❦
Неділя, 20 серпня 1876 (8 серпня)
Dimanche, 20 août 1876 (8 août)
І поступово, за третьою стравою, нас із Гемслі поглинула політична суперечка. Тривала вона до пів на третю.
Et peu à peu, au troisième plat une discussion politique nous engloutit, moi et Hamsley. Ça a duré jusqu’à deux heures et demie.
А втім, було домовлено не лягати до третьої — часу, призначеного для мого відʼїзду.
D’ailleurs il était convenu qu’on veillerait jusqu’à trois heures, moment marqué pour mon départ.
Оскільки Олександр не відповідає на мою депешу, я волію поїхати по нього, ніж чекати без кінця.
Alexandre ne répondant pas à ma dépêche j’aime mieux aller le chercher que l’attendre indéfiniment.
Увесь двір (двором називають усю челядь дому) провів нас до карети; сусіди вирушили водночас зі мною, з Етьєном у супроводі коляски, де сиділи Поль, Амелі, Шоколад на передку, двох возів із багажем, а попереду — Мішель Гемслі верхи на бігових дрожках1 (дошка, поставлена на чотири колеса) з маленьким візником і нехитрим ліхтарем. Він узявся розчищати нам дорогу.
Toute la cour (on dit cour pour désigner tous les serviteurs d’une maison) nous reconduisit jusqu’au carrosse, les voisins partirent en même temps que moi, avec Etienne accompagné d’une calèche contenant Paul, Amélie, Chocolat sur le siège, de deux charrettes avec le bagage et précédé de Michel Hamsley à cheval sur un drochki-de course, (une planche placée sur quatre roues) avec un petit cocher et une lanterne rustique. Il s’était chargé de nous aplanir le chemin.
Було дуже темно, і на кожному кроці траплялися навантажені пшеницею вози, що запруджували дорогу.
Il faisait très sombre et à chaque pas on rencontrait des chariots chargés de blé qui encombraient le chemin.
На півдорозі я взяла Гемслі до себе в екіпаж.
Au milieu du chemin je pris Hamsley chez moi.
Стьопа заснув, і Гемслі падав із ніг від сну, але я закидала його силою-силенною запитань, на які він відповідав, докладаючи нечуваних зусиль.
Stiopa s’endormit et Hamsley tombait de sommeil mais je lui faisais un tas de questions, auxquelles il répondait en faisant des efforts inouïs.
Довелося годину чекати на вокзалі, на світанковому холоді.
Il a fallu attendre une heure à la gare, par un froid de lever de soleil.
на полях
Відстань до станції — двадцять верст2.
dans la marge La distance jusqu’à la station est de vingt verstes.
Я вирушаю в супроводі Поля, який чудово мені прислуговує.
Je pars accompagnée de Paul qui me sert très bien.
У Харкові ми чекали дві години. Олександр опинився там. Попри мої депеші, він мало не остовпів, побачивши мене; я помічала в його манерах збентеження, але трималася добре. Він геть не знає, хто я й навіщо приїхала; він лестить мені, він кланяється. Це лиха каналія, і якщо мені й доведеться з кимось мати клопіт, то саме з ним. Він розповідав про велику тривогу мого батька, який страшенно непокоївся, думаючи, що я до нього не приїду. Той приходив просити Олександра не супроводжувати мене, щоб послати Поля по мене до Гавронців; він тільки те й робив, що допитувався про депеші, які я слала дядькові, щоб знати, де я в дорозі. Одне слово — він з усіх сил прагнув бачити мене в себе, як не з любові, то бодай із самолюбства. Олександр пустив кілька шпильок на його адресу, але моя політика — лишатися нейтральною.
