❦
Четвер, 30 березня 1876
Jeudi 30 mars 1876
Усю ніч мені тільки й снився Торлонія, так що коли приходить моя натурниця, я нездатна малювати.
Toute la nuit je n’ai fait que rêver de Torlonia, de sorte que lorsque mon modèle vient je suis incapable de peindre.
Спершу мене засмутив сон, а довершила справу мама. Я здуру пішла до неї, і вона, хоч і хвора, зуміла стільки наговорити, що я повернулася й замкнулася у своїй кімнаті в такому роздратуванні, що годі й уявити.
Le rêve a commencé de me rendre misérable et maman a achevé. J’eus la bêtise d’aller chez elle et bien que malade elle sut tant dire que je suis venue m’enfermer dans ma chambre dans un état d’énervement difficile à imaginer.
Це, зрештою, її спеціальність — доводити людей до сказу.
C’est sa spécialité d’ailleurs d’enrager les gens.
Тепер, коли я одна, зачинена на ключ, я міркуватиму про велику справу. Чому це вже кілька днів я починаю відчувати, що моє становище якесь хибне?
A présent que je suis seule, enfermée à clef je vais raisonner sur la grande affaire. D’où vient que depuis quelques jours je commence à sentir une certaine fausseté dans ma position ?
Це тому, що вже кілька днів моє становище справді хибне. А чому воно хибне? Тому що Антонеллі просив мене стати його дружиною, тому що я не відмовила прямо, і тому що він говорив про це зі своїми батьками, тому що з ними непросто впоратися, і тому що Вісконті сказав мамі те, що сказав. Що сказав Вісконті?
Cela vient de ce que depuis quelques jours ma position est fausse. Et pourquoi est-elle fausse ? Parce que Antonelli m’a demandé d’être sa femme, parce que je n’ai pas refusé carrément, et parce qu’il en a parlé à ses parents, parce que ses parents ne sont pas faciles à mener et parce que Visconti a dit à maman ce qu’il a dit. Qu’a dit Visconti ?
— Треба знати, мадам, де ви бажаєте видати заміж доньку, — сказав Вісконті, вихваливши спершу Пʼєтро і його статок.
— Il faut savoir, Madame, où vous voulez marier votre fille, a dit Visconti après avoir fait l’éloge de la personne et de la fortune de Pietro.
— Я ще нічого певного не вирішила, — відповіла мама, — та й донька моя така молода.
— Je n’ai aucune idée arrêtée, répondit maman, et puis ma fille est si jeune.
— Ні, мадам, треба говорити прямо: ви хочете видати її заміж за кордоном чи в Росії?
— Non, Madame, il faut dire les choses carrément, voulez-vous la marier à l’étranger ou en Russie ?
— Краще за кордоном, бо я думаю, що за кордоном їй було б щасливіше, адже там вона виховувалась.
— J’aimerais mieux à l’étranger car je pense qu’à l’étranger elle serait plus heureuse puisqu’elle y a été élevée.
— Гм, добре. Треба також знати, чи погодилася б уся ваша родина бачити її дружиною католика, а дітей від цього шлюбу — католиками?
— Hum, bien. Il faut aussi savoir si toute votre famille consentirait à la voir mariée à un catholique, et à voir les enfants qui proviendraient de cette union de la religion catholique ?
— Наша родина із задоволенням бачила б усе, що може зробити мою доньку щасливою.
— Notre famille verrait avec plaisir tout ce qui pourrait rendre heureuse ma fille.
— А які були б стосунки вашої родини з родиною чоловіка?
— Et quels seraient les rapports de votre famille avec la famille du mari ?
— Гадаю, що чудові стосунки, тим більше що обидві родини бачилися б рідко або зовсім ні.
— Mais je pense que ce serait d’excellents rapports, d’autant plus que les deux familles se verraient rarement ou pas du tout.
— Пʼєр Антонеллі — чарівний молодий чоловік і буде дуже багатий; це навіть зайве обговорювати, бо всім відомо, що у нього буде блискучий статок, однак Папа втручається в усі справи Антонеллі, і Папа чинитиме перешкоди.
— Pierre Antonelli est un charmant jeune homme et qui sera très riche, il est même inutile de parler de cela, puisque c’est une chose connue qu’il aura une magnifique fortune, mais le Pape se mêle de toutes les affaires des Antonelli, et le Pape fera des difficultés.
— Але, пане, навіщо ви про це говорите? Про шлюб і мови немає. Я дуже люблю цього молодого чоловіка, але як дитину, а не як майбутнього зятя.
— Mais, Monsieur, pourquoi dites-vous cela. Il n’y a pas question de mariage. J’aime beaucoup ce jeune homme mais comme un enfant et pas comme un gendre futur.
Ось приблизно все, що мені вдалося витягти з памʼяті мадам моєї мами.
Voilà à peu près tout ce que j’ai obtenu de la mémoire de Madame ma mère.
Антонеллі стають дибки. Дуже добре. І правильно роблять, бо щойно вони стають дибки — я стаю слухняною. Ось моя проклята вдача. Було б дуже розумно поїхати, тим більше що нічого не буде втрачено — це можна відкласти до наступної зими. Я суджу з себе — тому й боюся розлуки. З очей геть — з серця геть.
