❦
Понеділок, 7 серпня 1876 (26 липня)
Lundi, 7 août 1876 (26 juillet)
«Єдине, що в нас є оригінального, — це Середньовіччя» — сказала я в попередній книзі.
« Nous n’avons d’original que le Moyen-Age » ai-je dit dans le dernier livre.
Ми — хто? Християни. Чи дійсно світ відродився, чи, під іншими барвами й назвами, ті самі звичаї течуть, як течуть від початку світу, — завжди прагнучи до вдосконалення?
Nous, qui ? Les chrétiens. Est-ce que, en réalité, le monde a été regénéré ou bien sous d’autres couleurs et noms, les mêmes mœurs ont coulé comme elles coulent depuis le commencement du monde, tendant toujours à l’amélioration ?
Долі народів схожі на ріки, що течуть повільно — то по скелях, то по піску, то між горами, то під землею, то крізь океан, з яким зливаються, перетинаючи його, але виходять із нього тими самими — лише змінивши назву і навіть напрям, — але тільки для того, щоб вічно прямувати до того самого — визначеного, але невідомого. Ким визначеного?
Les vies des nations semblent des fleuves qui coulent lentement, tantôt sur des rochers, tantôt sur le sable, tantôt entre des montagnes, tantôt sous terre, tantôt à travers un océan, auquel ils se mêlent en le traversant mais dont ils ressortent les mêmes en changeant de nom et même de direction, mais ce n’est que pour poursuivre toujours la même, celle qui est fixée et inconnue. Par qui ?
Богом чи Природою. Якщо Бог є Природа — то ми просто дурні: Природі немає діла до людей і їхніх інтересів. На уроках філософії дуже переконливо доводять існування Вищої Істоти, вказуючи на механізм Всесвіту, — але чи доводять існування Бога таким, яким ми його уявляємо? Природа клопочеться тим, щоб рухати зорі, фізично доглядати нашу землю. Але наш дух, але наша душа? Треба визнати іншого Бога — не розмиту ідею уособленого вселенського механізму. Треба — але чому?
Dieu ou la Nature. Si Dieu est la Nature, nous ne sommes que des imbéciles, la Nature n’a rien à faire avec les hommes et leurs intérêts. Dans les classes de philosophie on prouve fort bien l’existence d’un Être suprême en désignant le mécanisme de l’univers, mais prouve-t-on l’existence d’un Dieu tel que nous nous l’imaginons. La Nature s’occupe à faire mouvoir les astres, à soigner physiquement notre terre. Mais notre esprit, mais notre âme ? Il faut admettre un Dieu autre que la vague idée d’une personnification du mécanisme universel. Il faut, pourquoi ?
На цьому місці мене перебили, і тепер я вже загубила нитку.
A cet endroit j’ai été interrompue et je ne suis plus au fait à présent.
Я пішла на пошту забрати свої фотографії й депешу від батька; він телеграфує до Берліна, що я несправедливо його суджу, що не може приїхати з поважних причин, які пояснить, але що мій приїзд був би для нього «справжнім щастям».
J’ai été à la poste prendre mes photographies et une dépêche de mon père, il télégraphie à Berlin que j’ai tort de juger ainsi, qu’il ne peut pas venir pour de bonnes raisons qu’il m’expliquera mais que mon arrivée serait pour lui « un vrai bonheur ».
Взявши з собою Марі й Етьєна, я поїхала по княгиню Галіцину і пані Воєйкову. Обидві на дачі.
Ayant pris Marie avec moi et Étienne avec nous, j’allai chercher la princesse Galitzine et Mme Voyeïkoff. Toutes les deux sont en villégiature.
Після обіду ми поїхали на Острови1 — на самий їхній край, звідки милуються заходом сонця над Фінською затокою. Чарівні маленькі вілли, збудовані в російському стилі з дерева, мене зачарували: розташовані серед садів і вздовж численних рукавів Неви, вони схожі на іграшкові будиночки — ті, що продаються цілими коробками з мохоподібними деревами, деревʼяними кіньми й скляними ставочками. Ми приїхали після заходу сонця, й було холодно. Ніяк не можу отямитися від такого холоду в липні. Народу мало — кілька кокоток.