A Kharkoff nous avons attendu deux heures. Alexandre s’est trouvé là. Il a été, malgré ms dépêches, presque abasourdi de me voir, je voyais dans ses manières de l’embarras, je me tins bien. Il ne sait pas du tout ce que je suis et pourquoi je suis venue, il me flatte, il s’incline. C’est une mauvaise canaille et si j’ai du fil à retordre, c’est avec lui. Il me parlait de la grande anxiété de mon père qui était terriblement inquiet pensant que je ne viendrai pas chez lui. Il vint prier Alexandre de ne pas m’accompagner afin d’envoyer Paul pour je vinsse à Gavronzi, il ne faisait que demander les dépêches que jenvoyais à mon oncle pour savoir où j’en étais de mon voyage. En un mot, le plus grand empressement de m’avoir, sinon par amour, du moins par amour-propre. Alexandre lança quelques pierres dans son jardin, mais ma politique est de rester neutre.
У понеділок він буде в Полтаві, і ми поговоримо. Він роздобув мені купе, познайомивши мене з полковником жандармів Мензенкановим, який поступився мені своїм. Я почуваюся у своєму краю: тут усі знають мене або моїх; нічого двозначного в становищі — і ходиш, і дихаєш вільно. Але жити тут я б не хотіла, о ні!
Lundi il sera à Poltava et nous causerons. Il me fit avoir un coupé en me présentant le colonel des gendarmes Menzenkanoff qui me céda le sien. Je me sens dans mon pays, tout cela me connaît, moi ou les miens; rien d’équivoque dans la position et on marche et on respire librement. Mais je ne voudrais pas vivre ici, oh non !
Сьогодні о шостій ранку ми прибуваємо до Полтави. На вокзалі — нікого.
Ce matin à six heures nous arrivons à Poltava. Personne à la gare.
Приїхавши до готелю, я написала такого листа — різкий тон часто діє:
Arrivée à l’hôtel j’écrivis la lettre suivante, la brusquerie réussit souvent:
Переписаний лист · Lettre de Marie à son père, de l’hôtel de Poltava (copie), 20 août 1876Приїжджаю до Полтави й не знаходжу навіть екіпажа. У фіакрі! Приїздіть негайно, чекаю вас опівдні. Далебі, мене зустрічають не як годиться.J’arrive à Poltava et je ne trouve même pas une voiture. En fiacre ! Arrivez tout de suite, je vous attends à midi. En vérité on ne me fait pas une réception conventable.Марі Башкирцева.Marie Bashkirtseff.
Не встиг лист піти, як батько вже увірвався до кімнати, і я кинулася йому в обійми зі шляхетною повільністю.
La lettre était à peine partie que mon père se précipitait dans la chambre, et je me jetai dans ses bras avec une noble lenteur.
Він був явно вдоволений моїм виглядом, бо найперше з якоюсь поспішністю оглянув мою зовнішність.
Il fut visiblement satisfait de ma figure, car son premier soin fut d’examiner mon physique avec une sorte de hâte.
— Яка ж ти висока! Я й не сподівався. І гарненька, так, так, добре, дуже добре, справді.
— Comme tu es grande ! Je ne m’y attendais pas. Et jolie, oui, oui, bien, fort bien, en effet.
— Ось як мене зустрічають — навіть екіпажа немає! Ви отримали мого листа?
— C’est comme cela qu’on me reoit, pas même une voiture ! Avez-vous reçu ma lettre ?
— Ні, але я щойно отримав телеграму й примчав; сподівався встигнути на потяг, я весь у пилюці — щоб приїхати швидше, сів у трійку малого Ерістова.
— Non, mais je viens de recevoir le télégramme, et je suis accouru, j’espérais arriver pour le train, je suis tout en poussière, pour venir plus vite je suis monté dans la troika du petit Eristoff.
— А я написала вам гарного листа.
— Et je vous ai écrit une jolie Ittre.
— Такого, як остання депеша?
— Comme la dernière dépêche ?
— Майже.
— Presque.
— Дуже добре... так, дуже добре.
— Fort bien... oui, fort bien.
— Я така: мені прислуговують.
— Je suis comme ça, moi, on me sert.
— Як і я, але, бачиш, я примхливий, мов чорт.
— Comme moi, mais vois-tu je suis capricieux comme un diable.
— А я — як два чорти.
— Et moi comme deux.
— Ти звикла, що за тобою бігають, мов цуцики.
— Tu es habituée qu’on te coure après comme des toutous.
— І за мною мусять бігати, інакше — ніяк.
