❦
Вівторок, 4 квітня 1876
Mardi 4 avril 1876
Мама хоче мене налякати, розповідаючи про хвороби. Це ні до чого, крім того, що позбавляє мене спокою. Але оскільки головна мета її життя — турбувати свій спокій і спокій тих, хто має нещастя її оточувати, — вона й далі мене мучить. Вона добре знає, що ми відʼїжджаємо 16-го і що до 16-го залишилось не так вже й багато днів, — але вона щомиті підходить і каже мені про якусь хворобу, або що той-то і той-то щойно виїхав із Риму, або що ще хтось щойно помер. Все це, клянусь вам, з єдиною метою — влаштовувати маленькі сцени, де я затикаю вуха, повторюю, що ми відʼїжджаємо 16-го, і роздратована, стомлена, схвильована біжу зачинятися. навскоси Вона мала цілковиту рацію. Якби я поїхала — як же добре було б. Дивуються, що я весь час зачиняюсь, — я б хотіла побачити іншу на моєму місці. Після таких сцен мама завжди приходить просити мене відчинити; раніше я відчиняла, тепер — ніколи, бо вона приходила лише для того, щоб продовжити колючі розмови й довести мене до краю.
Maman veut m’effrayer en me parlant de maladies. Cela ne sert à rien d’autre qu’à m’ôter la tranquillité. Mais comme le but principal de sa vie est de troubler son repos et celui de ceux qui ont le malheur de l’entourer, elle continue à me martyriser. Elle sait bien que nous partons le 16, et que jusqu’au 16 il n’y a pas beaucoup de jours, mais elle vient à chaque instant me dire qu’il y a telle maladie, ou que tel et tel vient de quitter Rome, ou que tel autre vient de mourir. Tout cela je vous jure dans le seul but de produire des petites scènes où je me bouche les oreilles, répète que nous partons le 16 et énervée, ennuyée, troublée cours m’enfermer. en travers Elle avait bien raison. Si j’étais partie, ce serait si bien. On s’étonne de ce que je m’enferme toujours, je voudrais bien voir une autre à ma place. Après une de ces scènes maman vient toujours me prier d’ouvrir, avant j’ouvrais, à présent jamais, car elle venait seulement pour continuer les conversations épineuses et me mettre à bout.
Тепер у мене є система: я затикаю вуха і кажу:
A présent j’ai un système, je bouche les oreilles et dis:
— Ви хочете сцену? Я — ні. Бувайте.
- Vous voulez une scène ? Moi, je n’en veux pas. Adieu.
Але, бачачи, що я тікаю, вона не забуває крикнути мені вслід щось настільки неприємне, що я приходжу до себе в сказі. Парфянська стріла навиворіт.
Mais voyant que je me sauve elle prend bien soin de me crier quelque chose de si désagréable que j’arrive chez moi furieuse. Le trait du Parthe, renversé.
Навіщо смикати мене, говорити мені про хвороби? Від цього ми не поїдемо раніше 16-го, навіть якби я й не заперечувала.
A quoi sert de me tirailler, de me parler de maladies ? Pour cela nous ne partirons pas avant le 16, même si même je ne m’y opposais pas.
Усю зиму вона мучила мене, щоб я їхала до Неаполя; я завжди відповідала, що не хочу переривати уроки і їхати кудись — Бог зна навіщо. Ну що, хіба я не мала рації? Яке задоволення — пакувати валізи, їхати до Неаполя, потім знову повертатися до Риму! — а куди простіше поїхати до Неаполя, коли вже покидаєш Рим. Ось що я хочу зробити — та тепер вже мадам моя матуся мучить мене, щоб я туди не їхала. Причини? Жодних.
Tout l’hiver elle me tourmentait pour aller à Naples, je répondais toujours que je ne voulais pas interrompre mes leçons et aller me déplacer Dieu sait pourquoi. Voyons, n’avais-je pas raison ? Quel plaisir de faire ses malles, aller à Naples, revenir encore à Rome ! tandis qu’il est tout simple d’aller à Naples en quittant Rome. Ainsi veux-je faire, eh bien, à présent c’est Madame ma mère qui me tourmente pour ne plus y aller. Les raisons ? Aucune.
