❦
Четвер 4 травня 1876
Jeudi 4 mai 1876
Я ще й тижня не провела в Ніцці, а здається — місяць.
Il n’y a pas une semaine que je suis à Nice et il me semble que j’y suis depuis un mois.
Відправили заупокійну месу за душу Юркова, після якої Марі прийшла до мене — і ми міркували про шлюб і кохання, сидячи на моїй маленькій терасі й дивлячись на цілком безлюдний Променад.
Il y a une messe funèbre pour le repos de l’âme de Yourkoff après laquelle Marie est venue chez moi et nous avons raisonné sur le mariage et l’amour, assises sur ma petite terrasse et regardant la Promenade parfaitement déserte.
Вона дивувалась моїй відмові Антонеллі — і я відповідала їй, що Милорадович1 багатший, тому я й воліла б його, а коли так, то влаштувала б йому місце при посольстві, звідки завдяки своєму статкові він легко міг би стати навіть послом... у Римі.
Elle s’étonnait de mon refus à Antonelli et je lui répondais que Miloradovitch étant plus riche, je le préférerais et, cela étant le ferais attacher à une ambassade d’où avec sa richesse il pourrait facilement passer ambassadeur même... à Rome.
— І тоді, — каже Марі, — у тебе було б тридцять шість залицяльників.
— Et alors, dit Marie, tu aurais trente-six bibis.
— О! — мовила я цнотливо.
— Oh ! fis-je chastement.
— Ні, ні, — каже вона, трохи збентежена, — я нічого поганого не кажу, вони б просто залицялись, і все.
— Non, non, dit-elle un peu confuse, je ne dis rien de mal, ils te feraient la cour voilà tout.
— Моя люба, — кажу я, щоб вона не ніяковіла, і тому, що думала те, що збиралась сказати, — моя люба, не вдаваймо між собою святих.
— Ma chère, dis-je pour la mettre à l’aise et parce que je pensais ce que j’allais dire, ma chère, n’allons pas l’une devant l’autre monter sur des échasses de sainteté.
— Ну добре.
— Ah ! bien.
— Небагато жінок виходять заміж із твердим наміром зраджувати чоловіка.
— Peu de femmes se marient avec la ferme résolution de tromper leur époux.
— Без сумніву.
— Sans doute.
— Але, — продовжую я, — зрештою вони все ж зраджують. Це не їхня провина і не провина чоловіків. Кохати не починають з власної волі — і так само з власної волі не перестають. Не можна звинувачувати в цьому ні дружину, ні чоловіка. Поки кохаєш — зберігаєш вірність; але... потім...
— Mais, continuai-je, elles arrivent à les tromper. Ce n’est pas leur faute, ni celle des maris. On ne commence pas à aimer parce que l’on le veut, et l’on ne cesse pas non plus à volonté. On ne peut accuser de cela ni la femme ni le mari. Tant qu’on aime on est fidèle, mais... après...
— Це правда.
— C’est vrai.
— Що ж до громадської думки. Ах! Моя люба, яка це жалюгідна, люта й зла звірина — цей світ. Він засуджує безрозсудних і обмовляє розумних. На жінку, в якої є коханці, дивляться косо; а тій, у якої їх немає, — їх приписують скільки завгодно.
— Quant à l’opinion publique. Ah ! ma chère quelle déplorable bête féroce et malicieuse que le monde. Il blâme les folles et il calomnie les sages. Une femme qui a des amants est mal vue, et celle qui n’en a pas on lui en donne à volonté.
— Як мама і Юрков...
— Comme maman et Yourkoff...
— Так, саме так, моя люба — твоя мама. Але її я не засуджую: вона не мала коханців, — додаю я зі сміхом, — вона лише взяла другого чоловіка, якому була дуже вірна, — отже, їй можна закинути хіба що двоємужжя, і все; ти знаєш, коли я була у вас у Женеві — не хотіла в це вірити: чоловік там так злагоджено жив із другом Миколою і з дружиною, а твоя мама поводилась так вільно, що мені здавалось неможливим, щоб між ними було щось більше, ніж дружба.
— Oui, précisément, ma chère, ta mère mais, elle, je ne la blâme pas; elle n’avait pas d’amants, ajoutai-je en riant, elle n’a fait que prendre un second mari auquel elle a été très fidèle, elle n’aurait donc qu’à être accusée de bigamie voilà tout; tu sais, quand j’étais chez vous à Genève, je ne voulais pas croire à cela, le mari était là si bien d’accord avec son ami Nicolas et avec sa femme, et ta mère se gênait si peu qu’il me semblait impossible qu’il y eut là plus que de l’amitié.
