❦
Середа, 16 серпня (4 серпня 1876)
[Вісім рядків закреслено] Сила-силенна сусідів і сусідок, вершки цих шляхетних місць. Одна дама, яка бувала в Римі, любить античність і має доньку, яка не говорить. У спосіб раптовий, а також несподіваний до нас завітали три ангели. Судовий слідчий, нотаріус і секретар. Мій дядько, який уже сім років мировий суддя, постійно має справу з цими чиновниками.Mercredi 16 août (4 août 1876)
За два роки він стане статським радником і згорає від бажання отримати орден. Я вбралася в блакитний шовк і черевички-цукерниці.
Dans deux ans il sera conseiller d’État et grille d’être décoré. Je me suis mise en soie bleue, souliers-bonbonnières.
Ці красені панове не розсердили мене, як ті запорошені люди, — вони лише змусили мене сміятися від щирого серця. Утім, вони не наважилися підійти, ми милувалися одне одним на відстані.
Les beaux messieurs ne m’ont pas mise en colère comme les gens poussiéreux, ils m’ont seulement fait rire de grand cœur. D’ailleurs ils n’ont pas osé s’approcher, nous nous sommes admirés à distance.
Гемслі — єдиний, хто більш-менш пристойний... порівняно.
Hamsley est le seul qui soit un peu bien... comparativement.
Сестра Іссаєвича, заміжня за грошовитим грубіяном, — дуже мила особа; її звуть Діна.
La sœur d’Yssayevitch, mariée à une brute à argent, est une bien gentille personne ; elle se nomme Dina.
Сестра Доменіки дуже мені її нагадує: та сама вада мови, тобто природжена неправильна вимова, той самий мідний колір обличчя й волосся з сивиною, але вона міцна й кремезна як на свої шістдесят пʼять.
La sœur de Domenica me la rappelle beaucoup, le même défaut de langue, c’est-à-dire une prononciation vicieuse de nature, le même teint cuivré et les cheveux grisonnants, mais forte et robuste pour ses soixante-cinq ans.
Мама пише мені зі Шланґенбада; я вже почала непокоїтися, але вона мене заспокоює і навіть повідомляє добрі новини. Здається, Льоббеке дуже старанно упадає за Діною. Отже, це вона, а не я, — наші сумніви розвіялися, і я дуже щаслива. Я так хотіла б цього шлюбу. Льоббеке багатий, з доброї родини, гарний хлопець, якщо хочете, чудове серце, досить розумний, одним словом — славний хлопець, це з одного боку; з другого — Діна була б лагідною й люблячою дружиною. Їй так треба змінити життя. Яка була б щаслива пара! Знаєте, Діна зовсім не погана, у парадному вбранні вона навіть справляє враження, і неабияке.
Maman m’écrit de Schlangenbad, je commençais déjà à être inquiète mais elle me rassure et me donne même des bonnes nouvelles. Il paraît que Löbbecke est tout à fait assidu auprès de Dina. Alors c’est elle et pas moi, nos doutes sont dissipés et je suis très heureuse. Je voudrais tant cette union. Löbbecke est riche, de bonne maison, beau garçon si l’on veut, excellent cœur, assez d’esprit, un brave garçon en un mot, d’un côté ; d’un autre, Dina ferait une femme douce et aimante. Elle a si besoin de changer de vie. Ce serait une paire si heureuse ! Vous savez Dina n’est pas mal, en grande toilette elle fait même de l’effet, et beaucoup.
Батько телеграфом питає, коли я приїду. Він не захотів приїхати до Петербурга, тож ось кілька слів, які я йому пишу:
Mon père demande par télégraphe quand j’arriverai. Il n’a pas voulu venir à Pétersbourg, aussi voici les quelques mots que je lui écris :
«Я затримую Поля тут до суботи: ці кілька днів мені потрібні і щоб відпочити, і щоб подякувати дядькові, який був такий добрий, що супроводжував мене від самого кордону, покинувши всі польові роботи серед літа, аби зробити мені приємність, і ризикуючи таким чином спричинити великий безлад у своєму господарстві. У неділю ми будемо в Полтаві».
