❦
Вівторок 2 травня 1876
Mardi 2 mai 1876
Він розповів мені про все своє увʼязнення в монастирі. Настоятель, якого попередили, що до нього надсилають найрозпуснішого й найупертішого сина, — онімів, побачивши чоловіка, що на все відповідав «так»; дійшло до того, що наступного дня він переказав графові Антонеллі, що, мабуть, сталась помилка й йому прислали не того, кого обіцяли.
Il m’a raconté toute sa captivité au couvent. Le supérieur ayant été prévenu qu’on lui remettait le fils le plus dévergondé et le plus récalcitrant fut tout ébahi en voyant un homme qui répondait toujours oui; au point qu’il envoya le lendemain dire au comte Antonelli qu’il s’était sans doute trompé et lui avait envoyé un autre que celui qui était annoncé.
— І як я стукав по ставнях, — каже він, — щоб привернути вашу увагу, але ви дивились в інший бік. Я стояв нагорі вежі біля великого вікна.
- Et comme je frappais des volets, me dit-il pour attirer votre attention mais vous regardiez ailleurs. J’étais tout en haut de la tour à une grande fenêtre.
Нудьгую — подивлюсь, як я проводила час від першого травня минулого року.
Je m’ennuie, je vais voir comment j’ai passé mon temps depuis le premier mai de l’année dernière.
Ну що ж! Одіффре не було — і ми нудьгували, я та мої Грації1.
Eh bien ! Audiffret était absent et nous nous sommes ennuyées moi et mes Grâces.
Треба скласти правила нашого товариства й розіслати запрошення Альтамурі, Плаудену2 і Антонеллі.
Il faut dresser les règlements de notre société et envoyer les convocations à Altamura, à Plowden et à Antonelli.
Треба вийти і взяти Жиро до мене. Ах! Яка чарівна дівчина! Ми пили шампанське за обідом на честь дня народження мами, а після застілля ми з Жиро, наповнивши два бокали, пішли до водойми, — і там, звернувшись із закликом до фонтана й обидві загадавши те саме бажання, випили вино й кинули склянки у воду. А потім веселі й трохи захмелілі піднялись до мене й почали танцювати — я в сукні янгола й із срібним серцем на шиї, як у святої.
Il faut sortir et prendre Giro chez moi. Ah ! la charmante fille ! Nous avons bu du champagne à dîner à l’occasion de l’anniversaire de maman et après avoir bu à table, nous, moi et Giro, emplissant deux bocaux allâmes auprès du bassin, et après avoir fait une invocation à la fontaine et exprimé toutes deux le même vœu nous bûmes notre vin et jetâmes les verres dans l’eau. Et puis gaies et un peu étourdies nous montâmes chez moi et nous mîmes à danser, moi avec une robe d’ange et un cœur d’argent suspendu au cou comme chez une sainte.
Жиро з першого погляду не подобається: здається замкнутою, навіть лукавою — і мимоволі тягнешся до її сестри, всієї з сала й доволі поганих нахилів, як я боюся, — але відкритої, серйозної, що перетворила доброту на ремесло.
On n’aime pas Giro à première vue, elle paraît réservée, fausse même, et on se sent attiré vers sa sœur toute de lard et de penchants assez mauvais je le crains, mais expansive, sérieuse et faisant de la bonté un métier.
Я дуже люблю Ольгу — хай що кажуть, і хоч я добре знаю, що ніхто в цьому світі не заслуговує любові: чоловіків кохаєш тому, що це приємно; жінки ж нічого не дають, вони лукаві, заздрісні й злі до своїх подруг. Отже, я люблю Ольгу по-своєму: вона мене веселить, ми разом дуріємо — і цього досить.
J’aime beaucoup Olga quoiqu’on dise et quoique je sache bien que personne dans ce monde mérite d’être aimé: On aime les hommes parce que cela fait plaisir, quant aux femmes elles ne rapportent rien et sont fausses, envieuses et méchantes envers leurs compagnes. Ainsi j’aime Olga à ma façon, elle m’amuse, elle fait des folies avec moi et en voilà assez.
Досі я не знала, як домогтися відвертості. Її добиваються, мої добрі друзі, теж відвертістю. Я прочитала Жиро кілька сторінок свого щоденника — і вона стала вдесятеро відвертішою. Дійшло до того, що вона прийшла поплювати в мальованого Одіффре3.
