❦
Пʼятниця, 26 травня 1876
Vendredi, 26 mai 1876
Сьогодні вранці я вийшла і відправила поштою листа, а точніше, квітку.
Je suis sortie ce matin et j’ai mis ma lettre ou plutôt ma fleur à la poste.
— Антонеллі — це просто... — я опускаю слово, яке вжила тітка, вона любить такі слова. — Бо, — вела вона далі, — він просто дитина.
— Antonelli n’est qu’un... je supprime le mot qu’a dit ma tante, elle aime ces mots-là. Car, continua-t-elle il n’est qu’un enfant.
— О! Це правда, — сказала мама, — вони всього від нього добиваються. Змушують його постити три дні, не дають жодного су і диктують йому свою волю.
— Oh ! ça c’est vrai, dit maman, ils obtiennent tout de lui. Ils le font jeûner pendant trois jours, ne lui donnent pas le sou et lui dictent la loi.
Чудово! Ось що здатне мене розлютити, хоч і ненавмисне, я знаю.
Bon ! Voilà quelque chose pour me faire rager, sans le vouloir, je sais.
Ці слова, цілком правдиві, ясно доводять мені, що я забруднила себе дарма. Адже я справді забруднила себе. Без кохання і без користі! Це прикро. Немає у світі людини чутливішої1 за мене. Відтоді як моє обличчя і губи заплямовані, я почуваюся брудною, немов після цілої доби в поїзді.
Ces paroles, parfaitement vraies, me démontrent clairement que je me suis salie pour rien. Car enfin je me suis salie. Sans amour et sans intérêt ! C’est vexant. Nulle personne au monde n’est plus sensitive que moi. Depuis que ma figure et mes lèvres sont souillées je me sens sale comme après vingt-quatre heures de voyage en chemin de fer.
Антонеллі матиме право говорити, що я його кохала і що мені було дуже боляче від цього зірваного шлюбу.2 Зірваний шлюб — це завжди пляма на дівчині. Всі казатимуть, що ми кохали одне одного, але батьки молодого чоловіка не захотіли мене, і ніхто не скаже, що відмовила саме я. Нас для цього недостатньо люблять, і ми недостатньо знатні.
Antonelli aura le droit de dire que je l’aimais et que j’ai été bien malheureuse de ce mariage manqué. Un mariage manqué est toujours une tache sur la jeune fille. Tout le monde dira que nous nous aimions mais que les parents du jeune homme n’ont pas voulu de moi, personne ne dira que le refus vient de moi. Nous ne sommes ni assez aimés ni assez grands pour cela.
До того ж видимість буде на боці тих, хто так казатиме.
D’ailleurs les apparences donneront raison à ceux qui le diront.
Це доводить мене до сказу.
Cela m’enrage.
Навіщо було говорити йому, що я його кохаю, поводитися так, немовби це правда? Без кількох слів Вісконті я б ніколи не зайшла так далеко. Відмовки!
Quel intérêt de lui dire que je l’aime, d’agir tout comme si c’était la vérité ? Sans ces quelques paroles de Visconti je n’aurais jamais été si loin. Excuses !
Ах! Дівчино, ви ще дуже юні!
Ah ! jeune fille, vous êtes bien jeune encore !
Власне кажучи, щоб заспокоїти своє самолюбство, мені треба було вислухати всі ці пропозиції руки й серця; ну що ж, коли вже до цього дійшло, я сказала собі те саме, що й про ногу. Це приємно і нічого не коштує! Я зробила це легковажно, ні про що серйозне не думаючи.
Au fait, j’avais besoin pour calmer mon amour-propre, d’entendre toutes ces offres de mariage ; eh bien, une fois là je me suis dit la même chose que pour le pied. Cela fait plaisir et ça ne coûte rien ! Je l’ai fait à la légère, je ne pensais à rien de sérieux.
Зауважте, я не сказала нічого певного, я давала йому говорити і відповідала ухильно, але я ж дозволяла обіймати себе за талію й цілувати руки, тож самовпевнений юнак не помітив тону і, щасливий та збуджений, нічого не запідозрив.