Справді, треба мати особливий склад, щоб не луснути від роздратування. Я не розумію цей характер, що вічно шукає, чим би допекти, що б неприємного сказати. Роблять усе, що я хочу, але так, щоб позбавити мене будь-якого задоволення, яке я сподівалась отримати, позбавити мене спокою, мучити мене. Залишаються в Римі — і намагаються всіма силами змусити мене боятися епідемій, так чи інакше отруїти мені перебування тут!
Vraiment il faut avoir une organisation spéciale pour ne pas crever d’agacement. Je ne comprends pas ce caractère toujours en quête de quelque chose de tourmentant, de désagréable à dire. On fait tout ce que je veux mais en ayant soin de faire de façon à m’ôter tout l’agrément que je me propose d’avoir, à m’ôter le repos, à me tourmenter. On reste à Rome et on tâche de toutes ses forces de me faire craindre des épidémies, de m’empoisonner d’une façon ou d’une autre mon séjour !
У нас весна. Кажуть, що всі жінки розквітають у цю пору року. Це правда — судячи з мене. Шкіра стає тоншою, очі яскравішими, барви свіжішими. Я більше не лінива, мені хочеться весь час виходити, все бачити, бути всюди. Сьогодні 4 квітня. Мені лишається ще пʼятнадцять днів у Римі — ні, менше; лише дванадцять. Що робити з Пʼєтро? Як це дивно: поки я носила капелюшок з фетру — у нас була зима; вчора я одягла соломʼяний — і ось уже в нас весна. Часто сукня або капелюшок справляють такий ефект — так само як часто слово або жест спричиняють те, що давно готувалося, але ніби ще не існувало, чому бракувало цього маленького поштовху. Я погано висловлююсь — ви зрозуміли мою думку? Звичайно, якщо ви розумні, — а якщо ні — мені байдуже. Дурні мене не обходять.
Nous sommes au printemps. On dit que toutes les femmes embellissent dans cette saison. C’est vrai à en juger d’après moi. La peau devient plus fine, les yeux plus brillants, les couleurs plus fraîches. Je ne suis plus paresseuse, j’ai envie de toujours sortir, de tout voir, d’aller partout. Nous sommes au 4 avril. J’ai encore quinze jours de Rome, non, moins; douze jours seulement. Comment faire avec Pietro ? Comme c’est étrange, tant que je portais un chapeau de feutre nous étions en hiver, hier j’en ai mis un en paille et à l’instant nous sommes au printemps. Souvent une robe ou un chapeau produisent cet effet, comme souvent aussi un mot ou un geste amènent une chose qui se préparait depuis longtemps mais qui ne semblait pas encore être, à laquelle il fallait ce petit choc. Je m’exprime mal, avez-vous compris mon idée ? Sans doute si vous êtes intelligents, tandis que si vous n’êtes pas intelligents ça m’est égal. Je ne me soucie d’idiots.
Треба вбратися й піти до палацу Боргезе, а потім — до вілли Торлонії, колишньої вілли Альбані, яку принц Олександр Торлонія щойно купив за три мільйони. Кажуть, це диво. Я б хотіла дозволяти собі примхи за три мільйони. А хто б не хотів? Яка б чудова була Ніцца, якби Пʼєтро поїхав з нами! Сподіваюсь, що його перебування у монастирі й загальне примирення дадуть йому достатньо незалежності, щоб приїхати. Ось чим Торлонія виграє перед Пʼєтро: Торлонія робить що хоче. Він — є, тоді як Пʼєтро — ні. Це дуже йому шкодить. Незалежність і гроші зробили б його в десять разів елегантнішим.
