❦
Четвер, 20 липня 1876
Jeudi, 20 juillet 1876
Мене розбудили з листом, від почерку якого я затремтіла. Але, розкривши й прочитавши його, я знову впала на подушку — розчарована, майже сердита на себе за те, що помилилася.
On m’a réveillée avec une lettre dont l’écriture me fit trembler. Mais l’ayant ouverte et lue je retombai sur le coussin, désappointée, presque en colère de m’être trompée.
Пише Берта Бойд. Звідки вона дізналася, що я в Парижі? Вона каже, що приїхала у вівторок. На Єлисейських полях я не показувалася, тож вона не могла мене побачити. Я відповіла їй одразу, запрошуючи до себе о четвертій годині. Шоколад, якого відправили з дорученням, повернувся й сказав, що вона прийде. Я чекала на неї марно, і о шостій ми пішли обідати до товстої графині.
C’est Bertha Boyd qui m’écrit. Comment a-t-elle su ma présence à Paris ? Elle dit qu’elle est arrivée mardi. Je ne me suis pas montrée dans les Champs-Élysées, elle n’a donc pas pu me voir. Je lui répondis immédiatement lui disant que je l’attendais chez moi à quatre heures. Chocolat, qui a été chargé de la commission, revint me dire qu’elle viendrait. Je l’attendis en vain et à six heures nous sommes allées à dîner chez la grosse comtesse.
На мені була батистова сукня, дуже довга й зовсім гладенька, з широким вишитим воланом унизу. Від горловини до низу, спереду, — банти з білої атласної стрічки. Кінець шлейфу, дуже довгого, просто підібраний і прикріплений ґудзиком до пояса ззаду. Так що ззаду видно спідницю, схожу на сукню, але коротку — тобто вона тягнеться по підлозі лише на десять-пʼятнадцять сантиметрів. Як учора.
J’avais une robe de batiste, très longue et toute unie avec un large volant brodé dans le bas. Depuis le haut jusqu’au bas, devant, des nœuds de ruban de satin blanc. Le bout de la traîne qui est très longue, est simplement retroussé et attaché à un bouton sur la ceinture, derrière. De sorte que, derrière, on voit une jupe pareille à la robe mais courte, c’est-à-dire traînant sur le plancher de dix ou quinze centimètres seulement. Comme hier.
Всі мешканці пансіону обідали разом, але оскільки тут лише знайомі, усе має цілком пристойний вигляд, і слуга приходить оголосити: «Пані баронесо, обід подано!»
Tous les pensionnaires ont dîné ensemble mais, comme il n’y a que des connaissances, cela a un air très convenable et le domestique vient annoncer : Madame la baronne est servie !
Баронеса де Мертенс замолоду, певно, була надприродно гарна — та й зараз вона прекрасна, і така елегантна, така бездоганна1. Тут не відчувається ні готелю, ні звичайного пансіону — ти вдома, і в добрій домівці.
La baronne de Mertens a dû être surnaturellement belle, elle l’est encore d’ailleurs et si élégante, si comme il faut. Cela ne sent ni l’hôtel, ni la pension ordinaire, on est à la maison et dans une bonne maison.
Мене попросили заспівати Agnus Dei2 Верді — партію сопрано і контральто, одну за одною.
On me fit chanter l’Agnus Dei de Verdi, la partie du soprano et du contralto l’une après l’autre.
Бланш Армонстронг, племінниця баронеси, підійшла поговорити зі мною по-англійськи: я добре говорю англійською, незважаючи на брак практики.
Blanche Armonstrong, la nièce de la baronne, est venue me parler anglais : je parle bien anglais malgré le manque d’exercice.
Як і домовлялися, Ремі заїхав по нас своїм екіпажем о девʼятій.
Comme c’était convenu, Rémy vint avec sa voiture nous prendre à neuf heures.
Я сумувала, але ця нічна прогулянка Булонським лісом у таку гарну погоду мене таки вабила.
J’étais triste mais cette promenade nocturne par ce beau temps au Bois me souriait assez.
Ремі захоплено вигукував на кожне моє слово і брав мене за руки… мабуть, занадто часто для приятеля. Та байдуже.
Rémy poussait des exclamations à tout ce que je disais me prenait les mains..., peut-être trop souvent pour un ami. Mais qu’importe.
Ліс увесь чорний, зоряне небо, ці темні алеї, повні екіпажів, серед яких у темряві можна було розрізнити тільки ліхтарі, що рухаються туди-сюди, мов величезні світляки, свіже нічне повітря, насичене пахощами, — все це пішло мені на користь; я весь час наспівувала арії з «Фауста» і «Рюї Бласа». А з «Рюї Бласом» думала про Антонеллі.
Le Bois tout noir, le ciel étoilé, ces allées sombres peuplées de voitures dont, dans l’obscurité, on ne distinguait que les lanternes qui vont et viennent comme d’énormes vers luisants, l’air frais et parfumé de la nuit, tout cela m’a fait du bien ; je n’ai cessé de fredonner des airs de Faust et de Ruy Blas. Et avec Ruy Blas j’ai pensé à Antonelli.
Хотіла б, щоб він був тут, бо найкраща природа і найпрекрасніша погода у світі залишають у мені відчуття неповного задоволення, коли поруч або навпроти мене немає бодай якогось закоханого.
Je voudrais qu’il fût là, car la plus belle nature et le plus beau temps du monde me laissent une sensation de plaisir incomplet quand je n’ai pas, à côté ou en face de moi, un amoureux quelconque.
Цього вечора мене переповнювали найпустотливіші думки, і цей бідолашний Ремі навпроти мене — ні чоловік, ні жінка для мене — дратував мене, хоч я й сміялася подумки, — особливо коли я подумала, що він подумав би, якби я торкнулася його ноги своєю!.. Ах, це було б надто кумедно, справді.
J’avais les idées les plus folâtres ce soir et ce pauvre Rémy en face de moi, ni homme ni femme pour moi, m’énervait tout en me faisant intérieurement rire, surtout quand j’ai pensé à ce qu’il penserait si je lui pressais le pied !.. Ah ! ce serait trop drôle, en vérité.
Берта знову пише мені — виявляється, вона чекала на мене вчора, бо в листі я лишила їй вибір: прийти до мене чи чекати на мене. Цей проклятий Шоколад переплутав. Я відразу ж відповіла їй, що завтра прийду до неї.
Berthe m’écrit encore, c’est moi qu’elle attendait hier, car dans ma lettre je lui avais laissé le choix de venir ou de m’attendre. Ce maudit Chocolat a confondu. Je lui écrivis immédiatement que demain j’irais chez elle.
Примітки
Фр. comme il faut — «як належить»; добре вихований, бездоганний у світських манерах; маркер соціального регістру тієї доби. ↩
Лат. Agnus Dei — «Агнче Божий»; частина меси. ↩