Remarquez que je n’ai dit rien de positif, j’ai laissé parler et je répondais vaguement mais, comme je me laissais prendre la taille et baiser les mains, le jeune présomptueux n’a pas remarqué le ton et tout heureux et tout surexcité n’entra en défiance de rien.
Я добре знала, що він говорить серйозно, але не чекала — хоч і чекала, — що його родина і всі ці люди здіймуть такий галас; не чекала, бо сама говорила несерйозно.
Je savais bien qu’il était sérieux mais je ne m’attendais pas, tout en m’y attendant, que sa famille et tous ces gens-là fassent tant de tapage, je ne m’y attendais pas parce que je ne parlais pas sérieusement.
Та й яка в мене система? Тягнути якомога довше. Так я й роблю, і це дуже обачно. У моєму становищі не можна ні відмовляти, ні різко проганяти тих, кого я здатна терпіти: ніколи не знаєш, що може статися, і добре мати щось про запас.
D’ailleurs quel est mon système ? Traîner aussi longtemps que possible. Ainsi fais-je et c’est très prudent. Dans ma position il ne faut ni refuser ni chasser brusquement les gens que je puis supporter, on ne sait pas ce qui peut arriver et il est bon de se ménager des en-cas.
Це дрібʼязково й підло! Але я змушена. Ви думаєте, якби я була донькою знатної родини і певна, що завжди знайду партію не лише завдяки своєму обличчю, — ви думаєте, я опустилася б до таких розрахунків? Ви ж добре знаєте, що ні.
Voilà qui est mesquin et vil ! Mais j’y suis forcée. Croyez-vous que si j’étais fille d’une grande famille et sûre de toujours trouver en dehors de ma figure, croyez-vous que je me fusse abaissée jusqu’à de pareilles combinaisons ? Vous savez bien que non.
Бо зрештою в мене є лише моя зовнішність. Ви думаєте, ці чоловіки, що шукають мого товариства, роблять це з гордощів чи з вигоди? Ні, правда ж? Усіх, кого ми знаємо, ми знаємо лише завдяки мені, завдяки моєму обличчю. Ви думаєте, до нашого дому прагнуть задля честі, задля моди? Ні, до нього прагнуть, бо я подобаюся, це ясно, і хвалитися тут нічим.
Car enfin je n’ai que ma peau. Croyez-vous que ces hommes qui me recherchent, le font par orgueil ou par intérêt ? Non, n’est-ce pas. Tous ceux que nous connaissons nous ne les connaissons que grâce à moi, comme figure. Croyez-vous qu’on cherche notre maison pour l’honneur, pour la mode ? Non, on la cherche parce que je plais, c’est clair et il n’y a pas de quoi se vanter.
Для жінки це втішно, можна було б пишатися тим, що бодай так тріумфуєш над обставинами, що існуєш сама по собі.
C’est flatteur pour la femme, on pourrait être fière de triompher, de cette façon au moins, des circonstances, d’être par soi-même.
Тож це мені й лестить, але, з другого боку, стільки в цьому гіркоти, що одне врівноважує інше.
Aussi cela me flatte, mais d’un autre côté il y a tant d’amertumes qu’il y a compensation.
Усі ці чоловіки, яких я знаю, які приходять майже щовечора і стоять біля нашого екіпажа на Пінчо, роблять це не з обовʼязку, як часом доводиться поводитися з людьми з товариства. Вони роблять це, бо я їх притягую; вони знайомі зі мною не так, як з іншими жінками, яких зустрічають у світі і з якими постійно стикаються, а тому, що вони мене помітили, тому, що хотіли зі мною познайомитися, шукали цього знайомства.
Tous ces hommes que je connais et qui viennent presque chaque soir et qui restent près la voiture au Pincio, ne le font pas par devoir comme quelquefois on est obligé envers des personnes de la société. Ils le font parce que je les attire, ils me connaissent, non pas comme d’autres femmes qu’ils rencontrent dans le monde avec lesquelles ils sont en contact perpétuel, mais parce qu’ils m’ont remarquée, parce qu’ils ont désiré, cherché de me connaître.