Il faut m’habiller et aller au palais Borghése et puis à la villa Torlonia, l’ancienne villa Albani que le prince Alexandre Torlonia vient d’acheter pour le prix de trois millions. C’est une merveille, dit-on. Je voudrais pouvoir me payer des caprices de trois millions. Et qui ne le voudrait pas ? Comme Nice serait belle si Pietro y allait avec nous ! J’espère que son séjour au couvent et sa réconciliation générale lui donneront assez d’indépendance pour venir. Voyez en quoi Torlonia gagne sur Pietro. Torlonia fait ce qu’il veut. Il est tandis que Pietro n’est pas. Cela l’abîme beaucoup. L’indépendance et de l’argent le rendraient dix fois plus chic.
Ніщо так не знищує чоловіка, як дурна залежність; для жінки — інакше, і навіть жінка виграє, роблячи що хоче.
Il n’y a rien qui anéantisse un homme autant qu’une dépendance stupide, pour une femme c’est différent; et même la femme gagne à faire ce qu’elle veut.
Не забуваймо купити чотири серця. Одне для мене, одне для Діни і два для моїх Грацій. А.Т.Е. Справді гарно. І подумати тільки — ідея не моя.
N’oublions pas d’acheter les quatre cœurs. Un pour moi, un pour Dina et deux pour mes Grâces. A.T.E. C’est vraiment joli. Et dire que l’idée n’est pas de moi.
Наближається час так бажаної подорожі до Росії. Тим краще — удесятеро краще.
L’époque du voyage en Russie si désiré, approche. Dix fois tant mieux.
Ми відвідали віллу Торлонії — вона мені дуже сподобалась, хоча я й відчувала, що вона поступається віллі Боргезе. Туди не вʼїжджають у кареті. Ми зустріли там Саразенів, які представили своїх друзів пана та пані Ріго, і ми ще раз оглянули палац разом. Звідти — до майстерні мого вчителя Каторбінського, де ми застали панну Суковкіну на уроці. Каторбінський — талановитий хлопець, судячи з незліченних незакінчених полотен, якими захаращена майстерня.
Nous avons visité la villa Torlonia, elle m’a beaucoup plu, bien que je sentisse son infériorité par rapport à celle de Borghése. On n’y entre pas en voiture. Nous y avons rencontré les Sarasin qui ont présenté leurs amis M. et Mme Rigaud, et nous avons revu le palais ensemble. De là, à l’atelier de mon professeur Katorbinsky, où nous avons trouvé Mlle Soukowkine prenant une leçon. Katorbinsky est un garçon de talent à en juger par les innombrables toiles ébauchées qui encombrent le studio.
На концерті 1 ми поговорили з якимось паном Сімонетті, з яким нас якось познайомила Суковкіна. Цей пан показав нам принцесу ді Сан-Фаустіно, вбрану в усе біле. Честь мені — левиця мене наслідує.
A la musique nous avons causé avec un M. Simonetti que la Soukowkine a présenté il y a quelque temps. Ce monsieur nous a montré la princesse de San Faustino qui s’est habillée tout en blanc. Honneur à moi, la lionne m’imite.
— Ви задали моду, — каже Сімонетті, — але ви були першою, інші лише наслідують.
- Vous avez donné la mode, dit Simonetti, mais vous avez été la première, les autres ne font qu’imiter.
Я втомлена від цієї жаркої, важкої погоди; на Корсо я бачила Торлонію, що жестикулював із двома погано вбраними чоловіками. Справді, вітається він якось надзвичайно. Ну чи не божевільна я! Я бачила його так мало, я бачу його так мало! Всі його слова поступово спливають у памʼяті, і я розкладаю їх по порядку, як речі в музеї. Він має звичку при кожній нагоді брати за руку — ніби перебиваючи те, що збираються сказати, — і говорити: Ні, послухайте. Так от — я тільки те й роблю. Діна від цього скаженіє — вона не може піднести склянку води до рота, щоб я не затримала їй руку вічним: Ні, послухайте.
