❦
Середа 3 травня 1876
Mercredi 3 mai 1876
Чи є на світі місце чарівніше, ніж Ніцца, — і з гіршими мешканцями? Усі постійні мешканці ще тут — але вони такі нікчемні й негарні, що серце болить. Що ж до чоловіків — всім відомо, що Саетоне, Ґалула, Даніс, Руассар і час від часу Одіффре — це перли тутешнього товариства; якби ви знали ці перли, ви б із жахом питали: які ж тоді всі інші, якщо найкращі — такі?
Y-a-t-il au monde un endroit plus charmant et plus mal habité que Nice ? Tous les habitants constants sont encore ici, mais ils sont si insignifiants et vilains que cela fait mal au cœur. Quant aux hommes, il est connu de tout le monde que Saëtone, Galula, Danis, Roissard et de temps en temps Audiffret, sont les perles de la société, or si vous connaissiez ces perles vous vous seriez demandé avec terreur quels sont donc les autres puisque les meilleurs sont ainsi ?
Три дні поспіль нестерпний вітер — втім, я й рада сидіти вдома, потихеньку обурюватись і скаржитись на Пʼєтра — звичайно, самій собі. Мені дуже нудно; я взяла було том Ж.-Ж. Руссо — але на перших сторінках його «Нової Елоїзи»1 мені стало огидно. «Еміля»2 я читала на честь Дивовижного і знайшла там кілька цікавих думок, але чимало зайвих міркувань, здатних відбити охоту до всього.
Il fait depuis trois jours un vent insupportable d’ailleurs je ne demande pas mieux que de rester chez moi et sourdement m’indigner et me plaindre de Pietro, à moi-même bien entendu. Je m’ennuie beaucoup, j’avais pris un volume de J.-J. Rousseau mais aux premièes pages de sa « Nouvelle Héloïse » je fus dégoûtée. Quant à « Emile je l’ai lu en l’honneur du Surprenant et j’y ai trouvé quelques bonnes idées mais beaucoup de dissertations inutiles et propres à dégoûter de tout.
Так похолодніло, що йду зачиняти вікно. Цього разу, на відміну від попередніх, я, приїхавши до Ніцци, не вибралася на свою вранішню прогулянку. Мої закохані думки — деінде, і сумні турботи тримають мене вдома й змушують нетерпляче чекати відʼїзду до Росії, — але перед тим? Я хотіла б повернутись до Риму. Пʼєтро має телеграфувати за сорок вісім годин до перегонів. Було б набагато краще, якби він приїхав сам. Якби він був вільний і особливо якби кохав мене — він, звісно, так і вчинив би. Ця думка спала мені вчора перед сном. Вчора після сніданку читала «Даму з камеліями»3 — очікувала більшого після всього, що про неї говорять. Читала комедію Шекспіра — і, як на мене, нічого немає веселішого за романи Дюма і твори старого Плутарха4. Письменники XVIII століття мені огидні; а на давніх авторах я засинаю на перших сторінках, але якщо вистачає сил подолати перше враження — вже не можу відірватись від книжки, і таке зі мною траплялося не раз.
Voilà qu’il fait si froid que je m’en vais fermer la fenêtre. Je n’ai pas fait cette fois comme les autres fois, ma promenade matinale en arrivant à Nice. Mes pensées amoureuses sont ailleurs et mes tristes préoccupations me font rester chez moi et attendre impatiemment l’heure du départ pour la Russie mais avant ? je voudrais retourner à Rome. Pietro doit télégraphier quarante-huit heures avant les courses. Il ferait bien mieux s’il venait lui-même. S’il était libre et surtout s’il m’aimait il le ferait sans doute. Cette idée m’est venue hier avant de m’endormir. J’ai lu « La dame aux camélias » hier après déjeuner. Je m’attendais à mieux après tout ce qu’on en a dit. J’ai lu une comédie de Shakespeare, et je ne trouve rien d’aussi amusant que les romans de Dumas et les œuvres du vieux Plutarque. Les écrivains du XVIII^e^ siècle me dégoûtent, quant aux Anciens je m’endors aux premières pages, mais si j’ai la force de surmonter cette première impression je ne puis m’arracher du livre et cela m’est arrivé bien des fois.
Ось правила нашого товариства.
Voici les règlements de notre société.
Вкладка · Règlements de la société A.T.E., rédigés par Marie
А.Т.Е.5
A.T.E.
Правила товариства А.Т.Е. для дам і панночок, засновано в неділю, 9 травня 1875 р., у Ніцці, Англійська набережна, 55 bis, на віллі панни Марі Костянтинівни Башкирцевої, Талії, президентки та засновниці, у присутності двох членів-засновниць — панни Марі Олександрівни Сапоженікової, Аглаї, та панни Ольги Олександрівни Сапоженікової, Евфросіни.