Антонеллі мені зашкодив: бідолашний Плауден відступився, цього нещасного завжди хтось витісняє.
Antonelli m’a fait du tort, le pauvre Plowden s’est retiré, ce malheureux est toujours délogé par quelqu’un.
Погано було обманювати Антонеллі, бо я його обманювала. І так, і ні, як подивитися: якщо він багатий, я була щира, якщо бідний — я брехала. Ось жалюгідні думки, але необхідні.
C’était mal de tromper Antonelli, car je le trompais. Oui et non, cela dépend, s’il est riche j’ai été sincère, s’il est pauvre j’ai menti. Voilà des idées déplorables mais nécessaires.
Портрет Коліньйон посувається, вона позувала чотири рази, загалом годин шість-сім, мабуть. Це моє єдине заняття тут, крім книжок. Відколи я тут, я жодного разу не виходила, хіба що сьогодні вранці, та й то лише за сто пʼятдесят кроків від дому, до найближчої поштової скриньки.
Le portrait de Collignon avance, elle a posé quatre fois, en tout six à sept heures peut-être. C’est ma seule occupation ici, avec les livres. Je ne suis pas sortie une fois depuis mon arrivée ici, excepté ce matin mais seulement à cent cinquante pas de la maison jusqu’à la première boîte aux lettres.
До речі, про лист: він отримає його завтра або післязавтра, в неділю. У вівторок я маю отримати лист від нього, якщо нічого не змінилося. Ось що мене виправдовує. Як віддати своє серце тому, хто не віддає свого! Як серйозно звʼязати себе з чоловіком, у якому не можеш бути певна! З чоловіком, якому досить трьох днів, щоб забути і змінитися! Який не владний ні над своїми вчинками, ні навіть над своїми думками! Кохати його серйозно, а потім вити від кохання і приниження, бути смішною, як ті старі діви, що вічно оплакують якогось там нареченого! Це було б справді негідно мене, негідно будь-якої молодої і гарної жінки.
A propos de la lettre, il la recevra demain ou après-demain, dimanche. Mardi je dois en recevoir une de lui si rien n’est changé.. Voilà quelque chose qui me justifie. Comment donner mon cœur à qui ne me donne pas le sien ! Comment s’engager sérieusement vis-à-vis d’un homme dont on ne peut être sûre ! Un homme auquel il suffit de trois jours pour oublier et changer ! Qui n’est maître ni de ses actions ni même de ses pensées ! L’aimer sérieusement et puis hurler d’amour et d’humiliation, être ridicule comme ces vieilles filles qui pleurent toujours un fiancé quelconque ! Ce serait vraiment indigne de moi, de toute femme jeune et belle.
Чому я подумала, що цього разу буде інакше, ніж тоді, коли я поїхала вперше? Тоді він не писав і не думав про мене. Я повернулася, він завдав мені найгрубішої образи на світі, і я її простила. І саме після цього в мене зʼявилася така велика довіра? Це дивно, це безглуздо!
Pourquoi ai-je pensé que cette fois il en serait autrement que lorsque je suis partie la première fois ? Alors il n’a ni écrit, ni pensé à moi. Je suis revenue, il m’a fait la plus grossière insulte du monde, que j’ai pardonnée. Et c’est après cela que j’ai acquis une si grande confiance ? C’est bizarre, c’est absurde !
Якщо я так добре все це розумію, чому я роблю дурниці? Завжди з тих самих причин. По-перше, бо це приємно, а по-друге, щоб тягнути час.
Si je comprends si bien tout cela, pourquoi fais-je des bêtises ? Toujours par les mêmes raisons. D’abord parce que cela fait plaisir et ensuite pour traîner.
