez tant.
— Ви недобра, ви моя кузина, а весь час говорите з ним.
— Vous n’êtes pas bonne, vous êtes ma cousine et vous lui parlez toujours.
— Він мій друг дитинства, а ви — чарівний одноденний фертик.
— Il est mon ami d’enfance et vous vous êtes un charmant gommeux d’un jour.
— Ах, правда... фертик, так, фертик.
— Ah ! c’est vrai., gommeux, oui, gommeux.
Я обернулася до Гриця, лишивши другого вмощуватися позаду мене, і ми, вже не зважаючи на нього, займалися тільки собою. І тоді почалися спогади. Виявилося, що ми памʼятаємо найдрібніші речі.
Je me retournai vers Gritz laissant l’autre se placer derrière moi, et sans plus nous en occuper, nous ne nous ne occupâmes que de nous. Et alors commencèrent les souvenirs. Il se trouva que nous nous souvenions des moindres choses.
— Отже, я залицявся до вас.
— Je vous faisais la cour, donc.
— Так, правда.
— Oui, c’est vrai.
— Ми обоє були дітьми, але як же все це памʼятаєш, коли були дітьми... разом, чи не так?
— Nous étions enfants tous les deux, mais comme on se souvient de tout cela quand on a été enfants... ensemble, n’est-ce pas ?
— Так.
— Oui.
Гриць старий душею; так дивно чути, як цей свіжий, мов троянда, юнак говорить про речі серйозні, господарські, корисні. Він спитав, чи маю я добру покоївку, а потім:
Gritz est un vieillard comme esprit, il est si étrange d’entendre ce garçon frais de rose parler de choses sérieuses, domestiques, utiles. Il me demanda si j’avais une bonne femme de chambre, puis :
— Добре, що ви так багато вчилися: це знадобиться, коли матимете дітей.
— C’est bien que vous avez tant étudié, pour quand vous aurez des enfants.
— Оце так думка.
— Voilà une idée.
— А що, хіба я не маю рації?
— Et quoi, n’ai-je pas raison ?
— Так, ви маєте рацію.
— Oui, vous avez raison.
— Освіта й навіть наука потрібні жінці, — додав він.
— L’éducation et même la science sont nécessaires à une femme, dit-il encore.
— Ось твій дядько Олександр, — каже мені батько.
— Voici votre oncle Alexande, me dit mon père.
— Де саме?
— Où ça ?
— Там, навпроти.
— Là en face.
Справді, він був там із дружиною.
En effet il était là avec sa femme.
Олександр прийшов до нас, і в наступному антракті батько послав мене до Надін. Ця люба маленька жінка задоволена, і я теж.
Alexandre vint chez nous, et mon père m’envoya chez Nadine dans le prochain entracte. Cette chère petite femme est contente, moi aussi.
Коли я повернулася до нашої ложі, мене знову обступили в моєму кутку двоє кузенів, батько, брат і мій друг. Тоді Надін прийшла до нас.
Quand je revins chez moi je fus de nouveau enfermée dans mon coin par mes deux cousins, mon père, mon frère et mon ami. Alors Nadine vint chez nous.
В одному з антрактів я пішла в сад із Полем, а батько побіг за мною й узяв мене під руку.
Dans un entracte j’allai au jardin avec Paul et mon père courut après moi et me prit le bras.
— Бачиш, який я любʼязний із твоєю ріднею, — це доводить, що я вмію поводитися.
— Tu vois comme je suis aimable envers tes parents, ça prouve que je sais vivre.
— Дуже добре, але це так, як я тобі казала. Хто хоче бути зі мною в добрих стосунках, хай виконує мою волю й прислуговує мені.
— Très bien, mais c’est comme je t’ai dit. Qui veut être bien avec moi, fasse mes volontés et me serve.
— Ну ні.
— Ah ! non.