Règlements de la société A.T.E. des dames et des demoiselles, fondée le dimanche, 9 mai 1875, à Nice promenade des Anglais 55 bis dans la villa de Mlle Marie Constantinovna Bashkirtseff, Thalie, présidente et fondatrice en présence des deux membres fondatrices Mlles Marie Alexandrovna Sapogenikoff, Ag!aé, et Olga Alexandrovna Sapogenikoff, Euphrosine .
1°. За прикладом президентки Талії та двох членів-засновниць — Аглаї та Евфросіни, — що обрали імена трьох Грацій давнини, кожна членкиня повинна обрати особливе імʼя, яким вона буде позначатись у справах товариства.
1 ° A l’exemple de la présidente Thalie et des deux membres fondatrices Aglaé et Euphrosine, qui ont adopté les noms des trois Grâces de l’antiquité chaque membre doit adopter un nom particulier par lequel elle sera désignée dans les rapports de la société.
2°. Членів може приймати лише президентка, і будь-яка особа, яка бажає стати членкинею, може звернутись до однієї з відомих членкинь, яка доповість президентці.
2 » Les membres ne peuvent être assistés que par la présidente et toute personne qui désirerait le devenir peut s’adresser à un des membres connus qui en référera à la présidente.
3°. Членами можуть бути виключно особи жіночої статі, починаючи з пʼятнадцяти років. Проте на посади секретарів, кореспондентів, воротарів, прибиральників та інші приймають і панів, але завжди лише з волі самої президентки, яка видасть їм призначення зі своєю печаткою та підписом, а також підписами двох членів-засновниць. За потреби може вистачати підпису президентки.
3’ Les membres ne peuvent être que du genre féminin à partir de l’âge de quinze ans. Cependant pour les fonctions de secrétaires, correspondants, portiers, balayeurs et autres, les messieurs sont acceptés, toujours par la présidente seule qui leur délivrera leur nomination revêtue de son sceau et de sa signature ainsi que de celles des deux membres fondatrices. La signature de la présidente seule peut suffire au besoin.
4°. Відзнаки: срібне серце, таке, як тут зображено, з ініціалами президентки та двох членів-засновниць. Це офіційний розмір, але для щоденного вжитку вільно робити його меншим; проте носити його належить незмінно на шнурку з шовку-сирцю або на срібному ланцюжку. Серце президентки відрізняється від інших лише рельєфним ключем над ініціалами — ключа, якого членкині не мають. 5°. Для службовців чоловічої статі відзнаки ті самі.
4° Les insignes sont: un coeur d’argent comme celui qui est représenté ici avec les initiales de la présidente et des deux membres fondatrices. Ceci est la grandeur officielle, mais pour l’usage de tous les jours on est libre de le faire plus petit, mais il doit être invariablement porté sur un cordon en soie écrue ou sur une chaîne en argent. Le cœur de la présidente ne diffère des autres que par une clef en relief au dessus des initiales; clef que les membres n’ont point. 5’ Pour les fonctionaires du genre masculin les insignes sont les mêmes.
6°. На зборах, на які президентка запросить членкинь, вони мають бути одягнені в біле і носити свою відзнаку, підвішену на шиї на срібному ланцюжку. Скликати збори можуть і прості членкині — на підставі спеціального дозволу та за згодою двох членів-засновниць. Дозволу президентки може бути достатньо.
6° Aux assemblées pour lesquelles elles seront convoquées par la présidente, les membres doivent être vêtus de blanc et porter leur insigne suspendu au cou par une chaîne en argent. Les assemblées peuvent être aussi tenues par de simples membres en vertu d’une autorisation spéciale et avec le consentement des deux membres fondatrices. L’autorisation de la présidente seule peut suffire.
7°. Панове допускаються на збори лише на запрошення президентки або членкині, яка має спеціальний дозвіл.
7° Les messieurs ne sont admis dans les assemblées qu’en vertu d’une invitation de la présidente ou d’un membre ayant pour cela une autorisation spéciale.
8°. Нагороди бувають різні — від великої жовтої стрічки до великого золотого серця. Ці відзнаки можна носити лише на зборах, за винятком золотого серця, яке можна носити всюди.
8° Les récompenses varient depuis le grand cordon jaune jusqu’au au grand cœur d’or. Ces décorations ne peuvent être portées que dans les assemblées, à l’exception du cœur d’or qu’on pourra porter partout.
9°. Головна резиденція президентки Талії — у Ніцці, на її віллі, куди слід надсилати всю кореспонденцію.
9° Le siège principal de la présidente Thalie est à Nice, dans sa villa, où doit être adressée toute la correspondance.
Сподіваюсь, вийшло добре! А призначення складено так:
J’espère que c’est bien fait ! Quand aux nominations elles sont ainsi conçues:
Вкладка · Brevet de nomination de Plowden, société A.T.E., 1er mai 1876
А.Т.Е.