— Саме так, — каже Марі, — це тато збивав підозри; але ти знаєш, що до Женеви я нічого не знала — це дорога Шпіцбарт відкрила мені очі. Я страшенно розсердилась і написала татові — і Боже, яка була буря вдома!
— Justement, dit Marie, c’est papa qui déroutait les soupçons, mais tu sais que jusqu’à Genève je n’en savais rien, c’est cette chère Spitzbart qui m’a ouvert les yeux. J’ai été furieuse et j’ai écrit à papa, et Dieu quelle histoire il y a eu à la maison !
— Уявляю!
— Je me représente !
— Тато збивав підозри, як я тобі сказала; до того ж тато — янгол: він робив це заради нас, міг би викинути у вікно і маму, і Юркова — але мовчав із любові до нас, і саме тому ми маємо любити його ще більше, чи не так?
— C’est papa qui déroutait comme je te l’ai dit, d’ailleurs papa est un ange, il le faisait pour nous, il aurait pu jeter par la fenêtre et maman et Yourkoff mais il se taisait par amour pour nous et c’est pour cela que nous devons l’aimer encore plus, n’est-ce pas ?
— Так, але, відверто кажучи, я не розумію твого батька.
— Oui, mais à te vrai dire je ne comprends pas ton père.
— Так, знаю — він може здаватись людиною мерзенною й підлою, але коли знаєш, що він пережив, — поважаєш його, як янгола.
— Oui je sais, il peut paraître un homme méprisable et vil, mais quand on sait ce qu’il a souffert on le respecte comme un ange.
— Охоче вірю.
— Je le crois bien.
Ось які дивні звичаї. Ніколи нічого подібного не чула — і, мабуть, вже не почую.
Voilà des mœurs curieuses. Je n’ai jamais rien entendu de pareil et n’entendrai probablement jamais.
Близько четвертої я пішла одягатись, разом із Марі — зрештою, вона добра дівчина. Ми пили чай, коли мене покликали приймати мадам де Вейкерслот2. Ми оглянули будинок із цією чарівною жінкою, а коли вона пішла — вийшли на Променад. Марі повертається, щоб наглянути за пакуванням. А я, уся в рожевому, зі своїми, їду на концерт — і до нашого екіпажа підходять Пепіно і Ґалула. Нічого проти них не маю — вони завжди однакові. Ах! До речі: матір Гострої попросила Еміля більше не приходити, бо він не зважується освідчитись — і тим самим компрометує дівчину. Це нам розповів Рікардо. Він приходив сьогодні прощатися. Завтра їде.
Vers quatre heures je suis allée m’habiller, avec Marie, après tout c’est une bonne fille. Nous prenions du thé quand on vint m’appeler pour voir Mme de Wykerslooth qui était venue. Nous visitons la maison avec cette charmante femme et ensuite quand elle est partie, nous allons à la Promenade. Marie rentre pour finir les emballages auxquels elle préside. Et moi, toute de rose habillée, avec les miens, vais à la musique, où notre voiture est accostée par Pépino et Galula. Je n’ai rien contre eux, ils ont toujours été les mêmes. Ah ! à propos Emile a été prié de ne plus venir chez la Pointue par la mère de cette jeune personne, car, ne se décidant pas à faire sa demande, il la compromettait. C’est Ricardo qui nous a raconté cela. Il est venu aujourd’hui faire ses adieux. Il part demain.
Справжній ніццький сезон — у травні. Така краса, що з розуму зійдеш. Після неминучої сварки з дідусем я вийшла блукати садом при світлі ще молодого місяця, під жабʼяче кумкання в супроводі шелесту хвиль, що тихо розбиваються об каміння. Божественна тиша й божественна гармонія.
La vraie saison de Nice est au mois de mai. Il fait beau à en devenir folle. Après une querelle indispensable avec papa je suis allée rôder dans le jardin par le clair d’une lune toute jeune encore, au chant des grenouilles accompagné du murmure des vagues qui viennent doucement se briser sur les cailloux. Divin silence et divine harmonie.
Про Неаполь говорять дива — а я, на жаль, волію Ніццу, хоча б тому, що тут море вільно омиває берег, тоді як там воно стримане безглуздою балюстрадою, та й той жалюгідний берег заставлений крамницями, наметами, нечистотами і... нечистотами.