— А таки так. Хочете — беріть, не хочете — лишайте. Але зізнайтеся, що ви щасливі, маючи таку доньку, як я: гарненьку, ставну, елегантну, дотепну, освічену. Зізнайтеся.
— Ah ! si. C’est à prendre ou à laisser. Mais avouez que vous êtes heureux d’avoir une fille comme moi, jolie, bien faite, élégante, spirituelle, instruite. Avouez.
— Зізнаюся, це правда.
— J’avoue, c’est vrai.
— Ага! І до того ж ти молодий, і всі дивуватимуться, що в тебе така донька, га?
— Ah ! ha ! Et sans comper que tu es jeune et que tout le monde va s’étonner de te trouver une pareille fille, hein ?
— Так, я ще дуже молодий.
— Oui, je suis très jeune encore.
Марнославний, інфантильний, безхарактерний. Ось хто він.
Vaniteux, puéril, sans caractère. C’est cela.
Заграли вальс, і він узявся танцювати зі мною в ложі.
On joua une valse et il se mit à danser avec moi dans la loge.
Гриць, як і інші молодики, — його товариш у гулянках.
Gritz comme les autres jeunes gens est son camarade de débauches.
— Тату, ми йдемо вечеряти в сад.
— Papa, nous allons souper au jardin.
— Це непристойно.
— Ce n’est pas comme il faut.
— Та ні! — мовив Гриць, спершись збоку на батькове крісло, тоді як я спиралася з іншого боку.
— Et non ! fit Gritz en s’appuyant de côté sur son fauteuil pendant que je m’apppuyais de l’autre.
— Скажуть, що панна Башкирцева вечеряла вночі в ресторані.
— On dira que Mlle Bashkirtseff a soupé la nuit au restaurant.
— Та годі вам, тату, з її батьком, ватажком дворянства, якого знає кожен собака і який очолює золоту молодь Полтави. Авжеж, це справжній скандал!
— Allons donc, papa, avec son père, le maréchal de noblesse que tous les chiens connaissent et qui est le chef de la jeunesse dorée de Poltava. En effet, c’est scandaleux !
— Але ж коні чекають...
— Mais les chevaux attendent...
— Саме про це я й хотіла з вами поговорити: відішліть їх, а ми повернемося у фіакрі.
— C’est de cela que je voulais vous parler, renvoyez ceux-là et nous rentrerons en fiacre.
— Ти у фіакрі — ніколи!
— Toi en fiacre, jamais !
— Тоді звеліть запрягти ту четвірку, з якою ви приїхали з Гавронців, — сказав Гриць.
— Alors faites atteler les quatre avec lesquels vous êtes venu de Gavronzi - dit Gritz.
— Ну гаразд, але вечеряти — непристойно.
— Eh bien, mais souper n’est pas convenable.
— Тату, коли вже я поступаюся своєю суворістю й вважаю якусь річ пристойною, смішно, що інші думають інакше.
— Papa, lorsque moi je descends de ma rigidité et trouve une chose convenable il est ridicule que d’autres pensent autrement.
— Гм... так... дуже добре... гм, тоді робіть.
— Hum... oui... fort bien., hum, faites alors.
Його молодечу гордість принижувало те, що він опинився між мною й Грицем, наче між власними дітьми.
Il était humilié dans sa jeunesse d’être entre moi et Gritz comme entre ses enfants.
— Костянтине, — кажу я, — ти добрий хлопець, зроби, як я кажу, і ми разом розважимося.
— Constantin, dis-je, tu es un bon garçon, fais comme je dis, nous nous amuserons ensemble.
— Ха-ха-ха! — і Костянтин розсміявся. Олександр дуже радів, що мене не принижують. Усі наші бояться принижень і кпинів Башкирцевих. Я ж добре доводжу, що не боюся їх.
— Ah ! ha ! ha ! - et Constantin se mit à rire. Alexandre était tout content de voir qu’on ne m’humiliait pas. Tous les nôtres craignent les humiliations et les sarcasmes des Bashkirtseff. Je prouve bien que je ne les crains pas.