Я питаю себе, як це сталося, що я не розсердилася дужче. Над цим варто подумати. Якби я була справді в люті, жодна вигода і жоден розрахунок на світі не змусили б мене всміхнутися і простити. Думаю, це просто зі слабкості, з непевності в собі, зі страху втратити шанувальника.
Je me demande comment il s’est fait que je n’ai pas été plus fâchée que ça. Cela mérite qu’on y songe. Si j’avais été vraiment furieuse aucun intérêt et aucune combinaison au monde ne m’eussent forcée à sourire et à pardonner. Je crois que c’est simplement par faiblesse, par manque d’assurance, par crainte de perdre un adorateur.
Я не вдоволена цим коханням. Він каже, що кохає, а обходиться без мене, і навіть не сумує, коли мене немає, і не впадає у відчай, коли... Ах! Цього я не знаю, я ніколи йому не відмовляла і не проганяла його.
Je ne suis pas satisfaite de cet amour. Il dit qu’il aime et il se passe de moi et il ne devient même pas triste quand je ne suis pas là, et il ne se désespère pas quand... Ah ! ça, je ne sais pas, je ne l’ai jamais refusé et chassé.
Та й чого б йому впадати у відчай, коли він має все, чого бажає.
Pourquoi serait-il désespéré quand il a tout ce qu’il désire.
Я мала намір влаштувати випробування, але не встигла. За три дні нічого не вдієш, надто коли боїшся ризикувати. Я з тих людей, які воліють лишатися в сумніві, ніж дізнатися щось таке, що завдасть їм болю.
J’avais l’intention de faire une expérience mais je n’eus pas le temps. En trois jours on ne peut rien, surtout lorsqu’on craint de risquer. Je suis de ces gens qui aiment mieux demeurer dans le doute que d’apprendre une chose qui leur ferait de la peine.
Отже, я волію утримати Антонеллі — хай як, хай навіть лише про людське око, — ніж зробити щось, що змусить його визначитися і покаже мені негарну правду. Щоправда, це могло б зробити мене дуже щасливою, якщо припустити, що він витримає випробування і доведе, скільки в ньому ніжності, сталості й упертості в почуттях, але так само це могло б показати мені його байдужим і слабким. Я й сама часом слабка, доказ — те, що я щойно сказала. Стерпний сумнів мені миліший за сумну правду.
Ainsi j’aime mieux garder, n’importe comment ou même en apparence, Antonelli, que de faire quelque chose qui le force à se dessiner et me montre une vilaine vérité. Cela pourrait, il est vrai, me rendre bien heureuse en admettant qu’il résiste à l’épreuve et fasse la preuve de tout ce qu’il y a de tendre, de constant et d’obstiné en fait de sentiments, mais aussi cela pourrait me le montrer indifférent et faible. Je suis faible moi-même quelquefois, la preuve est ce que je viens de dire. A une triste vérité je préfère un doute passable.
Це погано, і я даю собі слово за першої ж нагоди вчинити інакше. А що, як замість наполягати, впадати у відчай, він спокійнісінько відступиться — чи то з байдужості, чи то із самолюбства?! Мушу вам сказати, що чоловік — це мішок, повний самолюбства і вкритий зверху марнославством.
C’est mal, et je me promets bien d’agir autrement à la première occasion. Et si au lieu d’insister, de se désespérer, il se retire tout tranquillement, soit par indifférence, soit par amour-propre ? ! Il faut vous dire que l’homme est un sac tout rempli d’amour-propre et recouvert de vanité.
Одне мене трохи втішає: перед великим поясненням він часто повторював мені, що дуже страждає, що я роблю його дуже нещасним своїм кокетством і своїм крижаним серцем. Це мене втішає, але мені цього мало; щоб помʼякшити всі мої скарги тут, я хотіла б навести його власні скарги і його муки, які здаються мені дрібницею, бо не я їх зазнавала.
Une chose me console un peu, avant la grande explication, il m’a souvent répété qu’il souffrait beaucoup, que je le rendais très malheureux, par mes coquetteries et mon cœur de glace. Cela me console, mais ne me suffit pas ; pour atténuer toutes mes plaintes, ici, je voudrais produire ses plaintes à lui, et ses tourments qui me paraissent bien peu de chose car ce n’est pas moi qui les ai éprouvés.