On dit des merveilles de Naples, quant à moi j’en suis désolée mais je lui préfère Nice, même en ce qu’ici la mer baigne librement le rivage, tandis que là elle est arrêtée par un mur à balustrades, stupide, et même ce misérable bord est obstrué par des boutiques, des baraques, des saletés et... des saletés.
— Думайте іноді про мене, — а я думатиму тільки про вас.
— Pensez quelquefois à moi, quant à moi je ne ferai que penser à vous.
Прости йому, Боже, він не знав, що говорив... Я дозволила йому писати — а він не скористався навіть цим дозволом. Чи пошле він хоча б обіцяну мамі телеграму?
Pardonnez-lui, mon Dieu, il ne savait pas ce qu’il disait.. Je lui permets de m’écrire et il n’use pas seulement de cette permission. Enverra-t-il seulement la dépêche promise à maman ?
У хвилину відвертості він розповів комусь із приятелів — Торлонії чи Дзуккіні — про свої плани й кохання, і вони показали йому всю безглуздість цього задуму, особливо Антоніо з...з...Дзуккіні, — ну, звичайно, йому є підстави не довіряти шлюбу. І Пʼєтро, маючи таких добрих порадників, певно, схопився за голову й вигукнув, що був шалений, нерозважний, коли захотів звʼязати собі руки й ноги вже в двадцять три роки, — і бідне щось-на-зразок-кохання до мене відлетіло, залишивши хіба що спогад, жаль.
Dans un moment d’expansion il a raconté ses projets et son amour à un ami, à Torlonia ou à Zucchini, et ils lui en ont montré toute la folie, surtout Antonio z...z...Zucchini, dame, il est payé pour se défier du mariage. Et Pietro dirigé par de si bons conseillers se sera frappé le front en s’écriant qu’il était fou, insensé, d’avoir voulu se lier les pieds et les mains dès l’âge de vingt-trois ans, et la pauvre espèce d’espèce d’amour pour moi s’est envolée en laissant tout au plus un souvenir, un regret.
А знаєте, як це зветься? Що? Та ось це! Ну, це зветься... Аж ні — не знаю, що ви збирались сказати, але я кажу: аж ні! Це зветься просто й по-буденному — лихий талан, і все тут!
Savez-vous bien comment cela s’appelle ? Quoi ? Mais ça ! Eh bien ça s’appelle... Pas du tout, je ne sais pas ce que vous alliez dire mais je dis, pas du tout ! Ça s’appelle tout simplement et trivialement de la guigne, et voilà !
Я занадто лінива, щоб лютувати, і занадто зайнята думками про Росію. Сьогодні рівно тиждень, як ми виїхали з Риму.
Je suis trop paresseuse pour rager et trop préoccupée de la Russie. Aujourd’hui en huit nous avons quitté Rome.
Якщо ви думаєте, що те, що я тільки-но сказала про Пʼєтра, — просте припущення, ви помиляєтесь. Я вірю в його кохання до мене настільки ж, наскільки вірю у своє кохання до... до Лардереля. Та й то навряд!
Si vous pensez que ce que j’ai dit tout à l’heure de Pietro est une simple supposition, vous vous trompez. Je crois autant à son amour pour moi qu’au mien pour... pour Larderel. Et encore !
Лофтус3 закоханий у Ліч — я це помітила минулого літа, коли бачила їх обох у Вісбадені. Він скрізь за нею ходить. А я його всіляко підбадьорюю, прошу приїхати до Ніцци — а він і з місця не рушить.
Loftus est amoureux de Leech et depuis l’été dernier quand je les ai vus tous deux à Wiesbaden. Il la suit partout. Et moi je l’encourage de toutes les façons, je le prie de venir à Nice, et il ne bouge seulement pas.
Він сказав мені, коли я говорила йому це, щоб довести, що він мене не кохає, — що зараз він не вільний, і не вільний через власний вибір. Він вів неможливе життя, щойно дістав прощення й помирився з рідними, і все це заради мене, — і принаймні на перших порах цього миру мусить сумирно коритися, щоб заслужити трохи довіри, від якої вдома давно відвикли. Що він іще нічого офіційно не сказав, бо хоча вся родина приймає його з честю — він там ще далеко не почувається вільно. І що цим неприємним примусом він зобовʼязаний мені, бо це я навіяла йому думку виправитись, жити чесно. Без мене він і далі творив би жахіття і тричі на тиждень чув би погрози, що виженуть із дому.