A.T.E.
Пан Шарль Ґійом Плауден призначається з 1 травня 1876 р. секретарем нашого товариства в Римі.
Monsieur Charles, Guillaume Plowden est nommé à partir du 1^er^ mai 1876, secrétaire de notre société à Rome.
Талія, президентка та засновниця.
Thalie, présidente et fondatrice.
Аглая, Евфросіна, члени-засновниці.
Aglaé, Euphrosine , membres fondatrices.
Діна, членкиня і таємний секретар.
Dina, membre et secrétaire mystérieux.
Ось і все. Треба надрукувати цю нісенітницю.
Voilà. Il faut imprimer ces bêtises.
Близько пʼятої я пішла позувати на терасах із Віктором6, який ставав у наймальовничіші пози, ніби розумів, що робить. Але дарма — на Променаді нікого, лише Гостра з Оливою в плетеній колясці. Ці дві красуні дуже дружать відтоді, як зник їхній кавалер.
Vers cinq heures je suis allée poser sur les terrasses avec Victor qui prenait les poses les plus pittoresques comme s’il eut compris. Mais ce n’était vraiment pas la peine il n’y avait à la Promenade que la Pointue avec l’Olive dans un panier. Ces deux beautés sont très unies depuis la disparition de leur cavalier.
За обідом я зробила дурницю — випила цілу склянку чистого вина, що мене захмелило, і ввечері у Сапоженікових я була не зовсім при тямі — але сміялись ми від душі. А коли я, тіточка й мама повернулись і в маминій кімнаті зайшла мова про Антонеллі — тіточка лише знизувала плечима, почувши, що в нього немає ні коней, ні екіпажів, і навіть годинника нема.
A dîner j’ai fait une bêtise, j’ai bu tout un verre de vin pur ce qui m’a grisée, et le soir chez les Sapogenikoff je n’avais pas tout mon esprit présent mais on a beaucoup ri tout de même. Et quand moi, ma tante et maman, sommes rentrées, et dans la chambre de maman on parle d’Antonelli. Et ma tante ne fait qu’en faire fi en entendant qu’il n’a ni chevaux, ni voitures et pas même de montre.
— Звичайно, моя дорога, — кажу я, — Антонеллі — дешевий мотлох, нікчема.
— Sans doute ma chère, dis-je, Antonelli n’est qu’une pacotille, une saleté.
— А навіщо ж ти залишалась у коридорі, якщо Антонеллі — нікчема? — запитала мама.
— Et pourquoi restiez-vous dans le corridor si Antonelli n’est qu’une saleté ? demanda maman.
— Тому що мені було весело.
— Parce que ça m’amusait.
— Але це дуже погано.
— Mais c’est très mal.
— А чому?
— Et pourquoi ?
— Тому що він розповідає про це своєму приятелеві Торлонії — і це відлякує інших.
— Parce qu’il le raconte à son ami Torlonia et que cela éloigne les autres.
Ну й ну, ну й ну, ну й ну!7 Пані мама цілком може мати рацію. Ну от, нова мука. Одного вечора, напередодні відʼїзду або за два дні до нього, я сказала Антонеллі, що він хвалиться тим, чого не було, і розповідає Торлонії нісенітниці. Він прибрав поважного вигляду й сказав:
Bigre, bigre, bigre ! Elle peut bien avoir raison Madame ma mère. Bon, voilà un nouveau tourment. Un soir, la veille ou l’avant-veille du départ, j’ai dit à Antonelli qu’il se vantait des choses qui n’étaient pas et racontait des bêtises à Torlonia. Il prit un air digne et dit:
— Що я можу вам сказати, якщо ви такої думки про мене? Справді не знаю, чому ви вважаєте мене останнім із людей — зрештою, негідником!
— Que voulez-vous que je vous dise quand vous avez une pareille opinion de moi ? Je ne sais vraiment pourquoi vous me croyez le dernier des hommes, une canaille enfin !
— Що поробиш!
— Que voulez-vous !
— Так, я добре бачу — і шукаю, що могло навести вас на думку, ніби я такий підлий і розпусний, як ви кажете.
— Oui, je le vois bien, et je cherche ce qui a pu vous faire penser que je sois vil et dévergondé, comme vous dites, à un tel point.
— Кажіть що хочете — я вам не довіряю, — сказала я.
— Vous avez beau dire, je n’ai aucune confiance en vous, dis-je.
— Перепрошую, це я вам не довіряю, — сказав він, — і маю на те свої причини.
— Pardon, c’est moi qui n’ai aucune confiance en vous, dit-il, et j’ai mes raisons.
Якщо все це правда і він справді нікчема, я дуже шкодую, що так себе принизила, звʼязавшись із ним, тим паче що це, можливо, відлякало інших. На людях я завжди була з ним холодна, це той проклятий коридор, який... але ніхто про це не знає, хіба що він пішов і розповів своєму Торлонії.