Les Antonelli se cabrent. Fort bien. Ils font bien car du moment qu’ils [se] cabrent je deviens docile. Voilà mon fichu caractère. Il serait très raisonnable de partir, d’autant plus que rien ne sera perdu pour être remis à l’hiver prochain. Je juge d’après moi et cela me fait craindre l’absence. Loin des yeux loin du cœur.
Та ні, він кохає мене по-справжньому.
Mais non, il m’aime tout à fait.
— Я знаю, — сказав він, встаючи після десятка моїх холодних відповідей, — я знаю, що велике нещастя — кохати у двадцять три роки і вже в цьому віці мати все життя перевернуте й отруєне. Я не говорю про дрібні закоханості, яких зазнаєш двадцять разів, — але велике, єдине, справжнє кохання не повинне починатися у двадцять три роки, особливо коли воно нещасливе.
- Je sais, dit-il en se levant après une dizaine de froideurs de ma part, je sais que c’est un grand malheur d’aimer à vingt-trois ans, et d’avoir dès cet âge toute sa vie bouleversée et empoisonnée. Je ne parle pas des petits amours qu’on éprouve vingt fois, mais le grand, le seul, le vrai ne devrait pas commencer à vingt-trois ans, surtout lorsqu’il est malheureux.
Огидна невизначеність, нудне чекання! Він сам повинен відчувати, що так не може тривати.
Sale incertitude, ennuyeuse attente ! Il doit sentir lui-même que cela ne peut durer.
Треба їхати! Уже завтра почну готуватися, тобто відвідувати римські чудеса, яких я ще не бачила. Так, але мені не дає спокою те, що опір іде не з нашого боку, а з боку Антонеллі. Це негарно, і моя гордість обурюється.
Il faut partir ! Dès demain je commence à m’y préparer, c’est-à-dire à aller visiter les merveilles romaines que je n’ai pas encore vues. Oui, mais ce qui me chiffonne c’est que l’opposition ne vient pas de notre côté mais bien du côté des Antonelli. C’est laid, et ma fierté se révolte.
Залишмо Рим. Але хто мені каже, що є опір? Все, їй-богу! А найбільше — недомовки Пʼєтро.
Quittons Rome. Mais qui me dit qu’il y a opposition ? Tout, pardieu ! Les demi-paroles de Pietro plus que tout.
Мати справу з Папою та кардиналом Антонеллі, хай і непрямо, — мені до вподоби. Якщо ми не можемо вдіяти нічого іншого, — зчинімо скандал, або принаймні посіємо розбрат. Пʼєтро не ягня, і коли він приходить, він хоче. Він хоче мене — це наробить галасу серед попів. Навіщо противитися цьому шлюбові? Релігія. Е! Аби тільки діти були католиками — решта байдуже. Хотіла б, щоб мама змусила Вісконті знову заговорити про цю справу. Я дала б їй свої настанови. Вся ця справа неясна.
Le Pape, le cardinal Antonelli avoir à faire, quoiqu’in-directement, avec eux, me plait. Si nous ne pouvons pas faire autre chose, faisons des scandales ou du moins semons la discorde. Pietro n’est pas un agneau, et quand il vient il veut bien. Il me veut, cela va faire du tapage parmi les prêtres. Pourquoi s’opposer à ce mariage ? La religion. Bah ! Pourvu que les enfants soient catholiques, le reste importe peu. Je voudrais que maman amène Visconti à reparler de la chose. Je lui donnerais mes instructions. Toute cette affaire n’est pas claire.
Це огидно, чесне слово. Труднощі мене розпалюють; найпростіше було б вийти за нього заміж і кинути виклик усьому. Але я не хочу нічому кидати виклик — ось у чому складність. Я хочу, щоб усе було зроблено пристойно. По правді кажучи, кохання Пʼєтро змусило мене думати, що Папа й Антонеллі — лише нікчеми. Ти помиляєшся, дівчино. Я бачу це тепер, їй-богу.
C’est dégoûtant, parole d’honneur. Les difficultés m’excitent; rien ne serait plus facile que d’épouser l’homme et braver tout. Mais je ne veux rien braver, voilà le difficile. Je veux que tout soit fait convenablement. En vérité, l’amour de Pietro m’a fait penser que le Pape et les Antonelli n’étaient que des faquins. Tu te trompes, ma fille. Je le vois, pardieu, bien à présent.
Я чекаю вирішального удару. Чекаю й поступово дратуюся, і коли я роздратуюся — я... я нічого не зроблю, і що я можу зробити?
J’attends un coup décisif. J’attends et je m’irrite peu à peu, et quand je serai irritée je... je ne ferai rien du tout, et que puis-je faire ?
Вісконті сказав більше, ніж я думала.
Visconti a dit plus que je ne pensais.
— Що стосується партії, — сказав він, — вона чудова з усякого погляду, але я мушу попередити вас, що Папа не дозволить1.
— Quant au parti, dit-il, il est très beau sous tous les rapports, mais je dois vous prévenir que le Pape ne permetterà pas.