Il m’a bien dit, quand je le lui disais pour prouver qu’il ne m’aimait pas, qu’il n’était pas le maître à présent, qu’il n’était pas le maître par sa propre volonté. Il avait mené une vie impossible, et il venait d’obtenir le pardon et de faire sa paix, et tout cela à cause de moi, et que le premier temps, de cette paix, au moins, il devait obéir passivement pour mériter un peu de confiance qu’on s’était depuis bien longtemps déshabitué à lui accorder. Qu’il n’avait encore parler officiellement de rien, car bien qu’il fut fêté par toute la famille, il était encore loin d’y être à son aise. Et qu’il devait cette contrainte si désagréable à moi, car c’était moi qui lui avait inspiré l’idée de se corriger, de vivre honnêtement. Sans moi il aurait encore continué à faire des horreurs et à être menacé trois fois par semaine d’être chassé de la maison.
— Я був би дуже задоволений, якби мене вигнали, — додавав він, — бо тоді мені дали б на прожиття, і я міг би пити й тупіти на волі. Але ви все це змінили. Побачивши вас, я захотів жити інакше й погодився все терпіти, щоб знову помиритись із батьками, — бо я серйозно думав про вас.
- J’aurais été très content d’être chassé, ajoutait-il, car alors on m’aurait donné les moyens pour vivre et je pourrais boire et m’abrutir en liberté. Mais vous avez changé tout cela. En vous voyant j’ai voulu vivre autrement et j’ai consenti à tout souffrir pour être de nouveau en paix avec mes parents, car j’ai pensé à vous sérieusement.
Лихо в тому, що все це занадто розумно, щоб бути правдою. Я розумію, що можна зробити те, що він зробив, — змиритись заради того, чого бажаєш, — але не розумію, як можна не турбуватись про жінку, яка їде далеко, може зустріти інших людей, може... хто знає, що може статись. Щоправда, він змусив мене поклястись, що кохатиму його.
Le mal de tout cela, c’est que c’est trop sage pour être vrai. Je comprends qu’on fasse ce qu’il a fait, qu’on se résigne pour obtenir ce que l’on désire mais je ne comprends pas qu’on ne soit pas inquiet sur le compte de la femme qui part au loin, qui peut rencontrer d’autres personnes, qui... on ne sait pas ce qui peut arriver. Il est vrai qu’il m’a fait jurer de l’aimer.
— Клянітесь, — каже він.
— Jurez, dit-il.
— Клянусь, — кажу я.
— Je jure, dis-je.
— Як ви це говорите!
— Comme vous dites cela !
Я й справді сказала це так, ніби мене спитали, чи хочу я заливного, — і я відповіла: «Так, хочу».
Et en effet je l’ai dit comme si on m’avait demandé si je je voulais de la galantine et je répondais: Oui, j’en veux.
Я сказала це так, як відчула.
Je l’ai dit comme je l’ai senti.
Невдачі зробили мене філософом: замість оплакувати те, що не вдалось, волію думати про інше й спробувати в іншому місці. Запевняю вас — це дуже мудро. До того ж я не побиваюся, бо вважаю, що Пʼєтро — не серйозна втрата. Ах! Якби то був Дорія — я б плакала три тижні, а може й три роки, як за Гамільтоном. Якби те, що казав Вісконті, було правдою, — я б, мабуть, розсердилась.
Les revers m’ont rendue philosophe, au lieu de me lamenter sur ce qui n’a pas réussi, j’aime mieux penser à autre chose et essayer ailleurs. Je vous assure que c’est très sage. D’ailleurs je ne me lamente pas parce que je crois que Pietro n’est pas une perte sérieuse. Ah ! si ça avait été Doria, j’en pleurerais trois semaines et peut-être même trois ans, comme pour Hamilton. Si ce que Visconti a dit était vrai je me fâcherais peut-être.
Ах! Треба подбати про раму для портрета Пія IX і відвезти його черницям.
Ah ! il faut s’occuper du cadre pour le portrait de Pie IX et le donner aux religieuses.
Примітки
Милорадович — знайомий, якого Марі розглядала як можливу шлюбну партію. ↩
Мадам де Вейкерслот — знайома, що нанесла прощальний візит. ↩
Лофтус і Ліч — знайомі з англійського кола. ↩