Неділя, 23 липня 1876

Нестерпна спека тримала нас удома аж до шостої. Тоді ми спустилися обідати і, проходячи повз, я побачила Одіффре, який заглибився в газету. Щойно ми сіли за стіл, як я сказала про це тітці, яка так засумнівалася, що і я сама вже ні в чому не впевнена.
Музе пише, що завтра побачиться з Бланом і думає влаштувати представлення завтра ввечері в Опері.
Я читала, а потім гойдалася на хвилях мрій, героєм яких уже не Антонеллі, а англійський герцог — ідеалізований Гамільтон, тобто вдівець.
Важка спекотна погода під вечір розтанула дощем, і ми прогулялися Булонським лісом у тій чудовій прохолоді девʼятої години, а потім завітали до Музе. Пані де Мертенс запитала мене, що я роблю з Римлянами.
— Посилаю їм своє прокляття, — відповіла я.
— Як так?
— Так, це нова ідея. Я покінчила з Римом.
— О! моя люба, — вигукнула графиня, — ваше місце в Парижі.
І знову вона заговорила про першорядний салон у Парижі: для цього, казала вона, потрібна лише рекомендація Потапова до посольства, бо «у вас є статок і ця дитина».
Так, лист від Потапова — того самого, що писав до Рима, ніби нічим не може допомогти в нашому представленні, бо особисто не знайомий з Юкскюллем і це не стосується їхніх офіційних відносин. Так, адже є ще й процес.
викреслено[Слова викреслено]
І добра жінка заговорила про роль, яку я могла б тут відіграти, про мою велику користь для бонапартистської справи. Пані де Мертенс говорила ні більше ні менше як про те, щоб видати мене заміж за Наполеона IV.
Поль де Кассаньяк за містом з Бланом. Завтра о дванадцятій графиня мені про нього розповість.
Це може затримати мене тут до четверга. Зволікання мене мучать. Я маю їхати до Росії, але не можу проґавити нагоду познайомитися з героєм дня. Я б більше й не заговорила про це, але оскільки кілька моїх слів, кинутих навмання, упали на добрий ґрунт і Музе поставилася до справи серйозно, — я не проти.
Рим... Париж... сцена, спів... живопис?
Н... ні, ні. Росія понад усе! Це — підвалина всього. Ну що ж, оскільки я вдаю з себе мудру, діймо розумно. Не даймо блудним вогням уяви збити нас зі шляху.
Росія понад усе. Хай лише Бог мені допоможе.
Я написала мамі. Ось я — поза коханням і по вуха в справах. О! хай лише Бог мені допоможе — і все буде гаразд.
Хай Діва Марія молиться за мене.

Примітки

Наполеон IV — імператорський принц Луї-Наполеон (1856–1879), син Наполеона III та імператриці Євгенії, спадкоємець бонапартистських претензій на трон; загинув 1879 р. у війні із зулусами. ↩