« Je retiens Paul jusqu’à samedi ici, ces quelques jours me sont nécessaires tant pour me reposer que pour remercier mon oncle qui a eu la bonté de me reconduire depuis la frontière, laissant tous les travaux de ses champs, en plein été, pour m’être agréable et risquant ainsi de produire de grands désordres dans son ménage. Dimanche nous serons à Poltava. »
Дама, яка бачила Рим, і її донька, з якою я марно намагалася завʼязати розмову, поїхали рано, і, залишившись у родинному колі, я спробувала співати під фортепіанний акомпанемент Діни — тутешньої Діни. Але мій голос був такий самий норовливий, як донька дами, яка бачила Рим.
La dame qui a vu Rome et sa fille, avec laquelle j’ai en vain essayé de lier conversation, partirent de bonne heure et, étant restée en famille, j’essayai de chanter avec accompagnement de piano par Dina, Dina d’ici. Mais ma voix a été tout aussi rétive que la fille de la dame qui a vu Rome.
Отож я засмучена й нещасна.
Donc me voilà chagrinée et malheureuse.
Я лягла, не роздягаючись, і Поль прийшов розповісти мені найдивніші речі про те, як залицяються до Марі Занковської. Виявляється, упавши на коліна перед красунею, він почав з імпровізованого освідчення, від якого за десять верст тхнуло Ксавʼє де Монтепеном у російському перекладі.
Je me couchai toute habillée et Paul vint me raconter les choses les plus bizarres sur le genre de cour qu’on fait à Marie Zankowski. Il paraît qu’étant tombé à genoux devant la belle il commença par improviser une déclaration qui sentait de dix lieues son Xavier de Montépin traduit en russe.
— Я вже навіть не памʼятаю, що казав, але це було дуже гарно сказано, я був наче натхненний, бо закохався до нестями.
— Je ne me souviens même plus de ce que j’ai dit, mais c’était très bien tourné, j’étais comme inspiré, car j’étais amoureux comme un fou.
— І тоді ти поцілував її в обличчя? — спитала я під тягарем власних брудних спогадів.
— Et alors tu l’embrassas sur la figure ? demandai-je sous le poids de mes salissants souvenirs.
— Пхе! І навіть голі коліна.
— Peuh ! et même les genoux nus.
— Як?
— Comment ?
— Голі.
— Nus.
— Що?
— Quoi ?
— Голі.
— Nus.
— Сину мій! І як же?
— Mon fils ! et comment ?
— Я підняв їй спідницю й поцілував коліно між панчохою і панталонами.
— J’ai relevé sa jupe et j’ai baisé son genou entre le bas et le pantalon.
— А вона?
— Et elle ?
— Ніби це була не вона.
— Comme si c’était une autre.
— А спідниця?
— Et la jupe ?
— Так і лишилася піднятою.
— Est restée relevée.
— Що вона сказала?
— Qu’a-t-elle dit ?
— Нічого, я так і залишився милуватися її коліном. До речі, Яковлев розповів мені те саме, а коли я сказав про це Гришкові, він відповів, що робив те саме щоразу, коли проводжав її з Міського саду.
— Rien, je suis resté à admirer son genou. D’ailleurs Yakowleff m’a raconté la même chose et quand j’ai dit cela à Grichko, il me dit qu’il faisait la même chose chaque fois qu’il la reconduisait du Jardin de la Ville.
— І він теж!
— Lui aussi !
— І він теж, і в нього навіть є дуже практичний метод щодо жінок. «Розумієш, — каже він мені, — щоб переконатися, як жінка налаштована, я роблю ось як. Сідаючи з нею в екіпаж, я кладу руку на подушку, куди вона має сісти; якщо вона сідає на неї й нічого не каже — чудово; якщо робить рух — я забираю руку й дуже щиро перепрошую.
— Lui aussi et il a même, concernant les femmes, une méthode très pratique. « Tu comprends me dit-il, pour m’assurer des dispositions d’une femme voilà comment je fais. En me mettant en voiture avec elle je pose ma main sur le coussin qu’elle doit occuper, si elle s’asseye [sic] dessus et ne dit rien c’est parfait, si elle fait un mouvement je retire la main et je m’excuse bien sincèrement. »
— Чудово! Але скажи, коліно було гарне?
— C’est parfait ! Mais dis, le genou était beau.
— Не знаю, було темно.
— Je ne sais pas, il faisait sombre.
Залишившись сама, я розгорнула свій зошит і побачила прикріплений до сторінки лист Антонеллі.
Restée seule j’ouvris mon cahier et je vis attachée à une page la lettre d’Antonelli.
