❦
Субота, 22 липня 1876
Samedi, 22 juillet 1876
До речі, я забула сказати, що вчора в Булонському лісі ми бачили Ламбертьє з його вічною усмішкою; однак з огляду на мій вік він усміхається трохи менше.
Tiens, j’ai oublié de dire que hier, au Bois, nous avons vu Lambertye avec son éternel sourire ; cependant, vu mon âge, il sourit un peu moins.
Нарешті я побачила Берту. Вона представила мене своїй матері, яка була дуже любʼязна і розпитувала про здоровʼя мами, з якою та ніколи не була знайома. Я пробула в неї годину, і вона запросила мене цього вечора до цирку, куди піде з батьком, кузиною, сестрою місіс Йорк і панною де Туле — сестрою милого графа де Туле, з яким я познайомилася в Спа.
Enfin j’ai vu Bertha. Elle m’a présentée à sa mère qui a été très aimable et s’est informée de la santé de maman, qu’elle n’a jamais connue. Je suis restée une heure chez elle et elle m’a invitée ce soir au cirque où elle ira avec son père, sa cousine, sa sœur Mme York et Mlle de Toulé, sœur du gentil comte de Toulé que j’ai connu à Spa.
Навесні циркові суботи збирають усю вищу знать1; проте й цього вечора було майже повно. Мене посадили між Бертою і панною де Туле — худорлявою брюнеткою, не надто молодою. Пан Бойд — старий дідок, на якого ніхто не звертає уваги. Але мати і чотири-пʼять дочок жили на широку ногу в Баден-Бадені років пʼять-шість тому. Їх добре знають на курортах, але я не дуже розумію, яке в них становище в Парижі. Втім, їх скрізь приймають, і на водах вони тримаються найкращого та найаристократичнішого товариства з усіх країн. Берту було представлено при Дворі в Англії. У них є будинок у Лондоні — відтоді як Бланш Бойд, двадцятишестирічна дівчина, блискуче вийшла заміж за лорда Пейджета, майбутнього маркіза дʼАнглсі.
Au printemps les samedis du cirque sont le rendez-vous de toute la haute gomme ; c’était cependant presque plein ce soir, j’étais placée entre Bertha et Mlle de Toulé, une brune sèche et pas trop jeune. M. Boyd est un vieux bonhomme dont on ne se soucie pas. Mais la mère et les quatre ou cinq filles ont mené grand train à Baden-Baden il y a de cela cinq ou six ans. Elles sont bien connues dans les villes d’eaux, mais je ne me rends pas bien compte de leur position à Paris. D’ailleurs ils sont reçus presque partout et aux eaux ils sont avec tout ce qu’il y a de mieux et d’aristocratique de tous les pays. Bertha a été présentée à la Cour en Angleterre. Ils ont une maison à Londres, depuis le splendide mariage de Blanche Boyd, une fille de vingt-six ans, avec lord Paget qui sera marquis d’Anglesey.
У будь-якому разі, я рада з ними познайомитися — вони приємні. Зрештою, всі мої знайомі дуже приязні до мене.
Dans tous les cas, je suis bien aise de les connaître, ils sont aimables. D’ailleurs toutes mes connaissances sont très aimables envers moi.
Тітка залишила мене о третій у Берти. Квартира поруч із цирком, тому ми пішли пішки — і так само назад. Мені було ніяково через незвичку до жіночого товариства. Всі ці жінки мене здивували, зізнаюся, — адже спеціальність Бойдів — це чоловіки. Але мене дуже підтримувало усвідомлення власної вартості — обличчям і вбранням. Я була одягнена так само, як в останній день неаполітанських перегонів — чудове вбрання, яке мені дуже хвалили, не кажучи вже про мої знамениті сині мюлі2. До речі, про взуття: я щойно вигадала й замовила собі черевики-цукерниці3: блакитна лайкова туфелька, прикріплена до мішечка з блакитної тафти, в який нога занурюється, наче в мішечок для цукерок; він зібраний і привʼязаний на щиколотці й нозі безліччю дрібних блакитних, рожевих і срібних стрічок. Оригінально, але ногу воно не прикрашає.
Ma tante m’a laissée à trois heures chez Bertha. L’appartement est près du cirque de sorte que nous avons marché jusqu’à là, et la même chose pour retourner. J’étais gênée par mon peu d’habitude de la société féminine. Toutes ces femmes m’ont étonnée, j’avoue, car la spécialité des Boyd c’est les hommes. Mais j’étais très soutenue par la conscience de ma valeur comme figure et toilette. J’étais habillée comme au dernier jour des courses de Naples, une toilette admirable sur laquelle on m’a fort complimentée, sans compter mes célèbres mules bleues. Pour parler de chaussure, je viens d’inventer et de faire exécuter des souliers-bonbonnières, c’est un soulier en chevreau bleu ciel attaché à un sac de taffetas bleu dans lequel le pied s’engouffre comme un sac à bonbons, froncé et attaché sur la cheville et la jambe par une multitude de petits rubans bleus, roses et argent. C’est original mais désavantageux pour le pied.
Якийсь пан, прізвища якого я вже не памʼятаю, приєднався до нас, і старий Бойд відвів нас до морозивні. Ні, уявіть мене в кафе на Єлисейських полях!
