❦

Я дозволяю розумному видавцеві вилучити сторінки, де я повторюю ті самі жалі про Антонеллі в попередніх зошитах і тут. Залиште кілька сторінок, щоб дати про це уявлення, а решту вилучіть — а втім, ні, залиште все, читач перегорне.

на полях

J’autorise un éditeur intelligent à supprimer les pages où je répété les mêmes lamentations sur Antonelli dans les livres précédents et ici. Laissez quelques pages pour en donner une idée et supprimez le reste, au fait, non, laissez tout, le lecteur sautera.

на полях

Я викреслила повтори, але якщо геніальний видавець захоче їх зберегти, він їх збереже.

J’ai biffé les répétitions mais si l’éditeur de génie tient à les conserver il les conservera.

Четвер, 13 квітня 1876 — продовження

Jeudi 13 avril 1876 - suite

Саме 13-го минулого місяця нам представили Торлонію.¹

C’est le 13 du mois dernier que Torlonia a été présenté.

Зрештою, мені нема на що скаржитися. Хіба ці дні — не Страсний четвер², хіба не в ці дні страждав наш Господь Ісус Христос? Він — Бог! Хіба не справедливо, що я страждаю. Більш ніж справедливо. Я не пішла слухати Євангелію до церкви — я хотіла розважатися, тоді як треба було проводити час у молитвах. Що стосується церкви — це не гріх: туди ходять лише показатися, подивитися, покритикувати — і щоб покритикували тебе. Погоджуюся — але треба було молитися вдома. Я молилася щовечора — але в молитвах я лише просила.

Après tout je n’ai pas à me plaindre. N’est-ce pas le Jeudi Saint ces jours-ci, ne sont-ils pas ceux pendant lesquels a souffert notre Seigneur Jésus-Christ ? Lui, un Dieu ! N’est-il pas juste que je souffre. Plus que juste. Je n’allai pas écouter l’Evangile à l’église, je voulais m’amuser, quand il fallait passer mon temps en prières. Quant à l’église ce n’est pas un péché, on n’y va que pour se montrer, voir, critiquer et être critiquée. D’accord, mais il fallait prier à la maison. J’ai prié chaque soir, mais je ne priais que pour demander.

Не цього треба. Тепер я добре бачу, чому я так мучуся — за свою нечестивість, хоча й лише зовнішню. Я нехтувала пісною їжею і глузувала з неї³.

Ce n’est pas cela qu’il faut. Je vois bien à présent, pourquoi je suis tourmentée; pour mon impiété, bien que seulement apparente. Je faisais fi, et me moquais du manger maigre.

Зрештою, моя вина, моя вина, моя вина⁴.

Enfin, culpa mea, culpa mea, culpa mea.

Треба бути побожнішою — я лише вірила в Бога, а цього замало. Щоправда, коли дотримуєшся всіх правил Церкви, то любов до Бога і віра в Нього непомітно розпорошуються між священиками, іконами і дрібними обрядами.

Il faut être plus religieuse, je ne faisais que croire en Dieu, cela ne suffit pas. Il est vrai que lorsqu’on suit toutes les règles de l’Eglise, l’amour et la croyance en Dieu s’éparpillent imperceptiblement sur les prêtres, les images et les pratiques insignifiantes.

Відніміть у найзапальнішої католички сповідь, церкву, її урочистості, священиків, образи — і подивіться, що їй лишиться! Нічого! Адже поступово вона зробила все це марне начиння своїм Богом, а справжній Бог, якому все це призначалося, — стирається.

Enlevez à la plus ardente catholique la confession, l’église, ses pompes, ses prêtres, ses images, et voyez ce qui lui restera ! Rien ! car peu à peu elle a fait de tous ces vains appareils son Dieu, et le vrai Dieu à qui tout cela est destiné s’efface.

Щоб провітрити кімнату, повну диму від моїх цигарок — незамінних супутників смутку, — я відчинила вікно; вперше за три довгі місяці я побачила чисте небо і море крізь чорні дерева, море, освітлене місяцем. Я так захоплена, що біжу це написати. Боже, як гарно — після чорних і вузьких вулиць Риму! Перша година ночі, жодної душі на набережній. Така спокійна, така прекрасна ніч! Ах! якби він був тут. Якщо ви приймете це за кохання!

Pour aérer ma chambre pleine de fumée de mes cigarettes, mes indispensables compagnons de tristesse, j’ai ouvert la fenêtre, pour la première fois depuis trois longs mois j’ai vu un ciel pur, et la mer à travers les arbres noirs, la mer éclairée par la lune. J’en suis si ravie que je cours l’écrire. Dieu que c’est beau après les rues noires et étroites de Rome ! Il est une heure, pas une âme sur le quai. Une nuit si calme, si belle ! Ah ! s’il était là. Si vous prenez cela pour de l’amour !

Не можна спати, коли так гарно.

On ne peut pas dormir quand il fait si beau.

Боягуз, слабкий, негідний — негідний навіть найменшої з моїх думок.

Lâche, faible, indigne, indigne de la dernière de mes pensées.

Примітки

Марі відзначає збіг — Торлонію представили рівно за місяць до цього запису (13 березня), і ось вона знову 13-го числа, в Неаполі, думає про нього. ↩

Страсний четвер (Jeudi Saint) — четвер Страсного тижня, що вшановує Тайну вечерю. Прибуття Марі до Неаполя збігається з урочистими днями перед Великоднем. Її православне виховання загострює відчуття цього. ↩

Пісна їжа (фр. manger maigre) — католицька і православна практика утримання від мʼяса й ситних страв у пʼятниці та протягом посту. ↩

В оригіналі латиною: «culpa mea, culpa mea, culpa mea». Алюзія на молитву Confiteor: «mea culpa, mea culpa, mea maxima culpa» («моя провина, моя провина, моя найбільша провина»). Марі повторює формулу тричі, з характерним для неї переставлянням — culpa mea замість mea culpa. ↩

Огляд зошита Наступний запис