— Але запевняю вас, бароне, ви мене дивуєте. Я й не думаю видавати свою дитину заміж. Однак мені було б цікаво дізнатися, чому Папа не дозволив би йому одружитися з тією, кого він покохав?
— Mais je vous assure, baron, que vous m’étonnez. Je suis loin de songer à un mariage pour mon enfant. Cependant je serais curieuse de savoir pourquoi le Pape ne lui permettrait pas d’épouser la personne qu’il aimerait ?
— Питання релігії, мадам, питання релігії.
— Question de religion, Madame, question de religion.
навскоси
Вісконті, мабуть, просто сказав, що Папа й Антонеллі не хочуть, але мама переказала мені його слова інакше — по-дурному, щоб помʼякшити.
en travers Visconti a dù dire simplement que le Pape et les Antonelli ne voulaient pas mais maman m’a redit ses paroles autrement et d’une façon imbécile pour adoucir.
Дуже хотіла б знати: цей старий папіст говорив від себе, чи те, що він сказав, — наслідок розмови з Антонеллі? Без сумніву, Пʼєтро говорив. Я сміюся, розважаюся, не думаю ні про що серйозне — але він та вони, то інша річ: вони ставляться до питання серйозно, обговорюють його, займаються ним. Мені це здається дивним — і разом із тим цілком природним. Треба змусити Пʼєтро говорити.
Je voudrais bien savoir si le vieux papiste a parlé simplement ou bien si ce qu’il a dit est la suite d’une conversation avec les Antonelli ? Sans doute Pietro a parlé. Je ris, je m’amuse, je ne pense à rien de sérieux mais lui et eux, c’est autre chose, ils envisagent la question sérieusement, ils la discutent, ils s’en occupent. Ça me paraît étrange et pourtant c’est très naturel. Il faut faire parler Pietro.
Справді дуже прикро, що вдають, ніби я їм не потрібна, тоді як я сама їх не хочу. Рим — таке пліткарське місто! Всі цим цікавляться, а я дізнаюся останньою. Завжди так.
Il m’est très désagréable en vérité qu’on fasse mine de ne pas vouloir de moi quand moi-même je ne veux pas d’eux. Rome est une ville si cancanière ! Tout le monde s’occupe de cela, et je suis la dernière à m’en apercevoir. C’est toujours comme ça.
Я ходила до Боргезе, на Пінчо і на Корсо з Діною та Валіцьким, мама й далі хвора. Вісконті приходив учора й сьогодні, він дуже любʼязний.
Je suis allée à Borghése, au Pincio et au Corso avec Dina et Walitsky, maman étant toujours malade. Visconti a été hier et aujourd’hui, il est bien aimable.
Я бачила герцога Браскі, у якого, кажуть, є один погляд, лише один, перед яким жодна жінка не може встояти. Мабуть, він уже кинув на мене чверть такого погляду, бо він починає здаватися мені красивим, а я ж завжди вважала його дуже негарним. Браскі — двоюрідний брат Дз... Дз... Дзуккіні.
J’ai vu le duc Braschi, qui dit-on a un regard, un seul, auquel aucune femme ne peut résister. Sans doute il m’a déjà lancé un quart de regard, car je commence à le trouver beau, lui que je trouvais toujours très laid. Braschi est cousin de z... z... Zucchini.
Ні, але ви можете собі уявити таку зухвалість! Папа не дозволить! Чого ж вони хочуть для розбещеного, морально занепалого третього сина — і хтозна якого ще! Чи вони не з глузду зʼїхали! Думають, ніби я так за нього тримаюся! Ну й ну2, ні, не як партія. Я в сказі від думки, що хочуть відібрати в мене Пʼєтро, але я хочу більшого і прагну більшої величі, слава Богу. Якби Антонеллі відповідав програмі — я б не гнівалась, але за людину, яку я відкинула в думках як недостатню, — через цю людину стають дибки! Треба це прояснити!
Non, mais concevez-vous cette audace ! Le Pape ne permetterà pas ! Que veulent-ils donc pour un troisième fils dévergondé, dépravé et que sais-je encore ! Sont-ils fous ! Pensent-ils que j’y tienne ! Bigre non, pas comme parti. Je me mets en fureur à l’idée qu’on veut me reprendre Pietro, mais je veux plus pour moi, et j’aspire à plus de grandeur, Dieu Merci. Si Antonelli était conforme au programme je ne me fâcherais pas, mais un homme que j’ai refusé dans mon esprit comme insuffisant, et pour cet homme on se cabre ! Il faut éclaircir ça !
Я була мало не пʼяна від щастя, бо дорогою додому зустріла Торлонію, який дуже здивувався, не отримавши відповіді на своє вітання, — але я його не помітила. Я без тями від нього, він змусить мене покинути Рим.
Je me suis presque grisée, parce qu’avant de rentrer j’ai rencontré Torlonia qui a été très étonné de ne pas recevoir de réponse à son salut, mais je ne l’avais pas vu. Je suis folle de lui, il me fera quitter Rome.
Єдиний, кого я хочу, — мене не хоче! Тисяча кардиналів!