Кажуть, що білявка — жінка поетична. А я кажу, що білявка — жінка плотська за самою своєю природою. Погляньте на це золоте волосся, ці криваві губи, ці темно-сірі очі, це рожеве тіло, яке так добре пише Тиціан, і скажіть мені, які думки спадають вам на гадку. До того ж у поган є Венера, у християн — Магдалина, і обидві білявки.
On prétend que la femme blonde est la femme poétique. Et moi je dis que la femme blonde est la femme matérielle par excellence. Voyez ces cheveux dorés, ces lèvres de sang, ces yeux gris foncé, ce corps rosé, que Titien peint si bien, et dites-moi les pensées qui vous viennent à l’esprit. D’ailleurs nous avons Vénus chez les païens, Madeleine chez les chrétiens, toutes les deux blondes.
Тоді як брюнетка — яка, власне, така сама нісенітниця, як білявий чоловік, — брюнетка, кажу я, навіть маючи оксамитові очі й щоки, мов слонова кість, може лишатися чистою, божественною.
Tandis que la femme brune, qui au fait est un non-sens comme un homme blond, la femme brune, dis-je, tout en ayant des yeux de velours et des joues d’ivoire, peut rester pure, divine.
У палаці Боргезе в Римі є прекрасна картина Тиціана під назвою «Любов чиста і любов нечиста»3.
Il y a au palais Borghese à Rome un beau tableau de Titien, nommé « l’amour pur et l’amour impur. »
Любов чиста — це прекрасна жінка з рожевими щоками і чорним волоссям, яка з безмежною ніжністю дивиться на свою дитину, котру купає в басейні.
L’amour pur est une belle femme aux joues roses et aux cheveux noirs, regardant avec une tendresse infinie son enfant qu’elle baigne dans un bassin.
Любов нечиста — білява жінка, може, руда, яка на щось там спирається — вже не памʼятаю на що, — схрестивши руки над головою.
L’amour impur est une femme blonde, rousse peut-être, appuyée à je ne sais plus quoi, et avec ses bras croisés au-dessus de sa tête.
Утім, нормальна жінка — білява, як нормальний чоловік — чорнявий. Протилежні різновиди і феномени часом бувають чудові, але це нісенітниці. Можливо, саме тому серед них часто трапляються такі, що перевершують природних жінок і чоловіків.
D’ailleurs la femme normale est blonde, comme l’homme normal est brun. Les variétés et les phénomènes contraires sont quelquefois admirables mais ce sont des non-sens. C’est peut-être même pour cela que souvent il y en a qui surpassent les femmes et les hommes naturels.
Щодо мене, то в рудому чоловікові я бачу якусь дивну, тривожну чарівність. Рудий чоловік завжди має лютий чи жорстокий вигляд. Рудий чоловік повинен мати яскравий румʼянець і, головне, темні вії та брови. А крім того і понад усе він має бути вродливим — ось що головне.
Quant à moi je trouve un charme bizarre et énervant dans un homme roux. Un homme roux a toujours l’air féroce ou cruel. Un homme roux doit être haut de couleurs et surtout il doit avoir les cils et les sourcils foncés. En outre et avant tout il doit être beau, voilà le principal.
Ніколи я не побачу нічого подібного до герцога Гамільтона. Він високий, дужий, у нього волосся приємного золотаво-рудого кольору, такі самі вуса, маленькі пронизливі сірі очі, губа, скопійована з губи Аполлона Бельведерського, губа пухка, тонка, зневажлива. Ніс справді орлиний, бо трохи загнутий, як орлиний дзьоб, і при цьому зберігає витончену, класичну форму. І в усій його постаті стільки величі, маєстатності, пихи, навіть зухвальства, такої байдужості до всіх інших, наче всі вони — собаки, він гордий аж до божественності — і водночас легкий і так пройнятий цілком природною і чарівною простотою, що аж німієш перед такою зухвалою вродою і гордовитим нахабством.