— Знаєш, ми повечеряємо, але це лише щоб тебе потішити, мені вже набридли ці розваги.
— Tu sais, nous souperons mais c’est uniquement pour te faire plaisir, je suis las de ces amusements.
— Ще б пак. Чоловіки всі такі! Їм усе набридає, а вони хочуть, щоб жінки у сімнадцять років були пересичені, як вони, — а ті ж іще нічого в житті не зазнали.
— Je crois bien. Les hommes sont tous ainsi ! Ils se lassent et ils veulent que les femmes à dix-sept ans soient blasées comme eux, elles qui n’ont encore rien éprouvé de la vie.
— Гм... так, дуже добре, облишмо.
— Hum., oui, fort bien, laissons.
Ми повечеряли в окремому кабінеті (його зажадав тато з поваги до мене).
Nous avons soupé dans un salon à part, (exigé par papa par respect pour moi).
Башкирцеви, батько й син, Олександр і Надін, По Поль, Паша, Ерістов, Милорадович і я. А Милорадович тільки те й робив, що накидав мені манто на плечі, запевняючи, що я застуджуся.
Bashkirtseff père et fils, Alexandre et Nadine, Pau Paul, Pacha, Eristoff, Miloradovitch et moi. Celui-ci ne faisait que me mettre mon manteau sur les épaules en m’assurant que je prendrai froid.
Ми пили шампанське; Ерістов вимагав пляшку за пляшкою, щоб віддати мені останню краплю. Милорадович удавав розважливого й шукав мого схвалення, яке я давала без вагань.
On a bu du champagne, Eristoff demandait bouteille après bouteille pour me donner la dernière goutte. Miloradovitch faisait le raisonnable en demandant mon approbation que j’accordais sans hésiter.
Виголосили кілька тостів, і мій друг, узявши келих, нахилився до мене й тихо сказав: «За здоровʼя вашої матінки», — і, оскільки він дивився мені в очі з інтимним виразом, я теж відповіла стиха, з поглядом щирої вдячності й дружньою усмішкою.
On proposa plusieurs toasts et mon ami prenant son bocal se pencha vers moi et me dit doucement: « à la santé de Madame votre mère » et comme il me regardait dans les yeux d’un air intime, je répondis aussi à voix basse et avec un regard de franc remerciement et un sourire amical.
За кілька хвилин я сказала вголос:
Quelques minutes après je dis tout haut :
— За здоровʼя мами!
— A la santé de maman !
І ми випили знову; Милорадович стежив за кожним моїм порухом і явно намагався пристосуватися до моїх думок, смаків, навіть жартів. А мені подобалося їх міняти, щоб збити його з пантелику. Я випила лише пів келиха, але, оскільки мені наливали останню краплю з кожної пляшки, здавалося, ніби я весь час пʼю, і батько зробив мені зауваження. Я сказала йому правду, і він мовив: «А, гаразд».
Et on bu de nouveau, Miloradovitch guettait mes moindres gestes et cherchait visiblement à se conformer à mes opinions, à mes goûts, à mes plaisanteries même. Et je me plaisais à en changer pour l’embarrasser. Je n’ai bu qu’un demi-verre, mais comme on me versait la dernière goutte de chaque bouteille j’avais l’air de boire toujours et mon père m’en fit la remarque. Je lui dis la vérité, et il me dit : Ah ! bien.
Паша дістав від князя прізвисько філословʼянин4. Князь — нещасний пропащий шибеник.
Pacha a reçu le surnom de philoslave, du prince. Le prince est un malheureux garnement perdu.
Милорадович слухав мене й нарешті вигукнув: «Ах, та вона ж чарівна!» — з такою наївністю, природністю й утіхою, що це потішило мене саму.