Je suis fatiguée par ce temps chaud et lourd; sur le Corso j’ai vu Torlonia gesticulant avec deux hommes mal mis. Vraiment il salue d’une façon remarquable. En suis-je assez folle ! je l’ai si peu vu, je le vois si peu ! Toutes ses paroles me reviennent peu à peu à l’esprit et je les range par ordre comme on fait des objets d’un musée. Il a l’habitude de prendre à tout propos la main comme pour interrompre ce qu’on va dire et de dire: Non, écoutez. Eh bien je ne fais que cela. Dina en est énervée, elle ne peut pas porter un verre d’eau à sa bouche sans que je lui arrête la main avec l’éternel: Non, écoutez.
навскоси
Не розумію, що такого прекрасного в захопленні цим Торлонією, що я хвалюсь цим при кожній нагоді.
en travers Je ne comprends pas ce qu’il y a de si beau d’admirer ce Torlonia pour que je m’en vante à tout moment.
Торлонія ніколи не брав мене за руку — але мамі — байдуже. Мені сумно. Чорт мене бери — я принижуюсь! Ні, послухайте, у мене вже було три нещасливі пристрасті: Гамільтон, Одіффре і Торлонія. Мержевський, Брускетті й Антонеллі — три графи — компенсація за тих трьох. Плауден я ще не рахую, я така обережна.
Torlonia ne m’a jamais pris la main, mais à maman, c’est égal. Je suis triste. Le diable m’emporte je m’humilie ! Non, écoutez, j’ai déjà eu trois passions malheureuses: Hamilton, Audiffret et Torlonia. Merjeewsky, Bruschetti et Antonelli; les trois comtes sont une compensation pour les autres trois. Je ne compte pas encore Plowden, je suis si prudente.
А мама ще й говорить про Торлонію як про щось найчарівніше й найнездоланніше у світі! Навіщо! Я й сама добре бачу. Волосся, кілька пасм якого завжди падають на лоб, ця нахабна борода і цей вигляд, сповнений волі й примхи, збентежили мене з ніг до голови і з голови до ніг. Безглуздо підштовхувати мене закохуватись у людину, яка мене не кохає. А хто змушує мене до цього? Диявол — це очевидно. З якоїсь химерної впертості я хочу весь час про нього говорити, і говорити про нього — незрозуміле задоволення. Зрештою, так завжди. Аби мене не покарали за мою заздалегідь обдуману невірність ченцю.
Et maman qui parle de Torlonia comme de tout ce qu’il y a de plus adorable et de plus irrésistible au monde ! Pourquoi ! Je vois bien assez moi-même. Les cheveux dont quelques-uns tombent toujours sur le front, cette barbe insolente et cet air plein de volonté et de caprice m’ont bouleversée des pieds à la tête et de la tête aux pieds. C’est bête de m’encourager à aimer un homme qui ne m’aime pas. Et qui me force de m’encourager ? Le diable, c’est évident. Par un bizarre entêtement je veux toujours en parler et en parler me fait un plaisir incompréhensible. D’ailleurs c’est toujours ainsi. Pourvu que je ne sois pas punie pour mon infidélité préméditée au moine.
Баронеса за табльдотом чарівна; після обіду вона запросила нас до себе; я просиділа там годину, і мені було легко й приємно. Саразени її знають — вона з женевської аристократії і має замок між Женевою та Лозанною, навпроти Монблана. Замок такий давній, що коли його збудовано, ніхто не знає; відомо лише, що королева Берта2 подарувала його одному зі своїх лицарів.
La baronne de la table d’hôte est charmante; après-dîner elle nous a invités chez elle; j’y suis restée une heure à mon aise et contente. Les Sarasin la connaissent, c’est une de l’aristocratie de Genève et elle a un château entre Genève et Lausanne en face du Mont Blanc. Ce château est bâti il y a si longtemps qu’on n’en sait rien; on sait seulement que la reine Berthe l’a donné à un de ses chevaliers.
Товста баронеса запрошує нас приїхати й провести там якийсь час; прощаючись, вона поцілувала мене в обидві щоки. Ця дама сповнена дотепності — такої живої, такої свіжої, — і це особливо дивовижно для жінки пʼятдесяти восьми років. Одна з її дочок заміжня за онуком Неккера, того Неккера першої революції3, часів Людовіка XVI.