Jamais je ne verrai rien de semblable au duc de Hamilton. Il est grand, fort, il a les cheveux d’un rouge agréablement doré, une moustache pareille, des petits yeux gris perçants, une lèvre copiée sur celle de l’Apollon du Belvédère, une lèvre potelée, fine, dédaigneuse. Un nez vraiment aquilin, car il est légèrement recourbé comme un bec d’aigle tout en conservant une forme gracieuse et classique. Et dans toute sa personne il a un air si grand, majestueux, hautain, insolent même, insoucieux de tous les autres comme d’autant de chiens, superbe jusqu’à la divinité, et en même temps léger et si empreint d’une simplicité toute naturelle et charmante, que l’on reste étourdi devant tant de beauté insolente et d’impertinence hautaine.
Можливо, я бачу його очима закоханої, та ні! Не думаю; чого б я закохалася в нього, якби він не мав усіх тих рис, які я хотіла описати? Не кохання робить його в моїх очах таким, а саме тому, що він такий, і існує кохання.
Je le vois peut-être avec des yeux d’amoureuse, bah ! je ne crois pas ; pourquoi donc en aurais-je été amoureuse s’il n’avait pas eu tous ces airs que j’ai voulu décrire ? Ce n’est pas l’amour qui me le fait paraître tel, mais c’est bien parce qu’il est tel que l’amour existe.
Як покохати чоловіка чорнявого, худого, дуже молодого, з гарними очима, ще несміливою ходою і без жодного лоску, після того як бачила такого чоловіка, як герцог, — хай навіть три роки тому; а подумайте, що три роки, від чотирнадцяти до сімнадцяти, — це три століття.
Comment aimer un homme brun, maigre, très jeune, ayant de beaux yeux, une démarche encore timide et pas de genre du tout, après avoir vu un homme comme le duc, même à la distance de trois ans et songez que trois ans, de quatorze à dix-sept, c’est trois siècles.
Тож я не кохаю нікого, крім герцога. Той цим не пишатиметься, бо нічого про це не знає, та й йому байдуже. Часто, щоб заснути, я складаю собі казки і уявляю себе в... любовних стосунках з усіма чоловіками, знайомими й незнайомими, — і от жодному з них, навіть імператорові, я не кажу з переконанням: я вас кохаю; а є й такі, кому я взагалі не можу цього сказати. Гаразд! Стоп. Насправді я це сказала. Ну так, Господи, але я так мало думала це всерйоз, що й говорити не варто.
Aussi je n’aime personne que le duc. Celui-là n’en sera pas fier attendu qu’il n’en sait rien et que peu lui importe. Souvent je me compose des contes pour dormir et je me représente en... rapports amoureux avec tous les hommes connus et inconnus, eh bien à aucun d’eux, pas même à un empereur je ne dis : je vous aime, avec conviction, il y en a auxquels je ne puis pas du tout le dire. Bon ! arrêtez là. Je l’ai dit en réalité. Bon Dieu oui, mais je le pensais si peu que cela ne vaut pas la peine d’en parler.
Отже, повторюю: я не можу сказати цього жодному, крім Гамільтона.
Je reprends donc, je ne puis le dire à aucun, sauf Hamilton.
Перед ним я падаю ниць; утім, я вже казала, що бачу дивну велич у цьому добровільному смиренні.
Devant lui je me prosterne, d’ailleurs, je l’ai dit, je trouve une singulière grandeur dans cette humilité volontaire.
Зрештою, щоб пояснити й покінчити з усім одним словом: кохаю я тільки його. З іншими — лише нудьга, неробство чи надія вигідно вийти заміж.
Enfin, pour expliquer et finir tout en un mot : c’est lui seul que j’aime. Avec les autres ce n’est que l’ennui, le désœuvrement ou l’espoir de me marier avantageusement.