Si tout cela est vrai et qu’il soit vraiment une saleté je regrette grandement de m’être encanaillée avec lui, d’autant plus que cela a peut-être éloigné d’autres. En public j’ai toujours été froide avec lui, c’est ce maudit corridor qui... mais personne ne le sait s’il n’est pas allé le raconter à son Torlonia.
Словом, ця розмова в мами мене засмутила. Антонеллі — просто нікчема, і я змарнувала з ним час, а він базікав, і, отже, я скомпрометована. Ах! ну й ну.
En un mot cette conversation chez maman m’a contrariée. Antonelli n’est qu’une saleté et j’ai perdu mon temps avec lui et il a bavardé et par conséquent je suis compromise. Ah ! bigre.
Ні, послухайте-но, це дуже прикро. Чи треба їхати до Риму? Побачимо, як складуться обставини, коли прийде депеша від Пʼєтро.
Non, écoutez donc, c’est très ennuyeux. Faut-il aller à Rome ? Nous verrons bien cela par les circonstances au moment de la dépêche de Pietro.
Справді, мені його принизили й зіпсували. Я щойно прочитала одним духом двохсотсторінковий том — повість Едмона Абу під назвою «Ніс нотаріуса». Дуже кумедно.
Vraiment on me l’a humilié et abîmé. Je viens de lire un volume de deux cents pages tout d’un trait. Une histoire d’Edmond About, intitulée “Le nez d’un notaire”. C’est très amusant.
Ні, справді, мені тривожно. Мені здається, що всі знають про мої стояння в коридорі, а найбільше мене гнітить те, що мені зіпсували Пʼєтра.
Non, vraiment, me voilà inquiète. Il me semble que chacun sait mes stations du corridor et ce qui m’ennuie surtout c’est qu’on m’a abîmé Pietro.
Тепер він здається мені жалюгідним розпусником, негідною істотою, яка мене заплямувала.
Il me semble à présent un misérable débauché, une créature indigne et qui m’a salie.
Дурний це характер — такий, як у мене. Одне слово — і я вся збурена, мене змушують сумніватися в усьому, і я вже не знаю, що думаю.
C’est bête un caractère comme le mien. Avec un mot on me bouleverse, on me fait douter de tout et ne plus savoir ce que je pense.
Отож. Треба швидше їхати до Росії, покінчити зі справами й вийти у світ. Це найвища ласка, якої я прошу в Бога. Бог, такий добрий, дарує мені її.
Voilà. Il faut vite aller en Russie, finir les affaires et aller dans le monde. C’est la grâce suprême que je demande à Dieu. Dieu qui est si bon me l’accordera.
Як могли зарахувати Ж.-Ж. Руссо до видатних письменників! Як так сталося, що чесні й розумні люди не повісили його і не спалили його поганих, повних отрути писань!! І подумати тільки, що ці прокляті книжки оправлені в червоне й прикрашені моєю золотою монограмою! Я їх не рватиму, це нічого не дасть. Ах, якби, роздираючи їх, я водночас роздерла всі інші, щоб у цьому світі не лишилося жодної, я зробила б це цієї ж миті й з величезною насолодою.
Comment a-t-on pu classer J.-J. Rousseau parmi les écrivains de mérite ! Comment se fait-il que les honnêtes gens et les gens d’esprit ne l’ont pas pendu et n’aient pas brûlé ses écrits mauvais et pleins de poisons !! Et dire que ces maudits livres sont reliés en rouge et ornés de mon chiffre en or ! Je ne les déchirerai pas, cela ne servirait à rien. Ah. si en les déchirant je déchirais en même temps tous les autres et qu’il n’y en ait plus un seul dans ce monde je le ferais à l’instant et avec le plus grand plaisir.
Примітки
«Нова Елоїза» (1761) — роман Жан-Жака Руссо у листах; сентиментальна любовна історія. ↩
«Еміль, або Про виховання» (1762) — педагогічний трактат Руссо. «Дивовижний» — Марієве прізвисько для Одіффре. ↩
«Дама з камеліями» (1848) — роман Александра Дюма-сина про куртизанку Марґеріт Ґотьє; основа лібрето «Травіати» Верді. ↩
Плутарх (бл. 45–120 н. е.) — грецький біограф, автор «Порівняльних життєписів» — збірки біографій видатних греків і римлян. ↩
А.Т.Е. — дамське товариство «Аглая, Талія, Евфросіна» (три Грації): засноване Марі Башкирцевою (Талія) разом із сестрами Сапоженіковими 9 травня 1875 р. у Ніцці. ↩
Віктор — собака Марі. ↩
В оригіналі французькою: «Bigre, bigre, bigre !». ↩