Le seul que je voudrais ne me veut pas ! Mille noms d’un cardinal !
Я малюю карикатури на Торлонію і в захваті, коли вдається хоч якась схожість. Я його обожнюю. Знайдіть мені хоч одну жінку, яка не була б більшою чи меншою мірою готова зробити те саме. Закладаюся, не знайдете жодної! Добре бачу, що він у ціні серед левів, хай йому біс. Він чарівний, чесне слово. Поїдьмо — раз він плює на мене, — і забудьмо його. Забути? Ось і все, що лишається; я легко забуваю, на щастя.
Je fais des caricatures de Torlonia et je suis enchantée quand je réussis la moindre ressemblance. Je l’adore. Trouvez-moi une seule femme qui ne soit pas plus ou moins disposée à en faire autant. Je vous défie d’en trouver une seule ! Je vois bien qu’il est coté parmi les lions; sapristi. Il est adorable, ma parole d’honneur. Partons, puisqu’il me crache dessus, et oublions-le. Oublier ? C’est tout ce qu’il y a à faire, j’oublie facilement, c’est heureux.
навскоси
Як я могла наговорити стільки про Торлонію?!!
en travers Comment ai-je pu dire tant de choses de Torlonia ?!!
Ах! клятий-Клемент!
Ah ! fichu-Clément !
Ну й ну. Тьху! Яка ж я негідниця.
Bigre. Fi ! que je suis canaille.
Поїдьмо до Росії і повернімося. Ще буде сотня Клементів і двісті Антонеллі. Щоразу мені здається, що ніхто інший, крім теперішнього, не може вже мені сподобатись; я думала, що ніхто, крім Дивовижного, 3 мене більше не зацікавить. А от бачите — може. Не відчаюймося і зачекаймо. Вічно чекати — від цього можна збожеволіти.
Allons en Russie et revenons. Il y aura encore cent Clément et deux cents Antonelli. Chaque fois il me semble qu’un autre que celui du moment ne pourra plus me plaire; je pensais qu’un autre que le Surprenant ne m’intéresserait plus. Vous voyez bien que si. Ne nous désespérons pas et attendons. Toujours attendre c’est à se casser la tête.
Папська селезінка! 4 — я роздратована. А мама ще й без кінця мені каже:
Rate du Pape ! je suis irritée. Et maman qui me dit sans cesse:
— Але він же тебе заміж не просив? Але що він тобі каже?
- Mais il ne t’a pas demandée en mariage ? Mais que te dit-il ?
Я в сказі.
Je suis furieuse.
Але зачекайте, надходить вечір, а з вечором — Антонеллі; ми приймаємо його досить холодно — наслідок слів барона та безлічі здогадів, бо відколи Вісконті це сказав, ми тільки й знаємо, що гадаємо.
Mais attendez un moment, le soir arrive et avec le soir Antonelli, nous le recevons assez froidement à la suite des paroles du baron et d’une foule de suppositions, car depuis ce discours de Visconti on ne fait que supposer.
— Завтра, — каже Пʼєтро після кількох фраз, — я відʼїжджаю.
— Demain, dit Pietro au bout de quelques phrases, je pars.
— Як?
— Comment ?
— Куди?
— Pour où ?
— До Террачіни, пробуду там, думаю, днів вісім.
— Pour Terracina, j’y resterai huit jours je pense.
Ось справжній грім серед ясного неба!
Voilà un vrai coup de foudre !
— Його відсилають, — каже мені мама по-російськи, — його відсилають, я ж і казала, — але який сором, я заплачу з люті!5
— On le renvoie, me dit maman en russe, on le renvoie, je le disais bien, mais quelle honte, je vais pleurer de rage !
— Так, це неприємно, — відповіла я так само.
— Oui, c’est désagréable, répondis-je de même.
Ще б пак. Його відсилають від мене як від чогось нездорового (ах, попи собачі!).
Je crois bien. On le renvoie de moi comme d’une chose malsaine (ah ! chiens de prêtres !).
Ви розумієте, що це принизливо до краю.
Vous comprenez bien que c’est humiliant comme tout.
Це позначається на розмові, і я пояснюю цю раптову холодність враженням, яке справило на нас самогубство Юркова. Мама така ображена й розлючена, що в неї ще дужче болить голова, і її відводять до кімнати, Валіцький іде з нею, Діна відходить — не знаю чому. Зрештою, всі мовчазно погодились залишити мене наодинці з Пʼєтро, щоб дізнатися бридку правду.
La conversation s’en ressent et j’explique cette froideur subite par l’impression que nous a fait le suicide de Vourkoff. Maman est si offensée et furieuse que son mal de tête redouble et on la conduit chez elle, Walitsky va avec elle, Dina s’éloigne je ne sais pourquoi. D’ailleurs on était tacitement d’accord de me laisser seule avec Pietro pour savoir la sale vérité.
Жартували, питали: чи через борги його відсилають, чи чому ще і т. д., і т. д.
On a plaisanté, on a demandé si c’est pour des dettes qu’on le renvoyait, ou pourquoi etc. etc.