— Et il faut qu’on me coure après, sans cela, ça ne se peut pas.
— Ну ні, зі мною так не вийде.
— Ah ! non, ça ne peut pas aller avec moi de la sorte.
— Хочете — беріть, не хочете — лишайте.
— C’est à prendre ou à laisser.
— Та навіщо звертатися до мене на «батьку»? Я гультяй, я молодик, ось хто я!
— Mais pourquoi me traiter en « mon père ». Je suis un bon vivant, un jeune homme, voilà !
— Чудово, тим краще.
— Parfait, et tant mieux.
— Я не сам, я з Мішелем Ерістовим і Полем Горпінченком (сином його святої сестриці).
— Je ne suis pas seul, je suis avec Michel Eristoff et Paul Gorpintchenko (le fils de sa sainte sœur).
— Хай заходять.
— Faites-les entrer.
Ерістов — справжнісінький фертик3, нестерпно кумедний, дурний, сміховинний; низько вклоняється, потопає в штанях, утричі ширших за звичайні, і в комірі по самі вуха.
Eristoff est un parfait petit gommeux, exécrablement amusant, bête, ridicule, saluant bas, englouti dans un pantalon trois fois la largeur naturelle et dans un col jusqu’aux oreilles.
Другого звати Паша, його прізвище надто складне. Це міцний, кремезний хлопець, світло-русявий, гладко поголений, із російською зовнішністю, плечистий, прямий, серйозний, приємний, але мовчазний — чи, може, чимось заклопотаний, ще не знаю. Я познайомилася з ним років десять тому, коли мене возили побачитися з батьком.
L’autre, se nomme Pacha, son nom de famille est trop difficile. C’est un fort et robuste garçon, châtain clair, bien rasé, à l’air russe, carré, franc, sérieux, sympathique mais taciturne ou bien préoccupé, je ne sais encore. Je l’ai connu il y a une dizaine d’années quand on me conduisait voir mon père.
Князя Ерістова — блазня й грубіяна, проте багатого — чорт знає як підбили сім чи вісім років тому одружитися з Наталі, другою сестрою мого батька, горбатою, негарною, але доброю. Він помер за півроку, лишивши своїй княгині двох синів і доньку від першого шлюбу. Князь Костянтин — коханець моєї тітки Тютчевої, а князь Мішель — вісімнадцятирічний шибеник, який проїдає татові гроші й розповідає про любовні походеньки свого брата.
Le prince Eristoff, un bouffon et une brute, mais riche a été induit le diable sait comment, à épouser il y a sept ou huit ans de cela Nathalie, la seconde sœur, bossue, laide mais bonne, de mon père. Il mourut au bout de six mois laissant à sa princesse deux fils et une fille de son premier mariage. Le prince Constantin est l’amant de ma tante Tutcheff, et le prince Michel est un garnement de dix-huit ans qui mange l’argent à papa, et raconte les amours de son frère.
Я одразу повелася як родичка й давня знайома. Але приїхала вже по ярмарку. Місто спорожніло, нудно. Мене чекали з величезною цікавістю [Три рядки закреслено]
Je me posai de suite en parente et en bonne connaissance. Mais j’arrive après la foire. La ville est déserte, c’est ennuyeux. On m’attendait avec une curiosité immense [Trois lignes cancellées]
— Але ж, тату, — каже Поль, — хто ж надіслав ту депешу, яку Марі отримала в Петербурзі, підписану моїм імʼям? Бо це був не я.
— Mais papa, dit Paul, qui donc a envoyé cette dépêche que Marie a reçue à Pétersbourg, signée de mon nom ? car ce n’est pas moi.
Батько трохи зніяковів.
Mon père se troubla un peu.
— Ну що ж, — каже він, — мушу зізнатися, це був я; бачиш, мене одразу спіймали, але... байдуже, що це доводить? Тільки те, що я бажав... словом, це доводить... добре, так, дуже добре.
— Eh bien, dit-il, je dois avouer, c’était moi, tu vois je suis de suite attrapé, mais., c’est égal, qu’est-ce que ça prouve ? Seulement ça prouve que je désirais... enfin, ça prouve... bien, oui, fort bien.
