Пʼятниця, 18 серпня 1876 (6 серпня)

Учора ввечері я вже збиралася лягати, але лист Пʼєтро на столі заворожував мене; я взяла його й несамовито притисла до губ.
Я була дуже бліда й стомлена.
Краще було б лягти раніше — і цього випадку не сталося б.
Мав бути великий зʼїзд сусідів, але дощ ллє від самого ранку, і ці добрі пани й панії двічі подумають, перш ніж вирушати в дорогу за десять-тридцять кілометрів у таку погоду, — тож із гостей була тільки Діна, яка не поїхала, обидва Гамалії (як кажуть по-малоросійському) і надвечір пані та панна Тарновські.
Цього вечора я спостерігала — і дещо помітила.
Неймовірно, наскільки росіяни неповороткіші за французів у дотепних салонних іграх. Довелося до хрипоти пояснювати один тур «папірців». І ніхто так і не зміг збагнути, чому опиняється «на гарячому стільці». Тітка Марі цілковито поклалася на мене, і я мала приємність розважати все товариство. Імпровізуємо котильйон зі свічкою, парасолькою, подушкою та дзвіночком.
О першій ночі ми впʼяте сіли до столу.