Miloradovitch m’écoutait et finit par s’écrier : Ah ! mais elle est charmante ! avec tant de naïveté, de naturel et de plaisir, que cela me fit plaisir à moi-même.
Надін повернулася в колясці зі мною й татом, і поки чоловіки, окрім Гриця, пили далі в готелі (дами їм заважали), я пішла до неї, і ми разом лягли, щоб досхочу набалакатися. Тато серйозно ввійшов у свою роль: він тричі присилав до мене Шоколада сказати, що я стомлюся, якщо негайно не ляжу спати.
Nadine rentra en calèche avec papa et moi, et pendant que les hommes, excepté Gritz, continuaient de boire à l’hôtel (les dames les avaient gênés) j’allai chez elle et nous nous couchâmes ensemble pour bavarder à l’aise. Papa, entra sérieusement dans son rôle, il m’envoya trois fois Chocolat pour dire que je serais fatiguée si je ne me couchais pas de suite.
Я звеліла покликати Олександра, і ми розмовляли про справи до пʼятої ранку, а з пʼятої до шостої прийшов Поль, і ми говорили про батька.
Je fis appeler Alexandre et nous avons causé affaires jusqu’à cinq heures du matin, et de cinq à six Paul vint et on parla du père.
— Люба Мусю, — казав мій дядько, — ти мене зачарувала, твоя гідна поведінка з Башкирцевим мене захопила. Я вже боявся за тебе, але якщо й далі так триматимешся, ти прибереш його до рук, запевняю тебе.
— Chère Moussia, disait mon oncle, tu m’as enchanté, ta conduite digne avec Bashkirtseff m’a ravi. Je craignais déjà pour toi mais si tu continues tu le prendras dans tes mains, je te l’assure, moi.
— Так, — сказав Поль, — якщо ти лишишся хоч на місяць, ти підкориш його, і це буде справжнє щастя для всіх нас.
— Oui, dit Paul, si tu restes seulement un mois, tu le domineras et ce sera un vrai bonheur pour nous tous.
З Олександром домовлено, що на початку вересня я поїду з ним обʼїхати свої маєтки, і ми залагодимо всі справи. Я підготую до цього батька, поїду на три тижні й знову повернуся до нього, перш ніж залишити Росію. Ого5, ще б пак! Я мимохідь скажу, що всі маєтки тітки належать мені. Такі речі матимуть на нього цілющий вплив.
Il est convenu avec Alexandre qu’au commencement de septembre j’irai avec lui faire une tournée dans mes biens et nous réglerons toutes les affaires. Je préparerai mon père à cela, j’irai pour trois semaines et reviendrai encore chez lui avant de quitter la Russie. Je le crois bien bigre ! Je dirai, par hasard que tous les biens de ma tante sont à moi. Ces choses-là lui feront un effet salutaire.
Він узяв кімнату поруч із моєю, праворуч, а в моєму передпокої звелів ночувати своєму слузі.
Il prit une chambre à côté de la mienne à droite et, dans mon antichambre, il fit coucher son domestique.
— Сподіваюся, її добре пильнують, — сказав він моєму дядькові. — Знаєте, я гультяй, веселий чоловік, але оскільки її мати довірила мені доньку, я виправдаю цю довіру й виконаю свій обовʼязок свято.
— J’espère qu’elle est bien gardée, dit-il à mon oncle, vous savez, je suis un bon vivant, un homme gai, mais du moment que sa mère me la confie, je justifierai cette confiance et je remplirai mon devoir d’une manière sacrée.
Наступного дня, тобто сьогодні вранці, а радше пополудні, о першій, те саме товариство (усі без винятку) поснідало разом. А я пила чай біля вікна (стіни такі товсті, що в ніші вікна утворюється справжній стіл) із Грицем.
Le lendemain, ce matin, ou plutôt cet après-midi, à une heure, la même société, (tous sans exception) a déjeuné ensemble. Et j’ai pris le thé auprès d’une fenêtre (les murs sont si épais que dans la fenêtre il se forme une vraie table) avec Gritz.