Après dîner, nous allâmes aux Iles et à la pointe de laquelle on admire le coucher du soleil sur le golfe de Finlande. Les ravissantes petites villas bâties dans le style russe, en bois, m’ont charmée, situées qu’elles sont au milieu de jardin et au bord de nombreuses manches de la Néva, elles semblent des maisonnettes de joujou dont on vend des boîtes entières avec de petits arbres en mousse, des chevaux en bois et des pièces d’eau en verre. Nous arrivâmes après le coucher du soleil et il faisait froid. Je ne puis revenir de ce froid en juillet. Peu de monde, quelques cocottes.
Як Ісус відчув, що щось відділяється від нього, коли хвора жінка торкнулася краю його одягу й була зцілена2, — так само я відчувала флюїд, що залишав мене й прилипав до Іссаєвича, коли він дедалі більше закохувався. Дивне це почуття — стежити, як поступово змушуєш когось себе покохати.
Comme Jésus sentit quelque chose se détacher de lui lorsque la femme malade le toucha à ses habits et fut guérie, de même je sentais le fluide qui s’attachait à Yssayevitch en me quittant, à mesure qu’il devenait de plus en plus amoureux. C’est un étrange sentiment, que de sentir comment peu à peu on se fait aimer.
Етьєн залишився вдома, а я поїхала відвезти Марі — у супроводі Поля і вірного Шоколада на козлах, — маючи намір привезти Ніну до себе на ніч.
Étienne resta à la maison et j’allai reconduire Marie, reconduite par Paul et le fidèle Chocolat sur le siège, avec l’intention de ramener Nina chez moi pour la nuit.
Застала Жіро в ліжку — залишилася в неї на деякий час; від одного слова розмова перейшла на Рим, і я розповідала їй про свої пригоди в тому місті, із запалом і жестами. Зупинялась лише щоб сміятися, а Жіро і Марі качалися у своїх ліжках. Незрівнянне тріо — так я смієюся лише з моїми Граціями.
Ayant trouvé Giro au lit je restai quelque temps chez elle, un mot fit parler de Rome, et je lui racontai mes aventures dans cette ville, avec feu et gestes. Je ne m’interrompais que pour rire et Giro et Marie se roulaient dans leurs lits. Un trio incomparable, je ne ris ainsi qu’avec mes Grâces.
І через раптову, хоч і не цілком природну реакцію, я занурилася в меланхолію дорогою додому. Ніна заговорила про кохання, Іссаєвич тільки того й хотів, — і я сама дійшла до того, що сказала: я виявила, що не варто жити, якщо не любиш когось понад усе; оскільки ж я ще не кохаю, — я в пошуках ідеалу.
Et, par une réaction subite sinon naturelle, je tombai dans la mélancolie au retour. Nina parla d’amour, Yssayevitch ne demandait pas mieux et je suis allée, moi, jusqu’à dire que j’avais découvert qu’il ne valait pas la peine de vivre si on n’aimait pas quelqu’un par-dessus tout, que n’aimant pas encore j’étais à la recherche d’un idéal.
— Знайшли? — жваво запитав Іссаєвич.
— Vous avez trouvé ? demanda vivement Yssayevitch.
— Ні.
— Non.
Кожне моє слово сприймають як віщування. Я вдала з себе Кассаньяка — втім, я завжди так робила й раніше, не підозрюючи про це, і робитиму надалі, тільки зважуватиму слова: бо часто кажу дурниці, а їх сприймають цілком серйозно.
Toutes mes paroles sont reçues comme des oracles. Je me suis posée en Cassagnac, d’ailleurs je l’ai toujours fait avant sans m’en douter et je le ferai toujours dans l’avenir, seulement je mesurerai mes paroles car souvent je dis des bêtises et on les prend au grand sérieux.
Примітки
Острови — Крестовський, Єлагін і Камʼяний острови в західній дельті Неви, модне літнє місце відпочинку петербурзького товариства. ↩
Зцілення жінки, що страждала на кровотечу: Лк. 8:43–48; Мк. 5:25–34. Ісус каже: «Я відчув, що сила вийшла з Мене» — «сила» (грец. dunamis, потуга/флюїд), що перейшла від нього до зціленої жінки. ↩