Jusqu’à présent je ne savais comment mener les confidences. On les amène, mes bons amis, par des confidences aussi. J’ai lu quelques pages de mon journal à Giro et elle en devint dix fois plus confiante. Elle en arriva à venir cracher dans la figure d’Audiffret de ma caricature.
Ніколи в житті я не сміялась і не сміятимусь так, як із нею. Вона й її мама — мої улюблениці в цій родині: Ніна чарівна й чесна до надмірності — по-своєму. Вона відкрито жила з Юрковим — могла б чинити, як інші, і тоді ніхто б її не звинувачував, бо чоловік у неї жахливо хворий і весь вкритий виразками — він, одним словом, гниє.
Jamais de ma vie je n’ai ri et ne rirai comme avec elle. Elle et sa mère, ce sont mes favorites dans la famille: Nina est charmante et honnête jusqu’à l’exagération, dans son genre. Elle affichait Yourkoff, elle aurait pu faire comme les autres et alors personne ne l’accuserait car son mari a une affreuse maladie qui fait qu’il est tout couvert de plaies, il est pourri en un mot.
Яка шкода, що вони відʼїжджають у неділю. Їх більше нічого не тримає. Становище Ніни жахливе. Подумайте тільки: поринути в ціле море родичів чоловіка, від яких можна чекати лише докорів і образ, — і не мати поряд жодної близької душі!
Quel dommage qu’ils s’en aillent dimanche. Rien ne les retient plus. La position de Nina est affreuse. Pensez donc, se plonger dans tout un monde de parents de son mari qui n’auront pour elle que des reproches et des offenses et n’avoir elle-même pas un âme amie ou proche !
З Божою допомогою ми ще побачимося — сподіваюсь.
Avec l’aide de Dieu nous nous reverrons j’espère.
Коли Жиро і Варпаховський ідуть — ми говоримо про Лардереля та Антонеллі. Є всілякі знаки, що провіщають споріднення. До речі! Ви знаєте, що цей негідник-поляк, граф-кардинал Ледаховський4 перевертає весь Ватикан, охоплений гарячкою воскресити нещасну й дику Польщу.
Qand Giro et Varpahowsky partent, nous parlons de Larderel et d’Antonelli. Il y a toute sorte de présages qui présagent une parenté. A propos ! Vous savez que ce coquin de Polonais, ce comte cardinal Ledachowsky bouleverse tout le Vatican qui a la fièvre de ressusciter la misérable et sauvage Pologne.
Бідний пан дядечко5 Антонеллі дуже хворий — і боюся, що він помре, забутий і відтіснений цим клятим поляком — хай його дідько вхопить!
Le pauvre Signor zio Antonelli est bien malade et je crains qu’il ne meure oublié et remplacé par ce fichu Polonais que le diable emporte !
Ось чого варте кохання! За пʼять днів мене вже забули. Він не пише — і я з тривогою чекаю, коли прийде пошта.
Voilà donc ce que vaut l’amour ! Je suis oubliée au bout de cinq jours. Il ne m’écrit pas, et je m’inquiète des heures où arrive la poste.
Зараз я розумна, але годину тому, від винного чаду, я кохала Пʼєтра й жалкувала за ним — за цим молодим псом, якого я прийняла за чоловіка! Чому я не покохала Брушетті. Він дуже багатий, і разом ми могли б наробити галасу. Він міг би отримати придворну посаду, а я б просунула його далеко, дуже далеко. Я нікого не кохаю, але дуже прихильна до Пʼєтра. Останніми днями в Римі я так раділа, бачачи, як він прогулюється з поважними людьми, стає серйозним, честолюбним, розумним. Все це заради мене, казав він. Ах! Якою б я була щасливою, якби могла повірити!
A présent je suis raisonnable mais il y a une heure la fumée du vin m’avait fait aimer et regretter Pietro, ce jeune chien que j’avais pris pour un homme ! Pourquoi n’a’-je pas aimé Bruschetti. Il est très riche et nous pourrions faire du tapage ensemble. Il pourrait obtenir une charge à la cour et je le pousserais loin, bien loin. Je n’aime personne mais j’ai beaucoup de bonne volonté pour Pietro. J’étais très heureuse ces derniers jours à Rome de le voir se promener avec des gens posés, devenir sérieux, ambitieux, raisonnable. Tout cela pour moi, me disait-il. Ah ! comme je serais heureuse si je pouvais croire !
Він дуже схожий на мене характером. Лише кардинал його стримує — без нього він би рвонув до двору, до сонця. З часом він посяде там місце, цілком гідне мене. У нього все, що треба для успіху, — особливо коли він буде багатий.