— Так, дуже добре, тим краще, — кажу я.
— Oui, c’est fort bien, et tant mieux dis-je.
Я заходилася приводити себе до ладу й впустила його, щоб він побачив мою білизну й усе таке. Моя постава його захоплює — марнославний чоловік пишається тим, що може похвалитися. Ми були готові, але він захотів дочекатися слуг і багажу, щоб виїзд був величніший. Карета на четверо коней, коляска і криті дрожки, запряжені шаленою трійкою малого князя.
Je me mis à faire ma toilette et je le laissai entrer pour qu’il vit mon linge et tout. Ma taille l’enchante, l’homme vain est fier de se montrer. Nous étions prêts, mais il voulut attendre les domestiques et le bagage pour que le cortège fût plus imposant. Un carrosse à quatre chevaux, une calèche, et un drochki à capote, attelé d’une troïka insensée au petit prince.
Мій родитель4 дивився на мене із вдоволенням і зі шкури пнувся, щоб здаватися спокійним і навіть байдужим.
Mon genitor me regardait avec satisfaction et se tenait à quatre pour paraître calme et même indifférent.
А втім, така вже в нього вдача — нічим не виказувати своїх почуттів.
D’ailleurs il est dans son caractère de ne rien montrer de ses sentiments.
На півдорозі я пересіла в дрожки, щоб мчати, мов вітер. Це мале страховисько мене смішить. За двадцять пʼять хвилин ми проїхали десять верст. До Гавронців лишалося ще дві версти, і я знову пересіла до батька, щоб потішити його величним вʼїздом.
A moitié chemin je montai dans le drochki pour aller comme le vent. Le petit horreur me fait rire. Au bout de vingt-cinq minutes nous avions fais dix verstes. Il restait encore deux verstes jusqu’à Gavronzi et j’allai de nouveau avec mon père pour lui donner la satisfaction d’une entrée imposante.
Горбата княгиня зустріла нас на ґанку.
La princesse bossue nous rencontra sur le perron.
— Ну? — мовив батько. — Яка ж висока... і цікава, чи не так? Га?
— Hein ! fit mon père, comme elle est grande... et intéressante, n’est-ce pas vrai ? Hein ?
Управитель та інші прийшли привітати мене зі щасливим прибуттям.
Un intendant et d’autres vinrent me féliciter avec mon heureuse arrivée.
Маєток розташований мальовничо: пагорби, річка, дерева, гарний будинок і кілька менших. Усі будівлі [замазано: бездоганно доглянуті, сад охайний; до того ж будинок цієї зими майже повністю перебудували й умеблювали наново. Тут пускають пил в очі великим розмахом, удаючи простоту, з таким виглядом, ніби «у нас так щодня».
La propriété est pittoresquement située, des collines, une rivière, des arbres, une belle maison et plusieurs petites. Tous les bâtiments tenus parfaitement, le jardin soigné; d’ailleurs la maison a été refaite et remeublée presque entièrement cet hiver. On exhibe un grand train en affectant la simplicité et l’air de : « c’est tous les jours ainsi ».
Гарна бронза, севрська й саксонська порцеляна, мистецькі речі. Далебі, я не сподівалася всього цього тут. Але трохи несмаку. Звичайно ж, шампанське до сніданку. Удавання аристократизму й простоти, що межує з чопорністю. Портрети предків, докази давності роду, які мені вельми приємні.
De beaux bronzes, des porcelaines de Sèvres, de Saxe, des objets d’art. En vérité je ne m’attendais pas à tout cela ici. Mais un peu de mauvais goût. Naturellement du champagne à déjeuner. Une affectation d’aristocratie et de simplicité qui frise la raideur. Des portraits d’ancêtres, des preuves d’ancienneté qui ne me sont que très agréables.
Батько вдає з себе нещасного, покинутого дружиною, — він-бо тільки й прагнув бути взірцевим чоловіком. Великий портрет мами, написаний за її відсутності, знаки шани до памʼяті втраченого щастя й пориви ненависті до дідуся й Бабаніних, які зруйнували те щастя.
