❦
Четвер, 25 травня 1876
Jeudi, 25 mai 1876
Я написала Доменіці і відповіла Іссаєвичу, а пишучи йому, намагалася розставляти слова якомога ширше, щоб лист здавався довшим.
J’ai écrit à Domenica et répondu à Yssayevitch, ayant soin en écrivant à ce dernier d’écarter les mots pour que la lettre paraisse plus longue.
Об одинадцятій мама повела мене до церкви, а за сніданком прийшла Данілова й розповіла, що до неї навідався якийсь пан Бонне або Боннен — приятель усіх попів і спільник усіх ченців1, — який прийшов спитати адресу родини Башкирцевих, нібито для якоїсь добродійної справи2, і заразом розпитав про все, що тільки можна, почавши з того, чи це ті самі Башкирцеви, чия панна мала вийти заміж за Одіффре. Данілова відповіла на все і прийшла до нас, де провела весь день зі своєю маленькою Жанною.
A onze heures maman m’emmena à l’église et, à déjeuner, la Daniloff est venue raconter qu’elle avait reçu une visite de la part d’un M. Bonnet ou Bonnin, l’ami de tous les prêtres et le compère de tous les moines, qui est venu lui demander l’adresse de la famille Bashkirtseff pour s’adresser à elle pour une œuvre de bienfaisance et, en même temps, il fit toutes les questions imaginables, ayant commencé par demander si c’était les mêmes Bashkirtseff dont la demoiselle devait épouser Audiffret. La Daniloff lui répondit à tout et vint chez nous où elle passa toute la journée avec sa petite Jeanne.
Мене дуже дратують сварки моїх «матінок» із прислугою й безпричинні крики дідуся.
Je suis très agacée par les gronderies de mes mères avec les domestiques et par les hurlements sans cause de grand-papa.
У мене в кишені конверт з адресою і трояндою всередині, але я не змогла вийти через дощ.
J’ai dans ma poche l’enveloppe avec l’adresse et une rose dedans, mais je n’ai pas pu sortir à cause de la pluie.
До того ж щось мені підказує, що все скінчено і що матиму від цього лише сором і сльози. Що може бути природніше?
Et puis quelque chose me dit que tout est fini et que je n’en aurai que honte et larmes. Quoi de plus naturel ?
Мені кажуть, що я закохана в нього. Я б дуже хотіла, щоб це було правдою, тоді я могла б вийти заміж з кохання і все було б вирішено. А тепер як виходити заміж за Пʼєтро, коли Демідов де Сан-Донато купує полотна за тридцять пʼять тисяч франків!3
On me dit que je suis amoureuse de lui. Je voudrais bien que ce fût vrai, j’aurais pu alors me marier par amour et tout serait dit. Tandis qu’à présent, comment épouser Pietro quand Demidoff de San Donato achète des toiles de trente-cinq mille francs !
Зараз я задовольняюся атласними кімнатами і гарними меблями, але це лише до пори. Жінка з моїми смаками не може не любити картин, статуй, бронзи, діамантів, одне слово, гарних речей.
A présent je me contente de chambres de satin et de beaux meubles, mais ce n’est qu’attendant. Une femme avec mes goûts ne peut ne pas aimer les tableaux, les statues, les bronzes, les diamants, les belles choses en un mot.
Їй потрібне все це, мені потрібне все це — я не можу без заздрощів слухати, що той чи той купив таку-то картину або такий-то предмет мистецтва; це не банальна заздрість, а вроджені прагнення істоти зі смаком.
Il lui faut tout cela, il me faut tout cela, je ne puis entendre sans envie que tel et tel a acheté tel tableau, ou tel objet d’art ; ce n’est pas une envie banale, mais bien les aspirations innées d’une créature de goût.
Як я можу задовольнятися сукнями! Казна-що!
Comment puis-je me contenter de robes ! Saleté !
Вийшовши за Антонеллі, я засуджую себе на вічну посередність. На непевні спадщини не можна розраховувати. А що як Бог, караючи мене за всі ці розрахунки, віддасть Антонеллі іншій і зробить його мільйонером, як казав Вісконті? Ось це був би непоганий жарт — і, по правді, я б його заслужила.