Il me ressemble beaucoup de caractère. Le cardinal seul le retient, sans cela il s’élancerait vers la cour, vers le soleil. Avec le temps il y tiendra un rang très digne de moi. Il a tout ce qu’il faut pour parvenir, surtout quand il sera riche.
Ґалула попросив дозволу представити якогось пана Ріво, супрефекта десь там.
Galula a demandé la permission de présenter un certain M. Rivaud, sous-préfet quelque part.
Повернімося до Пʼєтра. Що ж іще я хотіла сказати... ну ж бо? Уже не памʼятаю, але мені неспокійно. Він мене забув. Невже можливо — так швидко! Мені ще ніколи не спадало на думку, що, забувши мене, він може залицятися до іншої. А коли це спаде мені на думку, я буду дуже нещасна.
Revenons à Pietro. Qu’avais-je encore à dire... voyons ? Je ne sais plus, mais je suis inquiète. Il m’a oubliée. Est-ce possible, si vite ! Il ne m’est encore jamais venu à l’idée que m’oubliant il peut faire la cour à une autre. Et quand cela me viendra à l’idée je serai très malheureuse.
Я навмання розгорнула цю книжку, щоб дізнатися, чи думає він про мене, і прочитала: «мовчазний, тривав так довго».
J’ai ouvert au hasard ce live pour savoir s’il pense à moi et j’ai lu., “silencieux, dura si longtemps”.
Він цілком виправився і живе з батьками в дуже добрих стосунках. Останнього дня, коли ми залишили його на обід, він написав матері, щоб її попередити, і показав мені листа. Він нічого від мене не приховував, навіть найменших дрібниць, які в очах двадцятитрирічного юнака є приниженням і доводять, що він ще дитина. Якби він тримав їх при собі, то мав би поважніший вигляд, але ні — він приходив і розповідав мені все, і про минуле, і про теперішнє, навіть досить непристойні речі, словом, усе. Це дуже мило. Може, він і помиляється, бо через цю цілковиту довіру я не поважаю його так, як Торлонію, що показується тільки на ходулях. Майже прикро казати про чоловіка: він дуже милий, — і мені хотілося б боятися чоловіка, якого... якого я кохаю, а не вважати його дуже милим.
Il est tout à fait corrigé et vit en très bons termes avec ses parents. Le dernier jour lorsque nous l’avons gardé à dîner il écrivit à sa mère pour le prévenir et me montra la lettre. Il ne me cachait rien, pas même les moindres choses qui aux yeux d’un jeune homme de vingt-trois ans sont des humiliations et prouvent qu’il est encore un enfant. S’il les avait gardées pour lui il serait plus imposant mais non, il venait tout me raconter dans le passé comme dans le présent, même des choses assez scabreuses, tout enfin. C’est bien gentil. Peut-être a-t-il tort, car, à cause de cette entière confiance, je ne le respecte pas comme Torlonia qui ne se montre que sur des échasses. C’est presque dommage de dire d’un homme: il est bien gentil, et je voudrais bien craindre l’homme que... que j’aime, au lieu de le trouver bien gentil.
Утім, я кохаю лише герцога Гамільтона, і тільки він викликає в мене кохання, довіру й страх. Якби Антонеллі став незалежним, ексцентричним, багатим, зневажливим, він викликав би в мене те саме, навіть якби прийшов, упав до моїх ніг і сказав, що кохає мене. Приборкати лева — це насолода; сама у себе, я думаю про нього й хочу його бачити.
D’aileurs je n’aime que le duc de Hamilton et lui seul m’inspire de l’amour, de la confiance et de la terreur. Si Antonelli devenait indépendant, extravagant, riche, dédaigneux, il m’inspirerait la même chose, même s’il venait se prosterner à mes pieds et me dire qu’il m’aime. On a du plaisir à dompter un lion, seule chez moi, je pense à lui et je le désire voir.
Примітки
Так Марі називає гурт своїх подруг — за трьома Граціями античності. ↩
Плауден (Plowden) — один із членів гуртка АТЕ; англійський знайомий Марі. ↩
Марі, вочевидь, мала карикатуру на Одіффре, і Жиро, яка розділяє її зневагу, символічно «плює» в портрет. ↩
Мечислав Ледоховський (1822–1902) — польський кардинал, запеклий противник бісмарківського Kulturkampf. ↩
В оригіналі італійською: «Signor zio». Напівжартівлива назва для кардинала Антонеллі, дядька Пʼєтра. ↩