❦
Неділя, 6 серпня 1876 (25 липня)
Замість того щоб оглядати церкви, я спала, і Ніна повела мене снідати до себе. Її папуга говорив, її дівчата кричали, я співала — можна було б подумати, що ми в Ніцці. Двомісна карета прихистила Трьох Грацій, які поїхали під проливним дощем дивитися собор Ісаакія1, відомий своїми колонами з малахіту й лазуриту. Ці колони надзвичайно багаті, але безсмаково зроблені: зелень малахіту й синь лазуриту нищать одна одну. Мозаїки й розписи ідеальні — справжні образи святих, Богородиці, ангелів. Вся церква в мармурі, чотири фасади з гранітними колонами гарні, але не гармонують з позолоченим візантійським куполом. Загалом зовнішній вигляд справляє якесь тяжке враження: купол надто великий і пригнічує чотири малі куполи над колонними фасадами, які без того були б такими гарними. Розкіш золота й прикрас усередині справляє найкращий ефект — строкатість гармонійна й найвищого смаку, якщо не брати до уваги дві колони з лазуриту, що були б чудові — але в іншому місці.Dimanche 6 août 1876 (25 juillet)
Справляли народне весілля. Молодята були негарні, і ми недовго дивилися. Я люблю російський народ — добрий, хоробрий, вірний, наївний. Ці чоловіки й жінки зупиняються перед кожною церквою і каплицею, перед кожною нішею з образом, хрестяться й моляться посеред вулиці, наче вдома.
On célébrait un mariage du peuple. Les mariés étaient laids et nous n’avons pas regardé longtemps. J’aime le peuple russe, bon, brave, loyal, naïf. Ces hommes et ces femmes s’arrêtent devant chaque église et chaque chapelle, devant chaque niche à image, et se signent et font leurs dévotions au milieu de la rue comme s’ils étaient chez eux.
Після Ісаакієвського собору ми пішли до Казанського. Знову весілля — і чарівна наречена. Цей собор збудований за зразком святого Петра в Римі, але колонада здається зайвою — вона наче не повʼязана з будівлею і недостатньо продовжена, через що півколо не утворюється, — і все це надає памʼятникові невигідного й незавершеного вигляду.
Après la cathédrale d’Issakië nous allâmes à celle de Kazan. Encore un mariage, et une mariée charmante. Cette cathédrale est bâtie à l’imitation de Saint-Pierre de Rome mais la colonnade a l’air de trop, elle semble ne pas se rattacher au bâtiment et elle n’est pas assez prolongée de sorte que le demi-cercle n’est pas formé, et tout cela donne une tournure désavantageuse et non achevée au monument.
Далі на Невському — статуя Катерини Великої. А перед Сенатом, поблизу Зимового палацу (між іншим, величезної казарми) — кінна статуя Петра Великого2: однією рукою він вказує на Сенат, другою — на Неву. Народ своєрідно тлумачить цей подвійний жест. Цар, кажуть, вказує однією рукою на Сенат, а другою на ріку, мовляв: краще потонути в Неві, ніж судитися в Сенаті.
Plus loin sur le Newski, la statue de Catherine la Grande. Et devant le Sénat près du Palais d’hiver, qui est soit dit en passant une immense caserne, la statue équestre de Pierre le Grand, d’une main montrant le Sénat de l’autre la Néva. Le peuple interprète singulièrement cette double indication. Le tzar, dit-on montre le Sénat d’une main et la rivière d’une autre pour dire qu’il vaut mieux se noyer dans la Néva que plaider au Sénat.
Статуя Миколи3 примітна тим, що спирається не на дві ноги й хвіст коня (три опори), а лише на ноги; це диво навіяло мені похмуру думку: комунарам буде менше роботи — без опори на хвіст.
La statue de Nicolas est remarquable en ce qu’elle n’est pas soutenue par les deux jambes et la queue du cheval, trois appuis, mais seulement par les jambes ; cette merveille m’a fait faire une lugubre réflexion. Les communards auront moins à faire, l’appui de la queue manquant.