Залишившись із ним наодинці, я сміло, хоч і трохи тремтячи, пішла в атаку:
Une fois seule avec lui j’ai attaqué bravement bien que un peu tremblante:
— Чому ви відʼїжджаєте? Куди ви їдете?
- Pourquoi partez-vous ? Où allez-vous ?
Ех, куди там! Якщо ви думаєте, що він відповів мені так само прямо, як я питала, — ви помиляєтеся. Я питала — він ухилявся від відповіді, нарешті ми дійшли до шпильок, до взаємних докорів, і тоді він казав:
Ah bien oui ! Si vous croyez qu’il m’a répondu aussi carrément que je l’ai questionné vous vous trompez. Je demandais et il éludait de répondre, enfin nous en sommes arrivés à des aigreurs, à des reproches de part et d’autre, et puis il disait:
— Але як же так: ви хочете всього і самі нічого не робите!
— Mais comment, vous voulez tout et vous ne faites rien vous-même !
— Зрозуміло.
— Sans doute.
Я пояснила йому, що я за людина.
Je lui ai expliqué ma personne.
— Яке ваше кредо? — запитав він.
— Quelle est votre devise ? demanda-t-il ?
— Нічого до мене, нічого після мене, нічого поза мною!
— Rien avant, rien après moi, rien en dehors de moi !
— Ну то це і моє.
— Eh bien c’est la mienne.
— Тим гірше.
— Tant pis.
Тоді почалися запевнення — справжні, настільки справжні, що аж потворні. Слова кохання без початку і без звʼязку, спалахи гніву... чи можу я сказати — пристрасті? Докори. Я витримала цей град так само гідно, як і спокійно.
Alors commencèrent des protestations, vraies, tellement vraies qu’elles en étaient difformes. Des paroles d’amour sans commencement et sans suite, des élans de colère de... puis-je dire passion ? Des reproches. Je soutins cette grêle avec autant de dignité que de calme.
— Доведіть це мені. Скажіть.
— Prouvez-le moi. Dites.
— Просіть у мене все що завгодно, крім цього!
— Demandez-moi tout ce que vous voulez excepté cela !
— Я не хочу нічого, крім цього!
— Je ne veux rien excepté cela !
— Я вам не довіряю. Я кохаю вас до смерті, але не довіряю вам — ви завжди глузували з мене, завжди сміялися, завжди були холодні зі своїми питаннями слідчого. Що ви хочете, щоб я вам сказав, коли я бачу, що ви мене не кохаєте і ніколи не покохаєте!
— Je n’ai pas confiance en vous. Je vous aime à en mourir, mais je n’ai pas de confiance en vous, vous vous êtes toujours moquée de moi, vous avez toujours ri, vous avez toujours été froide avec vos questions de juge d’instruction. Que voulez-vous que je vous dise, quand je vois que vous ne m’aimez pas et que vous ne m’aimerez jamais !
Я слухала — пряма й нерухома, навіть руки не даючи торкнутися. Я хотіла за будь-яку ціну знати; мені було надто погано в цій невизначеності, приправленій мільйоном підозр.
J’écoutais raide et immobile ne me laissant même pas toucher la main. Je voulais à tout prix savoir, j’étais trop misérable dans cette incertitude assaisonnée d’un million de soupçons.
— Доведіть, що ви кажете правду; кажіть!
— Prouvez que vous dites la vérité; dites !
Ми встали, походили по вітальні, я благала його.
Nous nous sommes levés, nous nous sommes promenés par le salon, je l’ai prié.
— Я — вам поступитися! Та ніколи в житті! Я не доживу до такого приниження!
— Moi vous céder ! jamais de la vie ! Je ne vivrai pas jusqu’à une telle humiliation !
— Ех, пане, ви справді дивні: ви хочете, щоб я покохала людину, якої не знаю, яка все від мене приховує. Скажіть — і я вам повірю; скажіть — і я обіцяю дати вам відповідь. Слухайте уважно: скажіть мені все, я обіцяю після цього дати вам відповідь. Якщо ви кохаєте — ви погодитеся; якщо ні — ідіть геть, не насолоджуйтеся видовищем, яке я вам даю, не тіштеся, бачачи, як жінка вас благає. Ви мене не кохаєте... Замовчте! Не можна дивитися, як жінка, яку кохаєш, принижується так, як я принижуюся!
— Eh, Monsieur, vous êtes vraiment étrange, vous voulez que j’aime un homme que je ne connais pas, qui me cache tout. Dites et je vous croirai, dites et je vous promets de vous donner une réponse. Ecoutez-moi bien, dites-moi tout, je vous promets après cela de vous donner une réponse, si vous aimez vous consentirez si non, allez-vous en, ne jouissez pas du spectacle que je vous donne, ne vous réjouissez pas de voir une femme vous prier. Vous ne m’aimez pas... Taisez-vous ! On ne peut pas voir la femme qu’on aime s’humilier comme je m’humilie !
— Але ви насмієтеся з мене, якщо я скажу вам, ви [нерозбірливо: viiiipichez], що це таємниця, — сказати вам це означає розкритися цілком, є речі настільки інтимні, що їх не говорять нікому у світі!