La grasse baronne nous invite d’y venir passer quelque temps; elle m’a embrassée sur les deux joues quand nous la quittions. Cette dame est pleine d’esprit, d’un esprit si vif, si frais et surtout pour une femme de cinquante-huit ans. Une de ses filles est mariée au petit-fils de Necker, le Necker de la première révolution, de Louis XVI.
А якщо Пʼєтро не повернеться! Ні, послухайте, я б була безутішна, справді безутішна, я б плакала; щоб мене втішити, потрібен був би не хто інший, як Торлонія, — а оскільки Торлонія не захотів би мене втішати, я б залишилась невтішною. Або невтішеною.
Et si Pietro ne revenait pas ! Non, écoutez, j’en serais désolée, vraiment désolée, j’en pleurerais; pour m’en consoler il faudrait rien moins que Torlonia, or comme Torlonia ne me voudrait pas consoler je resterais inconsolable. Ou inconsolée.
Я відкрила енциклопедію навмання і подивилася на шостий рядок праворуч, щоб дізнатись, чи думає про мене Пʼєтро. Ось що я прочитала:
J’ai ouvert une encyclopédie au hasard, et j’ai regardé la sixième ligne à droite pour savoir si Pietro pense à moi, voilà ce que j’ai lu:
— «...фатальним чином, душа думає і не може не думати».
- « ... manière fatale, l’âme pense et ne peut pas ne pas penser ».-
Від цього я зовсім розніжилась — і якби він прийшов зараз, я б кинулась йому на шию. Бувають такі хвилини, але це було б непристойно, — ось чому він не прийде саме зараз: він прийде, коли я буду не такою ніжною. Ні, послухайте, ми підемо дивитися Колізей при місяці.
J’en suis tout attendrie et s’il arrivait en ce moment je me jetterais à son cou. On a des moments comme ça, mais ce serait inconvenant, c’est pour cela qu’il n’arrivera pas en ce moment, il va arriver quand je ne serai pas si tendre. Non, écoutez, nous irons voir le Colisée au clair de lune.
Ну ж бо, запитаймо в книги, чи думає про мене Одіффре, потім — що він про мене думає і як він про мене думає.
Voyons, demandons au livre si Audiffret pense à moi, puis ce qu’il pense de moi et comment il pense à moi.
На перше питання ось відповідь: «переважно в комедії».
A la première question voici la réponse: « dans la comédie surtout ».
На друге: «кадильниці, сповіді, ефект популярності, що зростала щодня». Відповіді задовільні, але я повторю: встановлено, що він думає про мене переважно в комедії, тобто коли він у театрі; запитаймо, як він про мене думає: «Але там не було нічого з того, чого не можна позичити». Тут немає жодного глузду — треба повторити; цього разу востаннє, тепер уже насправді: «...фатальним чином, душа думає і не може не думати».
A la seconde: « des encensoirs, des confessions, effet d’une popularité qui augmentait tous les jours ». Les réponses sont satisfaisantes, mais je vais recommencer, il est établi qu’il pense à moi dans la comédie surtout, c’est-à-dire quand il est au théâtre, demandons comment il pense à moi: « Mais rien ne s’y trouvait de ce qui ne s’emprunte pas. » Ça n’a pas de sens commun, il faut recommencer, cette fois ce sera la dernière, pour tout de bon en un mot: « ... Manière fatale, l’âme pense et ne peut pas ne pas penser ».-
Те саме, що й Антонеллі. Ні, послухайте, це надто красиво — я повторю зі скромності.
La même chose qu’Antonelli. Non, écoutez, c’est trop beau, je vais recommencer par modestie.
— «Інші ходи, наприклад престанти, — щоб отримати великий виграш». Чарівно.
- « d’autres jeux tels que les prestants, pour obtenir le grand jeu ».- C’est charmant.
Ні, послухайте, добре, — ось я кажу ні, послухайте на кожному кроці і мимоволі: ні, послухайте, — кажу я, — я думаю про Пʼєтро. Кажу вам: кохання не принижує його, а підносить — і передалось мені. Я йому вдячна, дурна я, — але якщо він мене кохає, то тому, що йому це приємно; він кохає не з філантропії і не з самопожертви. Нема за що бути вдячною.