Mon père se pose en malheureux abandonné par sa femme, lui qui ne demandait qu’à être le modèle des maris. Un grand portrait de maman peint en son absence, des marques de respect au souvenir du bonheur perdu et des élans de haine contre grand-papa et les Babanine qui ont brisé ce bonheur.
Безліч зусиль, аби я відчула, що мій приїзд анітрохи не змінює звичок мешканців.
Enormément de soin à me faire sentir que mon arrivée ne change rien dans les habitudes des habitants.
Партія в карти, під час якої я вишивала по канві й час від часу казала щось таке, що слухали з цікавістю.
Une partie de cartes, pendant laquelle j’ai travaillé à mon canevas et, de temps à autre, disais quelque chose qu’on écoutait avec curiosité.
Тато підвівся з-за картярського столу й сів біля мене, лишивши карти Паші й Мішелю. Я говорила, вишиваючи, а він слухав мене вельми уважно.
Papa se leva de la table de jeu et s’assit près de moi, abandonnant les cartes à Pacha et à Michel. Je parlai tout en brodant et il m’écouta avec beaucoup d’attention.
Потім він запропонував прогулятися полями; спершу я йшла під його руку, потім — під руку Поля й малого князя. Ми зайшли до моєї годувальниці, яка вдала, що втирає сльозу. Вона годувала мене лише три дні. Моя справжня годувальниця — у Чернякивці.
Puis il proposa une promenade par la campagne, j’ai marché d’abord à son bras puis aux bas de Paul et du petit prince. On entra chez ma nourrice, qui fit semblant d’essuyer une larme. Elle ne m’a nourrie que pendant trois jours. Ma vraie nourrice est à Tchernakovka.
Цей дурень, цей карикатурний чепурунчик залицявся до мене — сміховинно й принизливо, у манері, що мені нагадувала Антонеллі, сама не знаю чому.
Cet imbécile, ce petit crevé en caricature, me faisait la cour et d’une manière ridicule et humiliante qui me rap pelait Antonelli, je ne sais pourquoi.
Мене завели далеко.
On me conduisit loin.
— Це щоб нагуляти тобі апетит, — казав батько.
— C’est pour te donner de l’appétit., disait mon père.
Я нарікала на втому й говорила про свій страх перед травою — через гадюк та інших «лютих звірів».
Je me plaignais de la fatigue et parlais de mes craintes de l’herbe à cause des serpents et autres « animaux féroces ».
Батько стриманий, донька теж. Якби не ця горбата, не Мішель і той, другий, було б у тисячу разів пристойніше. Він садовить мене поруч, щоб подивитися на спритні трюки й гімнастику Мішеля, який навчився цього «ремесла» в цирку, за яким їздив аж до Кавказу через одну циркову вершницю.
Le père est réservé, la fille aussi. S’il n’y avait pas cette bossue, Michel et l’autre, ce serait mille fois plus convenable. Il me fait asseoir près de lui pour voir les tours d’adresse et de gymnastique de Michel, qui apprit le « métier » dans un cirque qu’il a suivi jusqu’au Caucase à cause d’une petite écuyère.
За обідом — самі лише трагікомічні сварки Мішеля й Паші; Паша, певна річ, кепкує з Мішеля й зневажає його, а той метушиться, корчиться, тихенько волає, блазнює й щомиті повторює слово «gommeux».
A dîner ce ne furent que querelles tragico-comiques de Michel et de Pacha, ce dernier naturellement se moque et méprise le premier, qui se démène, se tord, hurle doucement, fait des bouffonneries et répète à chaque instant le mot, « gommeux ».
— Мамо, що це означає? — питає він княгиню.
— Maman, qu’est-ce que cela veut dire ? demande-t-il à la princesse.
— Не знаю, любий.
— Je ne sais pas, mon cher.
— Я вам поясню, бо це я вас так назвала. Gommeux походить від gomme.5
— Je vais vous le dire puisque c’est moi qui vous ai ainsi nommé. Gommeux provient de gomme.