Учора я взяла в батька двадцять пʼять карбованців, щоб мати приємність повернути їх йому сьогодні.
Hier j’ai pris vingt-cinq roubles à mon père pour avoir le plaisir de les lui rendre aujourd’hui.
Ми вирушили в тому самому порядку, що й учора. Милорадович провів нас до пошти, де я мала забрати фотографії, але контору було зачинено.
Nous sommes partis dans le même ordre qu’hier. Miloradovitch nous accompagna jusqu’à la poste où je devais prendre des photographies, mais le bureau était fermé.
Ми ледь кілька хвилин їхали полями, як батько раптом спитав мене:
Nous étions à peine depuis quelques minutes dans les champs que mon père me demanda tout à coup :
— Ну що, будемо сьогодні знову воювати?
— Eh bien, allons-nous nous battre encore aujourd’hui ?
— Скільки забажаєте!
— Tant que vous voudrez !
Він узяв мене рвучко в обійми, загорнув у своє манто й прихилив мою голову до свого плеча. А я заплющила очі — так я виявляю ніжність. Так ми пробули якийсь час.
Il me prit brusquement dans ses bras, m’enveloppa de son manteau et m’appuya la tête sur son épaule. Et je fermai les yeux, c’est ma manière de tendresse. Nous restâms ainsi pendant quelque temps.
— А тепер, — сказав він, — сядь рівно.
— A présent, dit-il, remets-toi droite.
— Тоді манто, бо мені буде холодно.
— Un manteau alors, car j’aurai froid.
Він загорнув мене в манто. А я заходилася говорити про закордон, про Рим, про його розваги, про його товариство — і дуже дбала, щоб він зрозумів, що нам там було надзвичайно добре; згадувала монсеньйора де Фаллу, барона Вісконті, Папу. Я розводилася про полтавське товариство.
Il m’enveloppa dans un manteau. Et je me mis à parler de l’étranger, de Rome, de ses plaisirs, de sa société ayant bien soin de lui faire entendre que nous y étions excessivement bien, parlant de Monseigneur de Falloux, du baron Visconti, du Pape. Je m’étendis sur la société de Poltava.
— Марнувати життя, програючи в карти шахраям, розорятися серед наволочі на шампанське по шинках. Тупіти, вкриватися пліснявою! Хоч би що ти робив, треба завжди бути в доброму товаристві!
— Passer sa vie à perdre aux cartes à des fripons, se ruiner au milieu de la canaille en champagne dans des cabarets. S’abrutir, se couvrir de moisissure ! [Quoique] qu’on fasse, il faut toujours être en bonne compagnie !
— Ну ось, ти ніби натякаєш, що я в поганому товаристві, — сказав він, сміючись.
— Ah ! ça, mais tu as l’air de dire que je suis dans une mauvaise société, dit-il en riant.
— Я! Ніколи; я лише говорю загалом, ні про кого зокрема.
— Moi ! Jamais seulement je parle en général, de personne en particulier.
Я наговорила стільки всього, що він спитав мене, скільки коштує велике помешкання для прийомів у Ніцці.
J’en dis tant et tant qu’il me demanda combien coûtait un grand appartement pour donner des fêtes à Nice.
Я назвала йому ціну.
Je lui en dis le prix.
— Знаєш, — сказав він, — якби я приїхав туди й оселився на одну зиму, як... словом... так, на все дивилися б зовсім інакше, і становище було б зовсім інше...
— Tu sais, dit-il, que si je venais là-bas et m’installais pendant un hiver comme... enfin... oui, on regarderait tout autrement et la position serait toute autre...
— Чиє становище?
— La position de qui ?
— Птахів небесних, — сказав він, сміючись, ніби зачеплений.
— Des oiseaux du ciel, dit-il en riant, comme piqué.