En prenant Antonelli, je me condamne à la médiocrité à perpétuité. On ne peut pas compter sur des héritages incertains. Et si Dieu pour me punir de tous ces calculs donnait Antonelli à une autre et le faisait millionnaire comme a dit Visconti ? Voilà qui serait une bonne farce et que je mériterais, en conscience.
Ось, говорю відверто: Пʼєтро кохає мене, він мені це казав, і я це знаю і т. д. і т. д. — це кохання частково пристало до мене, але не я перша його помітила, не я за ним гналася; словом, він був мені майже байдужий — настільки, що в моєму серці до Одіффре було незрівнянно більше, ніж до нього. Це сталося тоді, коли я когось шукала; мене полюбили, я не противилася, я була в захваті — і досі в захваті. Але хоч як я шукаю, хоч як пригадую — не можу згадати жодної хвилини, коли Антонеллі був би цілком мені до смаку. Я завжди мала що в ньому покритикувати: то його руки, то повільну, недбалу, єзуїтську ходу, то шкіру, то... байдуже що. А от Одіффре дуже часто здавався мені досконалим. Коротше, я була закохана в Еміля, що б я не казала; і, приїхавши до Рима, я шукала когось, щоб відволіктися, відшкодувати собі, відімстити, довести самій собі й близьким, що Одіффре — ніщо. Ось чому я взялася проголошувати велике кохання до кардинальчика*4. Аж поки я не дізналася, що він мене кохає, тоді... я не кажу, що він був мені байдужий — це була б брехня, — але тоді... тоді він покохав мене і, як я вже сказала, його кохання пристало до мене. І хто знає? Може, я його й кохаю. Слово честі Марі — не знаю. Судіть самі з моєї поведінки.
Tenez, je parle franchement ; Pietro m’aime, il me l’a dit et je le sais etc. etc. cet amour a déteint en partie sur moi, mais ce n’est pas moi qui l’ai remarqué, ce n’est pas moi qui ai couru après lui, en un mot il m’a été presque indifférent, au point que pour Audiffret il y a eu bien plus que pour lui dans mon cœur. C’était dans un moment où je cherchais quelqu’un, on m’a aimée, j’ai laissé faire, j’ai été enchantée, je le suis encore. Mais j’ai beau chercher, me souvenir, je ne trouve pas un instant pendant lequel j’eusse trouvé Antonelli tout à fait à mon goût. Je trouvais toujours quelque chose à critiquer en lui, tantôt ses mains, tantôt sa démarche lente, nonchalante, jésuite, tantôt sa peau, tantôt... n’importe quoi. Tandis qu’il m’est bien souvent arrivé de trouver Audiffret parfait. Bref, j’ai été amoureuse d’Émile quoique je dise et en arrivant à Rome je cherchais quelqu’un pour me distraire, me dédommager, me venger, montrer à moi-même et aux miens qu’Audiffret n’était rien. C’est pour cela que je me suis mise en devoir de proclamer un grand amour pour le cardinalino*. Jusqu’à ce que j’eusse appris qu’il m’aimait, alors... je ne dis pas qu’il m’eût été indifférent, ce serait mentir, mais alors... alors il m’a aimée et, comme je l’ai déjà dit, son amour a déteint sur moi. Et qui sait ? peut-être que je l’aime. Foi de Marie, je n’en sais rien. Voyez vous-mêmes par ma conduite.
Три дні тому Паттон приходив до Данілової.
Il y a trois jours de cela. Patton est venu chez la Daniloff.
— Ви, певно ж, знаєте, — сказав він їй, — що панна Башкирцева виходить заміж за графа Антонеллі, адже це вже вирішено.
— Vous devez savoir, lui dit-il, que Mlle Bashkirtseff se marie avec le comte Antonelli, puisque c’est décidé.
Вона відповіла, що нічого про це не знає, тоді цей славетний консул додав, що я даремно не виходжу заміж.