Non, écoutez, bon, voilà que je dis le non écoutez à chaque pas et sans le vouloir, non, écoutez, dis-je, je pense à Pietro. Je vous dis que loin de l’humilier son amour le relève et déteint sur moi. Je lui suis reconnaissante, bête que je suis, s’il m’aime c’est que ça lui fait plaisir, il n’aime pas par philantropie ou par abnégation. Il n’y a pas de quoi être reconnaissante.
— «Нічого кращого за кохання вигадати не можна», — сказав Вільмен4 у своїх есе про роман. Я цілком можу так думати, коли такий учений і серйозний чоловік сказав це відверто; може, не зовсім у тому ж сенсі, що я маю на увазі, — але все одно, майже в тому ж. Я більше не пишу свого роману — чекаю натхнення, яке не приходить.
- « On ne peut rien inventer de mieux, que l’amour ».- a dit Villemain dans ses essais sur le roman. Je puis bien le penser quand un homme aussi savant et aussi sérieux l’a dit ouvertement; peut-être pas tout à fait dans le même sens que je l’entends, mais n’importe, presque dans le même. Je n’écris plus mon roman, j’attends l’inspiration qui ne vient pas.
Ще три дні.
Encore trois jours.
Сьогодні ввечері приходив Вісконті — він повертався з обіду у принцеси Урусової; він називав імена, я слухала біля дверей, і від відчаю й муки я знову стала такою нещасною, такою нещасною, такою нещасною!
Visconti a été ce soir, il venait du dîner de la princesse Ouroussoff, il a cité des noms, j’écoutais à la porte, et mon désespoir et mon tourment m’ont de nouveau rendue si misérable, si misérable, si misérable !
Ах, якби Пʼєтро повернувся! З ним я все забуваю. Не знаю чому, але я вважаю своїм обовʼязком говорити про Торлонію, поговоривши про Пʼєтро.
Ah ! si Pietro revenait. Il me fait tout oublier. Je ne sais pourquoi je crois que c’est mon devoir de parler de Torlonia après avoir parlé de Pietro.
Запитаймо в книги, чи думає про мене Торлонія. О! го! Яка відповідь! Ну й ну!5 слухайте: «Все своє життя — щоб встановити це ярмо, більш обтяжливе, ніж корисне». Чудово. Це надто красиво — запитаймо ще раз, зі скромності: «Проти військового деспотизму республіки, проти імперії». Я не зовсім розумію; ще втретє і востаннє, подивимось: «що повторив його помилки з покорою, трохи надто довірливою».
Demandons au livre si Torlonia pense à moi. Oh ! ho ! quelle réponse ! bigre ! écoutez: « Toute sa vie, pour établir ce joug plus gênant qu’utile ». C’est superbe. C’est trop beau, demandons encore une fois, par modestie: « Contre le despotisme militaire de la république contre l’empire ».- je ne comprends pas bien, encore une troisième et une dernière fois, voyons: « dont il a répété les erreurs avec une docilité un peu trop crédule ».
Ні, послухайте, — це все безглуздо.
Non, écoutez, c’est bête tout cela.
Примітки
«À la musique» (фр.) — на концерті духового оркестру просто неба на Пінчо, модна римська світська інституція. ↩
Королева Берта: Берта Швабська (пом. бл. 961), королева Бургундії, похована в Пайєрні; ваадська традиція приписує їй церкви й замки, а вислів du temps où la reine Berthe filait («коли королева Берта пряла») означає «дуже давно, за царя Гороха». ↩
Жак Неккер (1732–1804), женевський банкір, міністр фінансів Людовіка XVI; його відставка 11 липня 1789 року стала одним із поштовхів до штурму Бастилії. ↩
Абель-Франсуа Вільмен (1790–1870), французький критик та історик літератури. ↩
В оригіналі французькою: «bigre !». ↩