Я прочитала й перечитала його двадцять разів, потім повторила його напамʼять, наголошуючи на «Я тебе кохаю»1, і спитала себе, що він міг думати, пишучи ці слова.
Je la lus et relus vingt fois, puis je me la répétai par cœur en appuyant sur « Ti amo » et me demandai ce qu’il a pu penser en écrivant ces mots.
Змилуйтеся, не уявляйте мене у вічній ролі ошуканої жінки — немає нічого смішнішого. Він мене кохав, це певно, але жалюгідно, втім, кожен кохає відповідно до свого характеру. І досить про це. Він слухняний син, як майже всі римляни, — ну от, здається, ми знову за своє... ні, це просто для того, щоб не подумали, ніби я скаржуся чи оплакую «невірного».
De grâce ne me pensez pas dans le rôle éternel des femmes trompées, il n’y a rien de plus ridicule. Il m’a aimée, c’est sûr, mais misérablement, d’ailleurs chacun d’après son caractère. Et finissons-en. C’est un fils obéissant comme presque tous les Romains, bon, il paraît que nous allons recommencer... non, c’est simplement pour qu’on ne pense pas que je me plains ou pleure « un infidèle ».
Було б дурно вигукувати: — «Ах! він мене обманув, він мене не кохав». Звісно, він мене кохав, але недостатньо..., недостатньо. І того дня, коли він покохає настільки, щоб начхати на свого батька, — якщо захочете побачити дуже принижену особу, вам досить буде подивитися на мене.
Il serait stupide de m’écrier : - « Ah ! il m’a trompée, il ne m’aimait pas. » Certainement il m’aimait mais pas assez..., pas assez. Et le jour qu’il aimera assez pour se ficher de son père, si vous voulez voir une personne très humiliée vous n’aurez qu’à me regarder.
Мені байдуже, які причини його неввічливості, тим паче що я не можу переконатися, чи ці причини справжні; я знаю лише — і ви теж знаєте, — що маю право бути страшенно ображеною й розгніваною; і я така — ще й як.
Peu m’importent les causes de son impolitesse, d’autant plus que je ne puis m’assurer si ces causes sont les vraies, je sais seulement, et vous savez aussi, que j’ai le droit d’être horriblement blessée et en colère ; je le suis tout plein.
Який miser2! «Фатальні хвилини! Я не можу себе перемогти, я змушена вам сказати: я вас кохаю, і мені потрібна розрада — хоч одне ваше слово».
Quel miser ! « Des moments fatals ! Je ne puis me vaincre, je suis obligée de vous dire : je vous aime et j’ai besoin de la consolation d’une parole de vous. »
Замість презирства, яке я хотіла викликати, я, пишучи ці рядки, відчула лише розчулення й любов, тож мусила кілька хвилин посидіти в кріслі, щоб заспокоїтися й пригадати.
Au lieu du mépris que je voulais provoquer, je n’ai éprouvé que de l’attendrissement et de l’amour en écrivant ces lignes, de telle sorte que je dus rester quelques minutes dans un fauteuil pour me calmer et pour me souvenir.
То я його кохаю? Хто знає? Не я.
Alors je l’aime ? Qui sait ? Pas moi.
Справді, серце в мене чутливе. Моє серце переливається через край... на що? На Камені3.
En vérité j’ai le cœur sensible. Mon cœur déborde... sur quoi ? sur des Pierres.
Але якщо воно завжди наповнюється з невідомих джерел — хай собі переливається.
Mais puisqu’il est toujours rempli par des sources inconnues, laissons-le déborder.
Грубіян!
Brute !
Алекто.
Alecto.
Каструччо.
Castruccio.
викреслено[Вісім рядків закреслено]
[HUIT LIGNES CANCELLÉES]
кореспонд. сербська. людські втручання. душа в Сербії.
corresp. serbe. interventions humaines. l’âme en Serbie.
Я мушу видати цей твір! Про кохання, про Бога, про монархію чи про душу... Джирофли.
Je dois publier cet ouvrage ! Sur l’amour, sur Dieu, la monarchie ou sur l’âme... de Girofla.
Примітки
В оригіналі італійською: «Ti amo». ↩
miser — так у Марі; можливо, лат. «нещасний, жалюгідний» або англ. «скнара» (скупий навіть на слово розради). Слово лишено в оригіналі, бо мова неоднозначна. ↩
Гра слів: фр. pierres — «камені», а Pierre — французька форма імені Пʼєтро (Антонеллі). ↩