Elle répondit qu’elle n’en savait rien, alors l’illustre consul ajouta que j’avais tort de ne pas me marier.
— Гарні жінки, — сказав він, — спершу зневажають усіх, спʼянілі від успіху, і врешті-решт виходять заміж за потвор, на яких раніше не звернули б уваги.
— Les jolies femmes, dit-il, méprisent d’abord tout le monde, enivrées par leur succès et finissent par épouser des vilains qu’elles n’auraient pas voulu regarder avant.
Цей «любий» консул — бачите, яка трепетна турбота! Ось хто й без прохання може надіслати чарівні відомості. Сподіваюся, він знає, що роблять з людьми, які беруться за такі послуги, і прикусить язика.
Ce cher consul, voyez quelle tendre sollicitude ! En voilà un qui sans être prié peut bien envoyer de charmants renseignements. J’espère qu’il sait ce qu’on fait aux gens qui s’occupent à rendre de pareils services et se tiendra coi.
Отже, що ще сказати? Ах! Так, пан Клавезана доручив мені листа для пана де Лоренті, і сьогодні я його відправила.
Voyons, qu’y a-t-il à dire ? Ah ! oui, M. di Clavesana m’avait chargée d’une lettre pour M. de Laurenti et j’ai envoyé aujourd’hui cette lettre.
Щодо мого власного листа — він у мене в кишені. Цей конверт з моїм почерком, надісланий з Ніцци, згодом може мене скомпрометувати... та байдуже! Мені досить буде сказати правду. Я надіслала лише квітку.
Quant à ma lettre à moi, elle est dans ma poche. Cette enveloppe avec mon écriture venant de Nice peut me compromettre plus tard... bah ! je n’aurai qu’à dire la vérité. J’ai envoyé une fleur seulement.
Проте я й справді була схвильована, коли він прийшов того дня — напередодні відʼїзду. Він щойно сказав мені: «Будьте моєю дружиною». Я спалахнула й не знала, куди дивитися.
Pourtant j’étais bien véritablement émue lorsqu’il est venu le jour, la veille du départ. Il venait de me dire : soyez ma femme. J’étais rouge et ne savais où regarder.
— Словом, — кажу я, — не будемо більше про це говорити, я відʼїжджаю, і все скінчено.
— Enfin, dis-je, n’en parlons plus, je pars et c’est fini.
— Ні, — вигукнув він з таким пориванням, якого я давно чекала й через брак якого мучилася щоразу після своїх фраз такого штибу, як та, що я щойно вимовила. — Ні, — вигукнув він, — це не скінчено! Бо я поїду до Ніцци. Я говорив про це з матірʼю. Ви самі розумієте, що так тривати не може! Я приїду до Ніцци.
— Non, s’écria-t-il avec un élan que je désirais depuis longtemps et que je me tourmentais de ne jamais voir après chacune de mes phrases dans le genre de celles que je venais dire. Non, s’écria-t-il, ce n’est pas fini ! Car je vais aller à Nice. J’en ai parlé à ma mère. Vous comprenez bien que cela ne peut pas durer ainsi ! J’irai à Nice.
— Але, — кажу я, — за місяць я їду до Росії.
— Mais, dis-je, dans un mois je vais en Russie.
— Що ж, я зроблю все на світі, щоб поїхати за вами.
— Eh bien je ferai tout au monde pour vous suivre.
— Що ви таке говорите, добродію!
— Y pensez-vous, Monsieur !
— Ні, — сказав він, знову сідаючи, — не сердьтеся. Якби ви знали, як я вас кохаю.
— Non, dit-il en se rasseyant, ne vous fâchez pas. Si vous saviez comme je vous aime.
— Я більше не хочу про це чути!
— Je ne veux plus en entendre parler !
— Все одно — але ж ви знаєте, що я вас кохаю, ви ж про це здогадалися?
— Toujours, mais vous savez que je vous aime, vous l’avez bien deviné ?
— Ви мені це казали стільки разів.
— Vous me l’avez dit tant de fois.
