Понеділок, 3 квітня 1876

13-те — це дата Торлонії стосовно мене; це була також дата Гамільтона, знову ж таки стосовно мене. Його мені представили 13 березня, у понеділок, — сьогодні якраз три тижні. Це ще не так вже й багато — і є ще надія. Тьху! Ні, це безглуздо.
Майже щоразу, коли він говорив зі мною, то було в понеділок.
Я малювала весь день, а близько шостої прийшли за мною, і я вийшла, надягнувши капелюшок з італійської соломки, вкритий білим пірʼям і підібраний ззаду двома жовтими трояндами. Цей капелюшок робить мене схожою на портрет Ватто, наскільки це взагалі можливо; до того ж форма та сама, що й минулого літа. Ребу мене знає — мені досить було написати йому сім-вісім днів тому.
Я нудьгувала — не бачила маленького, гладкого, пʼяного Торлонії. Пʼяний, гладкий і маленький — але встояти перед ним годі, чесне слово порядної жінки. Запитайте всіх жінок — справжніх, — і вони скажуть те саме.
Коли чоловік досяг того рівня, якого досяг для мене Торлонія, — йому бракує лише однієї речі: божественності. А її дає відсутність. Торлонія гамільтонізований. Це дурне, як не знати що, — погодьтесь, — але це правда.
— Антонеллі не зовсім красивий, — сказала я якийсь час тому, — але в Римі нікого кращого немає.
Є хтось значно кращий, як ви самі бачите.
Пан і пані Саразен та Плауден провели вечір у нас. Я здуру дала Плауденові свою фотографію — тепер шкодую; я навіть написала на ній друкованими літерами ці два слова: МИР ТОБІ. Прикро, що я все це зробила. Мадам Саразен — чарівна маленька жінка, проста, мила і чудово вихована; її чоловік — деревʼяний швейцарець, який багато подорожував. Вони відʼїжджають післязавтра.
Мене дуже налякала звістка, що один зі Свєдомських хворий на... на полях віспа знаєте, та хвороба, яку я навіть боюся назвати і від якої мене проймає жах, відраза й заціпеніння.
Бідний Пʼєтро, мені його бракує. Але якщо він мені збрехав! Ні, навіщо в усьому сумніватись. Та й справді — це надто неймовірно. У монастирі!
Баронеса за табльдотом та її син — швейцарці. Вони зайшли до нас після обіду, щоб подивитись на мої картини. Обоє надзвичайно червоні, надзвичайно гладкі й надзвичайно веселі. Я базікала й розсмішила їх до нестями.
Пʼєтро може образитися, що я дала фотографію Плауденові. Любий Пʼєтро так просив мене подарувати йому фотографію. Але нічого — його буде винагороджено; я не боюсь його образити, бо він завжди мій любий, мій найулюбленіший.
У нього ще чотири дні. А якщо він зовсім не повернеться! Ні, це було б надто сумно. Я ж казала, що його кохання передалося мені.
Ніяких більше перснів для нашого товариства! Діна вигадала чарівну річ. Срібне серце з ініціалами: А.Т.Е. Ви самі побачите — не можна було придумати нічого кращого. По-перше, серце — це найприродніший символ згуртованості для такого товариства, як наше; всі носять каблучки, а це срібне серце справлятиме чудове враження. По-друге, ініціали — перші літери наших трьох імен: Аглая, Талія, Евфросіна — і ці три літери можуть також означати: a te, що по-італійськи значить тобі; і крім того, А може означати Антонеллі, Т — Торлонія, а щодо Е — ми незабаром знайдемо йому значення, якщо не задовольнитися Емілем.
Хіба це не доречно, дуже просто і дуже оригінально? Більше шукати нема чого — нічого кращого не знайдеш... Це чарівно!
Я думаю про цього дорогого друга, що нудиться в келії, — як душа вкрай розбещеного Еміля. Я вже добре призабула цього чарівного Дивовижного. Я більше не розумію своїх колишніх шалів і більше не дбаю про них. Але, мабуть, побачивши його знову, я знову захоплюся ним.
Як довго до суботнього вечора! Вівторок, середа, четвер і пʼятниця. Чотири вечори без Антонеллі. Чи нудьгує він без мене? Їй-богу! Ви сумніваєтесь — я не сумніваюсь, бо якщо мені нудно, то й він напевно нудьгує, адже він мене кохає. Я не можу збагнути всіх його почуттів, бо сама не кохаю, — а він, певно, переживає їх чимало. Бідний дорогий чернець. Ми поїдемо верхи дивитися Колізей при місяці.

Примітки

Ребу (Reboux) — модний паризький капелюшник. ↩
Неологізм Марі від Hamilton — «гамільтонізований» (навіяний фетишем Гамільтона, піднесений на рівень недосяжного ідола). ↩
В оригіналі латиною: «PAX TIBI» (друкованими літерами) — «Мир тобі». Літургійне вітання (пор. «Мир вам»), яке Марі вписала на фотографії, подарованій Плауденові. ↩
Аглая, Талія та Евфросіна — три грації (харити) класичної міфології. ↩
Іт. a te — «тобі». В оригіналі італійською. ↩