— Моє становище? Так, правда, але Ніцца — місто неприємне, там сама лише наволоч. Чому б вам не приїхати цієї зими до Рима?
— Ma position ? Oui, c’est vrai, mais Nice est une ville désagréable, il n’y a que de la canaille. Pourquoi ne viendriez-vous pas cet hiver à Rome ?
— Я? Гм... так... гм...
— Moi, hum... oui... hum...
Байдуже! Перше слово кинуто, і воно впало на добрий ґрунт. Чого я боюся — то це впливів, тобто впливу пані Тютчевої. Треба привчити цього чоловіка до мене, стати йому приємною, потрібною й так влаштувати, щоб ця тітка натрапила на стіну між своїм братом і своєю злобою. Я почала сьогодні. Я почуваюся тут як удома, не порушую жодної з його звичок, розмовляю, розповідаю, повчаю, а він слухає мене із задоволенням і всміхається. Він радий, що я здатна говорити про все на світі, і, коли вже йшли обідати і я докінчувала фразу про хімію з якимось Капітаненком, офіцером гвардії у відставці, отупілим від провінції та загального глузування, молодиком і блазнем у домі, мій батько сказав, підводячись:
C’est égal ! Le premier mot lancé, il est tombé en bonne terre. Ce que je crains, ce sont les influences, c’est-à-dire l’influence de Mme Tutcheff. Il faut habituer cet homme à moi, me rendre agréable, nécessaire, et faire en sorte que cette tante trouve un mur entre son frère et sa méchanceté. J’ai commencé aujourd’hui. Je suis comme chez moi, je ne gêne aucune de ses habitudes, je cause, je raconte, je prêche, il m’écoute avec satisfaction et sourit. Il est content de me trouver capable de parler de tout et, comme on allait dîner et je terminais une phrase sur la chimie avec un certain Kapitanenko, officier de la garde en retraite, abruti par la province et les moqueries universelles, un jeune homme et le bouffon de la maison, mon père dit en se levant :
— А правда, Пашо, вона дуже вчена.
— C’est vrai Pacha, elle est très savante.
— Ви жартуєте, тату?
— Vous voulez rire papa ?
— Анітрохи, анітрохи, та це ж добре, так. Ах! дуже добре, гм, дуже добре.
— Pas du tout, pas du tout, mais c’est bien, oui. Ah ! fort bien, hum, fort bien.
Бачите, кляті-читачі, бачите ж, що, коли я не нещасна, як той дорожній порох, я не кохаю нікого і що Антонеллі так само далекий від мого серця, як... як Гриць. Мені не терпиться, він приїде завтра. Він єдиний тут, а я не можу жити без розваги.
Vous voyez bien fichus-lecteurs, vous voyez bien que lorsque je ne suis pas malheureuse comme la poussière du chemin, vous voyez bien que je n’aime personne et qu’Antonelli est aussi loin de mon cœur que... que Gritz. Je suis impatiente, il viendra demain. Il est le seul ici et je ne puis vivre sans amusement.
А потім... а потім Гриць. Зрештою... Бог добрий, дуже добрий до мене.
Et puis... et puis Gritz. Enfin.. Dieu est bon, très bon pour moi.
Примітки
В оригіналі comme des nègres, «мов негри»: французьке nègre здавна означало також чорношкірого раба, а travailler comme un nègre — «працювати, як раб» — було поширеним зворотом. Тут Марі вживає його з вдячністю — про дядька Етьєна та його дружину, які поступилися їй своєю кімнатою. ↩
Масть ізабела — блідо-кремова, жовтувато-біляста масть коня; за переказом названа на честь іспанської королеви Ізабелли. ↩
В оригіналі французькою: «la gomme» — збірно модна публіка, «gommeux» (див. запис від 20 серпня). ↩
Філословʼянин (фр. philoslave) — прихильник словʼянської єдності, панславіст; тут уживається жартівливо. ↩
В оригіналі французькою: «bigre!». ↩