— Так, але потім я завжди казав таке, щоб ви думали, ніби я вас не кохаю. Не знаю, навіщо я так робив.
— Oui mais après je disais toujours des choses pour vous faire croire que je ne vous aime pas. Je ne sais pas pourquoi je faisais cela.
Сам того не помічаючи, він відповів на мою давню таємну тривогу через той тон, яким він говорив після кожного я вас кохаю.
Sans s’en apercevoir il répondait à une ancienne et secrète inquiétude que j’avais sur le ton qu’il prenait après chaque je vous aime.
— Досить, добродію, я відʼїжджаю.
— Assez, Monsieur, je pars.
— Так, але якщо я приїду до Ніцци... — запитав він.
— Oui, mais si je viens à Nice..., demanda-t-il.
— Що ж, — кажу я, дивлячись на килим вологими від сліз очима, — що ж, якщо ви приїдете до Ніцци, вам будуть раді, — і я мимоволі знизила голос. Саме тоді він запитав мене, чи я його кохаю, після чого я схилила голову йому на плече.
— Eh bien, dis-je en regardant le tapis avec des yeux tout humides, eh bien si vous venez à Nice, vous serez le bienvenu, et je baissai involontairement la voix. C’est en ce moment qu’il me demanda si je l’aimais à la suite de quoi je laissai aller ma tête sur son épaule.
Коли я це писала, я була досить схвильована і трохи наплутала. Втім, це речі незначні — кілька забутих слів, і все.
J’étais assez troublée en écrivant et j’ai un peu embrouillé. D’ailleurs ce sont choses de peu d’importance, quelques mots oubliés, voilà tout.
Тоді я була щаслива не від кохання, а від тріумфу, бо це все-таки був тріумф. Чоловік не може надати жінці більшої честі, ніж попросити її руки.
J’étais heureuse alors non pas d’amour, mais de triomphe, car c’en était toujours un. Un homme ne peut pas faire à une femme un plus grand honneur que celui de la demander en mariage.
Раніше я не розуміла всієї значущості цього вчинку.
Avant je ne comprenais pas toute l’importance du procédé. '
Навіщо я все це кажу? Щоб довести, що не кохаю Антонеллі? Це зайве — правду нескладно побачити самому.
Pourquoi dis-je tout cela ? Est-ce pour prouver que je n’aime pas Antonelli ? Voilà qui est inutile, on doit bien voir soi-même la vérité.
— Ви кажете, що мене не приймуть у Ніцці, — сказав він.
— Vous dites que je ne serai pas accepté à Nice, dit-il.
— Саме так.
— Je le dis.
— Ви мене ненавидите?
— Vous me détestez ?
— Я сказала, що мої батьки не приймуть вас як претендента, і повторюю це, але кажу вам, що як знайомому вам будуть раді. Тільки не плутайте: не думайте, що до вас прихильні, якщо до вас любʼязні; мама любʼязна з усіма, тож не обманюйтеся її привітністю.
— J’ai dit que vous ne seriez pas accepté comme prétendant par mes parents et je le répète, mais je vous dis que, comme connaissance, vous serez bien traité. Seulement ne confondez pas, ne pensez pas que l’on soit à vous si l’on est aimable, ma mère est aimable avec tout le monde, il ne faut pas vous tromper sur son accueil.
Хіба я не добре зробила, що сказала це і ще деякі речі в тому ж дусі?
N’ai-je pas bien fait de dire cela et d’autres choses encore dans le même genre ?
Примітки
«Le compère de tous les moines» — «compère» означає лукаву спільницьку змову, а не просто приязнь: підручний, поплічник. ↩
«Une œuvre de bienfaisance» — добродійна справа; привід, використаний для збирання відомостей про родину. ↩
Князь Павло Демідов (1839–1885) — надзвичайно багатий російський промисловець, який успадкував титул принца Сан-Донато; відомий колекціонер мистецтва. ↩
Кардинальчик (іт. cardinalino) — Маріїне прізвисько для Пʼєтро, що натякає на його дядька — кардинала Антонеллі. ↩