Я обідала лише зі своїми Граціями; Етьєн і Поль — у ролі глядачів; вони цілком серйозно називають себе моїм двором — і жахливо мені набридають. Я б хотіла бачити лише Жіро і Марі.
J’ai dîné seule avec mes Grâces, Étienne et Paul pour spectateurs, ils se disent très sérieusement ma cour ; ils m’agacent horriblement. Je voudrais ne voir que Giro et Marie.
Поль лагодить мені мережива й прислуговує найлицарськішим чином, — але він мене дратує. Те, що в іншому мене б зачарувало, в ньому лише робить його стерпним.
Paul me raccommode les dentelles et me sert de la façon la plus chevaleresque mais il m’agace. Ce qui me charmerait dans un autre ne fait que me le faire supporter.
Дощ, і я застудилася. Пишу мамі: «Петербург — бруд! Бруківка жахлива для столиці, трясе нещадно; Зимовий палац — казарма, Великий театр — величезна вбиральня, собори багаті, але химерні й погано задумані».
Il pleut et je suis enrhumée. J’écris à maman : « Pétersbourg est une saleté ! Les pavés sont atroces pour une capitale, on est impitoyablement secoué ; le Palais d’Hiver est une caserne, le Grand-Théâtre un énorme cabinet d’aisances, les cathédrales riches, mais biscornues et mal comprises. »
І додайте до цього клімат — і чарівність буде повною.
Et ajoutez à cela le climat, vous aurez le charme complet.
Я намагалася розпалити в собі почуття, дивлячись на портрет Пʼєтро Антонеллі, але він не здається мені достатньо гарним, щоб я забула, що він негідна людина, істота, яку можна лише зневажати. Я більше не злюся на нього — я зневажаю його цілком; не за особисту образу, а за його спосіб життя, за його слабкість... зачекайте, я визначу це почуття, яке щойно назвала. Слабкість, що штовхає нас до добра, до ніжних почуттів, до прощення образ коханій людині, може так і називатися. Але слабкість, що штовхає до зла й підлості, називається... боягузтвом.
J’ai essayé de me monter la tête en regardant le portrait de Pietro Antonelli mais il ne me semble pas assez beau pour que j’oublie qu’il est un vilain homme, une créature qu’on ne peut que mépriser. Je ne suis plus en colère contre lui, car je le méprise complètement, non pour une insulte personnelle, mais pour sa manière de vivre, sa faiblesse... attendez, je vais vous définir le sentiment que je viens de nommer. La faiblesse qui nous pousse au bien, aux sentiments tendres, au pardon des injures à un être aimé, peut s’appeler de ce nom. Mais la faiblesse qui pousse au mal et à la vilenie, se nomme... lâcheté.
Я думала, що гостріше відчуватиму відсутність близьких; я, щоправда, невдоволена, але це радше через присутність неприємних і пересічних людей (мій бідний дядько, попри всю свою доброту), аніж через відсутність тих, кого люблю.
J’ai cru que je sentirais davantage l’absence des miens ; je ne suis pourtant pas contente mais cela tient plutôt à la présence des gens désagréables et communs (mon pauvre oncle malgré sa bonté) qu’à l’absence de ceux que j’aime.
Примітки
Ісаакіївський собор (Исаакиевский собор) — завершений 1858 року, один із найбільших куполних соборів у світі; його розкішне оздоблення використовує малахіт і лазурит у пілястрах — деталь, яку відзначали всі відвідувачі. ↩
Статую Катерини Великої на Невському проспекті відкрито 1873 року; кінна статуя Петра Великого — Мідний вершник — стоїть на Сенатській площі, простягаючи руку до Неви. ↩
Кінна статуя Миколи I на Ісаакіївській площі, відкрита 1859 року, славилася як інженерне диво — врівноважена лише на двох задніх ногах коня. ↩