— Gomme! О, чудово... чудово, так, gommeux.
— Gomme ! Ah ! charmant... charmant, oui, gommeux.
І всі заходилися з насолодою повторювати нове слово, бо, окрім батька, ніхто його не знав і не розуміє справжнього сенсу.
Et tous de répéter avec délice le nouveau mot, car excepté mon père personne ne le connaissait et n’en comprend pas le vrai sens.
— То я gommeux.
— Alors je suis un gommeux.
— Безперечно, любий.
— Positivement, mon cher.
— Та що ж це означає?
— Mais qu’est-ce que ça veut dire ?
— Це означає «красень», — сказав батько, сміючись.
— Ça veut dire un bel homme, dit mon père en riant.
— Тоді, так, чудово, чу... — манірничав малий, — але чому ви мене так назвали?
— Alors, oui, charmant, char... minaudait le petit, mais pourquoi m’avez-vous nommé ainsi ?
— Бо я бачу вас наскрізь.
— Parce que je vous vois à travers.
— Що?
— Hein ?
— Ви прозорий любий.
— Vous êtes transparent mon cher.
Серйозний юнак вибухнув сміхом.
Le jeune homme sérieux éclata de rire.
— Як це? Прозорий? — протягнув малий.
— Comment ? transparent ? traîna le petit.
— Так.
— Oui.
— Але ж це недобре.
— Mais ce n’est pas bien.
— Це риса, вельми цінована в живопису.
— C’est une qualité fort appréciée en peinture.
Я не знаю, що пишу, бо, ледь опинившись у себе, я пригадала одну батькову фразу, кинуту випадково чи навмисне, і, роздмухавши її в уяві, сіла в кутку й довго плакала, не ворушачись і не кліпаючи, а втупившись очима в одну квітку на шпалерах, — пригнічена, стривожена і, головне, у відчаї аж до байдужості.
Je ne sais pas ce que j’écris, parce que, à peine chez moi je me suis souvenue d’une phrase de mon père dite au hasard ou exprès et, la grossissant dans mon imagination, je m’assis dans un coin et pleurai longtemps sans bouger et sans cligner des yeux mais les tenant attachés à une fleur sur le papier du mur, abîmée, inquiète, et surtout désespérée jusqu’à en être indifférente.
Ось про що йдеться. Заговорили про Антонеллі й розпитували мене про всяку всячину; всупереч своїй звичці я відповідала стримано й не розводилася про свої перемоги, лишаючи місце для здогадів і припущень, — і тут, між іншим, батько вельми байдуже сказав ось що:
Voilà de quoi il s’agit. On parle d’Antonelli et on m’en demanda toute sorte de chose, contre mon habitude je répondais avec réserve et ne m’étendais pas sur le sujet de mes conquêtes, laissant deviner ou supposer, et alors entre autre mon père dit ceci avec une grande indifférence :
— Я чув, що якийсь Антонеллі одружився три місяці тому.
— J’ai entendu dire qu’un Antonelli s’est marié il y a trois mois.
А вже в себе я не міркувала: я пригадала цю фразу, лягла на підлогу й так і лежала — отупіла й нещасна, як у Римі перед Неаполем.
Et une fois chez moi, je ne raisonnai pas, je me souvins de cette phrase, je me couchai par terre et je restai là abrutie et misérable comme à Rome avant Naples.
Я подивилася на його листа. «Мені потрібна втіха хоч одного вашого слова» — це перевернуло мені серце, і я мало не почала звинувачувати — себе!
Je regardai sa lettre. « J’ai besoin de la consolation d’une parole de vous » m’a bouleversé le cœur et je me suis presque mise à m’accuser, moi !
До Поля ставляться так, як він того заслуговує, але з певною повагою, що належить синові Башкирцева, — єдиному й останньому нащадкові роду. У серці він, певно, відчуває різницю, але зовні він щасливіший: він єдиний син, спадкоємець.
Paul est traité selon ses mérites, mais avec un certain respect dû au fils de Bashkirtseff; le seul unique et dernier rejeton de la race. Il doit sentir la différence dans son cœur, mais extérieurement il est plus heureux, il est le fils unique, l’héritier.
