Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Четвер, 17 серпня 1876 (5 серпня)

[Закреслено: Чи знаєш ти край, де цвіте помаранча?]
У Діни волосся гарніше, ніж у нашої Діни. Я зачесала її, щоб розважитися, і була в захваті від її білявого волосся — волосся Єви.
Та я падаю з неба! Я розсердила пані Тарновську — ту, що бачила Рим, — і засмутила її доньку! Я? Так, я: виявляється, Гемслі, який уже якийсь час дуже відверто залицявся до панни, учора зустрів її холодно й тільки те й робив, що дивився на мене та ходив за мною.
Я нічого цього не знала й геть нічого не помітила.
Ось що таке зневага до людей, які тебе оточують, — їх навіть не помічаєш. Я застала тітку Марі й Діну за розмовою про цю справу; вони обговорювали її, мов дві сільські плетухи. Я попросила пояснень, страшенно здивувалася, а вони сміялися з моєї нібито наївності.
Сказали кілька слів про Єлизавету Іванівну, пані Милорадович, у дівоцтві Скоропадську. Скоропадські були гетьманами Малоросії, на згадку про що красуня Єлизавета Іванівна надумала очолити невеликий рух, що мав на меті визволення Малоросії. Вона вбиралася в давній стрій і розмовляла малоросійською. Вона привернула всіх перших вельмож краю, обіцяючи кожному титул гетьмана й свою руку.
А якийсь пан Тарновський досі від неї без тями. Він має палац неподалік звідси, а в палаці — кімнату, оббиту червоним сукном. На столі, теж укритому червоним сукном, у нього стоїть скляна скринька, в якій лежить гетьманська булава на оксамитовій подушці.
На жаль, поліція пронюхала про патріотичний рух красуні Милорадович, — а втім, про це вже й говорили, навіть у закордонних газетах. Її запросили приїхати до Петербурга, у Третій відділ, до кімнати, підлога якої в одному місці провалюється, скоряючись натискові пружини.
Людина так провалюється по самі пахви, а там, унизу, стоять чоловіки з різками й шмагають по низу живота, не завдаючи [слова закреслено] верхній частині приниження подібного видовища.
Відтоді пані Милорадович узяли на поліцейський облік і стежать за нею. Це жінка надзвичайної краси й розуму. Їй п'ятдесят років.
Невже мене цілували в губи!
Коли ж я забуду це жахливе приниження! Усе, що було в мене святого, потоптано! Мій перший поцілунок кинуто в багно!
І саме цей поцілунок змушує мене пам'ятати того чоловіка. Саме цей принизливий спогад змушує мене його кохати... щоб виправдатися. О, але ж він!

Примітки

Малоросія (фр. Petite-Russie) — імперська назва України тих часів; Скоропадські — старовинний козацький рід, з якого походив гетьман Іван Скоропадський (1646–1722). ↩
Третій відділ — таємна політична поліція Російської імперії (1826–1880), попередниця охранки. ↩