Un monsieur de je ne sais plus quoi se joignit à nous et le vieux Boyd nous conduisit chez un glacier. Non, me voyez-vous dans un café des Champs-Élysées !
У цирку було багато панів — «пластичні пози4 трупи датських жінок притягують». Принц Одескальки був там — брат чоловіка прекрасної Мулітерно. На мить мені здалося, що я в Римі.
Il y avait beaucoup de messieurs au Cirque, « les poses plastiques de la troupe des femmes danoises attirent ». Le prince Odescalchi était là, le frère du mari de la belle Muliterno. Un instant je me suis crue à Rome.
Берта — з товариства A.T.E. Я пошлю їй її серце.
Bertha est de la société A.T.E. Je lui enverrai son cœur.
Коли ми підійшли до дверей будинку № 33, там зупинився і екіпаж із тіткою. Попрощавшись із товариством і отримавши любʼязні запрошення від цих дам, я сіла в екіпаж.
Comme nous étions arrivées devant la porte du n° 33, la voiture contenant ma tante s’y arrêtait aussi et, ayant salué la société et reçu d’aimables invitations de ces dames, je suis montée en voiture.
Але спека жахлива.
Mais il fait une chaleur exécrable.
Перед усім цим ми були у Музе — я говорила з нею про Кассаньяка, який мене дуже цікавить. Графиня, яка трохи крутиться у всіх колах і мала певний успіх як авторка фейлетонів, знає пана Блана — близького друга Поля де Кассаньяка і його секунданта на всіх дуелях. Але мене трохи бентежить донжуанська слава знаменитого бонапартиста. Однак байдуже — неодмінно треба з ним познайомитися, він подобається ще до знайомства, — не кажучи вже про те, що з моїми ідеями я мушу знати журналістів, письменників і митців. Усі ці буремні кола необхідні тому, хто, як я, прагне галасу й слави.
Avant tout cela nous avons été chez Mouzay, je lui ai parlé de Cassagnac qui m’intéresse beaucoup. La comtesse qui se frotte un peu à tous les mondes et qui a eu un certain succès comme écrivain de feuilletons, connaît M. Blanc, l’ami intime de Paul de Cassagnac, et son témoin dans tous ses duels. Mais je suis un peu intimidée par la réputation de galanterie du célèbre bonapartiste. C’est égal, il faut absolument le connaître, il plaît d’avance, sans compter qu’avec mes idées je dois connaître les journalistes, les écrivains et les artistes. Tous ces mondes turbulents et nécessaires à qui cherche, comme moi, le bruit et la célébrité.
Я розпитала, чи пан Блан у Парижі. Виявляється, так, — я написала про це Музе, яка напише йому.
Je me suis informée si M. Blanc était à Paris. Il y est, je l’ai écrit à Mouzay qui va lui écrire.
Однак часом у мене зʼявляються надзвичайні ідеї. Маю цілу купу планів у стані диму, які незабаром наберуть певних обрисів, але не квапмо подій.
C’est égal, j’ai des idées très extraordinaires quelquefois. J’ai un tas de plans à l’état de fumée, qui vont bientôt prendre une certaine consistance, mais ne précipitons rien.
Поль де Кассаньяк.
Paul de Cassagnac.
Іссаєвич, не дочекавшись мого приїзду до Росії, телеграфує мамі, яка пише мені, що він і Льоббеке — мої справжні вірні прихильники. Так, це правда. Я більше не думаю про Антонеллі — він негідний, і, слава Богу, я його не люблю. Але як він погано вчинив і яка підла людина! Ще позавчора я щовечора просила Бога зберегти його мені вірним і закоханим і дати мені перемогти. Більше я про це з Богом не говорю, але Бог знає, що я хочу помститися — хоч і не насмілююся просити про це. Помста — почуття не християнське, зате шляхетне: залишмо підлим людям забуття образ. Втім, забувають їх лише тоді, коли нема іншого виходу.
Yssayevitch ne me voyant pas arriver en Russie télégraphie à maman qui m’écrit que lui et Löbbecke, sont mes vrais fidèles. Oui, c’est vrai. Je ne pense plus à Antonelli, il est indigne, et, grâce à Dieu, je ne l’aime pas. Mais comme il a mal agi et quel vilain homme ! Jusqu’à avant-hier, tous les soirs, je demandais à Dieu de me le conserver fidèle et amoureux et de me faire triompher. Je n’en parle plus à Dieu mais Dieu sait que je veux m’en venger tout en n’osant pas le demander. La vengeance n’est pas un sentiment chrétien, mais noble : laissons aux vilains l’oubli des injures. D’ailleurs on ne les oublie que quand on ne peut pas faire autrement.
Примітки
Фр. haute gomme — сленг 1870-х на позначення модного вищого світу. ↩
Мюлі — туфлі без задника, модне жіноче взуття 1870-х. ↩
Фр. souliers-bonbonnières — «туфлі-бонбоньєрки» (bonbonnière — коробочка чи торбинка для солодощів). Марі каже, що сама щойно придумала й замовила такий фасон: блакитна шевро-туфля, прикріплена до тафтяної торбинки. Фасон її власний, але саме слово bonbonnière — звичайне французьке, не неологізм. ↩
Фр. poses plastiques — мистецькі пози, живі картини; модна, але дещо ризикована розвага. ↩