І, дивна річ, я почуваюся винною і страшенно соромлюся перед цим привидом за те, що заплямувала свої губи, що дозволила торкатися своєї талії.
Aussi, chose étrange, je me sens coupable et toute honteuse devant ce fantôme d’avoir flétri mes lèvres, d’avoir permis qu’on me touchât la taille.
Я кохаю його, кохаю, кохаю, як умію кохати тільки я. Не смійтеся! Вам не судити. Якщо моя мрія колись здійсниться, ви спитаєте герцога Гамільтона, і він вам скаже.
Je l’aime, je l’aime, je l’aime comme moi seule sait aimer. Ne riez pas ! Vous ne pouvez pas juger. Si jamais mon rêve s’accomplit, vous demanderez au duc de Hamilton et il vous dira.
Я кохаю його так, що це надприродне й божевільне кохання мене душить і, якщо приїде Антонеллі, неминуче виллється на нього.
Je l’aime tant que cet amour surnaturel et insensé m’étouffe et, si Antonelli vient, va nécessairement aller se répandre sur lui.
Щасливий Антонеллі!
Heureux Antonelli !
Річ у тім, бачте, що рудий різновид не належить ні до білявих, ні до чорнявих. Це окремий різновид, як червона зелень, чорні троянди, рожеві діаманти. Білявка, на мою думку, — те саме, що руда, поки вона не того світлого, блідо-попелястого, прісного білявого кольору.
C’est que, voyez-vous, la variété rousse n’appartient ni à la catégorie blonde ni à la catégorie brune. C’est une variété à part comme la verdure rouge, les roses noires, les diamants roses. La blonde est selon moi comme la rousse, tant qu’elle n’est pas de ce blond clair, cendré pâle, fade.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Пишучи, я накручувала себе власними фразами і зрештою почала вірити, що це правда.
Tout en écrivant je me montais la tête avec mes propres phrases et je finissais par croire que c’est vrai.
Що ж до білявих жінок і чоловіків, як ті, яких я щойно описала, — блідих, прісних, брудних, — вони огидні і в жіночому, і в чоловічому роді.
Quant aux blondes et blonds comme ceux que je viens de décrire, pâles, fades, sales, ils sont dégoûtants tant au féminin qu’au masculin.
Але головне — не плутайте рудого з червоним. Немає нічого огиднішого за людей червоної масті: вони грубі, дурні, хитрі, шахраюваті й потворні. Тоді як рудий означає мільйон принад, серед яких каштановий, білявий, як у мене, і навіть трохи світліший — лише підрозділи. Але, звісно, золотисто-рудувато-білявий колір найкращий. У моєму волоссі є білявий і золотистий, але досить мало рудого, тож воно було б досконалим.
Mais surtout ne confondez pas roux avec rouge. Il n’y a rien de plus dégoûtant que les gens rouges, ils sont grossiers, sots, rusés, tricheurs et laids. Tandis que roux veut dire un million de charmes dont, le châtain, le blond comme moi, et même un peu plus clair, sont des subdivisions. Mais il est bien entendu que la couleur blonde-rousse dorée est la plus belle. J’ai dans mes cheveux du blond et du doré mais assez peu de roux, aussi, ils seraient parfaits.
Примітки
В оригіналі: «sensitive» — англіцизм у французькому тексті Марі (чутлива, вразлива до вражень). ↩
«Зірваний шлюб» (mariage manqué) — у ХІХ ст. серйозна соціальна пляма для дівчини, що суттєво шкодила її шлюбним перспективам. ↩
«Любов небесна і Любов земна» Тиціана (бл. 1514). 1876 року картини Боргезе ще висіли в родинному палаці на Кампо-Марціо; на віллу Боргезе, нинішню Галерею Боргезе, їх перенесли 1891 року. Марі пише з памʼяті. На картині дві світловолосі жінки, одна розкішно вбрана, друга оголена, сидять на протилежних кінцях різьбленого камʼяного фонтана, а маленький крилатий хлопчик тягнеться рукою до води; жодної матері, що купає дитину, там немає. ↩