навскоси
Рід не давній і не славетний.
en travers La race n’est ni ancienne, ni illustre.
А я в Росії, хай їй чорт! Я плачу від люті, бо його тут немає й бо я не можу поїхати по нього, не наважуюся. Ах, якби я знову його побачила і якби він сказав мені тим голосом...
Et je suis en Russie, au diable ! Je pleure de colère, parce qu’il n’est pas là et parce que je ne peux pas aller le chercher, je n’ose pas. Ah ! si je le revoyais et s’il me disait de cette voix...
— «Щовечора я дивився на ваш портрет, я думав про вас, засинаючи».
— « Tous les soirs je regardais votre portrait, je pensais à vous en m’endormant ».
Мені здається... мені здається... нічого!
Il me semble., il me semble., rien !
Виправдань немає, і якщо я колись його зустріну, то не пробачу йому, — але тут, але цієї миті я кинулася б йому до ніг.
Il n’y a pas d’excuses et si jamais je le rencontre je ne lui pardonnerai pas, mais ici, mais en ce moment je me jetterais à ses pieds.
А потім... о, який жах — гадати, що кохаєш, і не могти! Бо я не можу кохати такого чоловіка, як він: майже невіглас, істота слабка, залежна! Фе! У мене навіть кохання немає — у мене сама лише нудьга.
Et puis... ô ! quelle horreur de croire aimer et de ne pouvoir pas ! Car je ne peux pas aimer un homme comme lui; un presque ignorant, un être faible, dépendant ! Fi ! Je n’ai même pas d’amour, je n’ai que de l’ennui.
Мені дали зелену спальню й блакитну вітальню! Чи не дивно це, коли подумати про мої мандри від самої зими! І відколи я в Росії, скільки разів я міняла провідників, помешкання, краї. То з Етьєном, то в Ніни, потім на селі, потім у Полтаві, нарешті в батька. Жодна зміна мене не дивує: я міняю помешкання, родичів, знайомих без найменшого подиву — через те дивне почуття, яке я переживала раніше. Усі ці байдужі істоти, опікуни, знаряддя розкоші чи користі зливаються докупи й лишають мене спокійною та холодною.
On m’a donné une chambre à coucher verte et un salon bleu ! est-ce assez étrange, quand on pense à mes pérégrinations depuis cet hiver ! Et depuis que je suis en Russie, combien de fois ai-je changé de guides, de logements, de pays. Tantôt avec Etienne, tantôt chez Nina, puis à la campagne, puis à Poltava, enfin chez mon père. Aucun changement ne m’étonne, je change de logements, de parents, de connaissances, sans le moindre étonnement vu ce sentiment étrange que j’éprouvais avant. Tous ces êtres indifférents, protecteurs, instruments de luxe ou d’utilité, se confondent et me laissent calme et froide.
Як же мені привезти батька до Рима?
Comment faire pour amener mon père à Rome ?
Ну й ну, ну й ну, ну й ну!6
Bigre, bigre, bigre !
Примітки
Бігові дрожки (рос. дрожки) — легкий швидкий екіпаж, по суті дошка на чотирьох колесах. ↩
Верста — російська міра довжини, приблизно 1,067 км; двадцять верст — близько 21 кілометра. ↩
В оригіналі французькою: «gommeux» — паризький жаргон 1870-х: чепурун, фертик; гладенько випещений, але порожній молодик. Слово стане предметом гри й жарту далі в цьому зошиті; нижче, де Марі пояснює саме слово, його лишено французьким (курсивом). ↩
В оригіналі латиною: «genitor» — «родитель, той, хто зачав»; іронічно-відсторонене слово, яким Марі називає батька. ↩
Фр. gommeux (чепурун; вище в тексті — «фертик») походить від gomme — гума, камедь. Камедь (гуміарабік) прозора, тож далі Марі обертає це на жарт: «я бачу вас наскрізь, ви прозорий», а прозорість — «риса, вельми цінована в живопису». ↩
В оригіналі французькою: «Bigre, bigre, bigre!». ↩