— Mais vous vous moquerez de moi si je vous le dis, vous viiiipichez que c est un tel secret, vous le dire c’est me dévoiler tout entier, il y a de ces choses tellement intimes qu’on ne dit à personne au monde !
— Нікому у світі — погоджуюсь, але їх говорять тій, кого кохають. Скажіть, благаю вас, — мовила я, вкладаючи свої руки в його і наближаючись до нього так стримано-лагідно, як тільки могла. Я вам не наказую — я вас прошу.
- A personne au monde, d’accord, mais on les dit à celle qu’on aime, dites, je vous en prie, dis-je en mettant mes mains dans les siennes et en m’approchant de lui avec autant de câlinerie réservée que possible. Je ne vous ordonne pas, je vous prie.
— Якщо ви не наказуєте, то тому, що не маєте права, — але якби мали — наказали б, я знаю. У мене жахливий характер, ваш такий самий, тому ми й ніколи не погоджуємося, — ніхто не хоче поступатися, ніхто не хоче принижуватися. Ви не здатні кохати, ви — крига!
- Si vous ne m’ordonnez pas c’est que vous n’avez pas le droit, mais si vous aviez le droit vous ordonneriez, je le sais. J’ai un affreux caractère, le vôtre est comme le mien, c’est pour cela que nous ne sommes jamais d’accord, personne ne veut céder, personne ne veut s’humilier. Vous ne pouvez pas aimer, vous êtes de glace !
— Запевняю вас, що ні, — мовила я, лагідно усміхаючись йому в обличчя і цілком віддавши йому свої руки. Ну ж бо, кажіть, ви мусите розповісти мені все.
— Je vous assure que pas, dis-je en souriant doucement dans sa figure et en lui abandonnant tout à fait mes mains. Allons, dites, vous devez tout me dire.
— Я вам скажу, але ви насмієтеся з мене!
— Je vous le dirai, mais vous vous moquerez de moi !
— Клянусь, що ні.
— Je vous jure que non.
— Клянетесь?
— Vous jurez ?
— Клянусь.
— Je jure.
— Нікому не скажете?
— Vous ne le direz à personne ?
— Нікому, клянусь. Кажіть, я чекаю.
— A personne, je le jure. Dites, j’attends.
Після безлічі обіцянок не сміятися й нікому нічого не розповідати він нарешті мені сказав!
Après bien des promesses de ne pas rire et de ne raconter rien à personne il me l’a dit enfin !
Минулого року у Віченці, коли служив солдатом, він наробив тридцять чотири тисячі франків боргів. Відтоді як він повернувся додому — тобто десять місяців тому — у нього з батьком холодні стосунки: батько не хотів платити. Нарешті, кілька днів тому він удав, ніби збирається їхати, кажучи, що вдома з ним надто погано поводяться. Тоді мати прийшла й сказала йому, що батько заплатить борги за умови, що він вестиме статечне життя, і — для початку, перш ніж примиритися з батьками: «Ти мусиш примиритися з Богом!» Він не сповідався вже давно. Одне слово — він іде на вісім днів у монастир Сан-Джованні е Паоло, Монте-Челіо, поблизу Колізею.6 Запевняю вас, мені коштувало чималих зусиль зберегти серйозний вигляд. Для нас це здається дивним, але серед римських католиків — цілком природно; ось вам і таємниця! Ну й намучилася ж я з ним!
L’année passée à Vicenza étant soldat, il fait trente-quatre mille francs de dettes. Depuis qu’il est retourné à la maison, c’est-à-dire depuis dix mois, il est en froid avec son père qui ne voulait pas payer. Enfin, il y a de cela quelques jours, il fit semblant de partir en disant qu’il était trop maltraité à la maison. Alors sa mère vint lui dire que son père payerait les dettes, à condition qu’il mènerait une vie sage et pour commencer et avant de se concilier avec « tes parents, tu dois te réconcilier avec Dieu ! » Il ne s’est pas confessé depuis longtemps. En un mot il va se retirer pour huit jours dans le couvent de San Giovani e Paolo, Monte Celio, près du Colisée. J’eus assez de peine pour rester sérieuse je vous assure. Pour nous cela semble baroque mais c’est tout naturel chez les catholiques de Rome, voilà donc le secret ! Il m’a assez tourmentée.
— А якщо ви мене обманюєте! — кажу я. — Якщо ви це вигадали!
- Mais si vous me trompez ! dis-je, si vous avez inventé cela !
І я притулилася до каміна, відвернувши голову й очі, що були — чортзна-чому — повні сліз. Він притулився поряд зі мною, і ми простояли кілька секунд, не кажучи ні слова, не дивлячись одне на одного. Крига скресла — мої руки в його руках, мої очі в його очах; ми простояли годину — і говорили про що? Про кохання, їй-богу! Я знаю все, що хотіла знати, витягла з нього все — дозволивши цілувати ліву руку і поклавши праву йому на плече. З ним мені все здається дозволеним — він здається мені своїм, родичем.
Et je m’appuyai à la cheminée en détournant la tête et les yeux qui étaient, diable sait pourquoi, pleins de larmes. Il s’appuya à côté de moi et nous sommes restés pendant quelques secondes sans dire un mot et sans nous regarder. La glace était rompue, mes mains dans ses mains et mes yeux dans ses yeux, nous sommes restés une heure, debout, à parler de quoi ? D’amour pardieu ! Je sais tout ce que je voulais savoir, j’ai tout tiré de lui, en me laissant baiser la main, gauche et appuyant la droite sur son épaule. Tout me semble permis avec lui, il me semble un des nôtres, un parent.
З батьком він не розмовляв, жодної серйозної розмови про мене не було. Була одна, але щодо монастиря. Це нещастя, яке наслав на нього Папа, — то вісім днів у монастирі; лише сьогодні він на це зважився. Але матері він розповів усе, назвав моє імʼя.
Il n’a pas parlé à son père, il n’a eu aucune conversation sérieuse me concernant. Il en a eu une mais ça a été par rapport au couvent. Ce malheur que lui a porté le Pape, c’est les huit jours du couvent, aujourd’hui seulement il s’y est décidé. Mais il a tout dit à sa mère, il m’a nommée.
— Зрештою, — каже він, — ви можете бути певні, що мої батьки не матимуть нічого проти, є тільки питання релігії, але це!
— D’ailleurs, dit-il vous pouvez être sûre que mes parents n’auront rien contre cela, il n’y a que la religion, mais ça !
— Я добре знаю, що вони не матимуть нічого проти, і не можуть мати, бо якби я погодилась вийти за вас заміж, то честь була б для вас, а не для мене!
— Je sais bien qu’ils n’auront rien contre, et ils ne peuvent rien avoir, car si je consentais à vous épouser, c’est vous qui seriez honoré et non pas moi !
Я дбаю про те, щоб показувати себе суворою, навіть надміру цнотливою, і виголошую моральні принципи просто неймовірної чистоти — щоб він усе це переказав матері, адже він їй усе розповідає. Він сто разів запитував, чи я його кохаю.
J’ai soin de me montrer sévère, même prude, et d’exposer des principes de morale d’une pureté abracadabrante, pour qu’il raconte tout cela à sa mère, puisqu’il lui dit tout. Il m’a demandé cent fois si je l’aimais.
— Хоч трішки? — питав він.
— Un peu ? demandait-il.
Я нічого не відповідала. Він ніколи не говорив зі мною так, як цього вечора.
Je ne répondais rien. Il ne m’a jamais parlé comme ce soir.
— Я вас кохаю, я вас обожнюю, я збожеволів, — сказав він дуже тихо й дуже швидко, — чи ви мене кохаєте, хоч трішки? Скажіть!
— Je vous aime, je vous adore, je suis fou, dit-il fort bas et fort vite, m’aimez-vous, un peu ? Dites !
І він обхопив мене за талію і притягнув до себе так, що я й не помітила; втім, мені ніяк не вдається побачити в цьому щось непристойне — з ним усе мені здається цілком природним.
Et il me prit la taille et m’approcha de lui sans que je m’en aperçoive, d’ailleurs j’ai toutes les peines du monde à trouver cela inconvenant, avec lui tout me semble très naturel.
Я вам сказав усе, у мене немає від вас жодної таємниці, я весь ваш — кохайте мене хоча б трішки.
Je vous ai tout dit, je n’ai plus aucun secret de vous, je suis tout à vous, aimez-moi au moins un peu.
— І якщо я вас кохатиму — що з того вийде, для чого це?
— Et si je vous aime qu’est-ce qui en résultera, à quoi cela servira ?
— Щоб ми були щасливі, їй-богу!
— A nous rendre heureux, parbleu !
— Я не можу вирішувати сама — є батьки й матері.
— Je ne puis me décider moi-même il y a les pères et les mères.
— Мої нічого проти не мають — можу вам гарантувати!
— Les miens n’ont rien contre; je puis vous le garantir !
— Побачимо.
— Nous verrons.
— Поцілунок, — сказав він так тихо, що я ледве почула, — дайте мені поцілунок, один-єдиний.
— Un baiser, dit-il si bas que je l’ai à peine entendu, donnez-moi un baiser, un seul.
І це — з такими очима, від яких і в святого біс уселився б.
Et cela avec des yeux qui vous mettraient le diable au corps.
— Яка нісенітниця! — кажу я вголос, щоб не розмʼякнути. — Я б не поцілувала навіть свого нареченого.
— Et quelle bêtise ! dis-je tout haut pour ne pas m’alourdir je n’embrasserais pas même mon fiancé.
— Заручімося.
— Soyons fiancés.
— Не так швидко. Що ви сказали матері, як з нею говорили?
— Pas si vite, qu’avez-vous dit à votre mère, comment lui avez-vous parlé ?
— Я сказав їй, що от, тобто ні, от — ви так хотіли, щоб я одружився, ну так от — я знайшов когось, кого кохаю, і хочу одружитися зараз і жити як належить. А мати відповіла, що треба добре подумати, перш ніж зробити такий серйозний крок, і всяке таке.
- Je lui ai dit que voilà, enfin non, voilà, vous avez tant désiré que je me marie, eh bien j’ai trouvé quelqu’un que j’aime et je veux me marier à présent et vivre comme il faut. Et ma mère m’a répondu qu’il fallait beaucoup penser avant de faire un pas si sérieux et toutes sortes de choses.
— Це цілком природно. А з батьком ви говорили?
— C’est très naturel, et à votre père, avez-vous parlé ?
— Ні.
— Non.
— Я питаю про це тому, що про це говорять у місті; казали мамі, і вона дуже розгнівалась.
— Je vous demande cela parce qu’on en parle en ville, on en a parlé à maman qui a été très fâchée de cela.
— Хто говорив — Россі? Якийсь монсеньйор?
— Qui a parlé, Rossi ? Un monseigneur ?
— Так, якийсь монсеньйор. Але ви — ви нічого не говорили батькові?
— Oui, un monseigneur. Mais vous, vous n’avez rien dit à votre père ?
— Нічого, клянусь, але мати, мабуть, говорила з ним.
— Rien je vous jure, mais ma mère lui a sans doute parlé.
Вже по другій, я ніколи не скінчу писати, якщо скажу хоча б половину. Та й це безглуздо: записати можна лише гіркі речі, а солодких — не записати, а тільки їх і цікаво читати.
Il est plus de deux heures, je ne finirais jamais d’écrire si je disais la moitié seulement. Et puis c’est bète, on ne peut écrire que les choses dures, quant aux choses douces elles ne peuvent pas s’écrire, et ce sont les seules choses qui soient amusantes à lire.
У неділю о третій я буду навпроти монастиря, а він покажеться у вікні, витираючи обличчя білим рушником, щоб я не помилилась.
Dimanche à trois heures je serai en face du couvent et il se montrera à la fenêtre en s’essuyant la figure avec un linge blanc, pour que je ne me trompe pas.
— Але як же, — каже він, — щоб туди поїхати, треба буде пояснювати, казати кучерові, а вас запитають — навіщо!
— Mais comment, dit-il, pour y aller il faudra expliquer, demander au cocher et on vous demandera pourquoi !
— Ні, ні, я дам собі раду, ніхто нічого не запідозрить; я візьму путівник для маскування — будьте спокійні.
— Non, non, je m’arrangerai, personne ne se doutera de rien, je consulterai un guide pour dissimuler, soyez tranquille.
Насилу він іде, поцілувавши мені руку сотню разів. Я була добра — навіть ніжна, його кохання передалося мені.
A grand peine il s’en va après m’avoir baisée cent fois la main. J’ai été bonne, tendre même, son amour a déteint sur moi.
Він не обіцяє кохати вічно, але я можу підписати вам гарантію на рік — щонайменше, якщо я не вийду за нього. Це багато — рік, коли тобі двадцять три й тебе не кохають.
Il ne promet pas d’aimer toujours, mais je puis vous signer une garantie d’un an pour le moins si je ne l’épouse pas. C’est beaucoup un an quand on a vingt-trois ans et quand on n’est pas aimé.
Одразу я біжу заспокоїти вражене самолюбство мами; розповідаю все, все — сміючись, щоб не здатися закоханою. Поки досить; у міру того, як пригадуватиму, розповідатиму далі. Я спокійна, щаслива — передусім щаслива і горда перед своїми, які вже встигли опустити хвости й вуха.
De suite je cours calmer l’amour-propre blessé de maman, je raconte tout, tout, en riant pour ne pas paraître amoureuse. Pour le moment assez, au fur et à mesure que je me souviendrai je raconterai. Je suis tranquille, heureuse, surtout heureuse et fière devant les miens qui avaient déjà abaissé les queues et les oreilles.
Справді пізно, треба спати. Я тепер шкодую, що не поцілувала його; після монастиря це буде краще — але ні, марно: коли я остаточно вирішу послати його до біса, дам йому поцілунок як утішний приз.
Il est tard vraiment, il faut dormir. Je regrette à présent de ne pas l’avoir embrassé; après le couvent cela vaudra mieux, mais non, c’est inutile, quand je serai tout à fait décidée de le ficher au diable je lui donnerai un baiser comme fiche de consolation.
Тепер він мені дорогий — я знову його знайшла, вже здавалося, що він утрачений. Те, що знаходиш знову, те, що вважав утраченим, — любиш значно дужче. Я жахливо говорю — я засинаю.
Il m’est cher à présent, je l’ai retrouvé, il me semblait déjà perdu. On aime bien plus la chose qu’on retrouve, la chose qu’on a cru perdue. Je parle atrocement, je suis endormie.
Примітки
В оригіналі італійською: «permetterà» (майбутній час) — Вісконті мимоволі перейшов на італійську посеред французької мови. ↩
В оригіналі французькою: «Bigre». ↩
«Le Surprenant» («Дивовижний») — Маріїне прізвисько для графа Одіффре, давнішого предмета її захоплення. ↩
«Rate du Pape!» — вигаданий Марі комічний вигук, буквально «Папська селезінка!». ↩
В оригіналі цю репліку записано російською. ↩
Іт. San Giovanni e Paolo — монастир пасіоністів на пагорбі Монте-Челіо в Римі, поруч із Колізеєм. ↩